Тема. Можливості людини та їх достойне використання. Суддя Самсон.

Мета: Ознайомити учнів з біблійною історією, пов’язаною із життям судді Самсона. Виявити можливості людини та їхнє використання; розглянути випадки із життя українського поета С. Руданського, смирення і мужність Святої Єлени. Виховувати моральні якості: уважність, чуйність, любов до Бога, до людей, милосердя.

Очікувані результати: учень/учениця:

- розмірковує про різні можливості людини та їхнє використання (достойне і недостойне);

- розглядає випадки з життя судді Самсона, дає їх моральну оцінку;

- аналізує приклади з сучасного життя, з життя людей минулого (Біблійні історії за темою).

 

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Учні наводять приклади із свого життя, коли вони захищали, відстоювали правду, справедливість.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель.

Кожна людина наділена якимись якостями, здібностями від природи (Бога) з моменту свого народження. Це насамперед певні властивості, особливості її організму.

Власні природні задатки людина може примножувати, або може занедбати і навіть втратити. Історія людства знає багато повчальних прикладів. Сьогодні на уроці ми дізнаємось про одного із 14 суддів – Самсона, життя якого є також яскравим прикладом служіння своєму народу, глибокої віри та достойного використання своїх фізичних можливостей.

Але перед цим давайте де що пригадаємо.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда за запитаннями:

- Хто такі судді?

- Яку роль вони виконували для ізраїльського народу?

- Скільки було в історії ізраїльського народу суддів?

- Яких ви суддів вже знаєте?

- Чим вам запам’ятався судді Гедеон?

- Що собі повчального ви взяли з історії судді Гедеона?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Історія судді Самсона.

Суддя Самсон відзначався незвичайною, надприродною силою. Ще від народження батьки посвятили його Богові, як наставив їх ангел Господній, і на знак цього він не повинен був стригти свого волосся. Якось у полі на нього напав молодий лев. Самсон вхопив лева за пащу і роздер її, немов козенятко. Не раз вороги ізраїльтян. Філістимляни, пробували схопити його, але завжди безуспішно.

Одного разу він порвав на собі нові міцні мотузки, якими його було зв’язано; іншого разу ослячою щелепою побив тисячу філістимлян, на третій раз виніс на своїх плечах браму філістимлянського міста Гази, в якому його хотіли ув’язнити. Врешті-решт одна філістимлянка на ім’я Даліда, яку він покохав, дізналася, що його сила і міць міститься у довгому волоссі. Під час сну вона обстригла його і віддала в руки філістимлян. Вони взяли Самсона, викололи очі і посадили у темницю. Закувавши двома ланцюгами, вони примусили працювати на себе. Між тим волосся на голові Самсона почало відростати, а разом з ним повертатися і його сила, бо душа очищалася розкаянням від своїх заблуджень. Якось філістимляни вивели Самсона під час свята на всенародну ганьбу у свій язичеський храм і глузували з нього. Самсон попросив отрока, який водив його за руку, підвести його до двох стовпів, на яких трималася уся будівля, щоб прихилитися до них. Помолившись Богові, він уперся в стовпи руками і зрушив їх з місця. Помолившись Богові, він уперся в стовпи руками і зрушив їх з місця. Будівля завалилися. Під руїнами загинули усі філістимляни, що були там, а з ними і сам Самсон.

2. Обговорення історії.

Запитання:

- Як ви оцінюєте вчинок Самсона?

- Чи може бути життя Самсона повчальним прикладом для нас?

- В чому не слід наслідувати приклад Самсона? (в своєму коханні не втрачати розуму, не довіряти надмірно ненадійним друзям, близьким)

- Чи можете ви навести приклади таких героїчних вчинків?

Вчитель. Вивчаючи подальшу біблійну історію в наступних класах ви дізнаєтесь про прихід на землю Ісуса Христа, Сина Божого, нашого Спасителя, який подібно Самсону віддасть своє життя заради спасіння інших – всього людства від найлютішого ворога – диявола і в своїх повчаннях буде підкреслювати, що «Ніхто більшої любові не має за ту, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15, 12). Велика нагорода чекає таких людей на Небесах, у Царстві Божому.

Приклади служіння Богу і людям.

Прикладом служіння Богу і людям є життя українського поета Степана Руданського.

Український поет С. Руданський за фахом був лікарем. Працюючи в Ялті, він лікував бідних безкоштовно. Про це добре знали в місті, тож коли занедужав убогий, ішов до лікаря Руданського. Бувало й так, що бідному чоловікові не було де жити, щоб лікуватися. У таких ситуаціях Руданський відступав свою хату, лікував, годував і не чекав за те ніякої плати.

4. Узагальнююча бесіда.

- Які вам відомі приклади із життя людей, що достойно, або не достойно використовували свої можливості?

- Чи можливо людині виправити своє неправедне, грішне життя, або недостойні вчинки? (можливо через покаяння)

Послухайте, як за допомогою музики і слова розкривається життя Святої Єлени в пісні Володимира Малишева.

(слухання пісні)
- Чи можна її життя назвати подвигом? В чому сутність?

- Чому навчають нас життя Святих? Наведіть приклади.

Висновки по темі. В цій біблійній історії простежується головне призначення людини, основні завдання її життя. По-перше, воно неможливе без Господа – Творця, Небесного Отця людини. Тому слухатися його, виконувати Його волю – таке ж природне завдання, як і слухатися свого батька чи неньку.

По-друге, кожен із нас призначений любити й постійно допомагати один одному. Тут зовсім не важливо, чи наділена людина рисами рішучості та відчайдушності.

Людина, яка має особливі можливості, дані нам Богом, повинна використовувати їх на достойні справи, насамперед – служити іншим людям

Домашнє завдання. Продумайте і підготуйте на наступний урок приклади із сучасного життя достойного використання людиною своїх розумових і фізичних можливостей.

 

Урок 4.

Тема. Чуйність до потреб ближніх. Суддя Самуїл.

 

Мета: ознайомити учнів з біблійною історією пов’язаною із Суддею Самуїлом; вчити виявляти чуйність, милосердя у вчинках, розвивати вміння виявляти прояви егоїзму у власній

поведінці; виховувати співчуття до інших людей.

Очікувані результати: учень/учениця:

- пояснює зміст особливої вдачі людини – бути чуйним до потреб ближніх;

- дає опис основних моральних рис судді Самуїла;

- називає переваги судді Самуїла в духовно-моральному змісті вчинків над сучасними суддями.

 

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Учні наводять приклади із сучасного життя достойного використання людиною своїх розумових і фізичних можливостей.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

I. Вступна бесіда.

- Що означає бути чуйною людиною?

- До поданого слова добери слова з протилежним значенням.

- Назви одним словом: людина, яка проявляє турботу про інших (чуйна).

- Розкажи, чи тобі довелося постраждати від чиєїсь байдужості?

- Доведи твердження: «Господь чуйний до нас.»

Сьогодні на уроці ми будемо говорити про третього із найбільш відомих суддів ізраїльського народу - Самуїла, який мав особливу чуйність до потреб ближніх і може служити прикладом для нас.

Перед початком своєї розповіді я хочу поставити вам проблемне завдання:

- Виділіть із розповіді переваги судді Саму їла в духовно-моральному змісті вчинків над сучасними суддями.

IV. Основна частина уроку.

1. Розповідь учителя про Самуїла

Великим пророком і останнім суддею народу ізраїльського був Самуїл, з коліна Левія. Самуїлові батьки довгий час не мали дітей. Якось Самуїлова мати, Анна, під час щирої молитви перед скинією дала Богу обітницю: якщо у неї народиться син, то вона посвятить його Господу. Молитву Анни було почуто, через рік у неї народився син. Анна назвала його Самуїлом, що означає – випроханий у Бога.

Коли Самуїл підріс, мати привела його у скинію і віддала первосвященикові Ілію на служіння Богу. Первосвященик Ілій був у той час також і суддею народу ізраїльського.

У первосвященика Ілія було два сини – Офні та Фінеєс, які були священиками при скинії, але вони були люди порочні, без благоговіння проводили службу Божу і своєю вкрай нікчемною поведінкою розбещували народ. Ілій бачив благочестя Самуїла і поставив його на служіння при скинії. Самуїл спав завжди всередині скинії, неподалік від місця, де спав Ілій.

Якось Самуїл крізь сон почув голос, який кликав його: "Самуїле, Самуїле!" Самуїл вмить побіг до Ілія і сказав: "Ось я, ти кликав мене". Ілій відповів: "Я не кликав тебе, іди лягай спати".

Самуїл пішов і ліг, і знову голос покликав його: "Самуїле, Самуїле!", і знову Самуїл прийшов до Ілія, але той відповів, що він не кликав його.

Коли ж це повторилось утретє, тоді Ілій зрозумів, що юнака кличе Господь, і сказав йому: "Йди назад і лягай. Якщо тебе ще покличе голос, ти скажи: "Кажи, Господи, бо чує раб Твій".

Самуїл ліг і знову почув голос, який кликав його. Самуїл відповів, як навчив його Ілій. Тоді Господь відкрив Самуїлові, що увесь дім Ілія загине від того, що Ілій знав, як нечестиво чинять його сини, і він не зупиняв їх.

На другий день Самуїл передав Ілію, що сказав йому Господь. Ілій з покірністю сприйняв віщування. Скоро все це справдилось.

Филистимляни напали на військо ізраїльське і розбили його. Тоді Ілій, на прохання старійшин ізраїльських, послав у табір ковчег завіту зі своїми синами – священиками Офні та Фінеєсом. Та ковчег не допоміг ізраїльтянам. Їх знову розбили филистимляни. Офні та Фінеєса вбили, а ковчег захопили. Так Господь показав людям, що свята річ не допоможе тому, хто не шанує святих заповідей Божих. Ілій, довідавшись, що ковчег взято филистимлянами, впав з сидіння, зламав хребет і помер.

Ковчег завіту, будучи великою святинею Господньою, недовго залишався у филистимлян. Сам Бог застеріг і врозумив їх тим, що їхнього ідола Дагона було потрощено, у мешканців того міста з`явились жахливі виразки на тілі, а миші наповнили їхні поля. Налякані филистимляни поставили ковчег завіту на нову колісницю, запрягли в неї двох молодих корів і відпустили їх із своєї землі. Корови без погоничів самі пішли в ізраїльську землю. Ізраїльтяни з великою радістю зустріли ковчег завіту.

Коли, Самуїл став дорослим, то після судді ізраїльського – первосвященика Ілії – суддею народу ізраїльського було поставлено Самуїла. Тоді в євреїв не було царів, бо їхнім повелите­лем був сам Бог, а суддя тільки передавав народові, що бажав Господь.

Самуїл керував народом не тільки як суддя, але і як пророк Божий. Він переконав євреїв знищити усіх язичницьких ідолів, які були у них, молитися Богу за прощення і поститись. Увесь народ каявся і казав: "Згрішили ми перед Господом". Після Самуїлової молитви Господь звільнив євреїв від влади филистимлян. Самуїл був суворим і правосудним, користувався у всіх великою повагою і любов`ю. Він керував народом сорок років. Під старість він передав владу двом своїм синам, які брали хабарі та судили несправедливо. Нетерплячі євреї стали просити Самуїла, щоб він поставив над ними царя, як в інших народів. Самуїл намагався переконати народ залишитись у колишньому правлінні, але марно.

Тоді Самуїл помолився Господу, і Господь сказав йому: "Послухай голос народу у всьому, що вони кажуть тобі; бо не тебе вони відкинули, але відкинули Мене, щоб Я не царював над ними".

Далі Господь сказав, щоб Самуїл попередив євреїв, що цар примусить увесь народ служити собі, забере собі кращі землі, краще майно народу, і люди муситимуть усе віддавати цареві. Та народ не слухав пересторог Самуїла і сказав: "Ні, нехай цар буде над нами, і ми будемо, як інші народи".

Самуїл був строгим і правосудним, і користувався від усіх великою повагою та любов’ю. Він правив народом 40 років. За велінням Божим, Самуїл помазав на царство Саула, виливши на його голову священний єлей (рослинну олію), і тоді Дух Святий зійшов на Саула, й отримав Саул з небес силу керувати народом. (Див.: Суд.; 1 Цар. 1–10).

2. Бесіда за розповіддю вчителя

- Які ж риси вдачі дозволили Самуїлові стати пророком і суддею у євреїв, славно продовжити справу Мойсея та Ісуса Навина і гідно замінити Ілію?

Ви можете здивувати­ся, але найголовнішою серед цих прикмет була чуйність.

3. Проблемні ситуації, завдання, запитання.

- Як у звичайних життєвих ситуаціях ми можемо про­явити чуйність?

Старенька бабуся готувала обід для усієї родини. Втомилася. Взяла газету і примостилася на дивані, щоб трішки перепочити. У цей час Павлусеві дуже захотілося пограти на барабані. Недовго думаючи, взяв барабан. І в ту саму мить барабан голосно заспівав: Тра-та-та! Тра-та-та!

- Що ти можеш сказати про Павлуся?

- Чи можна назвати його чуйним хлопчиком?

- Як би мав повестися Павлусь?

- А яку лінію поведінки обрав би ти?

Мама прийшла з роботи. Вона змерзла, бо надворі був сильний мороз. Її пальці так заледеніли, що вона ледве розстібала ґудзики на шубі. Олюся підійшла, допомогла порозстібати ґудзики, подала тапочки, взяла маму за руку і, підвівши до дивана, сказала: "Мамусю! Сідай, відпочинь, а я тебе ще й теплою ковдрою накрию, щоб ти зігрілася і не захворіла".

- Що можна сказати про Олюсю?

- Порівняй поведінку дівчинки з поведінкою Павлуся.

- Чи заслуговує Олюся на те, щоб її називали чуйною, уважною, турботли­вою?

В одній з історій розповідається про те, як одного вечора чоловік із дружиною сиділи на ґанку свого дому. Того дня вони тяжко напрацювалися на сінокосі. Як і багато з нас, любителів поніжитися у теплі свіжі вечори, мужчина заснув, похропуючи в кріслі-гойдалці, а його дружина тим часом милувалася заходом сонця. Вона так захопилася цією картиною, що вирішила роз­будити свого чоловіка, щоб і він перейнявся цією кра­сою. Одначе він лише буркнув:

- Подумаєш, захід сонця...І відвернувся у другий бік.

Звичайнісінька собі, але дуже повчальна історія. Чо­ловік, спокушений насолодою сну, втратив елементарну чуйність, відмовився сприймати красу, сотворену Господом. Чи зможе Всевишній і надалі довіряти цій байдужій лю­дині?

- Чи буде Він упевнений, що той чоловік проявить чуйність до ближнього, якщо він не проявив найменшого інтересу до того, що творить Господь?

- Чи знайде він у собі снагу і сили виручити товариша, дружину, дітей, подорож­нього з біди, що їх може спіткати?

- Думаю, ніхто з нас не має в тому впевненості.

Висновок

Отже, чуйність - це, перш за все, протилежна риса до байдужості, від якої немає, мабуть, нічого страшнішого, окрім хіба що гордині, що нею вона й породжена. Горда людина завжди надміру впевнена у собі, своїх силах, у тому, що те, що робить вона, без сумніву, найкраще. Тому вона є абсо­лютно байдужою до того, що роблять інші, що вони пережи­вають. Байдужість до світу, що в ньому живеш, неминуче може породити й байдужість до Творця.

Хоч Господь і любив Ілія за те, що він був вірним Йому, й за те, що взяв на виховання Самуїла, покликаного Госпо­дом на служіння Йому, але Богові не подобалося те, що Ілій проявляв байдужість до своїх дітей. Адже, якщо він не карав їх за гріхи, значить не дбав про їхнє майбутнє, про те, якими постануть вони перед Господнім Судом. За це й був покараний сам: перед самою смертю, дізнавшись про те, що сусідній народ - філістимляни - захопив у євреїв ковчег - символ їхнього союзу (заповіту) з Господом, Ілій, упав на землю, зламавши при цьому собі хребет.

Дуже часто ми ображаємо­ся на своїх батьків, що вони, як нам здається, надто суворі до нас, часто карають й обме­жують наші бажання. Але чи справедливі наші образи?

 

Хіба ми завинили проти Господа, якщо просиділи вечір за грою в карти (і за це діста­лося нам від мами чи тата)?

 

Авжеж, адже ми порушили першу Господню заповідь, відкривши спокусі шлях у свою душу. Подібно до того наші прародичі Адам і Єва відкрили гріхові свої серця, скуштувавши заборонений плід. Будьте певні: якщо ви не проявите належної мужності, то спокуса й далі тягнутиме вас до азартної гри.

На те Господом і даровані нам сумління й чуйність, аби не піддаватися спокусі.

Найчастіше можемо проявити свою чуйність у ставленні до інших людей.

Ви, спізнюючись на урок, по­спішаєте тротуаром шумної магістралі, а на його краєч­ку стривожено стоїть ста­ренька бабуся. Вона панічно думає, чи встигне перейти ву­лицю, поки світитиме зеле­ний окуляр світлофора. Як учинить на вашому місці байдужа людина? Пробіжить, не зупинившись, адже може спізнитися на урок. А за це учитель, мабуть, по голівці не погладить. А що зробить чуйна людина? Знайде хвильку часу для того, щоб підійти до бабусі, дочекатися разом з нею зеленого світла і допомогти їй перейти вулицю.

Дуже часто чуйність - це вміння поставити себе на місце іншої людини.

 

Ви образилися на подругу за те, що кілька днів вона не виходила на вулицю, незважаючи на ваші наполег­ливі прохання. Що зробить байдужа людина? Надуєть­ся й не розмовлятиме з подругою, а то й, чого доброго, почне шукати іншу. Що зробить чуйна людина? Спро­бує тактовно, ненав'язливо, аби не поранити душу подруги, дізнатися, в чому справа. А виявляється, у подруги захворіла матуся або вона має проблему з розв'я­зування математичних задач. Що зробить байдужа людина? Залишить подругу наодинці з її проблемами або ще й посміється з них. Що зробить чуйна людина? Принесе ліки хворій, допоможе подрузі прибрати у квартирі або посидить біля її матері, поки однокласниця підготується до уроків, пояснить принцип розв'язуван­ня задач, які не даються приятельці.

Звичайно, легше, на перший погляд, живеться байдужим людям. Адже вони не мають ніяких зобов'язань перед іншими, проводять час так, як їм хочеться, незважаючи на те, чи це підходить і подобається тим, хто їх оточує. Чуйні ж люди, навпаки переймаються болями інших і фактично хворіють разом із ними, часто бувають неспокійними і страждають навіть тоді, коли Господь не посилає на їхню долю особистих випробувань.

Але на мить уявімо собі, якби на світі не було чуйних людей.

Водій посміявся б із вас, коли ви добігали за автобу­сом і через його байдужість запізнилися на урок. Мати залишила б вас наодинці з хворобою. Учитель поста­вив би оцінку, яка вас не задовольняє, навіть не поцікавившись тим, чому ви не підготували домашнього зав­дання. Найближчий друг утік би, коли на вас напали розбишаки.

З вичайно, такі історії також трапляються у на­шому житті, і свідчать вони про те, що байдужості навколо нас ще чимало. Але якби не було інших варі­антів розв'язання наведених ситуацій, ви б спізнили­ся на урок і були покарані вчителем. Ваша хвороба стала б ще тяжчою. Питання про вашу успішність винесли б на класні чи батьківські збори. Розбишаки надавали б вам, беззахисному чи беззахисній, багато стусанів.

А тепер уявіть собі, що перелічені історії трапили­ся не з вами, а з близькими вам людьми. Захворіла мама. Друга переслідують розбишаки. Подруга не ви­конала домашнього завдання, бо вдома (і ви про це знає­те) вимкнули світло. Ви бачите, що зовсім чужий вам чоловік, кумедно розмахуючи портфелем, наздоганяє ваш автобус, що от-от рушить. Гадаю, ви вже знаєте ва­ріанти розв'язання цих ситуацій і розумієте, чому чуйність мусить перемогти в нас байдужість.

Висновок

Саме тому Господь любить, шанує і винагороджує чуйних людей.

Біблія вчить, що маємо вміти не лише поплакати із за­смученими, але й потішитися зі щасливими. Це також прояви чуйності, бо легше всього зіпсувати настрій людині, яка може вже й давно не відчувала радості. Чи зможете ви тоді дати їй щось замість власних проблем?

Найвищим ступенем чуйності є готовність до служіння Господу. І в давнину були, і нині є люди, що їх називають аскетами. Вони готові відмовитися від насолод, які нас ото­чують, замикаються в печері чи келії і повністю віддають своє життя молитвам за наше з вами спасіння. Вони жертвують собою заради нас, як це зробив колись Син Божий Ісус Христос. Тож хіба їхнє чуйне до всіх людей життя не викликає в нас захоплення?

До людей із таким самовідданим складом характеру, мабуть, належав і Самуїл.

Нашу чуйність до Господа можемо проявити в молитві до Нього, у відвідуванні храму Господнього, у творенні доб­рих справ для ближнього.

 

4. Інсценізація

Чуйний хлопчик

Інсценізація однойменного оповідання Ю. Єрмолаєва

Дійові особи: Костя, Марія Петрівна, бабуся.

Декорації: фрагмент двору, лавочка, на якій сидить бабуся.

Костя (про себе). Сьогодні жіноче свято. Буду з усіма жінками найчемнішим і найуважнішим з усіх наших хлопців. Ондечки бабуся на лавочці си­дить. Хай вона тільки упустить свою палицю, я одразу ж її підніму. От вона й розкаже всім: "Ой, який же в нас Костик чуйний та вихований!" Чого ж це _вона палицю не випускає? Так і цілісінький день можна прождати.

(У дворі з'являється сусідка Кості, Марія Петрівна, з важкою господарсь­кою сумкою.)

Костя. О! Краще я їй допоможу... (підбігає до Марії Петрівни). З магази­ну, чи як?

Марія Петрівна. Еге ж. Купила ось до свята.

Костя. Гаразд, так вже й тому бути, донесу вам сумку до під'їзду! Тут зовсім близенько. Давайте, чи що. А то он пихкаєте, як паротяг.

(Костя простягає руку за сумкою, але сусідка, відсторонивши його, йде далі.)

Бабуся. Ой, який грубий, невихований хлопчик.

Костя (до бабусі). Це я невихований? Та ви що сліпі, чи що? Я ж тільки що... на ваших очах... Ну ні вже! Більш нізащо нікому не допоможу. Нізащо! Досить з мене! Дякую!

(Біжить, підбивши ногою бабусину палицю. Бабуся скрутно хитає йому вслід головою.)

- Чому сусідка не захотіла скористатися допомогою Костика?

- Чому бабуся сказала: "Який грубий, невихований хлопчик"?

- Чи подобається тобі поведінка Костика?

- Яку пораду дав би ти хлопчикові, щоб усі називали його найчемнішим і найуважнішим?

5. Читання оповідання В. Сухомлинського «Чому дідусь такий добрий сьогодні?»

Чому дідусь такий добрий сьогодні. В. Сухомлинський

Поліз Андрійко на шовковицю: привабили чорні ягоди. Навтішався вво­лю, а тут дощ пішов.

Пересидів Андрійко дощ. Хотів злазити з шовковиці, аж дивиться – сидить під шовковицею дідусь Петро. Вийшов дідусь після дощу в сад.

"Що ж його робити? - думає Андрійко. - Злізати з шовковиці - струсиш на дідуся всю воду з листя, змокне під дощем, захворіє".

Сидить Андрійко, притулившись до гілки, боїться поворухнутися. Чекає, поки дідусь до хати піде. А дідусь не йде.

Вже сутеніти стало, коли підвівся дідусь, питає:

- Чому це ти сидиш на дереві, внучку?

- Боюся струсити на вас краплі, дідусю...

- Злазь, Андрійку...

Дідусь відійшов, Андрійко зліз з шовковиці. Дідусь пригорнув і поцілував Андрійка.

"Чому це дідусь такий добрий сьогодні?" - з подивом подумав онук.

6. Бесіда за змістом.

- На яке дерево поліз Андрійко?

- Що робив хлопчик на шовковиці?

- Кого побачив під шовковицею хлопчик?

- Чому він не хотів злазити з дерева?

- За що дідусь пригорнув і поцілував Андрійка?

- Відтвори розмову дідуся з хлопчиком.

- Поміркуй і допоможи хлопчикові зрозуміти, чому дідусь такий добрий сьо­годні?

Підсумок уроку

- Кого можна назвати чуйним, уважним?

- Назви приклади, коли ти відчував, як рідні, близькі тобі люди, турбу­ються про тебе.

- Пригадай зразки чуйного турботливого твого ставлення до інших (мами, тата, бабусі, дідуся та ін.).

- Як ти оцінюєш свою поведінку?

- Чи задоволений ти собою?

- Яким би ти хотів бути?

- Що треба зробити самому, щоб назвали тебе чуйною дитиною?

Урок 5