Структура потенціалу підприємства

 

Під структурою потенціалу підприємства розуміють систему стійких зв'язків між її елементами. Складовими елементами системи є об'єктні та суб'єктні складові.

Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинною формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій або іншій формі в процесі функціонування підприємства. До них відносять інноваційний, виробничий, фінансовий потенціал, а також потенціал відтворення.

Інноваційний потенціал – це можливості підприємства з розробки та впровадження нових ідей для технічного, організаційного й управлінського оновлення підприємства.

Виробничий потенціал – це наявні та приховані можливості випуску максимально можливого об'єму продукції (послуг).

Виробничий потенціал включає:

1. Потенціал землі та природно-кліматичні умови.

2. Фондовий потенціал.

3. Потенціал оборотних фондів.

4. Потенціал нематеріальних активів.

5. Потенціал технологічного персоналу.

6. Фінансовий потенціал.

Під потенціалом нематеріальних активів розуміють сукупність можливостей підприємства з використання прав на нові або існуючі продукти інтелектуальної праці.

Потенціал технологічного персоналу – це здатність працівників виробляти різні продукти, надавати послуги або виконувати роботи.

Фінансовий потенціал – це об'єм власних, позикових і залучених фінансових ресурсів підприємства, що перебуває в його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат.

Структуру потенціалу підприємства наведено на рисунку 2.

 

Рисунок 2 - Структура потенціалу підприємства

 

Головною складовою фінансового потенціалу є інвестиційний потенціал, тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого та розширеного відтворення.

Відтворення потенціалу підприємства — це процес безперервного відновлення всіх його складових.

Просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в незмінних обсягах для відновлення спожитих факторів виробництва та забезпечення безперервності його функціонування.

Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, котрі забезпечують вищу результативність його діяльності. У межах розширеного відтворення можна виокремити три типи розвитку потенціалу підприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивний (інноваційний) і екстенсивно-інтенсивний (змішаний). За екстенсивного типу відтворення потенціалу збільшення масштабів виробництва досягається за рахунок додаткового залучення трудових, природних ресурсів і засобів виробництва та збереження сформованої техніко-технологічної основи. За інтенсивного типу відтворення розвиток потенціалу досягається через якісне вдосконалення факторів виробництва: застосування прогресивних знарядь і предметів праці та видів енергетичних ресурсів, підвищення кваліфікації технологічного й управлінського персоналу, а також постійне поліпшення використання всіх наявних складових потенціалу підприємства.

Потенціал відтворення – це сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які перебувають у розпорядженні підприємства та можуть бути використані для простого або розширеного відтворення.

Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їх прояву. Вони не споживаються, а виступають як чинник раціонального використання об'єктних складових. До суб'єктних складових потенціалу підприємства належать: науково-технічний, управлінський, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий, логістичний потенціал. Особливе місце в структурі потенціалу підприємства займають трудовий, інфраструктурний і інформаційний потенціал, які некоректно відносити до об'єктних і суб'єктних складових.

Науково-технічний потенціал — це узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів, у тому числі науково-технічних кадрів, які є в розпорядженні підприємства для розв’язання науково-технічних проблем.

Управлінський потенціал — це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. У загальному вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структури управління — це загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює в собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв’язків між ними.

Маркетинговий потенціал — це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва, продаж і післяпродажне обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал.

Трудовий потенціал (+інтелектуальний) – персоніфікована робоча сила, що розглядається в сукупності характеристик.

Інфраструктурний потенціал — збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб у забезпеченні необхідних умов для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу. За гіпертрофованого розвитку інфраструктурні складові потенціалу підприємств можуть виконувати роботи чи надавати певні послуги стороннім організаціям та іншим суб’єктам ринку.

Інформаційний потенціал є найважливішою складовою техніко-технологічної та управлінської бази сучасних підприємств. Він являє собою єдність організаційно-технічних і інформаційних можливостей для забезпечення підготовки і ухвалення управлінських рішень.

Розвинуті країни вже перейшли на новий постіндустріальний (інформаційний) рівень суспільного прогресу. Ефективне господарювання підприємств України, раціональне використання їхнього потенціалу неможливе без адекватного сучасним вимогам інформаційного забезпечення.