Формування потенціалу підприємств залежно від специфіки діяльності

Залежно від характеру споживання сировини всі промислові підприємства розподіляють на підприємства добувної та обробної промисловості. В свою чергу, добувна та обробна промисловість також розділяється на кілька великих галузей. Наприклад, оборобна промисловість включає машинобудування, чорну та кольорову металургію, легку та харчову промисловість.

Формуючи потенціал підприємств добувної промисловості, слід особливу увагу приділяти діагностиці наявного фондового потенціалу, а також основних факторів, що перешкоджають максимальній його реалізації.

На формування виробничого потенціалу промислового підприємства впливають багато факторів, які необхідно розглядати в комплексі. В першу чергу це такі фактори, як виробничого-технологічні, організаційні, економічні та інформаційно-управлінські. При аналізі виробничого потенціалу бажано застосовувати різноманітні графічні та динамічні моделі управління, наприклад, динамічна модель визначення об’єму виробництва продукції. Для ефективного управління виробничим потенціалом необхідна інформаційна система, яка б включала в себе оперативний облік і контроль ефективності господарської діяльності підприємства. Формування та використання виробничого потенціалу підприємства повинно базуватися на дослідженнях попиту промислових підприємств, який може бути визначений як вторинний, нееластичний, нестійкий або парний. Стимулювання попиту на продукцію промислових підприємств передбачає застосування сучасних концепцій маркетингу. Дослідження попиту повинно враховувати кожну групу промислових товарів та послуг.

На формування виробничого потенціалу промислового підприємства впливає також характеристика продукції - чим складніша продукція й технологія її виготовлення, тим виникають більш різноманітніші зв’язки на підприємстві, що в свою чергу необхідно враховувати при розбудові системи управління, в тому числі виробничим потенціалом. Тобто при формуванні виробничого потенціалу промислових підприємств чітко простежується взаємозв’язок технологічних та організаційних структур. Організаційні структури управління є відображенням структур технологічних систем. Технологічні зв’язки є первинними по відношенню до організаційних. Технологічні процеси та їх системи будуються за своїми законами, а організація й управління виробництвом покликані забезпечити їх функціонування та розвиток.

Наприклад, на формування потенціалу підприємств нафтогазової промисловості впливають глибини та породи залягання, тиск, супроводні продукти, характеристики нафти та газу, географічне розташування родовищ. Потенціал підприємств нафтогазової промисловості формується під сильним впливом гірничо-геологічного чинника, що визначає тривалість життєвого циклу підприємства, рівень цін на його продукцію, розмір витрат на створення та експлуатацію родовищ.

Харчова промисловість України є однією з ланок обробної промисловості. Основними кваліфікаційними ознаками, на основі яких відбувається поділ харчової промисловості, є: джерела сировини, місця споживання готової продукції та місцезнаходження споживача одночасно. Підприємства харчової галузі формують свій економічний потенціал, виходячи із орієнтації на розміщення джерел сировини та концентрацію платоспроможного попиту. Завдяки застосуванню інноваційних технологій, які забезпечують продовження термінів реалізації харчових продуктів, та швидкому розвитку мережі гуртової торгівлі, яка має можливості щодо зберігання цих продуктів, розміщення споживача поступово перестає відігравати вирішальну роль при виборі місця знаходження підприємства харчової промисловості. Вирішальним фактором при прийнятті рішення щодо створення таких підприємств залишається близькість сировинних ресурсів та наявність дешевої робочої сили.Найскладнішими проблемами формування економічного потенціалу підприємств харчової промисловості є забезпечення високоякісною сільськогосподарською сировиною, інноваційними технологіями її переробки, залучення кваліфікованого персоналу на базовому рівні (виробничого потенціалу) та зростання частки ринку (національного та зарубіжного) на другому рівні (ринкового потенціалу).

Особливостями формування економічного потенціалу на сучасному етапі розвитку економічних, управлінських теорій та практики господарювання є зростання ролі трудового потенціалу та виділення окремо такої його складової, як інтелектуальний потенціал.

ПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Визначте основні фактори, які впливають?

2. Охарактеризуйте маркетинговий підхід до формування потенціалу підприємства

 

ТЕМА 5. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

1. Поняття конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

2. Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

 

 

ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – це комплексна порівняльна характеристика, яка відображає ступінь переваги за сукупністю показників оцінки можливостей підприємства на ринку відносно аналогічних показників інших підприємств. Конкурентоспроможність може бути оцінена тільки при наявності конкурентів і визначається продуктивністю використання наявних ресурсів. Також необхідно відзначити, що рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових елементів.

У сучасній економічній літературі пропонується розрізняти чотири основні рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

1 рівень. Для потенціалу цього рівня характерна внутрішньо нейтральна організація управління. Керівник дбає лише про реалізацію виробничого потенціалу, орієнтованого на завантаження виробничих потужностей, не зважаючи на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів.

2 рівень. Підприємства з потенціалом другого рівня конкурентоспроможності прагнуть зробити свої виробничі системи «зовнішньо нейтральними». Це означає, що використання наявного потенціалу підприємства забезпечує випуск продукції, яка повністю відповідає стандартам, що встановлені його основними конкурентами.

3 рівень. Якщо керівники підприємства знають, що потенціал підприємства має дещо інші порівняльні переваги щодо конкуренції на ринку, ніж їхні основні суперники, і намагаються не дотримуватись загальних стандартів виробництва, що встановлені в галузі, то потенціал підприємства в цьому разі еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. Система управління на цих підприємствах починає активно впливати на виробничі системи, сприяє їх розвитку та вдосконаленню.

4 рівень. Потенціал підприємства досягає четвертого рівня конкурентоспроможності й істотно випереджає потенціал конкурентів за умов, коли успіх у конкурентній боротьбі стає не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління і залежить від якості, ефективності управління, організації виробництва.

Виділяють такі складові конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

- світове лідерство (функція управління – нейтральна, головне - випуск продукції незалежно від задоволення потреб) Наприклад, Франція займає перше місце за кількістю туристів у світі;

- світовий стандарт (потенціал підприємства повинен відповідати стандарту конкурентів, об'єм виробництва – не найголовніше, найважливіша якість);

- національне лідерство;

- національний стандарт;

- галузеве лідерство;

- галузевий стандарт;

- пороговий рівень (якщо рівень підприємства знаходиться нижче за порогове значення, то його потенціал вважається неконкурентоздатним).