Механізм і мета оцінки потенціалу підприємства

 

Потенціал підприємства доцільно характеризувати не одним показником, а певною іх сукупністю. При цьому необхідно залежно від природи показника використовувати вартісну, натуральну або евристичну оцінку. Оцінка потенціалу підприємства є впорядкованим цілеспрямованим процесом, визначення в грошовому вираженні вартості об'єкта з урахуванням потенційного й реального доходу.

Оцінка вартості майна проводиться при:

- продажу нерухомості;

- отриманні кредиту під заставу нерухомості;

- страхуванні нерухомості;

- передачі нерухомості в оренду;

- оформленні майна як внесок до статутного фонду;

- ухваленні внутрішньогосподарських управлінських рішень.

Оцінка вартості машин і устаткування проводиться в таких випадках:

- продаж устаткування;

- оформлення застави;

- страхування;

- передача в оренду;

- організації лізингу;

- визначення амортизаційних відрахувань;

- при реалізації інвестиційного проекту.

Оцінка вартості гудвілу проводиться при:

- наданні франшизи компаньйонам;

- встановленні збитків ділової репутації;

- використанні гудвілу як внесок до статутного капіталу;

- визначенні вартості всіх нематеріальних активів підприємства.

Розглянемобільш детальнопоняття гудвілу.Гудвіл (ділова репутація) — цекомплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку без відповідного збільшення активних операцій, які включають використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології.

Гудвіл – нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає унаслідок ряду чинників, які забезпечують можливість отримання надприбутків. До них належать місце розташування: позиції на ринку, наявність клієнтури, кваліфікація менеджерів та ін.

Готовність покупця заплатити суму, що перевищує вартість реальних активів об'єкту, що набуває, означає, що і він розраховує отримувати цей надприбуток у майбутньому. На практиці мають місце випадки, коли ціна придбання підприємства менше від вартості його активів, тобто є негативний гудвіл або бедвіл.

Оцінюючи потенціал підприємства необхідно розглянути поняття вартості. Під вартістю розуміється грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на якийсь предмет або об'єкт. Вартість поділяється на 2 категорії – вартість в обміні та вартість у використанні. Вартість в обміні – це ціна на відкритому конкурентному ринку. Вона визначається на основі рівноваги між реальними економічними чинниками (ринкова, ліквідаційна, страхова, заставна, орендна вартість). Вартість у використанні – це міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, яка є частиною підприємства, що діє без урахування грошового еквівалента від її продажу.

Класифікація принципів оцінки. Існують такі групи принципів:

1. Засновані на уявленнях користувача;

2. Пов'язані із землею, будівлями та спорудами;

3. Пов'язані з ринковим середовищем;

4. Принцип найбільш ефективного використання.

До принципів заснованим на уявленнях користувача, відносять корисність, заміщення та очікування. Принцип корисності базується на припущенні, що будь-яке підприємство має свою вартість, якщо воно необхідне потенційному власникові для реалізації економічних інтересів. Принцип заміщення передбачає, що максимальна ринкова вартість підприємства визначається найменшою вартістю іншого підприємства з еквівалентною корисністю. Принцип очікування заснований на тому, що вартість оцінюваного підприємства визначається розміром потенційного прибутку від володіння підприємством з урахуванням можливого доходу від його перепродажу.

До принципів, пов'язаних із землею, будівлями і спорудами відносяться принципи: залишкової продуктивності, вкладення, віддачі, збалансованості, оптимального розміру, поділу та об'єднання пакету прав власності.

Принцип залишкової продуктивності припускає, що земля має цінність тільки тоді, коли підприємство має залишок чистого доходу після компенсації решти всіх чинників виробництва.

Принцип вкладення припускає, що додаткові вкладення капіталу ефективні лише в тому випадку, якщо вони підвищують ринкову вартість підприємства.

Принцип віддачі означає, що при залученні ресурсів до основних складових потенціалу підприємства чистий прибуток має тенденцію до зростання до певного значення, після чого темпи зростання прибутковості починають знижуватися.

Принцип збалансованості (пропорційності) припускає пропорційний розвиток складових потенціалу підприємства.

Принцип оптимального розміру стосується кожного елементу потенціалу та припускає оптимальний розмір елементів, який забезпечить максимальну прибутковість і ринкову вартість підприємства.

Принцип розподілу та об'єднання пакету прав власності полягає в тому, що майнові права необхідно розподіляти і об'єднувати так, щоб збільшувати загальну вартість об'єкта власності.

До принципів, пов'язаних з ринковим середовищем, належать принципи: залежності, відповідності, попиту та пропозиції, конкуренції, змінності.

Принцип залежності. Вартість підприємства залежить від його місцерозташування (інфраструктури регіону). З іншого боку, вартість підприємства сама впливає на цінність підприємств регіону.

Принцип відповідності. За інших рівних умов потенціал підприємства, яке відповідає якнайкращим стандартам і нормам, матиме найбільш високу вартість.

Принцип попиту та пропозиції. Вартість потенціалу підприємства визначається рівноважною ціною на ринку. Якщо потенціал використовується ефективно, то витрати на його створення будуть відшкодовані.

Принцип конкуренції припускає, що на відкритому ринку об'єктивно визначається вартість підприємства. Облік надприбутку монопольних підприємств може спотворити їх ринкову вартість.

Принцип змінності передбачає коректування вартості підприємства з урахуванням змінності економічних, соціальних і юридичних факторів.

Принцип найбільш ефективного використання є таким, що синтезує всі розглянуті вище принципи. З усіх можливих альтернатив вибирається та, яка найповніше розкриває потенціал підприємства та забезпечує максимальний дохід.

 

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

Розглянемо класифікацію методів оцінки підприємства та його потенціалу (табл. 4.)

Таблиця 4 - Методи оцінки підприємства та його потенціалу

Витратні методи	Порівняльні методи	Дохідні методи
Метод порівняльної оцінки	Метод парних продажів	Метод капіталізації доходів
Метод розподілу на компоненти	Метод статистичних корегувань	Метод дисконтування грошових потоків
Метод кількісної діагностики	Експертні методи порівняння	Метод залишкового доходу
Метод обліку витрат на інфраструктуру	Метод порівняння мультиплікаторів
Метод заміщення
Метод індексації даних проектно-кошторисної документації

Витратні методи визначають вартість об'єкта та основі суми витрат на його створення й використання. Порівняльні (ринкові) методи визначають вартість підприємства на базі зіставлення з аналогами, які вже були об'єктами ринкових угод. Прибуткові методи припускають, що вартість об'єкта оцінюється на основі величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

Сутність коефіцієнта капіталізації полягає в об'єднанні двох економічних процесів – отриманні доходу на капітал і відшкодування капіталу інвесторові-власникові. Виділяють такі види коефіцієнта капіталізації:

1. Загальний коефіцієнт капіталізації.

2. Коефіцієнт капіталізації власного капіталу.

3. Коефіцієнт капіталізації позикового капіталу.

4. Коефіцієнт капіталізації залежно від об'єкта оцінки (землі, об'єктів нерухомості, нематеріальних активів та ін.)