Методи нецінової конкуренції

Нецінові методи передбачають зміну властивостей продукції, додання їй якісно нових характеристик, створення нових виробів для задоволення тих же потреб, пропозиція продукції, якої не було на ринку, вдосконалення комплексу послуг, супутніх товару (демонстрація товару, збільшення терміну гарантійного ремонту і т.д.).Важливим фактором нецінової конкуренції є економічність і мінімізація термінів поставки, які можуть дотримуватися в умовах доставки потрібної продукції заданої якості в позначені договірними умовами місце і час, з урахуванням мінімальних сукупних витрат з транспортування продукції. Не можна не виділити і такий фактор нецінової конкуренції, як створення потужної збутової мережі і служби сервісу.

До нецінових відносяться такі групи методів конкурентних дій.

Перша група - методи забезпечення конкурентних переваг організації за рахунок зміни в кращу сторону різних споживчих характеристик товарів і послуг, з метою підвищення споживчої цінності:

· впровадження нових товарів (диференціація товарів);

· впровадження товарів, що володіють новими споживчими властивостями, поліпшеною якістю, більш досконалим дизайном, більш красивою упаковкою (диференціація споживчих властивостей товару).

Другий вид диференціації застосовують, коли:

· організація прагне розширити перелік споживчих властивостей товарів;

· організація намагається розширити перелік ринкових сегментів вироблених товарів;

· організація має намір домогтися визнання на відносно невеликому секторі ринку за рахунок розмаїтості пропонованих товарів;

· має місце впровадження нових форм продажного і післяпродажного сервісу, щоб залучити нові категорії споживачів, спонукати до більш частого використання товарів і разової покупки більшої кількості товарів.

Друга група - методи стимулювання збуту. Це короткочасні заходи грошового або матеріального характеру, що заохочують купівлю товару.

Стимулювання збуту має багатоцільову спрямованість. Вибір мети залежить від об`єкту майбутньої дії - споживача або торгового посередника.

Споживач має найбільшу значущість, і вся політика маркетингу зводиться до дії саме на споживача. Цілі стимулювання в даному випадку зводяться до збільшення числа покупців або збільшення кількості товару, купленого одним і тим же покупцем. До засобів стимулювання продажів для покупців належать: зразки на пробу, премії, лотереї, знижки з ціни, торгова знижка, купони, розпродажі, ігри та конкурси, клуби споживачів, «етикеточні заходи». Торговий посередник, будучи природною ланкою між виробником і споживачем, є специфічним об`єктом стимулювання і виконує в даному випадку регулюючі функції. При цьому цілі стимулювання можуть бути спрямовані на те, щоб:

· надати товару певний імідж, щоб зробити його легко впізнаваним;

· збільшити кількість товару, що надходить в торговельну мережу;

· підвищити зацікавленість посередника в активному збуті тієї або іншої марки і т.д.

Засобами стимулювання збуту для торгових посередників є: премії та подарунки, торгові премії, компенсації витрат на рекламу, призи, виставки продажу, сувеніри, торгові брошури.

Організація повинна постійно зіставляти та аналізувати альтернативні варіанти продажу свого товару, переглядати ціни та знижки в залежності від змін на ринку.

Третя група - методи реклами і зв`язків з громадськістю.

Реклама - це розповсюджувана в будь-якій формі за допомогою будь-яких засобів інформація про фізичних або юридичних осіб, товари, ідеї і починання, яка призначена для певного кола осіб і покликана формувати або підтримувати інтерес до цих фізичних або юридичних осіб, товарів, ідей та починань і сприяти їх реалізації.

Телевізійна реклама - наймасовіша і найдорожча форма реклами. В даний час жодна рекламна кампанія не буде вважатися завершеною без реклами на телебаченні.

Радіореклама є незамінною частиною нашого повсякденного життя. Проте її основна складність полягає втому, що досить важко виділити з цієї аудиторії потенційних покупців і змусити їх слухати саме ту програму, в рамках якої йде реклама. Впливати на почуття можна за допомогою відповідних мелодій, шумів і голосів, які малюють захоплюючі уявні образи. Радіо використовує 3 основні інструменти для передачі послання:

· голос, що допомагає слухачам уявити героїв;

· музику, що сприяє кращому запам`ятовуванню;

· звукові ефекти, що використовуються для передачі обстановки, в якій відбувається дія.

Успіх реклами в газетах і журналах визначається правильним вибором видання, хорошим текстом, помітним оформленням тексту, хорошим розміщенням тексту на смузі видання, правильним вибором часу публікації та повторюваністю. Для того, щоб вибрати найбільш підходяще видання, необхідно скласти перелік усіх газет та інших періодичних видань, здатних досягати бажаної групи потенційних покупців.

Основною функцією зовнішньої реклами є підкріплення і доповнення реклами, розміщеної в інших засобах масової інформації.
У зовнішній рекламі головну роль відіграє фактор повторюваності, тому бюджет повинен бути складений з розрахунку необхідності закупівлі спеціально відібраних місць, які регулярно потрапляють в поле зору великої кількості людей.

 

44. Ціноутворення і визначення оптимального обсягу виробництва в умовах монополістичної конкуренції.

Монопольна влада – це здатність фірми впливати на ринкову ціну – реалізується на основі цінової стратегії фірми.

Сутність монопольної влади полягає в можливості фірми встановлювати ціну вищу від граничних витрат. Величина перевищення ціни над граничними витратами обернено пропорційна еластичності попиту на товар фірми. Тому чим менш еластичність попиту, тим більшу монопольну владу має фірма.

Для вимірювання монопольної влади використовують індекс Лернера:

,

де Р – монопольна ціна;

МС – граничні витрати;

Е_d – еластичність попиту на товар.

За умови досконалої конкуренції МС = Р, відповідно І_L= 0. Якщо І_L> 0, то фірма має монопольну владу.

Чистий монополіст має абсолютну ринкову владу, яка обмежується лише попитом споживачів, він є ціноутворювачем. Для монополії з нульовими граничними витратами І_L = 0.

На практиці фірмі-монополісти користуються принципом ціноутворення, який має назву «витрати плюс», тобто ціна встановлюватиметься на рівні граничних витрат з деякою накидкою. Величина накидки пов’язана з еластичністю попиту споживачів. За високої еластичності попиту накидка буде незначною, ціна наближатиметься до граничних витрат, тобто ринок буде близьким до конкурентного, де і монопольне становище особливих переваг не дає.

Отже, ступень монопольної влади залежить від еластичності попиту на товар.

Основна мета цінової стратегії монополіста захоплення як найбільшої частини споживчого надлишку і перетворення його у монопольний прибуток. Вона реалізується за допомогою політики цінової дискримінації.

Термін „дискримінація” утворений від латинського „discriminatio”, що означає різницю, розрізнення.

Під ціновою дискримінацією розуміють практику встановлення різних цін на один і той же товар за умови, що різниці в цінах не пов’язані з витратами.

Впровадження цінової дискримінації можливе за таких умов:

а) лінія попиту на товар має спадний характер;

б) існують хоча би дві групи споживачів з різною еластичністю попиту, причому продавець повинен ідентифікувати і роз’єднати ці групи. Наприклад, критеріями поділу можуть виступати: вікові категорії споживачів (учні, пенсіонери), рівні доходу, географічні ознаки, які спричиняють різну еластичність попиту;

г) покупці не в змозі перепродати куплений товар.

. Визначення ціни і обсягу випуску монополістично конкурентною фірмою в коротко-і довготерміновому періодах

Оскільки монополі сти чно конкурентні фірми випускають подібні товари, які мають багато замінників, то попит на продукт кожної фірми є еластичний і, подібно до монополії, фірма займається пошуком оптимальної ціни і обсягу виробництва продукту, які забезпечують їй максимальний прибуток.

 

45. Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому періоді.

Існує ряд моделей монополістичної конкуренції, але класичною вважається модель Чемберлена.

Припущення моделі: конкуренти ніяк не реагують на рішення фірми відносно цін і обсягів виробництва. Оскільки фірм на ринку багато і всі є відносно дрібними і незалежними виробниками, для ринку характерна абсолютна симетрія стану всіх фірм.

У короткостроковому періоді фірма може сама вибирати комбінацію «ціна – обсяг виробництва», яка максимізує прибуток, керуючись загальним правилом: MR=MC.

Прибуток

MR

D

Pмк^*

АTС^*

MC

Q

АТС

P

Q^*

а) максимізація прибутку

б) мінімізація збитків

Збитки

MR

D

Pмк^*

MC

Q

АТС

P

Q^*

АTС^*

Короткострокова рівновага монополістичного конкурента подібна до рівноваги чистої монополії, коли фірма, залежно від рівня витрат виробництва і попиту на продукцію, можу бути як прибутковою, та і збитковою. На рис. 11.8а зображено вибір обсягів виробництва й ціни при досягненні максимуму прибутку, а на рис. 11.8б – вибір обсягів виробництва й ціни, при яких мінімізуються збитки.

 

Рис. 11.8. Вибір ціни та обсягів виробництва у короткостроковому періоді

 

У моделі «максимізація прибутку» рівноважна ціна Р_мк^* перевищує середні сукупні витрати (АТС), тому фірма працює, максимізуючи економічний прибуток.

У моделі «мінімізація збитків» середні сукупні витрати (АТС) перевищують ціну (Р_мк^*), тому фірма працює, щоб мінімізувати збитки.

Якщо ціна не покриває не тільки середніх сукупних витрат, але й середніх змінних витрат, монополістичний конкурент мінімізує свої збитки шляхом закриття.