Під ціновою дискримінацією розуміють практику встановлення різних цін на один і той же товар за умови, що різниці в цінах не пов’язані з витратами.

Впровадження цінової дискримінації можливе за таких умов:

а) лінія попиту на товар має спадний характер;

б) існують хоча би дві групи споживачів з різною еластичністю попиту, причому продавець повинен ідентифікувати і роз’єднати ці групи. Наприклад, критеріями поділу можуть виступати: вікові категорії споживачів (учні, пенсіонери), рівні доходу, географічні ознаки, які спричиняють різну еластичність попиту;

г) покупці не в змозі перепродати куплений товар.

В залежності від механізму формування і дії розрізняють три види цінової дискримінації:

1. Цінова дискримінація першого ступеня (абсолютна) виникає, коли фірма призначає для кожного покупця резервну ціну – максимальну, яку кожен покупець погоджується заплатити за кожну придбану одиницю товару, рівну індивідуальній ціні попиту. В результаті всі, хто оцінив товар вище граничних витрат, одержують можливість купити його і платять стільки, скільки були готові платити.

Рис. 10.6 ілюструє наслідки абсолютної цінової дискримінації. За умов простої монополії фірма виробляла б обсяг Q_m і продавала б його за єдиною для всіх покупців ціною Р_m. Монополіст, що здійснює абсолютну цінову дискримінацію, розширює обсяг до Q_с, тобто до рівня конкурентної рівноваги, ціна встановлюється на рівні МС – Р_с.

QmQcQ

D= МR

МС

МRm

А Б Г

Р, С   Рm Рс

 

Рис. 10.6. Абсолютно цінова дискримінація

У даному випадку ціна і граничний виторг співпадають, подібно до досконалої конкуренції, так само співпадають криві попиту і граничного виторгу , а весь надлишок споживачів перетворився на додатковий монопольний прибуток (площа трикутника А + площа прямокутника Б + площа трикутника Г).

Досконала цінова дискримінація пом’якшує недоліки монопольної влади і виявляється вигідною для обох сторін: монополіст розширює обсяги випуску до ефективного рівня конкурентного ринку, відсутні безповоротні втрати, що сприяє зростанню добробуту суспільства. Проте весь надлишок споживачів перетворюється на монопольний прибуток, і суспільний добробут зростає саме за рахунок додаткових надприбутків монополіста, тоді як споживачі зовсім не одержують чистої вигоди.

Реально цінова дискримінація не може бути абсолютною, тому що неможливо одержати інформацію про готовність платити кожного споживача. Проте деякі монополісти за родом своєї діяльності можуть приблизно оцінити готовність споживачів платити ту чи іншу ціну. Це стосується юристів, лікарів архітекторів, які добре знають свою клієнтуру і беруть за послуги в залежності від платоспроможності клієнтів.

2. Цінова дискримінація другого ступеня полягає у встановленні рівня цін в залежності від обсягів продажу, передбачає блокове призначення цін залежно від обсягів продажу: чим більша кількість товару купується, тим нижчою є ціна.

МС

QаQбQ

МR

D

Р, C   Ра Pб

Так на рис. 10.7 обсяг продукції Q_a продається за ціною P_a, при збільшенні партії до Q_б обсяг продукції (Q_б-Q_a) продається за ціною P_б і т.д.

Така цінова дискримінація сприяє розширенню виробництва, зменшенню витрат при позитивному ефекті масштабу і навіть підвищенню добробуту споживачів.

Додатковийприбутокмонополістапротевиявляєтьсяменшим,ніжувипадкудосконалоїціновоїдискримінації,вінневзмозізахопитивесь

надлишокспоживача

 

Рис. 10.7. Дискримінація другого ступеню

 

.

3. Цінова дискримінація третього ступеня (найбільш застосовується) базується на розділі споживачів на сегменти за еластичністю їхнього попиту. Сегментація ринку здійснюється в залежності від тих чи інших ознак, які надають групі характерних рис споживання. На сегментованих ринках перерозподіл продукції між покупцями відбувається шляхом зниження цін для одних і підвищення для інших. Вища ціна встановлюється на тому сегменті ринку, де попит менш еластичний. Наприклад: диференціація телефонних тарифів в залежності від часу, тарифи в залежності від категорій громадян (пільгові ціни на квитки для студентів, дітей, пенсіонерів), політика ціноутворення вітчизняних операторів мобільного зв’язку тощо.

Наслідки дискримінації в цьому випадку неоднозначні: вона може збільшити сукупний споживчий надлишок, а може зменшити його або залишити незмінним. Але прибуток монополії зростає, в іншому випадку монополія встановила б єдину ціну для всіх.

Результатом застосування цінової дискримінації є зростання доходу продавця (при ефективнішому використанні потужностей) і задоволення потреб більшої кількості споживачів.

2.варіант.Цінова́ дискриміна́ція – встановлення виробником різних цін на продукцію за умови однакових витрат виробництва і якості продукції.

Умови існування цінової дискримінації[]

· наявність ринкової влади з боку виробника, що дає можливість впливати на попит;

· можливість класифікувати споживачів;

· неможливість продажу товару однієї групи іншій;

Види цінової дискримінації]

Цінова дискримінація – це продаж однакового товару за різними цінами різним споживачам. Щоб фірма-монополіст могла проводити цінову дискримінацію, ринок повинен відповідати таким умовам:

· продавець повинен бути в змозі розділити покупців на групи, виходячи з урахування еластичності попиту на блага. Для тих покупців, попит яких має високу нееластичність, буде встановлена висока ціна, а тим, чий попит еластичний – нижча;

· блага не можуть перепродуватися покупцями (або продавцями) одного ринку покупцям (або продавцям) іншого ринку, оскільки вільне переміщення благ із “дешевого” ринку на “дорогий” призведе до виникнення єдиної ціни, що обумовить неможливість цінової дискримінації.

Розрізняють такі види цінової дискримінації:

· просторова (продаж у місті та селі, місця в театрі);

· часова (ціни на денні та вечірні сеанси, телефонні тарифи);

· по доходах споживачів (послуги для багатих і бідних);

· по обсягу споживання блага (мінімально необхідна кількість та надлишок);

· по соціальному статусу споживача (проїзні квитки).

При ціновій дискримінації чистий монополіст одержує більший доход, а отже, більший прибуток.

Поняття цінової дискримінації ввів в економічну науку в першій третині XX ст. А.Пігу, але саме явище було відоме й раніше.

Диференціювання цін — спосіб визначення змінюваних цін, які споживач готовий заплатити. Його бажання платити залежить своєю чергою від структури відповідних потреб і породжуваного ними попиту.

Три ступені цінової дискримінації]

А.Пігу розрізняв три види (або ступені) цінової дискримінації. Цінова дискримінація першого ступеня (бездоганна дискримінація) спостерігається в тому випадку, коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, рівна його ціні попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні. Оскільки монополіст не може мати повну інформацію про функції попиту всіх можливих покупців свого блага, то цей вид цінової дискримінації у чистому вигляді не можливий. Певне наближення до чистої цінової дискримінації можливе при незначній кількості покупців, коли кожна одиниця блага випускається на замовлення конкретних споживачів. Розглянемо простий приклад. Монополіст може продати 4 одиниці продукції по 30 грн. за штуку. Доход його складе: 4*30 = 120 грн. Якщо монополіст вдасться до дискримінації, то він може продати першу одиницю продукції за 50 грн., другу – за 45 грн., третю – за 35грн. та четверту – за 30 грн. В цьому випадку його доход складе: 50 + 45 + 35 + 30 = 160 грн., тобто доход більший.

Цінова дискримінація другого ступеня має місце, коли ціни блага однакові для всіх покупців, однак розрізняються в залежності від обсягу купівель. При цьому виді цінової дискримінації блага групуються в певні партії, на кожну з якої встановлюються різні ціни. Цінова дискримінація другого ступеня нерідко виступає у формі цінового дисконту або знижок (на обсяг поставок; кумулятивні знижки – сезонний квиток на залізничній дорозі; дискримінація в часі – різні ціни на ранкові, денні, вечірні сеанси в кіно; стягування абонементної плати в сполученні з пропорційною оплатою обсягу придбаного блага).

Цінова дискримінація третього ступеня припускає, що різним особам благо продається за різними цінами, але кожна одиниця блага, придбана конкретним покупцем, оплачується ним за однаковою ціною. Якщо при ціновій дискримінації перших двох ступенів передбачалося розподіл благ на групи, то в основі цінової дискримінації третього ступеня передбачається розподіл самих покупців на групи або ринки, де встановлюються свої ціни продажу. Фірми-монополісти систематизують споживачів за перевагами, доходами, віком, місцем проживання, характером роботи і продають свої блага відповідно до цієї градації.

43. Ознаки ринку монополістичної конкуренції. Нецінова конкуренція та її види.

Монополістична конкуренція, як і олігополія, дуже поширена в сучасній економіці, це реальна ринкова структура.

Особливості ринку монополістичної конкуренції

1. Відносне велике число невеликих фірм, кожна з яких задовольняє незначну частку ринкового попиту (від 1% до 5% продажу на ринку). Якщо для досконалої конкуренції необхідно сотні фірм, то для монополістичної конкуренції їх кількість обчислюється десятками: 20-75 фірм.

2. Контроль над ціною обмежений наявністю товарів-субститутів, які споживач може придбати у іншого продавця. Але кожна фірма визначає свою стратегію самостійно, не приймаючи до уваги реакцію своїх конкурентів.

3. Диференціація продукції – товар кожної фірми є недосконалим змінником товару інших фірм. Кожен виробник певної марки товару виступає як монополіст і має спадну криву попиту.

4. Нецінова конкуренція – фірми конкурують за допомогою нецінових засобів: якість товару, реклама, умови продажу, місце продажу, додаткове після продажне обслуговування, стимулювання збуту продукції (подарунки; зниження ціни оптовим на постійним покупцям).

5. Відносно вільний вступ в галузь та вихід з неї.

Саме такий тип ринку характерний для харчової промисловості, виробництва одягу і взуття, книговидання, роздрібної торгівлі, багатьох видів послуг та ряду інших галузей.

Кожна з фірм, що діє в умовах монополістичної конкуренції, контролює лише невелику частку всього ринку відповідного продукту. Однак диференціація товару призводить до того, що єдиний ринок розпадається на окремі, відносно самостійні частини, які називають сегментами ринку. На кожному сегменті монополістичний конкурент має постійних покупців: кожен споживач серед різновидів аналогічних товарів вибирає, як правило, тільки один різновид в залежності від власних уподобань. Виникає взаємна залежність продавця і покупця. Ринок сегментується і на кожному з сегментів продавці мають можливість маніпулювати ціною як монополісти.

Фірмам постійно доводиться рахуватися з конкуренцією на продукцію, що схожі на власній, бо попит на кожний з них високо еластичний. Якщо одна з фірм знизить ціну на свою продукцію, то попит на неї зросте, тому що деякі покупці віддадуть перевагу дешевшому заміннику. Але оскільки замінники не ідентичні, не всі покупці залишать своїх звичайних продавців, певна частина споживачів віддують перевагу продукції визначених продавців. Таким чином, диференціація продукту забезпечує фірмі відомі монополістичні переваги.

Поява нових фірм на ринку сприяє розвитку конкуренції. Для початку бізнесу треба мати відповідно невеликий стартовий капітал; патенти та авторські права на виготовлення особливого різновиду продукції відмінного від інших; додаткові фінансові ресурси на рекламу.

Незважаючи на монопольну владу окремої фірми, кожна занадто мала, щоб значно впливати на загальну ринкову ситуацію, і це робить ринок схожим на конкурентний.Отже, в умовах монополістичної конкуренції значний розвиток конкуренції поєднується з незначною монопольною владою над ринком. Ринок сегментується, кожна фірма формує свій мікро-ринок, і на кожному з сегментів продавці мають можливість маніпулювати ціною як монополісти, конкуруючи між собою як досконалі конкуренти.

Основна особливість моделі фірми монополістичного конкурента зумовлена еластичністю попиту і відповідно траєкторією кривої попиту. Попит на продукцію монополістичного конкурента є більш еластичним, ніж для чистого монополіста, але не є абсолютно еластичним, як для досконалого конкурента, це ілюструє рис. 11.7.

Dм

Dмк

Dдк

Q

Q

Q

Р

Р

Р

Рис. 11.7. Порівняння еластичності попиту в умовах монополії, монополістичної конкуренції та досконалої конкуренції

 

 

Ринок монополістичної конкуренції займає проміжне місце між монопольним ринком та ринком досконалої конкуренції. Еластичність попиту на продукцію фірми залежить від числа конкуруючих фірм та від ступеня диференціації продукції – чим більшим є число конкурентів та слабше диференціація продукції, що виробляється (продукт буде більш однорідним) – крива попиту буде більш еластичною, тому, що ситуація схожа до досконалого конкурентного ринку.