Аналіз середнього, валового і граничного доходів фірми досконалого конкурента. Графічне зображення залежності між TR, AR, MR.

Загальну (або валову) виручку (TR-total revenue) при будь-якому рівні знаходять помноженням ціни на кількість поданої продукції
TR = p*Q.
Графік загальної виручки (TR) (рис. 4.4) має вигляд прямої висхідної лінії.

Нахил променя TR визначається рівнем ринкової ціни: чим більше ціна, тим більший кут нахилу.

Рис. 4.4 – Графік загальної виручки

Поняття „чиста конкуренція” в економічній теорії має унікальне значення. Справа тут у тому, що чиста конкуренція (своєрідна „фізика без тертя”), дозволяє побудувати деяку ідеальну модель функціонування економіки, порівняно з якою можна вивчати реальні ринкові структури.

 

2. Рівновага конкурентної фірми у короткостроковому періоді
У короткостроковому періоді конкурентна фірма має у своєму розпорядженні незмінне обладнання і намагається максимізувати прибуток, змінюючи витрати праці, матеріалів.

Існують два підходи (принципи) до визначення рівня виробництва, при яких конкурентна фірма отримуватиме максимальний прибуток. Зауважимо, що вони діють в умовах будь-якої ринкової структури.

1) Принцип співвідношення загальної (валової) виручки TR і загальних(валових) витрат ТС.

Економічний прибуток, до якого фірма прагне – це різниця між загальною виручкою і загальними витратами
П = ТR – TC = P*Q – TC.
Оптимальний обсяг виробництва забезпечує максимальний прибуток. Для графічного аналізу сполучимо на одному графіку криву загальних витрат (ТС) і графік валової виручки (TR) (рис. 4.5).

Рис. 4.5 – Криві загальних витрат (ТС) і валової виручки (TR)
До точки С ТС > TR, тобто для малих обсягів виробництва прибуток має негативну величину.

 

У точках С і D TC=TR, вони називаються точками критичного обсягу виробництва. Будь-яке виробництво за межами цих точок спричиняє збиток. Ділянка CD, де ТС < TR – ділянка прибуткового виробництва. Максимальний прибуток досягається там, де різниця за вертикаллю між графіками загальної виручки (TR) і загальних витрат (ТС) максимальна (АВ). При цьому графіки загальної виручки і загальних витрат мають однаковий нахил.

2) Принцип співвідношення граничної виручки (MR) і граничних витрат (МС)

Із зростанням випуску продукції збільшуються як загальні витрати, так і загальна виручка. Якщо збільшення виручки перевищує збільшення витрат (тобто TR > TC), то збільшення випуску на одну одиницю збільшує сукупний прибуток. Якщо ж збільшення витрат перевищує збільшення виручки (тобто TC > TR), то збільшення випуску на одну одиницю зменшує сукупний прибуток. Отже, для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги виробництва доти, доки гранична виручка перевищує граничні витрати, і скорочувати випуск, як тільки граничні витрати почнуть перевищувати граничну виручку.

Максимізація прибутку фірми досягається тоді, коли настає рівність між граничною виручкою і граничними витратами
MR = MC.
Це правило є точним орієнтиром максимізації прибутку для будь-якої ринкової структури.

Для чисто конкурентної фірми це правило можна сформулювати у вигляді
MС = P,

бо гранична виручка дорівнює ціні.

Таким чином, на чисто конкурентному ринку фірма розширює виробництво до точки, в якій МС = Р, тобто граничні витрати зрівнюються з ціною. У цій точці фірма досягає оптимального рівня виробництва і знаходиться у стані рівноваги, з якого не вийде, доки не зміниться ціна або витрати.

Графічно граничний підхід до визначення рівноваги фірми на короткостроковому інтервалі зображений на рис. 4.6.

Рис. 4.6 – Графіки граничних витрат (МС), граничної виручки (MR)
Точка В (точка Курно) на графіку (рис. 4.6) - це точка рівноваги фірми в короткостроковому періоді, де досягається оптимальний обсяг виробництва (Q_опт), що забезпечує максимальний прибуток. Точка А не є рівноважною, бо граничні витрати МС знижуються, потім зростають і прибуток не досягає максимуму.

3. Доцільність продовження та припинення виробництва у короткостроковому періоді

Як і попереднє, дане питання може бути розглянуте на валовому або граничному підході. Обмежимося розглядом граничного підходу. У принципі MR=MC заслуговує на увагу те, що при вирішенні питання – виробляти чи ні – найважливішим є порівняння ціни з мінімумом середніх змінних витрат. Розглянемо цю тезу детальніше. За умов чистої конкуренції у короткостроковому періоді фірма може опинитися в одному з трьох положень. Вони подані на рис. 4.7.