Точки зору щодо економічної ефективності олігополії.

Оскільки олігополія є структурою, близькою до монополії, вона має подібні економічні наслідки для суспільства: у більшості випадків високі бар’єри вступу в галузь призводять до обмеження випуску і встановлення вищих цін, виникають безповоротні суспільні втрати, не забезпечується ні виробнича ефективність, ні ефективність розподілу ресурсів.

З точки зору деяких економістів, олігополія більш небажана модель ринку ніж монополія, бо вона може маскуватися під монополістичну конкуренцію, проводити приховану політику узгодження цін, обходити антимонопольне законодавство і проводити при цьому принципи чистої монополії. Тому рекомендується удосконалювати законодавство, впроваджувати дієві способи обмеження олігополії.

Існує й інша точка зору на роль олігополії в економічній системі, яку свого часу обґрунтували Й.Шумпетер та Дж.Гелбрейт, які вважають, що олігополії необхідні для досягнення швидких темпів зростання науково-технічного прогресу(сучасні розробки дуже дорогі і тільки великі олігополії здатні їх здійснювати). Тобто, певні витрати суспільства від панування олігополістичної конкуренції в окремих галузях виробництва у багато разів перевищуються виграшем від впливу олігополії на науково-технічний прогрес.

50. Поняття та значення похідного попиту. Крива попиту на ресурси.

Ринок факторів виробництва являє собою ту галузь ринкових відносин, де продаються й купуються ресурси, необхiднi для здійснення виробничої діяльності. Продавцями на ринках факторів виробництва виступають домогосподарства та інші фірми, які володіють ресурсами.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробнику немає ніякого сенсу купувати працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані ним продуктивно. Тому попит на будь-який ресурс залежить від:

– попиту та ціни на товар виробника на ринку кінцевих продуктів, тобто він фактично породжується попитом на готову продукцію;

– технології, яку фірма обирає для виробництва продукції;

– співвідношення його продуктивності і ціни (існує взаємозамінність факторів виробництва, тому фірма може змінювати комбінацію ресурсів, замінюючи дорогий ресурс відносно дешевим або більш продуктивним).

Таким чином, попит на ресурси є похідним попитом, тобто таким, який залежить від попиту на товари, що виробляються за їх допомогою.

Ринок ресурсів, як і всі інші, регулюються силами попиту та пропозиції.

Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ресурсів: чим вищою є ціна ресурсу тим меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на нього.Закон попиту так само справедливий для ринку ресурсів, як для ринку готової продукції.

Дослідження ринків факторів виробництва базується на ряді припущень:

1. Згідно з теорією факторів виробництва Ж.Б. Сея, кожен фактор має свою продуктивність, яку враховує фірма купуючи ресурси.

2. У короткостроковому періоді діє закон спадної продуктивності факторів виробництва.

3. У довгостроковому періоді існує взаємозамінність основних факторів виробництва.

У короткостроковому перiодi змінюється лише один фактор (праця), тоді як інші залишаються незмінними. За цих умов дiє закон спадної граничної продуктивності змінного фактора. Для вирішення питання про масштаби залучення змінного ресурсу до виробничого процесу виробник, якщо вiн керується правилом максимізації прибутку, має зіставляти додатковий ефект вiд залучення наступної одиниці фактора з додатковими витратами, пов’язаними з таким залученням.

Величина, на яку зростають витрати при збiльшеннi залучених ресурсів на одиницю, називається граничними витратами на ресурси – MRC.

Граничні витрати на ресурс – це зміна сукупних витрат при збільшенні залучених ресурсів на одиницю:

де – приріст витрат за рахунок використання додаткової одиниці ресурсу.

Для позначення приросту доходу в грошовому вираженні в результаті використання додатково одиниці ресурсу використовують поняття «граничний доход у грошовому вираженні», або «гранична дохідність ресурсу» – MRP.

Гранична доходність ресурсу – це приріст сукупного виторгу внаслідок використання кожної додаткової одиниці змінного ресурсу (грошовий вираз граничної продуктивності змінного фактора виробництва):

, або ,

де MP_L– гранична продуктивність змінного фактора виробництва;

MR_L – граничний виторг від продажу продукції, створеної додаткової одиницею ресурсу

Щоб максимізувати прибуток, фірма має використовувати додаткові одиниці ресурсу доти, доки кожна наступна одиниця дає приріст доходу фірми більший, ніж приріст її витрат. Межею залучення додаткових ресурсів є рівняння:

МRР = МRС.

Це рівняння математично описує правило оптимального використання ресурсів для максимізації прибутку фірми.

Ринки факторів виробництва, як і ринки товарів, мають різну структуру: існують досконало конкурентні ринки, а також ринки з монопольною владою.

Показник граничної цінності (граничної доходності ресурсу) ресурси залежить від ринкової структури:

1. За умови ринку досконалої конкуренції

Аналіз попиту на ресурси на конкурентному ринку припускає, що фірма купує таку невелику частину загального обсягу ресурсу, що це не впливає на ціну ресурсу. Перед фірмою постає проблема визначення кількості покупок змінного фактора виробництва.

Для конкурентної фірми граничний виторг співпадає з ціною продукції:

MR = P,

томупоказник доходності ресурсу має вигляд:

MRP_L=MP_L·P.

Змінний ресурс – праця, тому MRP_L=P_L=W, тобто граничні витрати дорівнюють заробітній платі.

Внаслідок дії закону спадної віддачі, гранична доходність кожної додаткової одиниці ресурсу спадає, тобто зменшується внаслідок зменшення MP_L.

Попит фірми на ресурс відображає множина співвідношень граничної доходності ресурсу і його кількості. Якщо динаміку граничної доходності праці представити графічно, одержимо криву (див. рис. 12.1), яка є кривою попиту фірми на працю на ринку досконалоїконкуренції.

W

L

MRPL=DL

 

Рис. 12.1. Попит конкурентної фірми ресурс

Кожна точка на цій кривій показує число робітників, яких би найняла фірма за кожного з можливих ставок заробітної плати.

 

Фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна на ресурс є величиною сталою, тому граничні витрати на ресурс співпадають з ціною ресурсу:

MRC = P_L.

Якщо ставка заробітної плати (W) на конкурентному ринку зменшиться, то фірма, яка максимізує прибуток, розширює попит на ресурс за правилом оптимального використання ресурсу:

МRР = МRС=W.

51. Попит на ресурси в умовах досконалої та недосконалої конкуренції у короткостроковому періоді.

(початок у попередньому питанні). За умови недосконалої конкуренції

Коли фірма реалізує свою продукцію на ринку недосконалої конкуренції, то для збільшення обсягів продажу фірма змушена знижувати ціну (крива попиту на продукцію спадна). Тому гранична доходність фірми зменшується не тільки під впливом дії закону спадної граничної продуктивності, а й під впливом зниження ціни на продукцію.

Крива MRP_L^m монополіста спадає більш стрімко, ніж крива MRP_L^c конкурентної фірми.

Отже, попит на ресурс недосконалого конкурента менш еластичний, ніж попит конкурентного виробництва (див.рис. 12.2).

W

L

MRPL^с

MRPL^m

Через швидке падіння ефективності додаткових робітників в умовах недосконалої конкуренції ринок реагує на зміну заробітної плати слабше, ніж виробник в умовах досконалої конкуренції.

 

Рис. 12.2. Попит на ресурс в умовах конкурентного та недосконало конкурентного ринків

 

52. Детермінанти цінової еластичності попиту на ресурс.

крива попиту на ресурс може пересуватися на графіку вправо, що буде озна­чати зростання попиту, чи вліво, що відповідатиме його зменшенню. Розглянемо детальніше фактори, які можуть спричинити такі зміни.

1. Зміни у попиті на продукт. За інших рівних умов зміни у попиті на продукт фірми, який вона ви­робляє за допомогою певних ресурсів, призведуть до зміщення кривої попиту на ці ресурси у тому самому напрямку. Так, фінансова криза в Україні, Росії та в інших країнах призвела до банкрутства банків, зни­ження попиту на їхні послуги. Це, у свою чергу, спричинило зростання безробіття серед банківських працівників.

2. Зміни продуктивності ресурсі/. Підвищення продуктивності ресурсу пересуває криву попиту на нього вправо, зменшення продуктивності — вліво. Факторами змін продуктивності ресурсу можуть бути насамперед зміни його власних якісних характерис­тик (кваліфікація працівників, надійність машин то­що). Крім того, незмінні ресурси можуть забезпечува­ти більшу продуктивність за рахунок зміни якості інших ресурсів, у поєднанні з якими вони використо­вуються. Так, підвищення рівня кваліфікації праців­ника веде до зростання продуктивності і праці, і не­змінного капіталу.

3. Зміни цін на інші ресурси. Як відомо, ресурсам властиві субституційність та комплементарність. Змі­ни цін на ресурси-субститути та ресурси-комплементи по-різному впливають на попит.

Так, при зміні цін на ресурси-замінники одночас­но спрацьовують два протилежні ефекти: ефект за­міщення та ефект обсягу. Якщо, наприклад, зни­зилась заробітна плата, то праця стала дешевшою відносно капіталу, для виробника доцільніше буде збільшувати обсяги залучення праці та зменшувати капітал (ефект заміщення). Отже, попит на капітал зменшиться. З іншого боку, здешевлення праці призведе до зменшення витрат виробника взагалі та зростання обсягів виробництва, що має супроводжу­ватися зростанням попиту на ресурси в цілому (ефект обсягу). Фактична зміна попиту на ресурс залежатиме від співвідношення сил, з якими діють ці ефекти. Якщо ефект заміщення перевищує ефект обсягу продукції, то зміни цін та попиту матимуть однакову спрямованість; якщо з більшою силою діє ефект обсягу, то — протилежну.

Якщо змінюються ціни на комплементарні ресур­си, то спрацьовує лише ефект обсягу продукції. При цьому зміни цін на одні ресурси та попит на Інші ма­ють різну спрямованість.

Отже, можна зробити висновок, що крива попиту на ресурс переміститься вправо (збільшення попиту) під впливом таких факторів:

а) збільшення попиту на продукт, що виробляєть­ся за допомогою цього ресурсу;

б) збільшення продуктивності ресурсу;

в) зниження ціни на ресурси-субститути, коли ефект обсягу продукції діє сильніше, ніж ефект замі­щення;

г) збільшення цін на ресурси-субститути, коли ефект заміщення діє сильніше, ніж ефект обсягів продукції;

д) зниження цін на ресурси-комплементи.

Чутливість попиту на ресурси на зміну його ціно­вих та нецінових факторів визначається показниками еластичності. Цінова еластичність попиту на ресурси залежить, зокрема, від таких факторів:

1. Темпи спадання граничного продукту. Якщо граничний продукт праці знижується помалу при збільшенні кількості праці, що додається до незмін­ного капіталу, то і крива попиту на ресурс матиме менший нахил та тенденцію до більшої еластичності. Навпаки, при швидкому падінні граничного продукту крива попиту буде слабоеластичною.

2. Легкість ресурсозаміщення. Тут залежність пряма: чим більше існує близьких ресурсів-субститу-тів, тим вища еластичність попиту на певний про­дукт.

3. Еластичність попиту на продукт виробника. Оскільки крива граничного продукту у грошовому вираженні залежить від ціни на продукт, еластич­ність попиту на ресурси буде прямо залежати від елас­тичності попиту на продукт.

4. Частка витрат на ресурс у загальних ви­тратах. Чим більше загальних витрат припадає на ресурс, тим вища еластичність попиту на нього.

53. Вибір оптимального співвідношення використання ресурсів у виробництві

У довгостроковому періоді фірми змінюють обсяги всіх факторів виробництва, тому довгостроковий попит фірми на ресурс є більш еластичним, ніж короткостроковий. При цьому вони намагаються виробляти продукцію ефективніше, тому важливо визначити оптимальне співвідношення всіх факторів виробництва.

Фірма повинна вирішати дві взаємопов’язані проблеми:

– зайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б виробляти заданий обсяг продукції з найменшими витратами;

– знайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б одержати максимальний прибуток.

У довгостроковому періоді фірма використовує правило найменших витрат, за допомогою знаходиться таке співвідношення ресурсів, яке забезпечує виробництво заданого обсягу продукції з мінімальними витратами:

,

тобто відношення граничних продуктивностей ресурсів до їхніх цін є однаковими для всіх видів ресурсів. Якщо такої рівності немає, фірма буде змінювати попит на ресурс, доки ця рівність не встановиться.

Однак для фірми недостатньо лише мінімізувати свої витрати на ресурс. Існує багато рівнів виробництва, для яких можливо мінімізувати витрати, але лише один з них дозволяє максимізувати прибуток. Для його визначення фірма застосовує правило оптимального використання ресурсів:

MRP=MRC,

фірма розширює попит на ресурси до того моменту, коли гранична доходність стане рівною граничним витратам (ціни) для всіх ресурсів, або

MRP_L=P_L,MRP_K = P_K,MRP_N = P_N.

У загальному вигляді це правило називається правилом оптимального співвідношення ресурсів для максимального прибутку

(це рівняння включає також і рівняння мінімізації витрат, що можна довести, підставивши у ліву частину значення MRP= MR·MP).

За цієї умови фірма досягає максимально можливої величини прибутку з мінімальними витратами.