Європейська система «полегшеної шкали оцінювання»

Вона з'явилася в результаті різносторонніх обговорень, які відбувалися серед п'яти груп від початку пошуків того, що передача оцінок може ефективно проводитись за допомогою полегшеного оцінювання, зрозумілого в усій Європі. Концепція «полегшеної шкали оцінювання» означала, що:

- шкала була достатньо добре охарактеризована і будь-який заклад зміг би використати її для своїх предметів;

- шкала запропонувала додаткову інформацію до оцінки закладу, але не замінила її;

- шкала оцінювання ЕСТS була зрозумілою іншим закладам, які виставляли відповідну оцінку згідно з власною системою оцінювання студентам, котрі вступають, або випускникам;

- оцінка за системою ЕСТS окреслювала б, поруч з оцінкою, виставленою закладом у перелік оцінок дисциплін студента, його досягнення до і після періоду навчання.

Іншими словами, «полегшена шкала оцінювання» внесла б ясність, але не перешкодила б нормальному процесу виставлення оцінок у межах кожного закладу.

Під час дискусій щодо шкали оцінювання ЕСТS особлива увага зверталася на детальне цифрове визначення, яке базувалось на класифікації студентів за знаннями у класі, та найбільш якісне визначення, яке ґрунтувалося на загальному розумінні ключових слів - «добре» та «відмінно». Жоден підхід не дав задовільних результатів. Крім цього:

- суворий цифровий підхід визначив би межі, які були б нелогічними з точки зору міжнародної системи оцінювання;

-у різних закладах з'явились розбіжності у розумінні ключових слів.

Кількість оцінок у шкалі оцінювання ЕСТS - компромісна. Менша кількість оцінок дала б занадто мало інформації, більша - означала б певні несуттєві уточнення та спричинила б збільшення механічної роботи у виставленні оцінок. Визначення п'яти прохідних рівнів оцінок було обране для максимізації значення оцінок «А» та «Е».

Таблиця 5.4

Шкала оцінювання ЕСТS

 

Оцінка ECTS	Відсоток студентів, які, зазвичай, успішно досягають відповідної оцінки	Визначення
A		ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B		ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C		ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
D		ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E		ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
FX	-	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно працювати перед тим, як отримати залік
F	-	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота

Подвійне використання терміна «відмінно» та статистичного виразу «найвищі десять відсотків студентів» передбачає два підходи до загальної мети. Шкала не нав'язує визначення «відмінно» кожному закладу, вона, радше, робить це визначення оцінкою «А» шкали ЕСТS. Багато пунктів присвячено вибору цифри 10%. Суворішого визначення у деяких закладах було б досягти важко, але більш загальне визначення знизило б стимул для здібніших студентів.

Крім того, шкала оцінювання ЕСТS не базується на припущенні про будь-який розподіл студентських оцінок, вона базується на визначенні досконалості. Визначення системою ЕСТS досконалості та остаточної оцінки створено для полегшення перезарахування, але не для заміни та створення плутанини в оцінках, виставлених у закладі, де навчається студент.

Хоча більше уваги приділяється оцінці «відмінно», визначення нижчих оцінок відіграє важливу роль для дуже великої кількості студентів та потребує впровадження шкали ЕСТS на всіх рівнях досягнень.

Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у європейських країнах. У більшості з них - всезагальна система оцінювання, яка в жодному випадку не є універсальною. Крім цього, визначення бала «проходження» за певною шкалою може різнитися між закладами, а межа застосування всіх доступних балів суттєво відрізняється у різних закладах, змінюється з року в рік, та є відмінною з кожного предмета.

Однією з основних засад шкали оцінювання системи ЕСТS є її чітка визначеність щодо того, аби заклади прийняли свої рішення з приводу застосування цієї шкали.

Спосіб відповідності балів закладу до шкали оцінювання системи ЕСТS такий:

• Заклад розглядає розподіл балів, присвоєних студентам, для того, щоб отримати 10-25-30-25-10 балів за моделлю, межі між оцінками відповідали б 10%, 35%, 65% та 90% від загальної кількості встигаючих студентів.

• Неможливо накреслити статистичну межу оцінки, яку отримали 10% кращих студентів. Шкала має міцне статистичне підкріплення, але статистичні дані повинні бути поєднані з реалістичним описовим підходом. Наприклад, у призначенні оцінки «А» в системі ЕСТS заклад Британії, присуджуючи відзнаку першого класу 8% своїх студентів, може вирішити зберегти те саме визначення «найкращої успішності» щодо оцінки європейської системи ЕСТS. Заклад Італії, присуджуючи успішність «А» 14 % своїх студентів, не матиме жодних засобів для розрізнення цих студентів. З іншого боку, присудження Matricula de honor закладом Іспанії менш ніж 5% своїх студентів обмежує визнання студентів з «найкращою успішністю» в європейській системі ЕСТS.

• Висока відмінність виставлених оцінок в Іспанії, Нідерландах
і, наприклад, Греції може зробити співставлення меж оцінки системи ЕСТS досить важким. Наприклад, 70% студентів групи присвоєно 7 балів у виданому записі датської и закладу з охопленням оцінок «С» та «О» системи ЕСТS. Зазвичай, потрібно видати оцінку 7, навіть якщо екзаменатор нагороджує вищими балами, можливо 6.8 або 7.2. Тому бали екзаменатора можуть використовуватися у цих країнах для досягнення реалістичного розподілу студентів серед оцінок системи ЕСТS.

• Важливим є розподіл балів для встановлення оцінок. Розподіл балів курсу може змінюватися з року в рік; можуть також бути відмінності між кількісним та якісним ступенем занять. Чим помітніше наближення закладу до єдиного критерію між своїми балами та шкалою оцінювання системи ЕСТS, тим легше відбувається процес оцінювання, але невимушеність цієї дії повинна
бути збалансованою проти значного та систематичного відхилення від визначення шкали оцінювання, іншими словами – проти несправедливості по відношенню до студентів.

• Якщо кількість студентів, які відвідують заняття, досить мала, її чіткий розподіл за моделлю 10-25-30-25-10 недоцільний. Проте досвід пропонує таке рішення:

а) бали за кілька занять подібного рівня, зазвичай, роз­ поділяються;

б) розподіл балів за п'ятирічний період, найімовірніше, призведе до збалансованого результату.

• Інформація, представлена оцінкою системи ЕСТS, пов'язує роботу одного студента з роботою інших студентів групи. Зрозуміло, що студент високого рівня у групі низького рівня отримає вищу оцінку, ніж якби він виконував загальну роботу, як і студент, що відвідує описові курси, опиниться у невигідному для себе становищі у закордонному закладі, який спеціалізується на математичних навичках. Жодна шкала оцінювання не вирішить цієї проблеми: інформація, перенесена на перелік оцінок дисциплін, повинна представити те, що дійсно сталось, а не те, що могло б статися, якби...

• Оцінки повинні бути ознакою зарахування заліку за індивідуальні
заняття, якщо вони представлені у переліку оцінок дисциплін. Тому важливо, щоб розподіл середньорічних балів не вважався відповідним до визначення цих оцінок, оскільки розподіл середньорічних балів значною мірою відрізнятиметься від розподілу балів групових занять, які складають середнє число; наприклад, більше студентів отримають певний, дуже високий, бал на одному індивідуальному занятті, ніж вони отримали б цей бал як середній, враховуючи усі заняття року.
Це може значно вплинути на визначення оцінки «А» системи ЕСТS,
і меншою мірою на оцінку «В».

Оцінки системи ЕСТS від «А» до «Е» присвоюються за умови
складання заліку та оцінки від «РХ» до «Р» присвоюються у випадку його нездачі; відмінність між «РХ» та «Р» сприятиме визначенню майбутнього навчального плану для деяких не дуже успішних студентів. Заклади, не спроможні розрізнити рівні незадовільної здачі заліку, застосовуватимуть тільки оцінку «Р», не беручи до уваги оцінку «РХ».

Коли місцевий та закордонний заклади вирішать, як їхні бали
відповідають оцінкам системи ЕСТS, відбувається перезарахування
оцінок, наприклад:

а) Студент з Італії складає екзамен у закладі Франції, отримавши 13 балів із 20 можливих. У цьому закладі 13 балів означає, що робота виконана на «добре» і відповідає оцінці «С» у системі ЕСТS. Перелік оцінок дисциплін представляє наявність 13-ти балів та оцінку «С» в ЕСТS. На основі цієї інформації місцевий заклад в Італії присвоює 27 балів із 30 можливих.

б) Студент з Німеччини не досяг успіху при складанні екзамену з однієї з дисциплін в Іспанії, і перелік оцінок представляє наявність 5 балів з 10 можливих та оцінку «Е» у системі ЕСТS. Німецький заклад визнає залік із оцінкою 4.0 за шкалою від 1.0 (дуже добре) до 5.0 (незадовільно).

в) Студентка з Португалії у Нідерландах отримує 9 балів із 10 можливих, завдяки чому стає однією з кращих студентів, які становлять 10% групи. Вона отримує оцінку «відмінно» і перелік оцінок дисциплін демонструє дану кількість отриманих балів та оцінку «А» у системі ЕСТS. Місцевий заклад у Португалії використовує цю інформацію для присвоєння 19-ти балів із 20 можливих.

Як бачимо, заклади вищої освіти мають право використовувати шкалу оцінювання системи ЕСТS найбільш доцільним, на їхню думку, чином, оскільки її створено для відображення різних систем оцінювання, які існують у країнах-членах ЄС і раїнах Європейської асоціації вільної торгівлі.