Розділ7. Визнання кваліфікацій, власниками яких є біженці, переміщені особи і особи, що знаходяться

У положенні біженців

Стаття 7

Кожна Сторона в межах своєї системи освіти та відповідно до своїх конституційних, правових і регламентуючих поло­жень приймає всі можливі і розумні заходи для розробки про­цедур, спрямованих на забезпечення справедливої і швидкої оцінки того, чи відповідають біженці, переміщені особи й особи, що знаходяться в положенні біженців, відповідним ви­могам для доступу до вищої освіти, продовженню навчання за програмами вищої освіти або зайнятості, причому навіть у тих випадках, коли кваліфікації, отримані в одній із Сторін, не можуть бути підтверджені документально.

 

Розділ 8. Інформація про оцінку

Вищих навчальних закладів і програм

Стаття 8. 1

Кожна Сторона надає адекватну інформацію щодо будь-якого навчального закладу, що складає її систему вищої освіти, і щодо будь-якої програми цих закладів, з метою на­дання повноважним органам інших Сторін можливості упев­нитися, чи дає якість кваліфікацій, визнаних цими заклада­ми, підстави для визнання в країні, де запитується визнання. Надається така інформація:

а) у випадку створення Сторонами системи офіційної оцінки вищих навчальних закладів і програм: інформація відносно методів і результатів цієї оцінки, а також конкретних стандартів якості для кожного типу навчального закладу, що видає кваліфікації вищої освіти, і для програм, що ведуть до здобуття таких кваліфікацій;

б) у випадку, якщо Сторони не створили систему офі­ційної оцінки вищих навчальних закладів і програм: інформація щодо визнання різних кваліфікацій, отриманих у тому чи іншому вищому навчальному закладі або в рамках будь-якої програми вищої освіти, що складають їхню систему ви­щої освіти.

Стаття 8.2

Кожна Сторона вживає адекватних заходів по складанню, відновленню і публікації:

а) огляду різних типів вищих навчальних закладів, що входять до складу її системи вищої освіти, з характеристика­ми, властивими кожному типові такого закладу;

б) переліку визнаних вищих навчальних закладів (держав­них і приватних), що складають її систему освіти, із зазначеним їхніх повноважень щодо видачі різних видів кваліфікацій і вимог, які пред'являються до одержання досту­пу до кожного типу навчального закладу і програми;

в) опису програм вищої освіти;

г) переліку навчальних закладів, розташованих за межами
її територій, які кожна Сторона вважає складовими своєї сис­теми освіти.

Розділ 9. Інформація з питань визнання

Стаття 9. 1

З метою сприяння визнанню кваліфікацій вищої освіти Сторони зобов'язуються створити відкриті системи, які дають повний опис здобутих кваліфікацій.

Стаття 9.2

1. Визнаючи необхідність відповідної, точної і оновленої
інформації, кожна Сторона створює національний інфор­маційний центр або підтримує вже існуючий і повідомляє про його створення і про будь-які його зміни, що стосуються од­ного з депозитаріїв.

2. Національний інформаційний центр кожної Сторони:

а) полегшує доступ до достовірної і точної інформації що­
до системи вищої освіти і кваліфікацій вищої освіти тієї
країни, у якій він розташований;

б) полегшує доступ до інформації стосовно систем вищої
освіти і кваліфікацій вищої освіти інших Сторін;

в) забезпечує консультації та інформацію з питань визнан­ня й оцінки кваліфікацій відповідно до національних законів та інструкцій.

3. Кожен національний інформаційний центр має не­обхідні ресурси, які дають йому можливість виконувати його функції.

Стаття 9.З

Сторони сприяють, через національні інформаційні цент­ри або іншими способами, використанню вищими навчаль­ними закладами Сторін додатка до диплома ЮНЕСКО / Ради Європи або будь-якого іншого порівнянного документа.

 

Розділ 10. Механізми здійснення

Стаття 10.1

Спостерігають за реалізацією, сприяють і полегшують здійснення Конвенції такі органи:

а) Комітет Конвенції про визнання кваліфікацій вищої освіти в Європейському регіоні;

б) Європейська мережа національних інформаційних центрів з питань академічного визнання і мобільності (Мере­жа ЕNIС), створена на основі Рішень, прийнятих 9 червня 1994 р. Комітетом міністрів Ради Європи і 18 червня 1994 р. Регіональним комітетом ЮНЕСКО для Європи.

Стаття 10.2

1. Цим засновується Комітет Конвенції про визнання кваліфікацій, належних до вищої освіти в Європейському регіоні (іменований далі "Комітет"). До складу Комітету вхо­дять по одному представникові від кожної Сторони.

2. В контексті статті 10.2 термін "Сторона" не використо­вується стосовно Європейського співтовариства.

3. Держави, згадані в статті 11.1.1, і Найсвятіший Престол, якщо вони не є Сторонами цієї Конвенції, Європейське співтовариство, а також голова Мережі ЕNIС, можуть брати участь у засіданнях Комітету як спостерігачі. Представники Урядових і неурядових організацій, що спеціалізуються в галузі визнання в цьому регіоні, також можуть бути запрошені на засідання Комітету як спостерігачі.

4. Голова Регіонального комітету ЮНЕСКО по виконан­ню Конвенції про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і наукових ступенів у державах регіону Європи та­кож запрошується взяти участь у засіданнях Комітету в якості спостерігача.

5. Комітет сприяє здійсненню цієї Конвенції і спостерігає за її реалізацією. У зв'язку з цим він може приймати більшістю Сторін рекомендації, декларації, протоколи і досвід, який се­бе зарекомендував, з метою орієнтації повноважних органів Сторін у ході реалізації ними Конвенції і при розгляді ними заяв про визнання кваліфікацій вищої освіти. Хоча вони не зв'язані з названими вище документами, Сторони будуть усіляко прагнути дотримуватися їх, доводити ці документи до відома повноважних органів і сприяти їхньому застосуванню. Перш ніж виносить свої рішення, Комітет запитує думку Ме­режі ЕNIС.

6. Комітет представляє доповідь відповідним органам Ради Європи і ЮНЕСКО.

7. Комітет підтримує зв'язки з регіональними комітетами ЮНЕСКО, які займаються питаннями застосування кон­венцій про визнання навчальних курсів, дипломів і ступенів у галузі вищої освіти, прийнятих під егідою ЮНЕСКО.

8. Більшість Сторін Конвенції складає кворум.

9. Комітет приймає свої Правила роботи. Він проводить свої чергові засідання не рідше одного разу в три роки. Комітет збирається перший раз, коли дійсна Конвенція набе­ре сили.

10. Секретарське забезпечення Комітету покладається спільно на Генерального секретаря Ради Європи і Генераль­ного директора ЮНЕСКО.

Стаття 10. 3

1. Кожна із Сторін призначає в якості учасника Євро­пейської мережі національних інформаційних центрів, що займаються питаннями академічної мобільності і визнання (Мережа ЕNIС), національний інформаційний центр, ство­рений або діючий відповідно до статті 9.2. У випадках, коли в одній зі Сторін відповідно до статті 9.2 створені або діють декілька національних інформаційних центрів, усі вони є учасниками Мережі, однак відповідні національні інфор­маційні центри мають тільки один голос.

2. Мережа ЕNІС у складі, обмеженому національним інформаційним центром Сторін цієї Конвенції, спостерігає за практичним здійсненням і сприяє застосуванню Конвенції за допомогою повноважних національних органів. Пленарне засідання учасників Мережі проводиться не рідше одного ра­зу на рік. Вона обирає свого голову і президію відповідно до своїх повноважень.

3. Секретарське забезпечення Мережі ЕNIС покладається спільно на Генерального секретаря Ради Європи і Генераль­ного директора ЮНЕСКО.

4. Сторони співробітничають через Мережу ЕNIС з національними інформаційними центрами інших Сторін, зо­крема допомагаючи їм збирати всю корисну для національних інформаційних центрів інформацію в межах їхніх заходів, що стосуються академічного визнання і мобільності.

Розділ 11. Заключні положення

Стаття 11. 1

1. Ця Конвенція відкрита для підписання

а) державами-учасниками Ради Європи;

б) державами-учасниками ЮНЕСКО регіону Європи;

в) будь-якою іншою, державою або Стороною, що підписала Європейську конвенцію з питань культури Ради Європи і / або Конвенції ЮНЕСКО про визнання навчаль­них курсів, дипломів про вищу освіту і наукові ступені у дер­жавах регіону, які були запрошені на Дипломатичну конфе­ренцію з метою прийняття цієї Конвенції.

2. Ці держави і Європейське співтовариство можуть висло­ вити свою згоду бути зв'язаними:

а) документами, що після підписання не потребують подальшої ратифікації чи затвердження.

б) документами, що після підписання потребують подаль­шої ратифікації затвердження.

в) поєднанням своїх дій.

3. Підписання здійснюється в одного з депозитаріїв. Ра­тифікаційні грамоти, документи про прийняття, схвалення чи приєднання віддаються на збереження одному з депозитаріїв.

Стаття 11.2

Ця Конвенція набирає сили в перший день місяця після закінчення періоду в один місяць від дня заяви п'ятьма держа­вами, серед яких принаймні три держави-учасниці Ради Європи і / або держави-учасниці ЮНЕСКО Європейського регіону, про свою згоду бути зв'язаними положеннями Кон­венції. Вона набирає сили для кожної іншої держави в пер­ший день місяця після закінчення періоду в один місяць від дня висловлення ним своєї згоди бути зв'язаним положення­ми Конвенції.

Стаття 11. 3

1. Після набрання чинності цієї Конвенції будь-яка держа­ва, крім тих, котрі належать до категорій, перерахованих у статті 11.1, може звернутися з проханням про приєднання до цієї Конвенції. Такі прохання направляються одному з депо­зитаріїв, який передає його Договірним державам принаймні
за три місяці до засідання Комітету Конвенції про визнання
кваліфікацій стосовно вищої освіти в Європейському регіоні.
Депозитарії також інформують про це Комітет міністрів Ради
Європи і Виконавчу раду ЮНЕСКО.

2. Рішення про приєднання до Конвенції держави, яка звертається з таким проханням, приймається Сторонами більшістю у дві третини голосів.

3. Після набуття чинності цієї Конвенції Європейське співтовариство може приєднатися до неї на прохання своїх держав учасниць, що направляється одному з депозитаріїв. У цьому випадку стаття 11.3.2 не застосовується.

4. Стосовно кожної з держав, що приєднуються, або є членом Європейського співтовариства, ця Конвенція набирає сили в перший день місяця після закінчення терміну в один місяць від дня передачі на збереження документа про приєд­нання одному з депозитаріїв.

Стаття 11.4

1. Сторони цієї Конвенції, що тим часом є Сторонами однієї або декількох перерахованих нижче конвенцій:

Європейської конвенції про еквівалентність дипломів, що дають змогу до доступу в університети (1953 р., ЕТS 15) і Про­токолу до неї (1964 р., ЕТS 49);

Європейської конвенції про еквівалентність періодів університетської освіти (1956 р., ЕТS 21);

Європейської конвенції про академічне визнання універ­ситетських кваліфікацій (1959 р., ЕТS 32);

Міжнародної конвенції про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і вчених ступенів в арабських та європейських державах басейну Середземного моря (1976 р.);

Конвенції про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і наукових ступенів у державах регіону Європи (1979 р.);

Європейської конвенції про загальну еквівалентність періодів університетської освіти (1990 р., ЕТS 138),

а) відповідають у своїх взаємних відносинах положенням цієї Конвенції;

б) продовжують відповідати названим вище конвенціям, сторонами яких вони є, у своїх відносинах з іншими держава­ми, які є сторонами цих конвенцій, але не цієї Конвенції.

2. Сторони цієї Конвенції беруть на себе зобов'язання ут­римуватися від того, щоб ставати Сторонами будь-яких кон­венцій, перерахованих у пункті 1, Сторонами яких вони ще не є, за винятком Міжнародної конвенції про визнання навчаль­них курсів, дипломів про вищу освіти і наукових ступенів у
арабських і європейських державах басейну Середземного моря.

Стаття 11.5

1. Кожна держава може, у момент підписання або передачі
на збереження ратифікаційної грамоти, документа про прий­няття, схвалення або приєднання, назвати територію або те­риторії, стосовно яких застосовується ця Конвенція.

2. Будь-яка держава може в будь-який час у подальшому, шляхом заяви, направленої одному з депозитаріїв, поширити застосування цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, зазначену в заяві. Стосовно такої території Конвенція набирає сили в перший день місяця після закінчення терміну в один місяць від дня одержання такої заяви депозитарієм.

3. Будь-яка заява, зроблена на підставі двох попередніх пунктів, може, стосовно будь-якої із зазначених в такій заяві територій, бути відкликана шляхом повідомлення, направле­ного одному із депозитаріїв. Відкликання набирає сили в пер­ший день місяця після закінчення терміну в один місяць із дня одержання такого повідомлення депозитарієм.

Стаття 11. 6

1. Кожен із учасників може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом повідомлення одного з депозитаріїв.

2. Така денонсація набирає сили в перший день місяця після закінчення дванадцяти місяців від дня одержання повідомлення депозитарієм. Проте така денонсація не стосу­ється рішень про визнання, прийнятих раніше згідно з поло­женням цієї Конвенції.

3. Питання про припинення або призупинення дії цієї Конвенції в результаті порушення Стороною будь-якого її по­ложення, що є основним для досягнення завдання і мети Конвенції, вирішується відповідно до вимог міжнародного права.

Стаття 11. 7

1. Будь-яка держава, Найсвятіший Престол або Євро­пейське співтовариство можуть у момент підписання або видання на збереження своєї ратифікаційної грамоти, доку­мента про прийняття, схвалення або приєднання, заявити, що вона зберігає за собою право не застосовувати загалом або частково одну чи декілька з таких статей цієї Конвенції:

Стаття 4. 8

Стаття 5.3

Стаття 6.3

Стаття 8.2

Стаття 9.3

Ніякі інші застереження не допускаються.

Будь-яка Сторона, що зробила застереження відповідно до попереднього пункту, може повністю або частково зняти його шляхом повідомлення, направленого одному з депози­таріїв. Зняття застереження набирає чинності починаючи від дати одержання такого повідомлення депозитарієм.

3. Сторона, що зробила застереження стосовно положення цієї Конвенції, не може вимагати застосування цього поло­ження будь-якою іншою Стороною; вона може, проте, якщо п застереження є частковим або умовним, вимагати застосу­вання такого положення в такій спосіб, у якій вона сама його прийняла.

Стаття 11.8

1. Проекти виправлень до цієї Конвенції можуть прийма­тися Комітетом Конвенції про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні, більшістю в дві третини Сторін. Будь-який прийнятий у такий спосіб проект виправлення включається до Протоколу цієї Кон­венції. У Протоколі вказуються умови настання його чин­ності, що у будь-якому випадку вимагають згоди Сторін бути з ним зв'язаними.

2. Не допускається ніяких виправлень до розділу 3 цієї Конвенції відповідно до процедури, передбаченої в пункті 1.

3. Будь-яка пропозиція про внесення виправлень дово­диться до відома одного з депозитаріїв, що передає його Сто­ронам не пізніше ніж за три місяці до засідання Комітету. Де­позитарій інформує також Комітет міністрів Ради Європи і Виконавчу раду ЮНЕСКО.

Стаття 11.9

1. Генеральний секретар Ради Європи і Генеральний ди­ректор Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури є депозитаріями цієї Конвенції.

2. Депозитарій, якому був переданий на збереження який-небудь документ, повідомлення або оповіщення, сповіщає про це Сторони цієї Конвенції, а також інших держав-учасниць Ради Європи і / або Європейського регіону в ЮНЕСКО про таке:

а) будь-яке підписання;

б) перевидання на збереження будь-якого документа про Ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання;

в) будь-яку дату настання чинності цієї Конвенції відповідно до положень статей 11.2 і 11.3.4;

і) будь-яке застереження, зроблене відповідно до поло­жень статті 11.7, і про зняття будь-яких застережень, зробле­них відповідно до положень статті 11.7;

д) будь-яку денонсацію цієї Конвенції відповідно до статті 11.6;

є) будь-які заяви, зроблені відповідно до положень статті 2. 1 або статті 2.2;

ж) будь-які заяви, зроблені відповідно до положень статті 4.5;

з) будь-яке прохання про приєднання, зроблене відповідно до положень статті 11.3;

і) будь-які пропозиції, зроблені відповідно до положень статті 11. 8;

й) будь-які інші дії, повідомлення або оповіщення, що стосуються цієї Конвенції.

3. Депозитарій, який одержав повідомлення або зробив повідомлення щодо виконання положень цієї Конвенції, не­гайно інформує про це іншого депозитарія.

На засвідчення усього викладеного представники, що підписалися нижче, будучи належно уповноваженими на те, підписали цю Конвенцію.

Надруковано у Лісабоні 11 квітня 1997 р. на англійській, іспанській, російській і французькій мовах, причому всі чоти­ри тексти мають однакову силу, у двох примірниках, один із яких здається на збереження до Архіву Ради Європи, а інший — до архіву Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, на­уки і культури. Належним чином засвідчені копії направля­ються всім державам, зазначеним у статті 11.1, Найсвятішому Престолу, Європейському співтовариству, а також Секре­таріату Організації Об'єднаних Націй.