Спільна декларація міністрів освіти Європи

Болонья, 19 червня 1999 року

Європейський процес, завдяки його особливим досягнен­ням упродовж останніх декількох років, стає більш відчутною та значущою реалією для ЄС і його громадян. Перспективи розширення разом з поглибленням відносин з іншими євро­пейськими державами надають цій реалії ще ширших вимірів. Водночас ми є свідками дедалі більшого усвідомлення політи­ками та науковцями, а також громадськістю потреби у побу­дові більш всеохоплюючої та спрямованої у майбутнє Європи, зокрема на основі використання і зміцнення її інтелектуаль­ного, культурного, соціального, наукового та технологічного потенціалу.

"Європа знань" є на сьогодні широко визнаним не­замінним фактором соціального та людського розвитку, а та­кож невід'ємною складовою зміцнення й інтелектуального збагачення європейських громадян, оскільки саме така Євро­па спроможна надати їм необхідні знання для протистояння викликам нового тисячоліття разом із усвідомленням спільних цінностей і належності до єдиної соціальної та куль­турної сфери.

Загальновизнаним є першочергове значення освіти й освітньої співпраці для розвитку та зміцнення стабільних, мирних і демократичних суспільств, що особливо відчу­вається на прикладі ситуації на південному сході Європи.

У Сорбоннській декларації від 25 травня 1998 року, в осно­ву якої покладено саме такі міркування, наголошується на провідній ролі університетів у розвитку європейського куль­турного простору.

У ній наголошується, що створення Європейського про­стору вищої освіти є ключовим шляхом сприяння мобільності та працевлаштуванню громадян, а також розвитку континен­ту в цілому.

Група європейських держав прийняла запрошення взяти на себе зобов'язання щодо досягнення визначених у Декла­рації цілей, підписавши її чи висловивши принципову згоду.

Спрямованість декількох реформ у сфері вищої освіти, які бу­ли паралельно розпочаті в Європі, засвідчили рішучість бага­тьох урядів діяти.

Зі сього боку європейські вищі навчальні заклади взяли на себе завдання та головну роль у створенні Європейського простору вищої освіти, у тому числі виходячи з основополож­них принципів Болонської університетської хартії 1988 року. Надзвичайно важливим є те, щоб незалежність і автономія університетів забезпечували постійну адаптацію систем вищої освіти і наукових досліджень відповідно до нових потреб, ви­мог суспільства та розвитку наукових знань.

Обраний курс пролягає у правильному напрямі та має зна­чущу ціль. Досягнення більшої сумісності та порівняності си­стем вищої освіти потребує постійної рушійної сили. Ми по­винні підтримувати цей процес, сприяючи реалізації конкретних заходів, аби наші кроки на окресленому шляху приносили відчутні результати. У зустрічі, що відбулася 18 червня, узяли участь авторитетні фахівці та науковці з усіх представлених на ній держав. Було вироблено ряд корисних порад щодо кроків, які потрібно здійснити.

Зокрема, нам слід зосередитися на вирішенні завдання збільшення міжнародної конкурентоспроможності євро­пейської системи вищої освіти. Життєздатність і ефек­тивність будь-якої цивілізації вимірюється її культурним впливом на інші країни. Ми повинні забезпечити існування такої системи вищої освіти в Європі, яка була б привабливою для всього світу і відповідала б особливостям наших культур­них і наукових традицій.

Підтверджуючи свою підтримку загальним принципам, викладеним у Сорбоннській декларації, ми координуємо на­шу політику з метою досягнення найближчим часом, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які на нашу думку мають першочергове значення для створення Європейського простору вищої освіти та поширення євро­пейської системи вищої освіти в світі:

1.Затвердження загальноприйнятої та порівнянної сис­теми вчених ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою сприяння працевлаштуванню європейських громадян і міжнародній конкурентоспромож­ності європейської системи вищої освіти.

2. Запровадження системи на основі двох ключових на­вчальних циклів: додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання потребуватиме успішного завер­шення першого, який має тривати щонайменше три роки. Учений ступінь, що присвоюється після завершення першого
циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як
відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом друго­го навчального циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох європейських країнах.

3.Створення системи кредитів на зразок Європейської си­стеми взаємозаліків (ЕСТS) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього визнання з боку відповідного університету-отримувача.

4. Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересуван­ня з метою:

· забезпечення студентам доступу до навчальних можли­востей, а також до відповідних послуг;

· забезпечення визнання та зарахування часу, який ви­кладач, дослідник чи член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному закладі, досліджуючи, викладаючи та виконуючи відповідну своєму фахові роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

· сприяння європейському співробітництву щодо забез­печення якості освіти з метою вироблення порівняльних кри­теріїв і методологій;

· просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти, зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми закладами, схем мобільності й інтегрованих навчальних, дослідних і виховних програм.

Отже, ми беремо на себе зобов'язання досягнути окресле­них вище цілей — у межах своєї компетенції та поважаючи відмінності в культурі, мові, національних освітніх системах, а також автономію університетів — з метою зміцнення Євро­пейського простору вищої освіти. Задля цього ми проводитимемо політику міжурядового співробітництва із залученням європейських неурядових організацій, що функціонують у сфері вищої освіти. Ми сподіваємося на швидку та позитивну відповідь з боку університетів та їхній активний внесок в успішність наших зусиль.

З переконанням у тому, що становлення Європейського простору вищої освіти потребує постійної підтримки, контро­лю й адаптації до еволюційних потреб, ми вирішили провести ще одну зустріч упродовж наступних двох років з метою оцінки досягнутого та наших нових кроків.

 

 

5. Конвенція вищих навчальних закладів Європи "Формування європейського простору вищої освіти"

Саламанка,, березень 2001 року

Понад 300 європейських навчальних закладів та їх представ­ницьких організацій зібралися 29-30 березня в Саламанці з метою підготувати свої пропозиції до Празької зустрічі міністрів вищої освіти країн, які брали участь у Болонському процесі. Учасники до­мовились про цілі, принципи та пріоритети.

Формування майбутнього

Вищі навчальні заклади Європи підтверджують свою підтримку положень Болонської декларації та рішучість ство­рення Європейського простору вищої освіти до кінця цього десятиріччя. Вони надають створенню Європейської асоціації університетів у Саламанці як символічного, так і практичного значення, чітко висловлюючи свою позицію в уряді та суспільстві, тим самим забезпечуючи собі підтримку в розбу­дові власної освіти та входженні у Європейський простір ви­щої освіти.

Основні положення

Автономія з відповідальністю. Розвиток вимагає надання університетам повноважень діяти згідно з керівним положен­ням автономії з відповідальністю. Будучи автономними і відповідальними юридичними особами, освітніми та гро­мадськими організаціями, вони підтверджують свою відданість принципам Великої хартії університетів, прийнятої 1988 року, і, зокрема, принципу академічної свободи. Отже, університети мають бути спроможними формувати свої стра­тегічні цілі, визначати першочергові завдання в освіті та дослідженнях; відповідно спрямовувати свої ресурси, склада­ти програми навчання та формулювати свої критерії підбору викладацького складу та прийому студентів. Європейські вищі навчальні заклади готові працювати в умовах конку­ренції у своїй країні, в Європі та світі, але для цього їм вкрай потрібна свобода управління, необтяжлива і сприятлива регулятивна база та достатнє фінансування. Інакше вони будуть поставлені в нерівне становище щодо питань співпраці та конкуренції. Процеси, потрібні для створення Європейського простору вищої освіти, залишаться нереалізованими або при­зведуть до нерівної конкуренції, якщо нинішнє надмірне ре­гулювання і дріб'язковий адміністративний та фінансовий контроль вищої освіти у багатьох країнах залишаться без змін. Конкуренція у вищій освіті сприяє якості навчання, не ви­ключає співпраці та не зводиться до комерційного її ро­зуміння. У деяких країнах Європи університети ще не можуть конкурувати на рівних і стикаються з небажаним відпливом умів на користь інших європейських закладів.

Освіта як суспільна відповідальність. Європейський простір вищої освіти має будуватися на таких європейських освітніх традиціях, як суспільний обов'язок і відповідальність, виходя­чи з принципу широкого і відкритого доступу до бакалаврсь­кого та магістерського рівнів освіти для власного розвитку та можливості продовжувати освіту протягом усього життя лю­дини, сьогоденних та довгострокових потреб суспільства.

Вища освіта, що ґрунтується на наукових дослідженнях. Оскільки дослідження — рушійна сила вищої освіти, створен­ня Європейського простору вищої освіти має йти пліч-о-пліч з формуванням Європейського простору дослідницької діяль­ності.

Організаційне розмаїття. Європейській вищій освіті влас­тиве розмаїття у галузі мов, національних систем, типів навчальних закладів та їхніх програм. Водночас її майбутнє залежить від її здатності ефективно організувати це цінне роз­маїття для отримання позитивних результатів, а не труднощів, гнучкості, а не навпаки. Вищі навчальні заклади бажають ґрунтувати свою діяльність на принципах зближення, зокре­ма на своїх спільних ознаках та розглядати розмаїття як над­бання, а не як мотив для невизнання чи винятковості. Вищі навчальні заклади поставили за мету створення достатнього самообмеження для забезпечення мінімального рівня узгод­женості та інтеграції з тим, щоб їх зусилля на шляху набли набли­ження не зазнали краху через надмірну невідповідність та розбіжності у визначенні та застосуванні кредитів, основних ­ учених ступенів та якісних критеріїв.

2. Основні питання

Якість. Європейський простір вищої освіти, виправдову­ючи сподівання своїх засновників, має керуватися основни­ми академічними цінностями, тобто демонструвати якість. Оцінюючи якість, слід ураховувати цілі і призначення на­вчальних закладів та їх програм. Потрібно досягти гар­монійного поєднання нововведення і традиції, академічної бездоганності та соціально-економічної обґрунтованості, послідовності навчального плану та свободи вибору для сту­дентів. Заклад об'єднує викладання та наукову роботу, зай­мається керівництвом та організацією, розуміє потреби сту­дентства та надає поза освітні послуги. Якості самої по собі недостатньо, її треба продемонструвати і гарантувати, щоб во­на була визнана й отримала довіру студентства, партнерів та суспільства в Європі та світі.

Якість — це головна основоположна умова для довіри, відповідності, мобільності, сумісності та привабливості в Євро­пейському просторі вищої освіти.

Формування довіри. Подібно до оцінки наукових дослід­жень, забезпечення якості вищої освіти має міжнародний вимір. В Європі гарантії якості не слід покладати на одну ор­ганізацію, яка б впроваджувала в життя загальний перелік ви­мог. Вирішення проблеми в майбутньому потребуватиме створення на європейському рівні механізму взаємного виз­нання результатів дотримання якості з "акредитацією". Ці механізми мають поважати національні, мовні та дисциплі­нарні розбіжності і не переобтяжувати університети.

Сумісність. Навчальні програми мають повністю відпові­дати потребам європейського ринку праці відповідно до того, коли присвоюється кваліфікація: після бакалаврського курсу навчання чи після магістратури. Можливість знайти роботу на ринку праці у будь-який час протягом усього життя най­краще досягається у разі отримання справжньої якісної освіти, надання різноманітних підходів і спрямувань курсів навчання, гнучкості програм з можливістю багаторазового підключення і виходу з програми, трансверсальних вмінь і на­вичок, як, наприклад, уміння спілкуватися та знання мов, уміння мобілізувати знання, вирішувати проблеми, працюва­ти в колективі та розуміти соціальні явища.

Мобільність. Однією з необхідних якостей Європейського простору вищої освіти є вільна мобільність студентів, викла­дацького складу та випускників. Європейські університети бажають сприяти більшій мобільності як "горизонтального", так і "вертикального" типу і не вважають віртуальну мобільність замінником фізичної мобільності. Для здійснен­ня визнання та мобільності вони можуть використовувати вже Існуючі інструменти, а саме: ЕСТS, Лісабонську кон­венцію, додаток до диплома, мережу NАRІС/ЕNIС. З огляду на важливість викладацького складу з європейським досвідом, університети хотіли б усунути наявні вимоги щодо національності та інші перепони та віддати перевагу досвіду академічної діяльності в Європі. Попри це потрібен також за­гальний підхід до віртуальної мобільності та транснаціональ­ної освіти.

Порівнянність кваліфікацій бакалаврських та магістерських рівнів. Вищі навчальні заклади схвалюють рух до створення загальновизнаної кваліфікаційної системи, яка б ґрунтувалася на основних формулюваннях бакалаврських/магістерських та аспірантських курсів навчання. Загальновизнано, що бака­лаврські звання присвоюють, коли нараховано від 180 до 240 кредитів згідно з ЕСТS, але кредити мають бути різно­манітними, спрямованими на початок трудової діяльності, або такими, що дають можливість підготуватися до подальшого аспірантського навчання. За певних обставин університет мо­же ухвалити рішення щодо запровадження інтегрованої про­грами, яка б вела безпосередньо до присвоєння магістерсько­го звання. Предметні мережі відіграють важливу роль у досягненні зазначених цілей. Університети переконані у ко­рисності накопичення системи оцінювання знань і переве­дення з одного вищого навчального закладу до іншого, яка ґрунтується на ЕСТS, а також на своєму основному праві ух­валювати рішення щодо прийнятності системи оцінювання знань, набутих у будь-яких інших навчальних закладах.

Привабливість. Європейські вищі навчальні заклади хотіли б залучати талановитих людей з усього світу. Це потребує дій на інституційному, державному та європейському рівнях. Конкретними заходами мають бути: адаптація програм, зван­ня та ступені, зрозумілі як в Європі, так і поза її межами, пере­конливі заходи щодо гарантії якості, програми з викладанням основними мовами світу, достатня інформація та маркетинг, привабливі умови для іноземних студентів та науковців, а та­кож стосунки на перспективу. Успіх також залежить від як­найшвидшого усунення заборони імміграції та ситуації на ринку праці.

Європейські заклади вищої освіти усвідомлюють, що їх студенти потребують і вимагають кваліфікацій, які б вони могли успішно застосовувати для навчання та роботи по всій Європі. Навчальні заклади, їх мережі та організації розуміють свою роль та відповідальність у цій справі і підтверджують своє прагнення відповідно до цього самоорганізуватися в ме­жах автономії.

Європейські заклади вищої освіти закликають уряди своїх держав та в контексті Європи сприяти змінам, надати загальну схему для координації та керівництва до зближення. Вони підтверджують свою спроможність та бажання спільними зусил­лями розпочати та підтримати позитивні зрушення у такому:

· знайти нове визначення вищій освіті та науковій діяль­ності для всієї Європи;

· реформувати програми і вищу освіту загалом;

· посилити та взяти за основу у вищій освіті наукову ро­боту;

· запровадити загальноприйнятні механізми оцінювання, забезпечення та сертифікації якості;

· виходити зі спільних ознак в європейському контексті
та забезпечити подібність між різними закладами освіти, про­грамами та ступенями;

· сприяти мобільності студентів та викладацького складу, а також влаштуванню випускників на європейському ринку праці;

· підтримувати зусилля на шляху модернізації універси­тетів у країнах, де існують проблеми побудови Європейського простору вищої освіти;

· не зупинятися перед проблемами визнання, привабли­вості та конкурентоспроможності у своїй країні, в Європі і світі;

· надалі розглядати вищу освіту як безумовний грома­дянський обов'язок.

П ід писались

Саsраr ЕINЕМ

Minister of Science and Transport

(Австрія)

Gerard SCHMIT

Director General of French Com-

munity Ministry for Higher Edu-

cation and Research

(Бельгія, Французька

спільнота)

Jan ADE

Director General

Ministry of the Flemish Commu-

nity Department of Education

(Бельгія, Фламандська

спільнота)

Anna Mmia TOTOMANOVA

Vise Minister of Educationand

Science(Болгарія)

Eduard ZEMAN

Minister of Education, Youth and

Sport (Чеська Республіка)

Margrethe VESTAGER

Minister of Education (Данія)

Tonis LUKAS

Minister of Education (Естонія)

Маija RASK

Minister of Education and Science (Фінляндія)

Claude ALLEGRE

Minister of National Education,

Research and Technology (Франція)

Wolf-Michael CATENHUSEN

Parliamentary State Secretary

Federal Ministry of Education and

Research (Німеччина)

Ute ERDSIEK-RAVE

Minister of Education, Science,

Research and Culture

Land Scheswing-Hol stein

(Постійна конференція

міністрів культури німецьких

земель)

Gherssimos ARSENIS

Minister of Public Education and

Religious Affairs

(Греція)

Adam KISS

DeputyState Secretary for Higher

Education and Science

(Угорщина)

Gudridur SIGURDARDOTTIR

Secretary General,

Ministry of Education, Science

and Culture

(Ісландія)

Pat BOWLING

Principal Officer

Ministry for Education and

Science (Ірландія)

Ortensio ZECCHINO

Minister of University and Scien-

tific and Technological Research

(Італія)

Tatiana KOKEK

State Minister of Higher Education

And Science (Латвія)

Kornelijus PLATELIS

Minister of Educationand

Science(Литва)

Etna HENNICOT-SCHOEPGES

Minister of National Education and

Vocational Training (Люксембург)

Louis GALEA

Minister of Education

(Мальта)

Loek HERMANS

Minister of Education, Culture

and Science (Нідерланди)

Jon LILLETUN

Minister of Education, Research

and Church Affairs

(Норвегія)

Wilibald WINKLER

Under Secretary of State of

National Education

(Польща)

Eduardo Marzal GRILO

Minister of Education

(Португалія)

Andrei MARGA

Minister of National Education

(Румунія)

Milan FTACNIK

Minister of Education

(Словаччина)

Pavel ZGAGA

State Secretary for Higher

Education

(Словенія)

Djorge FERNANDEZDIAZ

Secretaryof State of Education,

Universities, Research and

Development (Іспанія)

Agneta BLADH

State Secretary forEducation

and Science

(Швеція)

Charles KLEIBER

State Secretary for Science

andResearch

(Швейцарська конфедерація)

Baroness Tessa BLACKSTONE

Of Stoke

Minister of State for Education

and Employment

(Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії)
6. Конференція міністрів вищої освіти Європи

„На шляху до європейського простору вищої освіти”

Прага, травень 2001 року

Через два роки після підписання Булонської декларації і через три після Сорбоннської декларації міністри вищої освіти Європи, які представляли 32 країни, що підписали документи, зібралися у Празі з метою проаналізувати досягнення та визначити напрями і пріоритети на найближчі роки щодо розвитку процесу. Міністри знову підтвердили свою відданість меті створення Європейського простору вищої освіти до 2010 року. Вибір Праги для проведення цієї зустрічі – це символ їх намірів залучити до цього процесу всю Європу в світлі розширення ЄС.

Міністри підтримали та розглянули звіт „На шляху Болонських домовленостей”, замовлений утвореною після Булонської зустрічі робочою групою, і дійшли висновку, що закладені Булонською декларацією цілі отримали широке визнання і їх взято за основу для розвитку вищої освіти більшістю країн, які підписали декларацію, університетами та іншими закладами вищої освіти. Міністри знову підтвердили, що слід і надалі докладати зусиль до забезпечення мобільності студентів, викладачів, науковців та адміністративних працівників з метою надання можливості скористатися багатством Європейського простору вищої освіти, включаючи демократичні цінності, розмаїття культур, мов та систем вищої освіти

Міністри звернулися до матеріалів з’їзду вищих навчальних закладів Європи, що відбувся 29-30 березня в Сала манці, та рекомендацій з’їзду студентів Європи, який проводився в Ґетеборзі 24-25 березня, схвально висловилися з приводу активної участі в Болонському процесі Європейської асоціації університетів і національних студентських спілок Європи. Також було відзначено і схвалено багато інших ініціатив, спрямованих на подальше просування цього процесу, Міністри додатково відзначили конструктивну допомогу Європейської комісії.

Міністри зазначили, що в більшості країн енергійно і широко проводилися заходи, рекомендовані в декларації щодо структури наукових ступенів і знань. Особливо схвально відзначено енергійну роботу з гарантій якості. Міністри визнали потребу у співпраці щодо подолання труднощів, пов’язаних з транснаціональною освітою, а також у забезпеченні післядипломного навчання.