Соціальна робота з різними групами клієнтів

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З РІЗНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

Конспект лекцій

з дисципліни «Соціальна робота з

різними групами клієнтів»

для студентів напряму підготовки

6.130102 «Соціальна робота»

денної та заочної форм навчання

Маріуполь

ББК 60.56я73

 

Ташкінова О. А. Соціальна робота з різними групами клієнтів: конспект лекцій з дисципліни «Соціальна робота з різними групами клієнтів» для студентів напряму підготовки 6.130102 «Соціальна робота» денної та заочної форм навчання / О. А. Ташкінова. – Маріуполь: ПДТУ, 2015. – 217 с.

 

Конспект лекцій підготовлено відповідно до навчальної програми з дисципліни «Соціальна робота з різними групами клієнтів» для студентів спеціальності Соціальна робота.

В лекціях розглянуті проблеми соціальної роботи як науки та навчальної дисципліни, розглянуто особливості організації та проведення соціальної роботи щодо надання допомоги різним групам населення.

 

 

Автор О. А. Ташкінова, канд. соц. наук

 

Рецензент В. В. Харабет, канд. пед. наук, доцент

 

Затверджено

на засіданні кафедри «Соціології та соціальної роботи»,

протокол № 10 від 06 січня 2015 року

 

 

Затверджено

методичною комісією соціально-гуманітарного факультету,

протокол від № 10 12 січня 2015 року

 

Ó ДВНЗ «ПДТУ», 2015 рік

Ó О. А. Ташкінова, 2015 рік

ЗМІСТ

ВСТУП.. 11

Лекція 1. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ (ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ) 12

1.1 Поняття технологізації 12

1.2 Класифікація соціальних технологій. 13

1.3 Специфіка технологій в соціальній роботі 14

Лекція 2. СОЦІАЛЬНА РОБОТА В СФЕРІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 17

2.1 Соціальний захист працівників промислового підприємства в контексті соціального партнерства 17

2.2 Концептуальні засади соціальної роботи на промисловому підприємстві 18

Лекція 3. СПЕЦИФІКА ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ 22

3.1 Соціально-економічні проблеми зайнятості в сучасних умовах 22

3.2 Державна політика в галузі зайнятості населення. 23

3.3 Діяльність соціальних служб щодо захисту безробітних. 24

3.4 Соціально-психологічна робота в системі служби зайнятості 25

3.5 Практика організації соціальної роботи у сфері зайнятості 26

Лекція 4. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я 28

4.1 Ресурси охорони здоров'я та захворюваність населення. 28

4.2 Теоретичні основи соціальної роботи в охороні здоров'я. 29

4.3 Соціальна робота в наркології 30

Лекція 5. ЗМІСТ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В СОЦІАЛЬНО-ЕТНІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ 33

5.1 Соціально-етнічне середовище як об'єкт аналізу. 33

5.2 Сутність і особливості відносин між соціально-етнічними спільнотами 34

Лекція 6. ЗМІСТ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ ТА МІСТІ 37

6.1 Соціальна робота в сільській місцевості 37

6.2 Соціальна робота у місті 41

Лекція 7. СОЦІАЛЬНА РОБОТА У ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІЙ СФЕРІ 43

7.1 Соціальна значущість житла та проблеми населення в житлово-комунальній сфері в сучасній Україні 43

7.2 Політика соціального захисту в умовах реформування житлово-комунального господарства 44

7.3 Адресна допомога – гарант соціальної підтримки у сфері житлово-комунального господарства 45

Лекція 8. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СФЕРІ НАУКИ 48

8.1 Характеристика сфери науки як об'єкта соціальної роботи. 48

8.2 Соціальні проблеми сфери науки. 49

8.3 Цілі і завдання соціальної роботи в сфері науки. 51

8.4 Класифікація технологій соціальної роботи в науці 52

Лекція 9. СПЕЦИФІКА ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В СФЕРІ ОСВІТИ 55

9.1 Загальна характеристика сфери освіти. 55

9.2 Соціальна робота у сфері освіти: специфіка технологій соціальної роботи в загальноосвітній школі 56

9.3 Технології соціальної роботи в професійній освіті 58

Лекція 10. СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З РІЗНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ 61

10.1 «Проблемна» ситуація в соціальній роботі 61

10.2 Характеристика проблемних груп. 62

10.3 Конкретна робота з клієнтами проблемних груп. 65

Лекція 11. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМИ ГРУПАМИ НАСЕЛЕННЯ 68

11.1 Малозабезпечених як соціально-економічна проблема. 68

11.2 Форми соціальної роботи з малозабезпеченими громадянами 69

Лекція 12. СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ТА ПІДТРИМКА ОСІБ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ 72

12.1 Міжнародні аспекти правового захисту інвалідів. 72

12.2 Сучасні стратегії забезпечення рівних можливостей для інвалідів 74

12.3 Соціальний захист дітей-інвалідів. 75

12.4 Соціальний захист інвалідів всіх вікових груп. 76

Лекція 13. СИСТЕМА НАДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ ТА САМОТНІМ... 79

13.1 Особи похилого віку та самотні як об’єкт соціальної роботи 79

13.2 Організації та установи Міністерства соціальної політики щодо надання послуг особам похилого віку та самотнім.. 80

Лекція 14. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ДІТЬМИ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИСЯ БЕЗ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ.. 83

14.1 Сирітство та бездоглядність як соціальні явища. 83

14.2 Теоретичні засади та принципи роботи. 84

12.3 Організація надання допомоги. 87

Лекція 15. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ЛЮДЬМИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ 89

15.1 Становище людей з інтелектуальною недостатністю. 89

15.2 Теоретичні засади та принципи роботи. 90

15.3 Організація надання допомоги. 92

Тема 16. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З СІМ'ЯМИ РІЗНОГО ТИПУ.. 95

16.1 Сім'я як об’єкт соціальної роботи. 95

16.2 Форми і методи соціальної роботи, соціальні технології, технології соціальної роботи з сім'єю 96

Тема 17. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЖІНОК ТА СОЦІАЛЬНА РОБОТА 101

17.1 Жінка як об’єкт соціальної роботи. 101

17.2 Правовий аспект соціального захисту жінок. 102

17.3 Діяльність державних і недержавних організацій та установ із соціальної роботи з жінками 104

Тема 18. ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З МОЛОДДЮ... 107

18.1 Молодь як специфічна соціальна група. 107

18.2 Напрямки соціальної роботи з молоддю.. 110

Лекція 19. Соціальна робота з особами, які мають алкогольні та наркотичні проблеми 113

19.1 Залежність від психоактивних речовин. 113

19.2 Теоретичні засади та принципи роботи. 114

19.3 Організація надання допомоги. 117

Лекція 20. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ОСОБАМИ, ЩО ЗАЙМАЮТЬСЯ СЕКС-БІЗНЕСОМ 120

20.1 Проституція як соціальна проблема. 120

20.2 Соціальна робота з особами, що займаються секс-бізнесом.. 123

Лекція 21. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ВІЛ-ІНФІКОВАНИМИ ТА ХВОРИМИ НА СНІД 125

21.1 Походження ВІЛ/СНІДу. 125

21.2 Соціальний супровід осіб з ВІЛ/СНІД.. 127

21.3 Система соціального захисту хворих на ВІЛ-СНІД.. 129

Лекція 22. Організація роботи з людьми без визначеного місця проживання 131

22.1 Бездомність як соціальне явище. 131

22.2 Теоретичні засади та принципи роботи. 132

Лекція 23. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ДІТЬМИ.. 138

23.1 Вікова характеристика дитинства. 138

23.2 Типологізація дітей за групами ризику. 142

23.3 Організація соціальної роботи з дітьми на основі фактору «ризику» 143

Лекція 24. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ.. 146

24.1 Обдаровані діти як об’єкт соціальної роботи. 146

24.2 Форми допомоги обдарованим дітям.. 147

Лекція 25. ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДЕСОЦІАЛІЗОВАНИМИ НЕПОВНОЛІТНІМИ.. 151

25.1 Відтворення злочинності через соціальне виключення. 151

25.2 Девіантна поведінка неповнолітніх як порушення процесу соціалізації 152

25.3 Класифікація неформальних підліткових груп. 154

25.4 Характеристика підліткових криміногенних груп. 157

25.5 Соціально-педагогічна профілактика процесу криміналізації підліткових груп 157

Лекція 26. СОЦІАЛЬНА КОРЕКЦІЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ 160

26.1 Напрями соціальної роботи з неповнолітніми правопорушниками 160

26.2 Соціальна корекція як технологія соціальної роботи. 163

26.3 Профілактика агресивної поведінки неповнолітніх правопорушників 164

26.4 Соціальна корекція агресивної поведінки неповнолітніх правопорушників 165

Лекція 27. Соціальна робота з людьми зрілого віку. 167

27.1 Вікова характеристика зрілості 167

27.2 Соціальна психологія – основа соціальної роботи з людьми зрілого віку 168

27.3 «Самопосилення» як мета соціальної роботи з особами зрілого віку 170

27.4 Технологія індивідуальної соціальної допомоги. 171

Лекція 28. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЛЯ В РОДИНІ 173

28.1 Насильство в сім'ї як соціальна проблема. 173

28.2 Теоретичні засади та принципи роботи. 174

28.3 Організація надання допомоги. 178

Тема 29. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ЖЕРТВАМИ «ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ» 180

29.1 Торгівля людьми як соціальна проблема. 180

29.2 Торгівля людьми: шляхи запобігання та протидії, надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми 183

Лекція 30. СПЕЦИФІКА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ 187

30.1 Типологія і основні причини самогубств. 187

30.2 Особливості суїцидонебезпечного стану особистості на різних етапах вікового розвитку 188

30.3 Соціально-корекційна діяльність з особами, схильними до суїцидальної поведінки 189

30.4 Профілактична робота з особами, схильними до суїцидальної поведінки 190

30.5 Реабілітація громадян, які мають психологічні відхилення та осіб схильних до суїциду 191

Лекція 31. СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В ПЕНІТЕНЦІАРНИХ УСТАНОВАХ 194

31.1 Злочинність як соціальна і психологічна проблема. 194

31.2 Технології роботи в пенітенціарних закладах із засудженими 195

31.3 Особливості роботи з неповнолітніми засудженими. 197

31.4 Технології соціальної роботи з колишніми засудженими. 198

31.5 Сучасні підходи до реабілітації злочинців. 200

Лекція 32. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ЛЮДЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ 203

32.1 Особливості психічних розладів. 203

31.2 Теоретичні засади та принципи роботи. 204

31.3 Організація надання допомоги. 206

Лекція 33. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ІНКУРАБЕЛЬНИМИ ХВОРИМИ 209

33.1 Розвиток допомоги тяжкохворим (невиліковним) і членам їхніх родин у контексті системи охорони здоров’я в Україні 209

33.2 Нормативно-правова основа реалізації соціальної політики щодо тяжкохворих (невиліковних) в Україні 211

33.3 Надання паліативної допомоги в Україні та професійне вигорання медичного персоналу 212

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 215

 

 

ВСТУП

 

Соціальна робота з різними групами клієнтів – важливий етап у розвитку демократичних засад суспільства. Наявність специфічних соціально вразливих груп обумовлює необхідність їх системного і глибокого вивчення. Сучасні стратегії роботи з різними категоріями клієнтів спрямовані на зниження стигматизації, забезпечення допомоги як самим групам, так і суспільству в цілому. Робота з різними групами клієнтів – важливий крок у становленні єдиних міжнародних стандартів соціальної роботи в сучасному суспільстві.

Метою вивчення дисципліни «Соціальна робота з різними групами клієнтів» є підготовка соціальних працівників до практичної діяльності у сфері соціального захисту та соціального забезпечення населення, оволодіння технологіями допомоги різним групам населення.

Завдання: вивчити чинники, що зумовили появу і специфічні проблеми особливих груп клієнтів; визначити пріоритетність завдань, з якими повинен працювати соціальний працівник; познайомитися з методами та принципами оцінки ефективності їх застосування в роботі з певними категоріями клієнтів.

Вивчення навчальної дисципліни «Соціальна робота з різними групами клієнтів» організовується на принципах кредитно-модульної системи. Навчальний матеріал розподілений на 4 модулі. Загальний обсяг вивчення дисципліни 216 годин (6 кредитів ECTS), що об'єднує всі види навчальної діяльності студента: аудиторні заняття, самостійну роботу, контрольні заходи і т.д. Дисципліна вивчається протягом двох семестрів. З них 72 години – лекційні заняття. Метою даного посібника є надання методичної допомоги студентам для більш поглибленого самостійного вивчення матеріалу лекційних занять.

 

 

Лекція 1.

Поняття технологізації

 

Технологізація – це процес, повторювана, послідовна за часом зміна змісту діяльності з єдиним задумом. Своєрідність соціальних процесів полягає в тому, що вони пронизують всі процеси суспільного життя, так як зміна особистості, сім'ї, класу, інших соціальних груп (з точки зору їх соціального стану, реалізації потреб та інтересів) зачіпає всі сторони їх життєдіяльності.

Основу технологічного процесу складають три компоненти.

По-перше, алгоритм дій (операцій). Він розуміється як точне розпорядження щодо послідовності операцій, які здійснюють перетворення об'єкта (в тому числі об'єкта соціальної роботи) і переведення його в необхідний стан.

По-друге, операції як найпростіші дії, спрямовані на досягнення конкретної мети. Сукупність операцій, об'єднаних спільною метою, становить процедуру технологічного процесу.

По-третє, інструментарій як арсенал засобів, що забезпечують досягнення мети впливу на особистість, соціальну групу, ту чи іншу спільноту.

У технологічному процесі доцільно виділити наступні основні процедурні етапи:

1) формулювання мети впливу на основі збору інформації та визначення проблеми;

2) вироблення і вибір способів впливу;

3) організація впливу;

4) оцінка та аналіз результатів впливу.

Соціальна технологізація є одним з найважливіших видів технологізації. Вона базується на соціальних технологіях.

Соціальні технології можна трактувати двояко:

по-перше, як способи застосування теоретичних висновків тієї чи іншої науки у вирішенні практичних завдань;

по-друге, як сукупність прийомів, методів і впливів, які застосовуються для досягнення поставлених цілей у процесі соціального розвитку, вирішення тих чи інших соціальних проблем.

У соціальних технологіях виділяються два компоненти:

1) програми, що містять процедури та операції (як способи і засоби діяльності);

2) сама діяльність, побудована відповідно до цих програмами.

 

Лекція 2.

Лекція 3.

Лекція 4.

Лекція 5.

Лекція 6.

Соціальна робота у місті

 

Ключові слова:сільська місцевість, велике місто, соціальні проблеми.

Соціальна робота у місті

 

Місто є предметом соціологічного аналізу насамперед як історично сформована стійка спільнота людей, що мешкають на одній господарчо освоєній території і суспільно організовані системою економічних, соціальних, політичних і соціально-психологічних зв'язків та відносин.

Соціологічні дослідження міста в Україні розгорнулися наприкінці 50-х pp.

У цілому соціологія міста охоплює досить широке коло проблем. Деякі з них, зокрема розробка соціологічної теорії міста, соціальні закономірності урбанізації, створення системи показників розвитку соціальної інфраструктури і ряд інших, досліджені недостатньо і потребують подальших зусиль соціологів.

Специфіка соціальної роботи в місті визначається низкою факторів:

– чисельністю мешканців: мале місто, велике місто, проблеми урбанізації, корінне населення і переселенці;

– регіональними особливостями: аграрний, промисловий, курортний, науково-дослідний регіони тощо;

– демографічними особливостями: демографічний склад населення – віковий і національний склад, соціальний статус тощо;

– розгалуженою інфраструктурою;

– рівнем економіки;

– більшими потребами у послугах і соціальній допомозі;

– рівнем культури;

– рівнем соціальної напруженості і соціально-психологічного навантаження.

У місті спостерігається весь спектр надання соціальних послуг в системі міністерств праці і соціальної політики, освіти і науки, охорони здоров'я, соціальних службах для молоді, культури, спеціалізованих службах і закладах – індивідуальна, групова, колективні форми роботи. Однак найбільш поширеною формою соціальної роботи в місті у західних країнах є робота на місцевому рівні – в общині, громаді, ком'юніті.

Контрольні питання

1. Розгляньте особливості соціальної інфраструктури в сільській місцевості і великому місті та її вплив на сутність соціальної роботи.

2. Які фактори впливають на активізацію соціальної роботи на селі?

3. Проаналізуйте основні наукові дослідження з вивчення проблем міста – дослідження міста як соціального осередку суспільства, соціально-територіальної спільноти, середовища життєдіяльності людей.

4. Визначте фактори, що визначають специфіку соціальної роботи у місті.

 

Лекція 7.

Лекція 8.

Лекція 9.

Лекція 10.

Лекція 11.

Лекція 12.

Лекція 13.

Лекція 14.

Лекція 15.

Тема 16.

Тема 17.

Тема 18.

Соціальний супровід. Одним із сучасних напрямків соціальної роботи з молоддю є соціальний супровід, який передбачає здійснення: службами у справах неповнолітніх, центрами соціальних служб для молоді системного обліку та догляду дітей і молоді, які опинилися в складних життєвих ситуаціях; систематичних і комплексних заходів, спрямованих на подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу дітей та молоді; низки заходів, спрямованих на подолання різних видів залежностей, які завдають шкоди психічному й фізичному здоров'ю дітей та молоді; соціальної опіки щодо дітей4 з вадами фізичного та розумового розвитку.

Держава забезпечує соціальне інспектування, тобто систему заходів, спрямованих на здійснення нагляду, аналізу, експертизи, контролю за здійсненням соціальних програм, проектів, умовами життєдіяльності, моральним, психічним та фізичним станом дітей та молоді, забезпечення захисту їхніх прав, свобод та законних інтересів. Соціальне інспектування у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю здійснюється з метою контролю за додержанням вимог законодавства щодо захисту прав і свобод дітей та молоді у сфері соціальної роботи з ними.

Контрольні питання

1. Молодь – продуктивна сила суспільства, покоління «перехідного періоду». Наукові дослідження із соціального становища молоді.

2. Основні напрямки державної молодіжної політики та їх вплив на зміст соціальної роботи.

3. Завдання суб'єктів соціальної роботи з дітьми та молоддю.

4. Головна мета соціальної роботи з дітьми та молоддю.

5. Основні напрямки і технології соціальної роботи з дітьми та молоддю: соціальна профілактика, соціальне обслуговування, соціальна реабілітація, соціальна допомога, соціальне інспектування, соціальний супровід.

 

Лекція 19.

Лекція 20.

Лекція 21.

Походження ВІЛ/СНІДу

 

Україна стоїть на межі загальнонаціональної епідемії ВІЛ/СНІД. Викликає занепокоєння той факт, що за останні п'ять років кількість випадків ВІЛ-інфекції в Україні зросла у 20 разів. Наслідки такого високого рівня поширеності можуть загрожувати більшій частині соціально-економічних досягнень країни за роки незалежності, чи звести їх нанівець.

На жаль, Україна вважається країною з дуже високою інфікованістю вірусом, її середовище характеризується високим рівнем поширеності, й вірус може розповсюджуватися швидко, особливо, серед молоді.

Перші випадки СНІДу були зареєстровані в 1981 р. у США. Хвороба, почавши з декількох випадків у середовищі гомосексуалістів, уже через рік була зареєстрована в 16 країнах у 711 чоловік, через 5 років – у 113 країнах у 72 504 чоловік.

Щоб краще уявити собі масштаби епідемії СНІДУ нерідко використовують аналогію з айсбергом. Виявлених на сьогоднішній день хворих вважають верхівкою айсберга. Підводна його частина, найближча до поверхні, умовно позначає нерозпізнану групу хворих і осіб з так називаними СНІД – асоційованими захворюваннями – приблизно 5-6 на кожен розпізнаний випадок. Основна глибоководна частина айсберга – це люди, у яких поки немає ніяких ознак хвороби, але вони вже заражені ВІЛ і в недалекому майбутньому в них варто очікувати розвитку хвороби. По оцінках учених, таких людей у 50-100 разів більше, ніж виявлених хворих на СНІД.

Особливістю хвороби є багатогранність її впливу на медичні, демографічні, соціально-економічні, політичні аспекти кожного суспільства, що ставить ВІЛ/СНІД на рівень планетарного лиха, збитки від якого порівнюють із наслідками світових воєн.

Із суто медичної проблеми охорони здоров’я ВІЛ/СНІД перетворився на проблему соціального розвитку та національної безпеки.

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини. Потрапляючи в організм людини, він викликає смертельне інфекційне захворювання, назване прийнятим у міжнародній практиці терміном «ВІЛ-інфекція». Хвороба протікає довго, має кілька стадій, останню з яких з різноманітними клінічними проявами позначають терміном «синдром набутого імунодефіциту» (СНІД). Термін «синдром» позначає сукупність симптомів хвороби. Тому в кожнім випадку ВІЛ/СНІДа відзначалася глибока поразка імунної системи, а саме її недостатність. У цьому випадку говорять про «імунний дефіцит».

ВІЛ-інфекція – це стан, за якого в крові людини наявний вірус. ВІЛ-інфекція протікає протягом багатьох років. Якщо ВІЛ-інфекцію не лікувати, то через 6-10 (іноді до 20) років імунітет – здатність організму протистояти різним хворобам – поступово знижується і розвивається СНІД – синдром набутого імунодефіциту.

Найпоширеніший шлях розповсюдження ВІЛ-інфекції – використання наркоманами брудних шприців для ін’єкцій.

Другим за впливовістю чинником поширення ВІЛ-інфекції є практика надання сексуальних послуг за гроші.

ВІЛ не передається при звичайних побутових контактах з людьми. Цей факт доведено науковими дослідженнями, медичною практикою та багаторічним досвідом мільйонів людей. Неушкоджена шкіра є нездоланним бар’єром для вірусу. Тому ВІЛ не передається через рукостискання та обійми.

Вміст вірусу у слині є незначним. Тому ВІЛ не передається через поцілунок.

ВІЛ не передається через укуси комах.

Проблема поширення ВІЛ–інфекції/СНІДу викликає занепокоєння української та світової спільноти і визначена урядом України як пріоритетний напрям соціальної політики.

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини, що, на думку багатьох спеціалістів, пригнічуючи імунну систему, призводить до захворювання СНІДом. Належить до лентивірусів, підгрупи ретровірусів.

Вірусне навантаження – характеристика кількості ВІЛ у крові. Чим більше ВІЛ у крові, тим швидше і з більшою імовірністю відбувається зменшення кількості СД4 і тим більшим є ризик розвинення симптомів чи появи у найближчі декілька років інших захворювань.

Імунодефіцит – нездатність деяких ланок імунної системи нормально функціонувати, в результаті чого знижується опірність організму людини до інфекційних агентів і підвищується ймовірність розвитку різних захворювань, до яких в іншому випадку пацієнт не був би схильний.

Імуномодулянти – природні або синтезовані речовини, які стимулюють, направляють чи відновлюють нормальну імунну відповідь.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Завершальна стадія ВІЛ-інфекції.

Лекція 22.

Лекція 23.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ДІТЬМИ

 

План

23.1 Вікова характеристика дитинства

23.2 Типологізація дітей за групами ризику

23.3 Організація соціальної роботи з дітьми на основі фактору «ризику

 

Ключові слова: дитинство, група ризику, віктимність, девіантність.

Дошкільне дитинство

Вікові завдання: природньо-культурні (формування рухових навичок, здатності до прямоходіння, сенсорний розвиток); соціально-культурні (оволодіння мовою, предметно-маніпулятивною діяльністю, розвиток образної й елементарної логічної форм мислення, довільності поведінки, оволодіння первинними способами співробітництва й кооперації); соціально-психологічні (становлення «образу Я» і самооцінки, статева ідентифікація, знаходження несвідомого почуття «базової довіри» до зовнішнього світу, почуття автономії, ініціативи).

Інститути й агенти соціалізації: родина, дитячі ясла і садки, ЗМК (телебачення, радіо, книги), батьки чи дорослі, які їх заміняють, інші старші члени родини, найближчі сусіди, вихователі, однолітки (з 3-х років).

Безпосередньо-емоційне спілкування дитини з дорослими як головний фактор її розвитку в дитинстві. Госпіталізм.

Спілкування з дорослими як провідний фактор розвитку дошкільника: позаситуативно-пізнавальна й позаситуативно-особистісна форми спілкування. Криза 3-х років.

Спілкування з однолітками. Дитяча субкультура: ігри, мовотворчість.

Небезпеки: хвороби і фізичні травми, безграмотність і (чи) аморальність батьків, убогість, занедбаність, антигуманність вихователів дитячих установ.

Основні напрямки діяльності соціальних працівників: освіта й консультування батьків, організація сімейних дитячих ясел-садків, ігрових груп і групових занять; патронаж неблагополучних родин.

Дитинство молодшого школяра

Вікові завдання: природньо-культурні (розвиток рухових навичок, розвиток ознак маскулінності-фемінінності, формування довільності психічних процесів); соціально-культурні (оволодіння роллю учня, систематизованими знаннями й уміннями в обсязі шкільного навчання, індивідуалізація інтересів і оволодіння способами самоорганізації для їхньої реалізації, формування прагнення до досягнення результату, уміння адекватно оцінювати свої успіхи й невдачі); соціально-психологічні (розвиток рефлексії щодо своєї діяльності, статева стереотипізація, подолання протиріч між ролями дитини й школяра (криза 6-ти років) і між прагненнями до імпровізації, творчості, демократичного спілкування й прихильністю до стереотипів і підпорядкування авторитетам).

Інститути й агенти соціалізації: родина, школа, ЗМК, позашкільні установи, батьки, учителі, інші дорослі, однолітки в класі і надворі; їхня роль і можливості у вирішенні вікових завдань.

Особливості субкультури: ігри (на уроці, на перерві, надворі, удома), дитячий сленг, словесна творчість, фантазії і марновірства, клички.

Зміст і норми спілкування з дорослими, однолітками своєї і протилежної статі, зі старшими й молодшими дітьми.

Зміст і форми предметно-практичної і духовно-практичної діяльностей, які організовані самостійно та дорослими. Особливості організації дорослими спортивних занять і ігор молодших школярів.

Небезпеки: пияцтво й аморальність батьків, убогість, антигуманність учителя, паління, розтління, зґвалтування, фізичні травми, гноблення старшими хлопцями.

Основні напрямки діяльності соціальних працівників: просвітницька діяльність з батьками, створення умов для розвитку молодших школярів у мікросоціумі, виявлення потенційно й реально віктимогенних чинників і віктимних молодших школярів, координація й кооперування діяльності інститутів виховання.

Підліткове дитинство

Вікові завдання: природньо-культурні (ріст усіх систем організму, статеве дозрівання); соціально-культурні (оволодіння знаннями в обсязі шкільного курсу, проба сил у різних сферах інтересів, формування групового інстинкту, залучення до романтичних ідеалів (вірність, друг, відвага, честь та ін.), самовиховання в значущих сферах (фізичне вдосконалювання, індивідуальні інтереси), визначення виду подальшого утворення); соціально-психологічні (подолання кризи особистої ідентичності через поглиблення та розширення самооцінок, ідентифікація зі статевовіковою групою й референтною групою однолітків, подолання маргінальності між дитинством і отроцтвом через автономізацію від дорослих, придбання навичок саморегуляції в значущих сферах поведінки й стосунків).

Провідні інститути п агенти соціалізації: родина, школа, мікросоціум, телебачення і відео, батьки, учителі, однолітки своєї статі, старші діти своєї статі; їхня роль і можливості в процесі вирішення вікових завдань.

Вікова субкультура: ігри (перевага рухливих, поява азартних, захоплення електронними), жаргон, елементи моди в одязі і т.ін., марновірства, міфи, фантазії.

Особливості спілкування: предмет спілкування – підліток як суб'єкт взаємодії; з дорослими – скорочення обсягу, падіння довіри, ріст конфліктності; з однолітками – активний пошук, практична основа, яка доповнюється емоційним компонентом, нестійкість мікрогруп, конфліктність.

Небезпеки: пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків; убогість, помилки педагогів і батьків, паління, токсикоманія, зґвалтування, розтління, самітність, фізичні травми, цькування однолітків, залучення в асоціальні й злочинні групи.

Основні напрямки діяльності соціальних працівників: просвітницька діяльність з батьками, діагностика віктимності родин, робота з віктимогенними родинами та віктимними підлітками, організація в мікросоціумі груп і організацій для пробудження й задоволення інтересів підлітків з використанням масових і групових форм взаємодії.

Рання юність

Вікові завдання: природньо-культурні (завершення фізичного та статевого розвитку, гармонізація систем організму); соціально-культурні (оволодіння програмою навчального закладу, визначення ціннісних орієнтацій у професійній та позапрофесійній сферах, вибір подальшого життєвого шляху, подолання ставлення до людини як до засобу й формування ставлення до неї як до мети, оволодіння ефективною взаємодією з оточуючими особами своєї та іншої статі, іншого віку), самореалізація через самоствердження в сутнісному та зовнішньому планах); соціально-психологічні (гармонізація «образу Я», розвиток рефлексії, подолання маргінальності між підлітковим і дорослим станом, відносно безболісне проходження через рольову й особистісну невизначеність, сексуальна децентрація в поведінці, гармонізація прагнень «бути як усі» і «бути не як усі»).

Провідні інститути й агенти соціалізації: родина, навчальні заклади, мікросоціум, суспільство однолітків, референтні групи, друг, подруга, відео і телебачення; їхня роль і можливості у вирішенні вікових завдань.

Вікова субкультура: мода, жаргон, способи проводження часу, стиль поведінки, естетичні пристрасті.

Особливості спілкування: предмет спілкування – людина як суб'єкт відносин: з дорослими – падіння інтенсивності й вірогідності поряд із прагненням до спілкування на рівних; з однолітками – сполучення широких приятельських стосунків, контактів із глибокими дружніми стосунками у вузьких групах, пошуки спілкування з особами іншої статі.

Небезпеки: антисоціальна родина, пияцтво, наркоманія, педагогічні помилки батьків і вчителів, убогість, проституція, зґвалтування, самітність, суїцид, утрата перспективи, фізичні травми, маргінальність, цькування однолітків, залучення в злочинні групи.

Основні напрямки діяльності соціальних працівників: просвітницька діяльність з батьками і юнаками, створення умов для позитивного вільного проводження часу відповідно до тенденцій моди, створення різних за змістовною спрямованістю клубів і організацій, діагностика віктимних сфер і віктимності особистості, її подолання, робота з переорієнтації окремих юнацьких груп і за «розколом» асоціальних груп.

Лекція 24.

Лекція 25.

ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДЕСОЦІАЛІЗОВАНИМИ НЕПОВНОЛІТНІМИ

 

План

25.1 Відтворення злочинності через соціальне виключення

25.2 Девіантна поведінка неповнолітніх як порушення процесу соціалізації.

25.3 Класифікація неформальних підліткових груп

25.4 Характеристика підліткових криміногенних груп

25.5 Соціально-педагогічна профілактика процесу криміналізації підліткових груп

 

Ключові слова: злочинність, соціальне виключення, неформальні підліткові групи, криміналізація

Однак такий шлях криміналізації проходить менша частина асоціальних підліткових груп, більша ж частина криміналізується, «дозріває» до злочинної діяльності без безпосереднього впливу дорослих злочинців, внаслідок внутрішніх соціально-психологічних механізмів і закономірностей, які визначають їх кримінологічне розвиток.

Лекція 26.

Лекція 27.

Лекція 28.

Тема 29.

Лекція 30.

Лекція 31.

Лекція 32.

Лекція 33.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З РІЗНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

Конспект лекцій

з дисципліни «Соціальна робота з

різними групами клієнтів»

для студентів напряму підготовки

6.130102 «Соціальна робота»

денної та заочної форм навчання

Маріуполь

ББК 60.56я73

 

Ташкінова О. А. Соціальна робота з різними групами клієнтів: конспект лекцій з дисципліни «Соціальна робота з різними групами клієнтів» для студентів напряму підготовки 6.130102 «Соціальна робота» денної та заочної форм навчання / О. А. Ташкінова. – Маріуполь: ПДТУ, 2015. – 217 с.

 

Конспект лекцій підготовлено відповідно до навчальної програми з дисципліни «Соціальна робота з різними групами клієнтів» для студентів спеціальності Соціальна робота.

В лекціях розглянуті проблеми соціальної роботи як науки та навчальної дисципліни, розглянуто особливості організації та проведення соціальної роботи щодо надання допомоги різним групам населення.

 

 

Автор О. А. Ташкінова, канд. соц. наук

 

Рецензент В. В. Харабет, канд. пед. наук, доцент

 

Затверджено

на засіданні кафедри «Соціології та соціальної роботи»,

протокол № 10 від 06 січня 2015 року

 

 

Затверджено

методичною комісією соціально-гуманітарного факультету,

протокол від № 10 12 січня 2015 року

 

Ó ДВНЗ «ПДТУ», 2015 рік

Ó О. А. Ташкінова, 2015 рік

ЗМІСТ

ВСТУП.. 11

Лекція 1. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ (ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ) 12

1.1 Поняття технологізації 12

1.2 Класифікація соціальних технологій. 13

1.3 Специфіка технологій в соціальній роботі 14

Лекція 2. СОЦІАЛЬНА РОБОТА В СФЕРІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 17

2.1 Соціальний захист працівників промислового підприємства в контексті соціального партнерства 17

2.2 Концептуальні засади соціальної роботи на промисловому підприємстві 18

Лекція 3. СПЕЦИФІКА ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ 22

3.1 Соціально-економічні проблеми зайнятості в сучасних умовах 22

3.2 Державна політика в галузі зайнятості населення. 23

3.3 Діяльність соціальних служб щодо захисту безробітних. 24

3.4 Соціально-психологічна робота в системі служби зайнятості 25

3.5 Практика організації соціальної роботи у сфері зайнятості 26

Лекція 4. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я 28

4.1 Ресурси охорони здоров'я та захворюваність населення. 28

4.2 Теоретичні основи соціальної роботи в охороні здоров'я. 29

4.3 Соціальна робота в наркології 30

Лекція 5. ЗМІСТ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В СОЦІАЛЬНО-ЕТНІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ 33

5.1 Соціально-етнічне середовище як об'єкт аналізу. 33

5.2 Сутність і особливості відносин між соціально-етнічними спільнотами 34

Лекція 6. ЗМІСТ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ ТА МІСТІ 37

6.1 Соціальна робота в сільській місцевості 37

6.2 Соціальна робота у місті 41

Лекція 7. СОЦІАЛЬНА РОБОТА У ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІЙ СФЕРІ 43

7.1 Соціальна значущість житла та