Соціальна робота у сфері освіти: специфіка технологій соціальної роботи в загальноосвітній школі

Соціальну роботу в системі освіти крім самих соціальних працівників ведуть фахівці різних профілів: соціальні педагоги, соціальні психологи, шкільні психологи, вчителі, а також працівники спеціалізованих навчальних закладів.

Методи і підходи в цьому випадку будуть дещо відрізнятися, але цілі залишаться: впливати на процеси соціалізації учнів, студентів, тобто одночасно формувати сприятливе середовище для успішного навчального процесу та адекватну соціальне середовище для соціалізації особистості учня і студента, а також сприяти реабілітації вчителів та викладачів в процесі їх професійної діяльності.

Об'єктом впливу стають як окремі особистості, так і соціальні групи (навчальні класи), а також і весь колектив навчального закладу.

Предметом соціальної роботи в системі освіти буде посередницька діяльність між школярами, учнями та викладачами, а також між батьками і працівниками інфраструктур освіти, тобто діяльність з метою гармонізації відносини в сфері освіти та сприяння більш ефективному виконанню функцій освіти як соціального інституту.

У цьому – відмінність соціальної роботи від роботи психологів в освітньому закладі. Звідси велика увага не тільки до взаємодії в навчальних колективах, а й до позакласної роботи в школі, до поза навчальної діяльності у вузах і середніх спеціальних навчальних закладах, до формування системи позитивних соціально-рольових відносин в колективі, відносин толерантності та взаєморозуміння. Соціальний працівник покликаний діяти з урахуванням індивідуальних особливостей окремих осіб і особливостей таких соціальних груп, як учні, учні та студенти, а також вчителі і викладачі.

Технології соціальної роботи в сфері освіти мають яскраво виражену специфіку.

Проблеми учнів можна розділити на наступні групи:

1. Проблеми, що виникають в ході освітньої діяльності

2. Проблеми, пов'язані зі здоров'ям

3. Психофізіологічні проблеми

4. Соціально-правові проблеми

Не менш складна і важлива робота в професійних навчальних закладах різних рівнів.

Основними завданнями соціальної роботи в сфері освіти є:

1. Діагностична. 5. Науково-методична.

2. Психокорекційна. 6. Соціально-правова.

3. Оздоровча. 7. Консультаційна.

(медико-соціальна). 8. Соціально-аналітична.

4. Навчально-виховна. 9. Просвітницька.

Технології соціальної роботи з молодшими школярами

Молодші школярі – соціальна група з віковою кордоном від 6-7 років до 10 років.

Соціальна діагностика. Завдання соціальної діагностики в роботі з цією віковою групою – виявити ступінь готовності дитини до шкільного навчання. Мета – запобігти шкільній дезадаптації і сприяти успішній навчальній діяльності в молодших класах.

Одночасно потрібно проведення соціальної діагностики сім'ї.

Як і в будь-який інший сфері діагностика припускає відповідні етапи роботи:

− попереднє ознайомлення з об'єктом роботи,

− виявлення його сильних і слабких сторін,

− виявлення можливих напрямів вдосконалення.

Передбачається також постановка цілей і завдань, виділення складу діагностуємих ситуацій, визначення нормативних параметрів ситуацій. Особливе значення в даному випадку має вибір методів діагностики, так як дошкільнята і молодші школярі – дуже ранимий об'єкт, вони частіше, ніж старші діти, видають бажане за дійсне, мають яскраво виражені вікові особливості поведінки.

Найбільш застосовні до вікової групи молодших школярів такі методи корекції, як компенсація, стимулювання, виправлення.

Технології соціальної роботи в професійній освіті

Система професійної освіти в Україні включає початкову і середню спеціальну професійну освіту, а також вищу професійну освіту.

Соціальна діагностика проблем студентства та учнівської молоді.

Соціальні проблеми учнів і студентства розділяються на матеріальні, соціально-медичні, соціально-психологічні, власне соціальні, соціокультурні і соціально-правові.

Методи діагностики різноманітні. Зберігається весь спектр соціологічних методів діагностики, але з урахуванням соціального становища студентів та учнів, їх вікових особливостей, особливостей соціалізації.

Перша проблема, з якою стикаються молоді люди, - соціальна та соціально-психологічна адаптація до нових умов життя і навчання. Особливої уваги потребує адаптація до життя в гуртожитку.

На другому місці - матеріальні проблеми. Їх можна вирішувати за допомогою різних соціальних виплат.

У здійсненні цієї роботи використовується соціальне посередництво - процес сприяння досягненню згоди між соціальним суб'єктом і об'єктом для вирішення соціальних проблем. Дуже велику допомогу соціальний працівник у професійній освіті може надати в пошуку роботи для студентів та учнів.

Соціальне посередництво реалізується у вирішенні правових, побутових, медико-реабілітаційних проблем, а також у вирішенні сімейних, трудових конфліктів і конфліктів, що виникають у навчанні.

Доповненням може стати технологія соціального консультування.

У соціальній роботі в студентському середовищі важливо врахувати різноманіття студентських організацій: профспілок та студентських комітетів, навчально-наукових і різних організацій.

 

Контрольні питання

1. Дайте характеристику сфери освіти як об'єкта соціальної роботи.

2. Охарактеризуйте соціальні групи, що взаємодіють у сфері освіти та їх соціальні проблеми.

3. Проаналізуйте особливості соціальних проблем, пов'язаних зі специфікою сфери освіти.

4. Розкрийте зміст технологій соціальної роботи з дошкільнятами і молодшими школярами.

5. Покажіть різноманітність технологій соціальної роботи в старших класах середньої школи.

6. Дайте характеристику технологій соціальної роботи в професійній освіті.

 

 

Лекція 10.

СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З РІЗНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

План

10.1 «Проблемна» ситуація в соціальній роботі

10.2 Характеристика проблемних груп

10.3 Конкретна робота з клієнтами проблемних груп

 

Ключові слова: ризик, проблема, групи населення, соціальна робота

Проблемна» ситуація в соціальній роботі

 

Соціальна робота завжди протікає і здійснюється в межах «проблемної ситуації», що характеризується таким станом соціокультурного життя на індивідуальному, груповому, загально соціальному рівнях, при якому під дією зовнішніх або внутрішніх чинників раніше сталі процеси способу життя, взаємодій людей, їхні динамічні зв'язки з оточенням виявляються необоротно порушеними, а механізми відновлення балансу відсутні; при цьому виникає необхідність перегляду (аж до відмови від них) звичних соціокультурних зразків і т.ін., оскільки за обставин, що змінилися, вони втрачають функції засобів підтримки соціокультурного порядку, що призводять до бажаних результатів

«Проблемна ситуація» в практиці соціальної роботи найбільш адекватно може бути подана поняттями «ризик» і «група ризику».

Ризик – ситуативна характеристика проблемної діяльності, що означає невизначеність її наслідків, при якій можливі альтернативні варіанти помилки або успіху. На основі поняття ризику виникає поняття групи ризику.

Групи ризику – це категорії людей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, яким практично неможливо поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті, спроможні в результаті призвести до втрати ними соціальної значимості, духовності, морального образу, біологічної загибелі.

В професійному плані робота соціального педагога з представниками проблемних груп пов'язана, у свою чергу, із проблемою його власного соціального ризику (відчуття емоційного виснаження, наявність ворожості стосовно клієнтів і психосоматичних захворювань, негативна самооцінка, зростання агресивності й почуття провини тощо). Звідси виникає необхідність захисту самого соціального працівника, який працює з представниками проблемних груп клієнтів.