Сутність та необхідність функціонування фінансового ринку. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Сутність та необхідність функціонування фінансового ринку.



Ефективне функціонування економіки держави потребує добре розвинутого фінансового ринку. Фінансовий ринок – це сфера реалізації фінансових активів та економічні відносини, які виникають між продавцями і покупцями цих активів. Фінансовий актив – це товар на фінансовому ринку, в якості якого виступають гроші (гривні та іноземна валюта), цінні папери, дорогоцінні метали.

Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію та розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємств та населення.

Об’єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є розбіжність потреби у фінансових ресурсах з наявністю джерел задоволення цієї потреби. Як правило, кошти є в наявності в одних власників, а інвестиційні потреби – в інших. Для акумулювання тимчасово вільних коштів та ефективного їх використання і призначений фінансовий ринок.

Можуть виникати й інші ситуації, наприклад, певні суб’єкти економічної діяльності використовують наявні в них ресурси з метою отримання доходу.

Функції фінансового ринку:мобілізація тимчасово вільних коштів з різних джерел;

1) ефективний розподіл акумульованого вільного капіталу;

2) визначення найефективніших напрямів використання капіталу з позицій забезпечення високого рівня його доходності.

Суб’єктами фінансового ринку є:

- позичальники – фізичні або юридичні особи, які залучають грошові кошти кредиторів, щоб мобілізувати частину фондів , необхідну для розвитку бізнесу;

- інвестори – фізичні або юридичні особи України чи зарубіжних держав, а також держави в особі їх урядів, які приймають рішення про вкладення власних фінансових ресурсів в об’єкти інвестування. Вони продають свої грошові фонди на ринку для того, щоб ці фонди приносили дохід. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців;

- фінансові інститути – це посередники, що забезпечують зустріч позичальника та інвестора. До фінансових посередників належать: банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії, біржі тощо.

Фінансовий ринок ефективно функціонує лише за певних умов:

- низькі темпи інфляції;

- успішний розвиток економіки;

- сприятливий політичний клімат;

- стабільна законодавча база.

2. Структура фінансового ринку.

В економічній літературі немає єдиної думки відносно того, за якими ознаками можна класифікувати фінансовий ринок. Тому розглянемо класифікацію за декількома критеріями.

За сферою поширення розрізняють світові, національні, регіональні та місцеві фінансові ринки.

Фінансові ринки поділяються також на первинні і вторинні. Первинні – це такі, на яких нові випуски зобов’язань продаються та купуються вперше. Вторинні – такі, на яких відбувається подальший продаж і купівля непогашених зобов’язань. Поділ на первинні і вторинні може бути здійснений для ринків, на яких обертаються зобов’язання у вигляді цінних паперів, а також деяких видів позик. Головною особливістю первинного ринку є те, що інвестори, купуючи цінні папери, свої грошові кошти передають безпосередньо емітенту цих паперів. Вторинні ринки не збільшують обсягу фінансових активів, але їх існування підвищує ліквідність цінних паперів і тим сам сприяє розвитку первинного ринку. В свою чергу, він поділяється на біржовий і позабіржовий.

Біржовий (організований) ринок представлений системою фондових та валютних бірж.

На організованому ринку забезпечується:

- висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці (встановлюється найбільш об’єктивна система цін на окремі фінансові інструменти);

- проводиться перевірка фінансового становища емітентів цінних паперів, які допущені до торгів;

- процедура торгів носить відкритий характер;

- гарантується виконання укладених угод.

Позабіржовий (неорганізований, “вуличний”) – це ринок, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди щодо яких не реєструються на ринку.

Фінансовий ринок – це ринок фінансових ресурсів. Він складається із взаємопов’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

- грошовий ринок;

- кредитний ринок;

- валютний ринок;

- ринок цінних паперів;

- страховий ринок та інші.

У кожному сегменті фінансового ринку застосовуються специфічні інструменти – активи: гроші, кредити, валюта, цінні папери і т.д.

Фінансові активи включають також монетарне золото і спеціальні права запозичення міжнародного валютного фонду. Монетарне золото і спеціальні права запозичення відносяться до активів, за якими не буває не виконаних зобов'язань. До монетарного золота відносяться золото у формі монет, злитків або брусків не менш ніж 995 проби. Право власності на монетарне золото належить Національному банку і центральному уряду.

 

Характеристика окремих сегментів фінансового ринку.

 

Валютний ринок та валютні операції.

Валютний ринок – це ринок, на якому відбувається обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу.

Купівля іноземної валюти зумовлена необхідністю здійснювати платежі за куплені товари за кордоном, а також надані послуги, виконані роботи іноземними компаніями.

Суб’єктами валютного ринку України є:

- Національний банк України;

- комерційні банки;

- інші фінансово-кредитні установи (страхові, інвестиційні, дилерські компанії), які одержали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями;

- валютні біржі, валютні підрозділи фондових, товарних бірж;

- підприємницькі структури.

З економічного погляду валютний ринок – це досить складна форма перерозподілу фінансових ресурсів як у середині країни, так і на міждержавному рівні. Інструментом цього перерозподілу є валютний курс. Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни. Стабільність ціни грошової одиниці кожної країни визначається рівнем її економічного розвитку, що насамперед характеризується якістю і собівартістю виробленої продукції, становищем державних фінансів, виваженою та ефективною інвестиційною політикою.

У будь-якій державі валютний ринок виконує певні функції:

- своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

- регулювання валютних курсів і диверсифікація валютних резервів держави;

- регулювання економічних соціальних процесів у державі.

Основні валютні операції:

1) обмін валют з метою здійснення розрахунків;

2) спекулятивні операції (купівля-продаж валют з метою отримання прибутку від різниці у валютних курсах);

3) страхування валютних ризиків.

 

Ринок кредитних ресурсів.

Ринок кредитних ресурсів – це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності і строковості.

Джерелом коштів, що циркулюють на кредитному ринку, є кошти, акумульовані на депозитних рахунках банків, залишки коштів на розрахункових та інших рахунках юридичних осіб, вільні кошти населення і кошти акумульовані центральним банком держави.

Мобілізовані фінансові ресурси використовуються для надання коротко -, середньо – та довгострокових кредитів. Від терміну, на який надається кредит, залежить і його ціна – процентна ставка як плата за користування кредитними ресурсами. Процентні ставки за довгостроковими кредитами вищі.

На кредитному ринку важливу роль відіграє облікова ставка центрального банку, яка визначає рівень процентних ставок, оскільки за цією ставкою можна отримати кредити національного банку. Висока облікова ставка – показник наявності інфляційних процесів в країні, високої ризиковості кредитного ринку.

Небанківські кредитні установи, наприклад кредитні спілки, інвестиційні фонди тощо, здійснюють кредитування обмеженої кількості юридичних і фізичних осіб відповідно до законодавства та своїх статутів. Але це також сегмент кредитного ринку.

Суб¢єктами ринку кредитів є кредитори, позичальники, посередники і держава в особі центрального банку, який контролює виконання чинного законодавства учасниками ринку кредитів та регулює ринок за допомогою економічних методів.

Організаційно-функціональними учасниками ринку кредитних ресурсів є комерційні банки, брокерські контори та інші фінансово-кредитні інститути.

 

Ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів – це особлива сфера фінансових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб¢єктів економічної діяльності.

За економічною суттю ринок цінних паперів – це форма розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у державі з метою повнішого забезпечення потреб економіки ресурсами та їх ефективного використання.

Ринок цінних паперів, з одного боку, - це вигідна система розміщення тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб з метою одержання доходу, а з іншого, - ринок цінних паперів дає можливість задовольнити потребу в фінансових ресурсах підприємницьких структур для розширення своє господарської діяльності.

Основним об¢єктом ринку є цінні папери.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання прав, що зазначені в цих документах, іншим особам.

Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинний, а також біржовий і позабіржовий.

Основним об¢єктом на ринку цінних паперів є цінні папери. Учасниками операцій з цінними паперами є емітенти і вкладники (інвестори).

Емітент – це той, хто випускає цінні папери і отримує гроші від їх продажу. Вкладник сподівається, що вкладення грошей в цінні папери принесе йому дохід у майбутньому.

Згідно ЗУ “Про цінні папери і фондову біржу” до цінних паперів належать: акції, облігації, векселі, ощадні сертифікати, казначейські зобов¢язання.

Акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю до статутного капіталу акціонерного товариства.

Акції можуть бути прості і привілейовані, іменні і на пред¢явника.

Прості акції – це акції, прибуток від яких повністю зумовлюється чистим доходом підприємства та його дивідендною політикою. Тобто якщо емітент за результатами річної діяльності отримав незначний прибуток або закінчив рік із збитком, дохід у вигляді дивідендів по простій акції не виплачується. Отже, виплата дивідендів по простих акціях не гарантується емітентом. Власник простої акції має право брати участь в управлінні акціонерним товариством. При ліквідації емітента власник простої акції отримує право на частку активів підприємства в останню чергу, тобто після розрахунку емітента з трудовим колективом, державою, кредиторами і власника привілейованих акцій.

Привілейованими акції називаються тому, що їх власник має певні привілеї в порівнянні з власником простих акцій цього ж емітента. Найчастіше привілеї заключаються в тому, що власник привілейованої акції має гарантований фіксований процент дивіденду, незалежно від розміру прибутку підприємства. Привілейовані акції дають власнику право на першочергове отримання частини майна при ліквідації товариства і повернення йому номінальної вартості акцій на його вимогу. Однак власник такої акції позбавлений права брати участь в управління товариством, якщо це не передбачено статутом. Привілейовані акції випускаються на суму до 10% статутного капіталу акціонерного товариства.

Іменна акція представляє собою цінний папір, на бланку якого вказується ім¢я її власника. При випуску таких акцій емітент заводить книгу реєстрації іменних акцій, в яку заносяться дані про їх власників.

На бланку акції на пред¢явника немає імені власника. Поіменній акції емітент буде виплачувати дивіденди тій особі, яка на момент виплати в книзі реєстрації значить як її власник. Дивіденди по акціях на пред¢явника можуть виплачуватися особі, яка пред¢явить акції чи відповідний документ депозитарію, що йому належить певна кількість акцій, які знаходяться на зберігання в депозитарії.

Облігація – це цінний папір, який засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов¢язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу, у визначений строк із виплатою відсотків. Облігації різняться від акцій головним чином тим, що їх власник не є членом акціонерного товариства, а відтак і не має права голосу на зборах акціонерів. Облігації можуть бути іменними і на пред¢явника, перебувати у вільному обігу та з обмеженнями. Крім того, розрізняють процентні та безпроцентні облігації. Прибуток по процентних облігаціях виплачується відповідно до умов їх випуску, якими передбачається розміри та строки виплати відсотків. Номінальна вартість облігації повертається власникові після її погашення. Прибуток по безпроцентних облігаціях не виплачується. Власникові такої облігації після надання обумовленого строку надається можливість придбати відповідні товари.

Вексель – це письмове абстрактне й безспірне зобов¢язання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя. Вексель може бути простим або переказним. Простий вексель – це письмове зобов¢язання, яке позичальник видає кредитору про оплату визначеної суми грошей після настання строку. Переказний вексель є письмовим наказом кредитора позичальникові про сплату визначеної суми грошей третій особі після настання строку оплати. Цей вексель набуває сили лише після того, як позичальник акцептує його (дасть згоду оплатити). Порядок випуску та обігу векселів визначається урядом.

Казначейські зобов¢язання – це вид цінних паперів на пред¢явника, які розміщуються серед населення виключно на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхніми власниками грошових засобів до бюджету і дають право на отримання фіксованого доходу.

Ощадний сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування коштів. Власник сертифіката має право на одержання доходу у вигляді відсотка, розмір якого визначається банком. Банки видають сертифікат строкові та до запитання, іменні та на пред¢явника.

 

Питання до семінарського заняття

 

1. Сутність, функції та значення фінансового ринку в фінансовій системі України.

2. Структура фінансового ринку.

3. Характеристика окремих сегментів фінансового ринку.

4. Загальна характеристика інструментів ринку цінних паперів.

5. Організація біржі та біржові операції на фінансовому ринку.

Завдання для перевірки знань (тести):

 

1. Суб’єктами фінансового ринку є:

а) фізичні та юридичні особи;

б) держава;

в) фінансові посередники;

г) всі відповіді вірні.

 

2. Грошовий ринок – це ринок, на якому:

а) здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції;

б) формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал;

в) встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют;

г) об'єктом операцій є цінні папери.

 

3. Ринок, на якому купуються та продаються короткострокові боргові інструменти, — це ринок:

а) грошей;

б) депозитних сертифікатів;

в) казначейських векселів;

г) федеральних фондів;

д) державних цінних паперів.

 

4. Монетарні метали — це:

а) золото;

б) ювелірні вироби;

в) метали іридієво-платинової групи;

г) побутові вироби з золота;

д) золотий брухт.

 

5. Ринок позичкового капіталу – це ринок, на якому:

а) здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції;

б) формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал;

в) встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют;

г) об'єктом операцій є цінні папери.

6. Валюта — це:

а) особливий товар, який відіграє роль загального еквіва­лента у процесі обміну;

б) готівкова частина грошової маси, що циркулює з рук у руки у вигляді банкнот і монет;

в) один із різновидів цінних паперів;

г) всі відповіді правильні.

 

7. Валюта є об’єктом купівлі-продажу на:

а) грошовому ринку;

б) ринку позичкового капіталу;

в) валютному ринку;

г) страховому ринку.

 

8. Торгівля валютою відбувається на:

а) фондовій біржі;

б) валютній біржі;

в) в банку;

г) немає правильної відповіді.

 

9. Первинний ринок – це:

а) випуск цінних паперів в обіг (емісія);

б) операції перепродажу цінних паперів;

в) біржовий;

г) позабіржовий.

 

10. Фондова біржа є:

а) емітентом на ринку цінних паперів;

б) посередником на ринку цінних паперів;

в) інвестором на ринку цінних паперів;

г) немає правильної відповіді.

 

11. Фондова біржа — це ринок, який:

а) здійснює торгівлю товарами;

б) регулярно функціонує і на якому здійснюється торгівля цінними паперами;

в) регулярно функціонує і на якому здійснюється торгівля нерухомим майном;

г) вірної відповіді немає.

 

12. Дилер - це:

а) фізична або юридична особа, що здійснює біржове або торгівельне представництво;

б) біржовий посередник, що сприяє здійсненню операцій між зацікавленими сторонами;

в) професійний посередник при складанні угод на фондових, товарних і валютних біржах;

г) вірної відповіді немає.

 

13. Брокер - це:

а) біржовий посередник, що сприяє здійсненню операцій між зацікавленими сторонами;

б) професійний посередник при складанні угод на фондових, товарних і валютних біржах;

в) фізична або юридична особа, що здійснює біржове або торгівельне представництво;

г) вірної відповіді немає.

 

14. Маклер — це:

а) професійний посередник при складанні угод на фондових, товарних і валютних біржах;

б) біржовий посередник, що сприяє здійсненню операцій між зацікавленими сторонами;

в) фізична або юридична особа, що здійснює біржове або торгівельне представництво;

г) вірної відповіді немає.

 

15. Цінні папери це:

а) грошові документи, що засвідчують майнові права або відносини позики;

б) письмове боргове зобов’язання, яке надає його власнику право вимагати від боржника сплати визначеної в ньому суми;

в) письмові посвідчення кредитних закладів про депонування коштів, що засвідчують право вкладника на одержання депозиту і відсотків по ньому;

г) вірної відповіді немає.

 

16. Акція - це:

а) цінний папір, який засвідчує право власника на частку власності акціонерного товариства, грошові документи, що засвідчують майнові права або відносини позик;

б) письмове боргове зобов'язання, яке надає його власнику право вимагати від боржника сплати визначеної в ньому суми;

в) цінний папір, який засвідчує право власника на отримання його номінальної вартості у встановлений термін з сплатою фіксованого відсотка;

г) вірної відповіді немає.

 

17. Облігація- це:

а) цінний папір, який засвідчує право власника на частку власності акціонерного товариства; грошові документи, що засвідчують майнові права або відносини позики;

б) письмове боргове зобов'язання, яке надає його власнику право вимагати від боржника сплати визначеної в ньому суми;

в) цінний папір, який засвідчує право власника на отримання його номінальної вартості у встановлений термін зі сплатою фіксованого відсотка;

г) вірної відповіді немає.

 

18. Вексель - це:

а) цінний папір, який засвідчує право власника на частку власності акціонерного товариства;грошові документи, що засвідчують майнові права або відносини позики;

б) письмове боргове зобов'язання, яке надає його власнику право вимагати від боржника сплати визначеної в ньому суми;

в) цінний папір, який засвідчує право власника на отримання його номінальної вартості у встановлений термін зі сплатою фіксованого відсотка;

г) вірної відповіді немає.

 

самостійна робота студентА

1. Організація біржі та біржові операції: опціон, ф’ючерс, форвард.

Основні поняття: фондова біржа, цінні папери, акції, фондові інструменти, котирування цінних паперів, фінансові посередники.

 

2. Цiннi папери, якi можуть випускатись i обертатись в Українi: акцiї, облiгацiї, казначейськi зобов’язання, ощаднi сертифiкати, векселi. Основнi характеристики цiнних паперiв.

Основні поняття: цінні папери, дивіденди, емітент, інвестор, акції, облігації, векселі, ощадні сертифікати, казначейські зобов¢язання.

 

3.Складіть структурно-логічну схему перерозподілу фінансових ресурсів України за допомогою фінансового ринку.

 

Навчальні завдання індивідуальної роботи СТУДЕНТА ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ВИКЛАДАЧА

 

Дослідити вплив фінансового ринку (за будь-яким фінансовим активом) на формування фондів фінансових ресурсів суб’єктів господарювання.

Пропонується підготувати реферати та зробити на їх основі доповіді за такими темами:

1. Становлення та розвиток ринку цінних паперів в Україні.

2. Значення фінансового посередництва на фінансовому ринку.

 

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ:46, 47, 48

Рекомендована література до теми

Закони України: 1, 9, 10, 14, 16

Підручники і навчальні посібники: 4. 7, 15, 19, 27, 31, 33

Додаткова література: 2, 4, 7

 

 

Тема 12. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

2. Економічна природа і призначення міжнародних фінансів.

3. Міжнародні фінансові інститути.

4. Міжнародний фінансовий ринок.

Основні поняття: міжнародні фінанси, міжнародні фінансові організації, міжнародний фінансовий ринок, міжнародний валютний ринок, міжнародна валюта.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 461; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.92.164.9 (0.01 с.)