Сутність, значення, види та напрямки фінансової політики.

У будь-якому суспільстві держава використовує фінанси для виконання своїх функцій і завдань, досягнення певних цілей. Важливе значення в досягненні поставлених цілей відіграє фінансова політика як складова економічної політики держави.

Фінансова політика – це особлива сфера діяльності держави, що спрямована на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і ефективне використання для здійснення державою її функцій.

Держава, в особі законодавчої та виконавчої влади, є основним суб’єктом фінансової політики. Ними розробляються заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення соціально-економічного розвитку держави.

Фінансова політика залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Зовнішніми є, зокрема, фактори залежності держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших ресурсів; обміну технологіями; експортних можливостей самої держави; її інтеграції до світових економічних систем тощо.

До внутрішніх факторів належать форма власності, структура економіки, соціальний склад населення, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність національної грошової одиниці тощо.

Основним завданням фінансової політики - найбільш повна мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для задоволення потреб розвитку суспільства та оптимальний розподіл їх між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.

Мета фінансової політики - забезпечення фінансової стабільності в державі й на цій основі – досягнення невпинного збільшення темпів економічного розвитку держави і підвищення рівня життя населення.

В залежності від характеру заходів і часу, на який вони розраховані, виділяють фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія – довгостроковий курс фінансової політики, який розрахований на тривалу перспективу і передбачає вирішення, як правило, великомасштабних завдань. Вибір довгострокових цілей і розробка цільових програм у фінансовій політиці необхідні для зосередження фінансових ресурсів на основних напрямках економічного і соціального розвитку. Прикладом стратегічних завдань є впровадження власної грошової одиниці, проведення приватизації, подолання інфляції й спаду виробництва тощо.

Фінансова тактика – це методи вирішення фінансових завдань на найважливіших ділянках фінансової стратегії. Яскравим прикладом фінансової тактики є: удосконалення системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний розподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему тощо.

В кожній країні конкретні методи проведення фінансової політики залежать від історичних умов, рівня економічного розвитку, національних традицій та ін.

Фінансова політика включає як самостійні складові частини – бюджетну, податкову, грошово-кредитну, інвестиційну, валютну політику, так і окремі напрямки в галузі страхування, державного боргу, фінансового ринку, співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями тощо. (схема 1)

внутрішня

зовнішня

Облікова політика

Бюджетна політика

Податкова політика

Інвестиційна політика

ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ

Схема 1. Основні напрямки фінансової політики, її завдання.

 

На сучасному етапі основними напрямами фінансової політики є:

1) підвищення ефективності виробництва, підтримання підприємницької активності (за рахунок спрямування фінансових ресурсів у пріоритетні галузі народного господарства, система пільг у оподаткуванні та фінансуванні підприємств);

2) мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій, досягнення більш високого рівня життя;

3) розробка заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення економіки (впорядкування грошового обігу, забезпечення стабільності валюти);

4) залучення іноземних інвестицій за рахунок створення сприятливих фінансового клімату (певні податкові пільги, можливість вивезення одержаного прибутку, гарантії збереження та захисту майна іноземних інвесторів);

5) структурна перебудова економіки (скорочення коштів на озброєння, фінансування відсталих виробництв);

6) раціональне використання природних ресурсів, заборона технологій, які загрожують здоров‘ю людини.

Усі ці заходи спрямовані на подолання кризових явищ в галузі фінансів (дефіцит держбюджету, інфляція, внутрішній і зовнішній державний борг).