Оцiнювання результатiв поточного i пiдсумкового контролю.

Оцiнювання результатiв навчальної дiяльностi студентiв здiйснюється такими засобами: усне та письмове опитування, за допомогою тестiв, перевiрка контрольних робiт та iндивiдуальної роботи.

При усному та письмовому (написания контрольних робiт та iндивiдуальних робiт) оцiнюваннi навчальної дiяльностi студентiв викладач дотримується таких критерiїв:

- оцiнка „вiдмiнно” ставиться студенту, який безпомилково викладає навчальний матерiал, показуе глибоке розумiння сутi поставлених запитань;

- оцiнка „добре” ставиться студенту, який грамотно розкриває суть поставлених запитань, добре володiє термiнами дисциплiни, але допускає несуттєвi помилки;

- оцiнка „задовільно” ставиться студенту, який поверхово викладає суть навчального матерiалу, допускае багато помилок пiд час вiдповiдей на поставленi запитання;

- оцiнка „незадовiльно” ставиться студенту, який не розумiє сутi поставлених запитань, при викладаннi навчального матерiалу допускае грубi помилки.

 

 

Тема 1. ПРЕДМЕТ ФІНАНСОВОЇ НАУКИ. СУТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ

 

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Передумови виникнення та історія розвитку фінансів.

2. Виникнення науки про фінанси.

3. Сутність фінансів як економічної категорії

4. Фінансові ресурси та їх призначення.

 

Основні поняття: Фінанси, функції держави, товарно-грошові відносини, валовий внутрішній продукт, функції фінансів, перерозподільча функція фінансів, контрольна функція фінансів, ознаки фінансів, фінансові категорії, фінансові ресурси, форми мобілізації фінансових ресурсів, централізовані фінансові ресурси, децентралізовані фінансові ресурси.

 

Передумови виникнення та історія розвитку фінансів.

Фінанси виникають в період розпаду первісно-общинного ладу і зародження рабовласницького ладу у зв’язку з виникненням держави, поділу суспільства на класи та товарно-грошових відносин.

В докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялася шляхом встановлення натуральних повинностей і зборів. Грошове господарство в той період було розвинуте лише в армії. Головними витратами тих держав були затрати на ведення війн, утримання двору монарха, державного апарату, будівництво громадських споруд (храмів, каналів, доріг тощо). Основними доходами були надходження від державного майна і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами); військова здобич; данина з підкорених народів; натуральні повинності і збори. Тобто на ранніх стадіях розвитку держави не існувало розмежування між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджалися коштами країни як своєю власністю.

Фінанси тривалий час розвивалися, як система мобілізації коштів для задоволення потреб правлячої еліти, утримання двору монарха, оборони певної території, або ведення війн, будівництва суспільних споруд (храмів, доріг, водопроводів, портів). З боку населення використання фінансів не підлягало жодному контролю.

З розпадом феодалізму і поступовим розвитком в його надрах капіталістичного способу виробництва все більше значення стали набувати грошові доходи і видатки держави; частка натуральних зборів різко скоротилася. Державна казна відокремилася від власності монарха. Виникли державні фінанси, державний бюджет, державний кредит. Основним державним фондом стає бюджет, головним джерелом надходжень - податки.

Такі зміни призвели до нового бачення суті фінансів. Платники податків поступово визнавали за державою право стягнення податків по мірі того, як держава зі свого боку, почала надавати послуги населенню і проводити ефективну фінансову політику.

З розвитком державного устрою різко зросли видатки на міжнародне співробітництво, оборону, охорону навколишнього середовища, соціальну сферу, видатки на втручання держави в економіку тощо.

 

2. Виникнення науки про фінанси.

 

Термін “фінанси” походить від латинського “finantia ”, що в перекладі означає готівка, грошові засоби, дохід, обов’язкова сплата грошей. Ця сплата пов’язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного змісту. Вперше у сучасному тлумаченні термін „фінанси” став застосовуватись у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів для задоволення потреб держави та різних суспільних груп. В науковий обіг термін „фінанси” ввів французький професор Ж. Боден в 1577 р. у праці. „Шість книг про республіку”.

До ХVІІІ ст. під фінансами розуміли державне публічне господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо. У цей же період в деяких державах, наприклад у Німеччині, слово „фінанси” мало негативне значення. Його пов’язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганнями тощо.

Отже, розвиток товарно-грошових відносин і формування держав призвели до виникнення фінансів та фінансової науки.

 

Сутність фінансів як економічної категорії

«Фінанси»- особлива, специфічна форма виробничих відносин, пов'язана з процесом розподілу і перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту, утворенням і використанням на цій основі цільових централізованих і децентралізованих грошових фондів суспільного призначення.

За допомогою фінансів здійснюється рух суспільного продукту: виробництво, обмін, розподіл, споживання.

Важливо чітко розрізняти поняття “гроші” і поняття “фінанси”. Якщо гроші - це особливий товар, у якому виражається вартість усіх інших товарів, то фінанси - це певні економічні відносини, що здійснюються за допомогою грошей.

Фінансові відносини - це грошові відносини, рух яких відбувається через особливі фонди. Вони є складовими загальних економічних відносин.

Основними суб‘єктами фінансових відносин є:

1) держава, яка володіє державними грошовими ресурсами і розподіляє їх, стягує платежі і податки, формує державні і місцеві бюджети.

2) юридичні особи - підприємства, установи, організації всіх форм власності, які отримують грошові кошти від держави, або споживачів їх продукції і витрачають їх на покриття витрат виробництва, сплату податків та інших платежів;

3) фізичні особи - населення, сім‘ї, які отримують гроші від держави, підприємств різних форм власності у вигляді заробітної плати, пенсій, стипендій, грошової допомоги, субсидій, інших доходів і витрачають їх на власні потреби та створення нагромаджень.

Об’єктом фінансових відносин є формування, розподіл та використання грошових фондів держави та суб’єктів господарювання.

Функції фінансів

У суспільстві із соціально-орієнтованою ринковою економікою одним із основних завдань держави у галузі економіки є створення рівних умов для ефективного господарювання усіх суб‘єктів господарської діяльності незалежно від форм власності, а головне призначення фінансів - підтримувати підприємницьку ініціативу, ділову активність у межах цих форм, а також контролювати дотримання законів.

Звідси, основні функції фінансів:

1) розподільча - проявляється при розподілі суспільно необхідного продукту, при розподілі прибутку підприємства, його фондів, при розподілі державного бюджету, державного кредиту, позабюджетних фондів.

 

2) регулююча - держава, встановлюючи податки та пільги, регулюючи грошовий обіг і систему кредитування, сприяє переливанню капіталу, пожвавленню ділової активності, раціональному використанню ресурсів.

 

3) контрольна - виникає на основі розподільчої функції, забезпечуючи контроль за формуванням грошових накопичень підприємств, за їх розподілом, за формуванням державного бюджету і його використанням.

 

Ознаки фінансів.

- фінансові відносини носять грошовий характер;

- фінансові відносини носять перерозподільчий характер;

- у процесі перерозподілу грошей формуються та використовуються фонди фінансових ресурсів.