Внутрішня структура фінансової системи України, характеристика її сфер та ланок.

В загальній сукупності фінансів, що створюють фінансову систему, можна виділити такі сфери:

- державні фінанси;

- фінанси суб’єктів господарювання;

- міжнародні фінанси;

- страхування;

- фінансовий ринок.

Кожна з цих сфер має організаційну структуру і складається з декількох ланок. (схема 5)

 

Схема 5. Внутрішня структура фінансової системи

 

Фінансова система України має наступний склад:

1) державні фінанси - система грошових ресурсів, зосереджених у руках держави і призначених для забезпечення властивих їх функцій та сукупність форм та методів, за допомогою яких ці функції здійснюються.

Державні фінанси – складова частина фінансової системи держави центральна підсистема, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток.

Державні фінанси – головні сфера фінансової системи держави. Вона зосереджує значну частину усіх фінансових ресурсів і містить різноманітні фінансові інститути, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Державні фінанси охоплюють: сукупність усіх бюджетів держави; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; державний кредит.

Усі ланки державних фінансів мають власну сферу функціонування, проте вони тісно пов’язані між собою.

 

2) фінанси суб‘єктів господарювання - грошові ресурси, які забезпечують процес виробництва та відтворення в межах даного підприємства (фірми), а також форм і методів їх утворення і використання.

Фінанси суб’єктів господарювання (фінанси підприємств) є основою фінансової системи країни і обслуговують створення валового внутрішнього продукту (ВВП), що є основним джерелом фінансових ресурсів держави.

Сюди відносяться фінанси виробничої (державні, колективні, спільні, орендні, індивідуальні підприємства) та невиробничої сфери (як наприклад, це фінанси освіти, охорони здоров’я, культури, науки, оборони та ін.).

3) фінанси населення - це грошові фонди, що формуються з доходів, отриманих громадянами шляхом трудової, господарської та іншої діяльності, або із спадщини.

Фінанси домогосподарств відображають рівень життя та фінансового забезпечення населення. В соціально орієнтованій ринковій економіці стан розвитку та організації фінансів домогосподарств відображає ефективність функціонування фінансової системи в цілому. Доходи домогосподарств формуються із наступних джерел: заробітна плата працюючих членів; соціальна допомога та пенсії; доходи від підсобних господарств та присадибних ділянок; доходи від власного бізнесу; дивіденди та відсотки від цінних паперів, проценти від банківських вкладів тощо. Основну частку видатків домогосподарств становлять видатки на житло, харчування, одяг та речі побутового вжитку, соціально-культурні потреби, нагромадження.

 

4) страхування - це сукупність особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду.

Страхування забезпечує відшкодування можливих збитків від стихійних лих та нещасних випадків, а також сприяє їх попередженню. Страхові фонди створюються за рахунок страхових внесків юридичних і фізичних осіб і перебувають в розпорядженні страхових організацій різних форм власності. Використовуються страхові фонди на відшкодування завданих збитків у разі настання страхового випадку.

Форми і види страхування:

- соціальне страхування;

- особисте страхування;

- майнове страхування;

- страхування підприємницьких ризиків (страхування від втрати прибутку, від втрат через коливання валютних курсів);

- страхування відповідальностей (за якість продукції).

 

5) фінансовий ринок - це особливий сектор господарювання, який пов‘язаний з обігом грошей, валюти, цінних паперів та інших інструментів. Він умовно поділяється на:

- грошовий ринок;

- кредитний ринок;

- ринок цінних паперів;

- валютний ринок;

- страховий ринок та ін.

Серед сфер фінансової системи фінансовий ринок займає особливе місце і представляє собою сукупність фінансових відносин які виникають в процесі купівлі-продажу фінансових активів (валюти, цінних паперів, кредитних ресурсів тощо). На фінансовому ринку мобілізуються тимчасово вільні кошти підприємств і населення і спрямовуються в ті галузі, які потребують додаткового фінансування і забезпечують достатній рівень доходу.

 

Роль фінансової системи в економічному та соціальному розвитку держави:

Фінансова система є одним із головних важелів здійснення державою фінансової політики. Вона визначає:

1) систему платежів у державний бюджет, а також відрахування у різні фонди галузевого і територіального рівнів.

2) взаємозв‘язок між підприємствами всіх форм власності при укладанні господарських угод, які повинні забезпечувати не тільки взаємні платежі, а й систему штрафних санкцій та неустойок за порушення договірної дисципліни.

3) фінансові відносини, що визначають господарські відносини між підприємством в цілому та його структурними підрозділами, а також між адміністрацією та його працівниками.

4) відносини між державою та юридичними і фізичними особами, що проявляються в системі оподаткування, інвестиційній політиці, наданні економічних пільг.

5) відносини між банками, державою, підприємствами, населенням, що виникають з приводу отримання різного роду виплат (пенсій, грошової допомоги, стипендій) та отримання кредитів.

До першого рівня – макроекономічного – належать державні фінанси. Взаємозв’язок між сферами здійснюються на фінансовому ринку, тобто в середовищі функціонування макроекономічних фінансових відносин.

На другому рівні – мікроекономічному - розташовані елементи, які характеризують відокремлену частину фінансових відносин (фінанси підприємств зі 100-відсотковою державною власністю, фінанси товариств з обмеженою відповідальністю, малих підприємств, приватних підприємств, кооперативів та підприємств інших форм власності; фінанси фермерських господарств, сільськогосподарських підприємств, заснованих на колективній власності; фінанси підприємств з часткою іноземного капіталу, фінанси громадських організацій; міжнародні фінансові інститути, фін. організації.

Відбувається об’єднання і взаємопроникнення двох рівнів.