Державне регулювання валютного ринку.

Зовнішньоекономічні зв'язки, міжнародні валютні і кредитні відносини невід'ємна частина світового господарства. Регулювання цих відношень здійснюється через ринковий механізм, а також за допомогою впливу держави. Вона регулює валютні відношення через регламентацію порядку проведення валютних операцій і міжнародних розрахунків. Для цього держава використовує як прямі (видання законодавчих актів), так і непрямі методи регулювання (економічний вплив на суб'єктів валютного ринку). Регулювання валютних і кредитних операцій здійснюється також на міждержавному рівні для координації валютної політики окремих держав.

Сучасний етап валютного регулювання в Україні почався наприкінці 80-х років. Скасування монополії зовнішньої торгівлі і валютної монополії держави привело до децентралізації валютних ресурсів і створили передумови для формування в Україні внутрішнього валютного ринку. Прийнятий у лютому 1993 р. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" регламентує проведення валютних операцій на території України. Декретом визначені принципи здійснення валютних операцій в Україні, повноваження і функції органів валютного регулювання і валютного контролю, права й обов'язки юридичних і фізичних осіб при володінні, користуванні і розпорядженні валютними цінностями.

Об'єктом валютного регулювання є операції, здійснювані з валютними цінностями. Основними інститутами, що здійснюють валютне регулювання в Україні, є Національний банк України і Кабінет Міністрів України. Дані структури мають право законодавчої ініціативи і розробили цілий комплекс нормативних документів, що визначають спосіб і порядок валютного регулювання в країні

У світовій практиці розрізняють дві основні моделі регулювання ринкуцінних паперів. Перша модель — регулювання фінансового ринку зосереджується переважно в державних органах і лише невелика частина повноважень щодо нагляду, контролю, встановлення обов'язкових правил поведінки передається державою саморегульованим організаціям професійних учасників ринку. Такий підхід застосовується в США, Франції.

Друга модель — максимально можливий обсяг повноважень передається саморегульованим організаціям. Значне місце в контролі посідає не жорсткі нормативні прописи, а переговорний процес, індивідуальні узгодження з професійними учасниками ринку, і при цьому держава зберігає контрольні функції, можливості втручання в будь-який момент у процес саморегулювання. Яскравим прикладом такої моделі є Великобританія.

Як переконує світовий досвід, із більш як 30 країн із розвинутими ринками цінних паперів понад 50 відсотків мають самостійні відомства, приблизно у 15% країн за фондовий ринок відповідає Міністерство фінансів.

Державне регулювання фондового ринку України має здійснюватися на принципах створення гнучкої та ефективної системи регулювання, надійно, діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань і злочинності на ринку цінних паперів. При визначенні міри втручання держави в ділове життя учасників фондового ринку слід уникати екстремальних позицій і знаходити "золоту середину", оскільки, як переконує світовий досвід, надмірне втручання обмежує свободу підприємства, а надмірне невтручання створює середовище для зловживань.

Довірче товариство - товариство з додатковою відповідальністю, що здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного із довірителями майна у відношенні реалізації їхніх прав власності.

Відношення між довірчим товариством і комерційним банком визначаються договором, який повинен відповідати типовому договорові, затвердженому Фондом державного майна України і Національним банком України.

Декретом Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» визначаються особливості створення і діяльності довірчого товариства.

Правове забезпечення страхової діяльності здійснюється шляхом прийняття законодавств і нормативних актів, що регулюють страхову діяльність, як у цілому, так і по окремих її напрямках і питанням.

Конституція України, прийнята в 1996 р., визначила, що тільки законами України встановлюються норми створення і функціонування фінансового ринку (ст.92), а Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової політики (ст. 116). Отже, конституція України встановила загальні норми правового регулювання фінансової політики, складовою частиною якої є страховий ринок.

Регулювання біржової діяльності - це упорядкування функціонування бірж і виконання біржових угод відповідно до правил і вимог законів. Розрізняють державне регулювання і саморегулювання, тобто регулювання з боку бірж і учасників біржового ринку.

Регулювання біржової роботи з боку держави ґрунтується на таких положеннях:

ü гласність і відкритість біржових торгів і їхніх результатів;

ü повна довіра між учасниками біржових операцій;

ü гарантії дотримання прав всіх учасників біржової торгівлі;

ü гарантії дотримання законів і статуту біржі;

ü гарантії забезпечення рівних умов для суб'єктів біржової діяльності.

Здійснюють державний контрольза випуском і обігом цінних паперів Міністерство фінансів України і місцеві фінансові органи.

Саморегулювання передбачає:

ü участь у регулюванні роботи самих бірж;

ü контроль за їхньою роботою; дотриманням законів і правил ведення торгівлі фаховими асоціаціями, громадськістю, членами біржі.

Правила і норми ведення біржових операцій необхідні не стільки посередникам, скільки інвесторам, тому що вони практично не працюють на біржі, а довіряють свої засоби і права посередникам.

Держава зобов'язанастворити однакові умови для всіх учасників біржових торгів, єдині правила ліцензування бірж і посередників, розробляти об'єктивну і стимулюючу систему оподатковування, контролювати дотримання статуту біржі і законів.

 

Тести

1. До повноважень НБУ в сфері регулювання фінансового ринку належить:

а) видання нормативних актів щодо ведення валютних операцій;

б) купівля банківського золота та іноземної валюти;

в) видача та відкликання ліцензій на здійснення операцій з валютними цінностями;

г) встановлення лімітів відкритої валютної позиції банків при купівлі-продажу іноземної валюти.

 

2. Державне регулювання фондового ринку здійснюється через:

а) спеціальні державні органи (комісії);

б) законодавчі та нормативні акти;

в) відповідальних осіб на виборних основах;

г) депутатів;

д) саморегулівні організації;

е) Національний банк, Міністерство фінансів, Державну податкову адміністрацію.

 

3. Основна функція НБУ як органу державного регулювання фінансового ринку:

а) забезпечення стабільності грошової одиниці України;

б) монопольне здійснення емісії національної валюти України;

в) здійснення банківського регулювання та нагляду.

 

4. З якого періоду ринки цінних паперів розвинутих країн почали активно регулюватися державою:

а) з кінця XIX ст.;

б) починаючи з 30-х років XXст;

в) після закінчення Другої світової війни.

 

5. Державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ у таких формах:

а) адміністративне регулювання;

б) індикативне регулювання;

в) усі відповіді правильні.

 

6. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється в таких формах:

а) пряме або адміністративне управління;

б) непряме або економічне управління;

в) усі відповіді правильні;

г) правильної відповіді немає.

 

7. Мета девальвації як методу валютного регулювання:

а) підвищення падаючого валютного курсу;

б) зниження офіційного курсу для стимулювання експорту та стримування імпорту;

в) врахування процесів демонетизації;

г) правильно все;

д) правильної відповіді немає.

 

8. Головним принципом регулювання фондового ринку є:

а) першочергова реалізація загальнонаціональних інтересів;

б) забезпечення гарантій і безпеки інвестиційної діяльності в економіку України;

в) визначення ключових напрямів фондового ринку і ролі учасників цього ринку;

г) створення для учасників ринку сприятливого законодавчого та регулюючого оточення;

д) усі відповіді правильні.

 

Питання для самоконтролю

1. Назвіть головну мету державного регулювання фінансового ринку.

2. Назвіть основні законодавчі акти, що регулюють фінансовий ринок в Україні.

3. У чому полягає регулювання діяльності:

- кредитних спілок;

- довірчих товариств;

- страхових компаній;

- фондового ринку;

- біржової діяльності та ін.

4. Хто і як здійснює регулювання торговців цінними паперами?

5. Саморегулювання – що це означає?

6. Назвіть основні положення, на яких базується державне регулювання біржової діяльності.

7. Які органи здійснюють регулювання діяльності фондової біржі?

Бібліографічний список:

2 -15, 17, 18, 19, 28, 34- 39, 46 -51.