Змістовний модуль 4. Завдання державного регулювання фінансового ринку

Тема 7. Регулювання фінансового ринку

 

Основні завдання державного регулювання фінансового ринку. Поняття ліквідності ринку та платоспроможності фінансових посередників.

Захист прав споживачів фінансових послуг.

Органи державного регулювання фінансового ринку в Україні: Верховна Рада України; Національний банк, Кабінет міністрів України, Міністерство фінансів, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Державний комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольний комітет.

Регулювання діяльності окремих видів фінансових інститутів. Нормативи здійснення операцій комерційними банками. Регулювання діяльності кредитних спілок. Нормативи посередницької діяльності довірчих товариств. Обмеження операцій інвестиційних фондів та інвестиційних компаній. Державне регулювання послуг страхових компаній. Контроль за діяльністю торговців цінними паперами.

Державне регулювання діяльності суб’єктів інфраструктури фінансового ринку. Вимоги щодо діяльності організаційно оформлених ринків (бірж, торговельно-інформаційних систем). Вимоги до депозитарних установ та незалежних реєстраторів.

Саморегульовані організації фінансових посередників.

 

2. Методичні рекомендації до самостійної роботи

Модуль I. Становлення та розвиток фінансового ринку

Змістовий модуль 1. Організація і структура фінансового ринку

Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці

Мета:	− закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять;
	− самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;
	− розвиток самостійності мислення.

 

План вивчення теми

 

1. Класифікація фінансових ринків.

2. Передумови виникнення фінансового ринку в Україні.

3. Фінансові активи. Визначення, види і властивості фінансових активів. Оцінювання фінансових активів.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні питань теми студентам потрібно звернути увагу на те, що відсутність однозначного трактування поняття «фінансовий ринок» ускладнює структуризацію фінансового ринку, яка дозволяє: визначити місце кожного його структурного сегменту в загальній ринковій фінансовій системі; охарактеризувати основні етапи їх історичного розвитку; розглянути можливі напрями їх подальшої еволюції.

У практиці розвинених країн оптимальна структура фінансового ринку визначається двома основними ознаками — часовою та інституційною. Відповідно до часової ознаки ринок поділяється на два основних елементи: грошовий ринок (ринок короткострокових капіталів або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах), і ринок середньострокових і довгострокових капіталів (або грошових коштів), що є інвестиційним фактором у розвитку економіки.

Структура фінансового ринку розвинених країн в інституційному розумінні складається, перш за все, з кредитно-фінансових інститутів (банків та інших установ) і ринку цінних паперів, який, у свою чергу, поділяється на позабіржовий оборот (нові емісії цінних паперів) і фондову біржу.

Як ринок об'єктів інвестування в усіх його формах, Бланк І.А. розглядає фінансовий ринок як сукупність окремих ринків (об'єктів реального і фінансового інвестування), у складі якого пропонується виділяти: ринок прямих капітальних вкладень; ринок приватизованих об'єктів, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування; фондовий ринок; грошовий ринок.

Відповідно до форм обертання грошових ресурсів на фінансовому ринку Кузнецова Н.С. та Назарчук І.Р. у його складі виділяють ринок банківських кредитів і ринок цінних паперів.

Ринок банківських кредитів — це сукупність правових відносин., що виникають з приводу надання кредитними установами платних позик, які необхідно повернути. Платні позики надаються без оформлення спеціальних документів, які можуть самостійно продаватися, бути придбаними чи погашатися.

Ринок цінних паперів — це сукупність відносин цивільно-правового характеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Він доповнює у структурі фінансового ринку ринок банківських кредитів і тісно взаємодіє з ним.

Залежно від виду фінансових активів, які обертаються на певному сегменті фінансового ринку, Рязанова Н.С. пропонує таку класифікацію: ринки фінансових активів., які також називаються фінансовими ринками і на яких обертаються частки капіталу (акції), облігації, векселі та інші вимоги на реальні активи; ринки грошей, тобто кредитних зобов'язань тривалістю до одного року; ринки капіталів, які є ринками довгострокових (понад один рік) кредитних зобов'язань, і часток капіталу акціонерних товариств; ринки споживчого кредиту, де надаються позички на придбання споживчих товарів, на навчання та відпочинок тощо.

Сьогодні чітко визначені поняття сегментації фінансового ринку. Це пов'язано з тим, що суттєвим етапом розробки маркетингової стратегії фінансових інститутів, які діють на фінансовому ринку, є визначення характеристик споживачів, і на цій основі — сегментація ринку. Сегментація передбачає визначення меж територіальних ділянок ринку. Сегментація фінансового ринку — це класифікація потенційних споживачів фінансових послуг згідно з їхніми вимогами до розвитку фінансового ринку. Вона є основою для первинної структуризації фінансового ринку.

Для більш чіткого розуміння проблеми структуризації та сегментації окремі автори пропонують наступний підхід до визначення змісту структури фінансового ринку. В основі первинного поділу фінансового ринку лежить певна група фінансових активів, що утворює окремий сегмент ринку. Це пояснюється тим, що саме фінансовий актив визначає зміст поняття “фінансовий ринок”. Кожен сегмент фінансового ринку, що виділений у його структурі, можна розбити на окремі сектори. В основі виділення того або іншого сектора лежить конкретний вид фінансового активу: конкретна фінансова послуга (як товар); ф'ючерс; акція конкретного емітента; золото, діаманти тощо. Кожний із вказаних сегментів є самостійною ланкою фінансового ринку, яка може бути сегментовано на більш детальні елемент.

Для кожного сегмента фінансового ринку характерна своя специфіка та особливості функціонування, свої правила укладення угод щодо фінансових активів тощо. Один і той же фінансовий актив може бути товаром декількох ринків. Наприклад, кредит у гривнях — це об'єкт діяльності грошового, кредитного, а також валютного ринку. Це робить зазначені ринки (сегменти) взаємозалежними.

Залежно від того, з яких позицій розглядаються фінансові угоди, може бути декілька варіантів класифікації фінансових ринків. Загальна сегментація фінансового ринку виділяє такі ринки: первинні, вторинні (за характером руху цінних паперів): ризикові, безризикові: місцеві, регіональні, національні, міжнародні, світові. За ступенем організованості кожен сегмент фінансового ринку можна поділити на організований і неорганізований. Певні сегменти фінансового ринку (наприклад, ринок цінних паперів та валютний) можуть бути поділені па біржовий та позабіржовий. За принципом повернення фінансів ринок поділяється на ринок боргових зобов'язань і ринок інструментів власності.

Охарактеризуємо структуру фінансового ринку за основними групами фінансових активів. Грошовий ринок як сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції (на термін до І року), обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Грошовий ринок включений до складу елементів фінансового ринку в зв'язку з тим, що він пов'язаний з такими об'єктами фінансового інвестування, як депозитні внески — термінові і до запитання. Крім того, яскраво виражені інфляційні процесії в нашій країні зробили об'єктом інвестування на цьому ринку вільно конвертовану валюту ряду країн (у першу чергу, країн з найменшими темпами інфляції). Інструментами грошового ринку є казначейські зобов'язання і комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.

Ціною "товару", що продасться і купується на цьому ринку, є позичковий процент. Важливим елементом усієї грошово-кредитної політики держави є визначення та регулювання на грошовому ринку рівня процента, що є базовим для процента на фінансовому ринку.

Згідно зі світовим досвідом, основними (класичними) суб'єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.

Ринок позичкового капіталу (кредитний ринок) як частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал, виконує наступні функції: по-перше, об'єднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює великі грошові фонди; по-друге, трансформує грошові кошти в позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва; по-третє, надає позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва тощо. Кредитний ринок дозволяє здійснити накопичення, рух, розподіл і перерозподіл позичкового капіталу між сферами економіки.

У той же час, кредитний ринок — це синтез ринків різних платіжних засобів. У країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні угоди опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), що беруть у борг і надають позики, і, по-друге, інвестиційними або аналогічними організаціями, які забезпечують випуск та рух різних боргових зобов'язань, що реалізуються на особливому ринку цінних паперів.

Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют. Валютний ринок — це система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу: валютних операцій; зовнішньої торгівлі; надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют. Валютна біржа е організаційно оформленим регулярним валютним ринком, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту і пропозиції.

У сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів є визначальним сегментом фінансового ринку. Він є необхідним елементом ефективно функціонуючої національної економіки. Ринок цінних паперів — це специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом операцій є цінні папери. На ньому здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважуються попит і пропозиція.

Завданням ринку цінних паперів є створення умов та забезпечення, по можливості, більш повного і швидкого переливу заощаджень в інвестиції за ціною, яка задовольняла б обидві сторони. Через ринок цінних паперів акумулюються грошові нагромадження кредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держави, приватних осіб, які спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів.

Ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку (ринок боргових інструментів позики або боргових зобов'язань) і ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок охоплює операції з випуску та обертання інструментів позики, інструментів власності, а також їх гібридів і похідних. До інструментів позики відносять облігації, векселі, сертифікати; до інструментів власності — усі види акцій; до гібридних інструментів — цінні папери, що мають ознаки як облігацій, так і акцій; до похідних інструментів — варанти, опціони, ф'ючерси та інші аналогічні цінні папери.

Фінансовий ринок історично з'явився з появою фінансів і в умовах подальшого розвитку товарно-грошових відносин перетворився в особливу сферу економічних відносин. Розвиток товарного виробництва на певному етапі призвів до появи у його учасників гострої потреби у додатковому капіталі, необхідному для подальшого розширення виробництва. Цей капітал називають інвестиційним, а в радянській літературі — капітальними вкладеннями. Використовується інвестиційний капітал для придбання засобів і, предметів праці, створення робочих місць, нових технологій та інших елементів виробництва.

Світовий фінансовий ринок історично з'явився на базі міжнародних фінансових операцій національних фінансових ринків, потім сформувався на основі їх інтернаціоналізації. Атрибутом світового фінансового ринку є спрямування національного капіталу (певних фінансових активів) за кордон у розпорядження іноземного банку або залучення іноземного капіталу. Спочатку він розвивався повільно і переважно як світовий грошовий ринок.

Сучасний світовий фінансовий ринок особливо активно почав розвиватись на початку 60-х років XX століття. До цього протягом 40 років він був паралізований у результаті світової економічної кризи 1929-33 рр., другої світової війни, валютних обмежень.

У Російській імперії зародження торгівлі цінними паперами і фінансового ринку відноситься ще до часів петровських реформ. Але широкий розвиток фондового ринку в Росії почався у 60 – 70 рр. ХІХ століття і було це обумовлено швидкими темпами розвитку промисловості і реформами Олександра ІІ. Центром торгівлі цінними паперами у Росії була Санкт-Петербурзька біржа. У 1873 р. виникла Київська біржа, яка протягом багатьох років була великим центром торгівлі зобов’язаннями держави та акціями цукрових заводів.

Розглядаючи в історичному аспекті фінансовий ринок в Україні, слід зазначити, що він існував у дореволюційний період (до 1917 року), потім у період НЕПу в кіпці 20-х рр., а також у наступний період, але в досить обмеженому вигляді. Профанація фінансового ринку та його інфраструктури в радянський час була обумовлена розвитком командно-адміністративної системи управління, повним одержавленням засобів виробництва. Альтернативні форми власності, які є основою формування фінансового ринку, не існували. Мобілізація грошових ресурсів здійснювалася винятково через державні позики, що були досить обмеженим інструментом і реалізувались тільки під впливом командно-адміністративної системи без відповідної ефективності та гнучкості. Це обумовило об'єктивне відставання нашої економіки у багатьох галузях.

В сучасних умовах розвинутий фінансовий ринок є необхідним елементом для ефективного функціонування національної економіки.

Передумови його становлення в Україні є:

- масштабна приватизація і за цієї причини масовий випуск цінних паперів;

- утворення і діяльність комерційних структур, які залучають кошти на акціонерній основі;

- розширення практики акумуляції коштів через цінні папери державними і муніципальними органами;

- використання підприємствами і регіонами облігаційних позик, які є більш дешевим видом ресурсів у порівнянні з банківськими кредитами;

- поява похідних цінних паперів у процесі розвитку національних ринків товарів, послуг, нерухомості;

- використання цінних паперів у міжнародних взаєморозрахунках, доступ до міжнародних ринків капіталів;

- швидкий розвиток інфраструктури фондового ринку, поліпшення його технологічної бази;

- динамічний розвиток і стабільна мотивація професійних учасників фінансового ринку.

 

Фінансові активи є специфічними не речовими активами, які являють собою законні вимоги власників цих активів на отримання певного, грошового доходу в майбутньому. За допомогою фінансових активів здійснюється передавання фінансових ресурсів від тих, хто має їх надлишок, тобто від інвесторів, до тих,хто потребує інвестицій

Існує дві основні категорії фінансових інструментів, які суттєво відрізняються надійністю щодо отримання доходу – інструменти позики (облігації, векселі,казначейські зобов’язання тощо) та інструменти власності (акції). Необхідно з”ясувати види акцій та облігацій, а також права їх утримувачів.

До основних характеристик фінансового активу належать термін обігу, ліквідність, дохідність, ризиковість, податковий статус, поворотність, подільність та ін..

Студентам необхідно самостійно розібратися та вивчити властивості фінансових активів.

При вивченні питання щодо оцінювання фінансових активів необхідно звернути увагу на фактори, які впливають на формування вартості цінних паперів, які є методи оцінки облігацій та акцій.

Насамперед необхідно засвоїти такі поняття, як:

- оцінювання грошових потоків;

- теперішня вартість;

- майбутня вартість;

- механізм оцінювання фінансових активів;

- розрахункова ринкова вартість;

- ринкова вартість.

З’ясувавши, що вартість цінних паперів формується під впливом найрізноманітніших факторів, студенти повинні перейти до вивчення методів оцінки вартості акцій і облігацій.

Оцінка вартості за допомогою розрахунків уможливлює визначення лише прогнозної дохідності цінних паперів, приведеної до поточної вартості грошей. Оскільки при цьому враховуються не всі фактори, що діють на фондовому ринку, остільки розрахункова вартість цінних паперів може не збігатися з їх ринковою вартістю.

Можливі три варіанти виплати доходів на боргові цінні папери:

- дохід сплачується як різниця між цінами придбання і погашення;

- дохід сплачується періодично, а сума боргу погашається наприкінці обумовленого терміну;

- дохід, а також сума боргу сплачується наприкінці обумовленого терміну.

В залежності від цих варіантів виплати доходів на боргові цінні папери обчислюється розрахункова вартість цих паперів.

Ринкова вартість облігації залежить від терміну її погашення та її очікуваною дохідністю.

Показником чутливості ринкової ціни облігації до змін ринкових процентних ставок є еластичність ціни облігації.

Тривалість боргового зобов’язання відображає умови його погашення і визначається як середньозважена кількість періодів до погашення (років чи місяців, залежно від періодичності виплат), де вагами служать суми або частки погашення, які вносяться за кожний період. Тривалість можна розглядати як середній час, необхідний для відшкодування інвестиційних витрат у певний фінансовий актив. Для інструментів з нульовим купоном термін погашення і тривалість збігаються.

Поняття тривалості використовується як до боргових зобов’язань у цілому, так і до кредитних інструментів зокрема.

Чим більш тривалість облігації, тим більш чутлива вона до змін ринкових процентних ставок.

Розрахункова вартість акцій обчислюється залежно від способів виплати дивідендів для випадків, коли:

- дивіденди постійні;

- дивіденди постійно зростають;

- розмір дивідендів змінюється по періодах.

Оцінювання акцій, як і оцінювання інших фінансових активів, проводиться учасниками ринку з метою визначення доцільності інвестування коштів в акції та визначення прибутковості таких інвестицій. Механізм оцінювання акцій відрізняється від механізму оцінювання інших фінансових активів, оскільки акції є безстроковими інструментами власності, дохідність яких залежить від багатьох чинників, пов’язаних не тільки з поточним фінансовим становищем корпорації, а й з очікуваними в майбутньому змінами в її діяльності.

Існує кілька методів оцінювання поточної ринкової вартості: дивідендний метод, метод “дійсної вартості акцій,” метод “ринкової оцінки активів,” метод МОКА.

Студентам потрібно з'ясувати у чому полягають ці методи оцінки, які у них є недоліки і переваги, який з цих методів є найбільш ефективним.

Тести

1. На грошовому ринку здійснюється короткострокове інвестування коштів:

а) так;

б) ні.

 

2. На фондовому ринку перебувають в обігу:

а) довгострокові цінні папери (як боргові так і права власності);

б) середньо- і довгострокові кредити;

в) короткострокові цінні папери;

г) усі відповіді правильні;

д) вірно а і в;

ж) вірно а і б.

 

3. Фінансовий ринок складається з:

а) грошового ринку і ринку капіталів;

б) національного і міжнародного ринків;

в) кредитного, фондового і валютного ринків;

г) усі відповіді правильні;

д) правильної відповіді немає.

 

4. Фінансовий ринок вперше з’явився …

а) у Лондоні;

б) у Парижі;

в) у Нью Йорку;

г) в Амстердамі.

 

5. Фінансовий ринок у Росії почав існувати …

а) у 60-70 рр. 17 століття;

б) у 60-70 рр. 18 століття;

в) у 60-70 рр. 19 століття.

 

6. Перша біржа в Росії виникла …

а) як результат самоорганізації купечества;

б) у зв’язку зі швидкими темпами розвитку промисловості;

в) як результат реформ Олександра ІІ.

 

7. В Росії біржі були …

а) представницьким органом інтересів торгівлі і промисловості;

б) органом, в якому була сконцентрована майже вся торгівля зерном і продуктами сільськогосподарського виробництва.

 

8. Чи функціонували біржі в СРСР?

а) так, у часи НЕПу;

б) ні.

9. На російських біржах звання маклера …

а) давалось за рішенням міністерства фінансів;

б) було довічним;

в) успадковувалось.

Питання для самоконтролю:

1. За якими чинниками класифікують фінансовий ринок у розвинутих країнах?Як класифікують фінансовий ринок відповідно до форм обертання грошових ресурсів?

2. Що визначає зміст поняття “фінансовий ринок”?

3. На які сегменти поділяється фінансовий ринок за певними групами фінансових активів?

4. Які ринки виділяє загальна сегментація?

5. Як поділяється кожний сегмент фінансового ринку за ступенем організованості?

6. На які ринки поділяється фінансовий ринок за принципом повернення фінансів?

7. Охарактеризуйте структуру фінансового ринку за основними групами фінансових активів.

8. Коли і за яких умов з’явився фінансовий ринок?

9. Коли почав існувати фінансовий ринок у Росії?

10. Назвіть перші біржі які з’явилися у Росії, в Україні?

11. Назвіть передумови становлення фінансового ринку в Україні.

 

Бібліографічний список до теми:

9, 11, 12, 22, 31, 34, 36, 38-40, 42-46, 48-50.