Локальний, глобальний та системний підходи щодо створення інформаційних систем.

Інформаційна система (ІС) - система, що призначена для збору, передачі, обробки, зберігання й видачі інформації споживачам і складається з наступних основних компонентів: програмне забезпечення, інформаційне забезпечення, технічні засоби, обслуговуючий персонал.

Існує три підходи щодо створення ІС: локальний, глобальний та системний.

Суть локального підходу полягає в тому, що ІС створюють послідовним нарощуванням задач. Проект на предмет його повноти взагалі не розглядається, і втрачається можливість науково обґрунтувати вибір і оцінити напрями розвитку ІС, комплекс технічних засобів, а також побудувати її модель.

Переваги: відносно швидка віддача, наочність задач, розроблення невеликими «замкнутими» групами, простота керування системи.

Недоліки: не можна забезпечити організацію комплексів задач, дублювання, постійну перебудову програм та організацію задач. Це дискредитує ідеї створення інформаційної системи.

За глобального підходу розробляють проект, а потім запроваджують. Як правило, це приводить до морального старіння проекту ще до його впровадження.

Системний (комплексний) підхід щодо створення ІС — це комплексне вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням його частин як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними.

За системного підходу екон об’єкт розглядають як сукупність взаємопов’язаних елементів однієї складної динамічної системи, що перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, пов’язаних процесами перетворення вхідної інформації в іншу вихідну інформацію.

Системний підхід охоплює такі принципи: кінцевої мети; єдності; зв'язностi; модульної побудови; ієрархії, функціональності, розвитку, децентралізації, невизначеності.

Характерні ознаки системного підходу: одночасне охоплення проектуванням великої кількості задач; типізація та стандартизація рішень; ключова роль баз даних; локальне впровадження; збільшення функціональних задач.

Методи кодування, їх характеристика.

Кодування — це створення і присвоєння певного коду класифікаційному угрупованню і (або) об’єкту класифікації. Різновидом кодування є шифрування, що пов’язується із таємністю інформації.

Код — це знак чи сукупність знаків, застосовуваних для позначення класифікаційного угруповання і (або) об’єкта класифікації, а система знаків, узятих для створення коду, — це алфавіт коду. Число знаків у алфавіті коду — основа коду.

Залежно від того, які знаки використовуються в алфавіті коду, коди економічних номенклатур бувають

-цифрові, -буквені, -буквено-цифрові.

4 методи кодування:

1.послідовного (утворення коду класифікаційного угруповання і (або) об’єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих угруповань, здобутих згідно з ієрархічним методом класифікації, і його присвоєння.)

2.паралельного (утворення коду класифікаційного угруповання і (або) об’єкта класифікації з використанням кодів незалежних угруповань, здобутих згідно з фасетним методом класифікації, і його присвоєння.)

3.порядкового (утворення коду з чисел натурального ряду і його присвоєння.)

4.серійно-порядкового (утворення коду з чисел натурального ряду, закріплення окремих серій чи діапазонів цих чисел за об’єктами класифікації з однаковими ознаками та його присвоєння.)

Сукупність методів і правил кодування класифікаційних угруповань і (або) об’єктів класифікації називають системою кодування. У літературі розглядають такі системи кодування: порядкову, серійну, десяткову (порозрядну), шахову, повторення та комбіновану.

Інформаційно-пошукові системи та їх застосування.

Інформаційно –пошукові системи (ІПС) — це різновид автоматизованих інформаційних систем, в яких завершальна обробка даних не передбачається. Ці системи призначені для пошуку текстів (документів, їх частин, фактографічних записів) в сховищах (базах даних) за формальними характеристиками. Тому в роботі ІПС можна виділити два основних етапи: перший — збір і зберігання інформації, другий — пошук і видача інформації користувачам.

Використовуючи пошукові сервери, можна подати запит на пошук потрібної інформації, а сервер(система) видасть список посилань на електронні джерела, при цьому кожне посилання відіграє роль гіперпосилання, активізуючи яке, можна одразу ж відкрити відповідну сторінку. За принципом дії пошукові сервери поділяються на пошукові каталоги і пошукові індекси. Пошукові каталоги дозволяють здійснювати тематичний пошук. Пошукові індекси працюють як алфавітні вказівники. Пошукові системи часто називають пошуковими машинами або машинами пошуку. Відомими пошуковими серверами є: Googl, AltaVista, Yahoo, Rambler, Yandex.

Загальний алгоритм пошуку виглядає наступним чином:

Переходимо на початкову сторінку пошукової системи або на будь-яку іншу сторінку, на якій знаходяться поля для вводу запитів і кнопка для початку пошуку. Уводимо запит на пошук у відповідності з правилами, прийнятими у вибраній системі пошуку. Якщо система пошуку дозволяє, то уточнюються деякі параметри запиту за допомогою додаткових полів, списків, прапорців і перемикачів, які можуть знаходитися на сторінці поряд з полем запиту.

Клікнемо на кнопці для початку пошуку, і після деякої паузи відбудеться автоматичний перехід на сторінку із списком документів, що задовольняють вашому запиту.

Знайшовши потрібне посилання, клікнемо на ньому мишею і перейдемо на сторінку, яку розшукували.

Неспеціалізовані програмні пакети, які мають аналітичні можливості.

Офісні програмні продукти, які дозволяють створювати таблиці і розраховувати показники.

До таких програмних продуктів можна віднести: Exel, Acces. Olap.

Табличний процесор Excel призначений для введення, зберігання, обчислення і виведення великих обсягів даних у вигляді,зручному для аналізу і сприйняття інформації. Усі дані зберігаються й обробляються у вигляді окремих або зв'язаних таблиць.

Функції Ехсеl покликані полегшити роботу при створенні й взаємодії з електронними таблицями.

Access вірніше назвати СКБД (система керування базами даних).СКБД - це комп'ютерний програмний додаток керування базами даних, призначений для збереження, пошуку, сортування, фільтрування, друку і надання інформації, що міститься в базі даних.. У СКБД дані зберігаються в таблицях, подібних табл.

Бази даних (БД) створюють, якщо є потреба регулярно опрацьовувати великі обсяги однорідної інформації: списки абітурієнтів, студентів з їхніми оцінками, співробітників підприємства чи фірми з анкетними даними, розклади руху різних видів транспорту, пропозиції товарів на ринку, облік матеріалів на складах тощо.

OLAP (ОПЕРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ДАНИХ - On-Line Analytical Processin g - інформаційна технологія, що надає керівникам різного рівня можливість одержання необхідної інформації для прийняття рішень. Головна її відмінність від інших засобів аналітичної обробки даних полягає в тім, що вона призначена для створення багатомірних баз даних з метою більш адекватного представлення реальних процесів.

OLAP Служить для підготовки бізнес-звітів по продажах, маркетингу, в цілях управління, для прогнозування, фінансової звітності та в схожих областях.

Зазвичай результати OLAP-запитів представляють у формі матриць, де виміри складають рядки та колонки, а значеннями матриці є розміри.

Головна причина використання OLAP для обробки запитів — це швидкість. Традиційно OLAP-системи поділяють на наступні види

- OLAP з багатьма вимірюваннями (Multidimensional OLAP), MOLAP;

- реляційний OLAP (Relational OLAP), ROLAP;

- гібридний OLAP (Hybrid OLAP), HOLAP.

Ядром будь-якої OLAP-системи є ідея OLAP-куба (багатовимірний куб, або гіперкуб). OLAP-структура, створена з робочих даних, називається OLAP-кубом. Він складається з чисельних фактів (розмірів), розподіленних за вимірами.