ТОП 10:

Сутність та заг. хар-ка менеджм. Основні підходи та принципи до менедж.



Сутність та заг. хар-ка менеджм. Основні підходи та принципи до менедж.

У-ня - свідома цілеспрямована д-сть людини за доп якої вона впорядковує і підпорядковує своїм інтересам елементи зовнішнього середовища: суспільства, живої і неживої природи. У-ня в живій природі – у-ня біологічними процесами, в неживій – у-ня речами. М-нт (англ. manage - упрпавляти, лат. manus - рука) - порцес планування, організації, мотивації і контролю необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації. У-ня – особливий вид д-ті, що перетворює неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу. М- – це: спосіб, манера спілкування з людьми; мистецтво у-я; особливого роду вмілість і адміністративні навички; орган у-я, адміністративна одиниця. М-т – це вміння досягти поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

Осн види:1)технічне у-ня;2)держ у-ня соц-ек-ними процесами-здійн за доп різноманітних інституцій:місц органів влади,правова с-ма;3)ідеологічне у-ня-переконати членів суп-ва прийняти певні рішення;4)госп-ське у-ня-вир-вом та ек-ною д-стю,що діють в с-мі ринкових відносин. Форми: 1)наукова-розробкапевних наукових рекомендацій;2)емпіричне у-ня-досвід +здоровий глузд;3)інноваційне-пошук та застосування на практиці нововведень;4)оперативне-розвязок певних невідкладних та точних питань;5)адаптивне-хар-ся здатністю реагувати на зміни зовн сер-ща. Предмет М -с-ма виробничих відносин,яка формується в орг-ції між працівниками керуючої ланки у процесі створення продукту(послуги),призначеного для потреб ринку. Об’єкт М-те,на що спрямована у-нська д-сть. Суб’єктом М є обєднання людей.М виступає як:- наука(мистецтво у-ня);-орган у-ня;-категорія людей;-ф-ція,вид д-сті;-процес у-ня. Підходи до М.:1.Системний-наукове поняття розглядається у вигляді сукупності взаємопов’язаних елементів. Осн властивості с-ми:цілісність, не адитивність,взаємозалежність,взаємодія с-ми внутр середовища,структурність,ієрархічність,безперервність функт-ня та еволюції. 2.Маркетинговий підхід.3.Функціональний підхід,4.Відтворення.5.Нормативний підхід: Методи розробки норми:розрахунок аналітичний;дослідний,статистичний,ек-ко-матем-чне моделювання.6.Комплексний підхід,7.Інтеграційний,8.Динамічний.9.Процесійний.10.Оптимізацій ний.11.Ситуаційний.

Принципи управління Анрі Файоля: 1.Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини. 2. Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність". 3.Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками. 4. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника. 5.Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника. 6.Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп. 7.Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, стимулювати діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня. 8.Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління. 9.Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня. 10. Порядок. "Усьому своє місце і все на своєму місці". 11.Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації. 12.Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками. 13. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план". 14. Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації.Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера: 1.Високий ступінь розподілу праці. 2. Чітка управлінська ієрархія. 3. Численні правила, стандарти та показники оцінки роботи. 4.Дух формальної знеособленості (відсутність симпатій та переваги до окремих робітників). 5. Підбір кадрів в організації за їх діловими та професійними якостями.Нові принципи управління: 1.Лояльність до працівників. 2.Відповідальність - Обов'язкова умова успішного управління. 3.Комунікації, що пронизують організацію зверху, знизу і по горизонталі. 4.Атмосфера, що сприяє розкриттю потенціалу працівників. 5.Часткова участь кожного працюючого в спільних результатах. 6.Своєчасна реакція на зміни у зовнішньому середовищі. 7.Методи роботи з людьми направлені на утворення задоволеності від роботи. 8.Вміння спілкуватись з постачальниками, покупцями, виконавцями та керівниками. 9.Етика бізнесу. 10.Чесне відношення та довіра до людей. 11.Використання в роботі фундаментальних основ менеджменту. 12.Безпосередня участь менеджеру у груповій роботі - умова досягнення узгодженості і цілісності. 13.Чітке уявлення про місце та роль організації в майбутньому. 14.якість власної роботи та її постійне самовдосконалення.

 


Розвиток менеджменту та еволюція управлінської думки

Предтеча розвитку менеджменту:1.Томас Гобс та Джеймс Стюарт довели що мотив людської поведінки полягає в прагненні до влади.2.Ієреміє Бентам – мотвами є користь і задоволення.

3.Адам Сміт – принцип економічної людини, головною ціллю якого є прагнення до збагачення і задоволення особистих потреб.4.Ричард Аркрайт – винайшов першу прядильну машину – ввів ієрархічний принціп організації і назвав його індустріальним управлінням.

5.Роберт Оуен – принцип соціального партнерства.6.Чарльз Бебідж – розробив методику вивчення витрат роб часу при здійсненні різноман операцій, порівняльного аналізу роботи одно профільних підприємств, виявлення шляхів зростання ефективності праці на основі статистичних даних, а також застосування преміальної системи оплати праці.

Етапи еволюції управлінської думки:1.Пов’язаний з тейлоризмом, а саме з тим що управляти можна науково.2.Анрі Файоля – розповсюдження принципів управління на побудову організаційних структур.3.Положення школи людських відносин та поведінкових наук, а саме використання соціології і психології в управлінні.4.Кількісні методи при обґрунтуванні та прийнятті управлінських рішень.5.Системний підхід.6.Ситуаційний підхід.7.Вдкриття поняття ”організаційна культура”, як сильного інструменту управління.

Визначення місії та цілей орг-ї.

В широкому розумінні місія – це констатація філософії існування певної орг-ї. Ця філософія орг-ї визначає цінності, принципи у відповідності до яких орг-я буде здійснювати свою діяльність. У більш вулькому розумінні місія – це ствердження відносно того, для чого існує ця огр-я та її відмінність від інших подібних орг-й. Основні групи людей, чиї інтереси враховуються при визначенні місії орг-ї: 1)власник орг-ї; 2)працівники компанії; 3)споживачі продукції або послуги; 4) ділові партнери; 5)суспільство. Місія повинна розроблятися з урахуванням таких факторів: 1)історія фірми; 2)стиль поведінки; 3)внутрішнє та зовнішнє середовище орг-ї; 4)ділові партнери; 5)суспільство. Ціль – це конкретний стан окремих характеристик орг-ї, досягнення яких є бажаним для орг-ї. Виділяють 4 сфери, які впливають на цілі:1)доходи орг-ї; 2)робота з клієнтами; 3)потреби співробітників; 4)соціальна відповідальність. Класифікація цілей: 1)за рівнем управління (корпоративні, окремого підприємства, проекта(завдання), підрозділу); 2)за часом (перспективні 10-15р, середньострокові до 5р, річні, оперативні на місяць, квартал); 3)за типом (стратегічні, тактичні, оперативні, нормативні (бюджетні)); 4)за обєктом (предметною газуззю): (виробничі, маркетингові, капітального будівництва, матеріального забезпечення, кадрові, фінансові, організаційні). Вимоги до цілей: досяжність, гнучкість, конкретність, сумісність, вимірність. Постановка цілей:1)виявлення та аналіз тенденцій у внутрішньому та зовнішньому середовищі орг-ї; 2)встановлення цілей для орг-ї вцілому; 3)побудова ієрархії цілей; 4)встановлення індивідуальних цілей.

 

Зміст теорії очікування.

Теорія очікувань В. Врума. Ґрунтується на тому, що існування потреби — не єдина умова мотивації лю­дини на досягнення певної мети. Людина повинна та­кож мати надію на те, що обраний нею тип поведінки справді сприятиме задоволенню і досягненню бажаного. Аналізуючи мотивацію до праці, теорія очікувань наголошує на важливості трьох взаємозв'язків: витрати праці — результати; результа­ти — винагорода;валентність. Очікування щодо «витрат праці результатів» — це зіставлення витрачених зусиль і здобутих результа­тів (продавець може очікувати, що в разі підвищення якості обслуговування покупців зросте продаж товарів; студент, готуючись до іспиту наполегливіше, ніж зав­жди, сподівається, що його знання будуть міцнішими). Якщо ж люди не простежують прямого зв'язку між ви­траченими зусиллями і досягнутим рівнем виконання, а значить, і результатами, то мотивація зникає. Очікування щодо «результатів винагороди» — це очікування певної винагороди або заохочення згідно з досягнутим рівнем результатів (при збільшенні обсягів продажу на 20% продавець може очікувати 10% премії; студент, продемонструвавши хороші знання, сподіва­ється отримати оцінку «відмінно» тощо). Якщо ж рі­вень винагороди залишається однаковим незалежно від досягнутих результатів, мотивація до трудової діяль­ності слабшатиме. Валентність, або цінність заохочення чи винагоро­ди. Оскільки в різних людей потреби і сприйняття вина­городи різні, то конкретна винагорода матиме для них різну цінність. За низької валентності мотивація буде недостатньою для ефективної роботи (якщо студент ус­відомлює, що хороші оцінки у заліковій книжці не вплинуть на його можливості отримати цікаву і високо-оплачувану роботу в майбутньому, то мотивація до нав­чання буде незначною). Принципи теорії очікувань можуть бути використа­ні менеджерами для розроблення стимулюючих систем оплати праці, які спонукатимуть працівників до ре­зультатів, необхідних організації.

 

Сутність та заг. хар-ка менеджм. Основні підходи та принципи до менедж.

У-ня - свідома цілеспрямована д-сть людини за доп якої вона впорядковує і підпорядковує своїм інтересам елементи зовнішнього середовища: суспільства, живої і неживої природи. У-ня в живій природі – у-ня біологічними процесами, в неживій – у-ня речами. М-нт (англ. manage - упрпавляти, лат. manus - рука) - порцес планування, організації, мотивації і контролю необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації. У-ня – особливий вид д-ті, що перетворює неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу. М- – це: спосіб, манера спілкування з людьми; мистецтво у-я; особливого роду вмілість і адміністративні навички; орган у-я, адміністративна одиниця. М-т – це вміння досягти поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

Осн види:1)технічне у-ня;2)держ у-ня соц-ек-ними процесами-здійн за доп різноманітних інституцій:місц органів влади,правова с-ма;3)ідеологічне у-ня-переконати членів суп-ва прийняти певні рішення;4)госп-ське у-ня-вир-вом та ек-ною д-стю,що діють в с-мі ринкових відносин. Форми: 1)наукова-розробкапевних наукових рекомендацій;2)емпіричне у-ня-досвід +здоровий глузд;3)інноваційне-пошук та застосування на практиці нововведень;4)оперативне-розвязок певних невідкладних та точних питань;5)адаптивне-хар-ся здатністю реагувати на зміни зовн сер-ща. Предмет М -с-ма виробничих відносин,яка формується в орг-ції між працівниками керуючої ланки у процесі створення продукту(послуги),призначеного для потреб ринку. Об’єкт М-те,на що спрямована у-нська д-сть. Суб’єктом М є обєднання людей.М виступає як:- наука(мистецтво у-ня);-орган у-ня;-категорія людей;-ф-ція,вид д-сті;-процес у-ня. Підходи до М.:1.Системний-наукове поняття розглядається у вигляді сукупності взаємопов’язаних елементів. Осн властивості с-ми:цілісність, не адитивність,взаємозалежність,взаємодія с-ми внутр середовища,структурність,ієрархічність,безперервність функт-ня та еволюції. 2.Маркетинговий підхід.3.Функціональний підхід,4.Відтворення.5.Нормативний підхід: Методи розробки норми:розрахунок аналітичний;дослідний,статистичний,ек-ко-матем-чне моделювання.6.Комплексний підхід,7.Інтеграційний,8.Динамічний.9.Процесійний.10.Оптимізацій ний.11.Ситуаційний.

Принципи управління Анрі Файоля: 1.Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини. 2. Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність". 3.Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками. 4. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника. 5.Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника. 6.Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп. 7.Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, стимулювати діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня. 8.Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління. 9.Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня. 10. Порядок. "Усьому своє місце і все на своєму місці". 11.Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації. 12.Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками. 13. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план". 14. Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації.Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера: 1.Високий ступінь розподілу праці. 2. Чітка управлінська ієрархія. 3. Численні правила, стандарти та показники оцінки роботи. 4.Дух формальної знеособленості (відсутність симпатій та переваги до окремих робітників). 5. Підбір кадрів в організації за їх діловими та професійними якостями.Нові принципи управління: 1.Лояльність до працівників. 2.Відповідальність - Обов'язкова умова успішного управління. 3.Комунікації, що пронизують організацію зверху, знизу і по горизонталі. 4.Атмосфера, що сприяє розкриттю потенціалу працівників. 5.Часткова участь кожного працюючого в спільних результатах. 6.Своєчасна реакція на зміни у зовнішньому середовищі. 7.Методи роботи з людьми направлені на утворення задоволеності від роботи. 8.Вміння спілкуватись з постачальниками, покупцями, виконавцями та керівниками. 9.Етика бізнесу. 10.Чесне відношення та довіра до людей. 11.Використання в роботі фундаментальних основ менеджменту. 12.Безпосередня участь менеджеру у груповій роботі - умова досягнення узгодженості і цілісності. 13.Чітке уявлення про місце та роль організації в майбутньому. 14.якість власної роботи та її постійне самовдосконалення.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.232.62.209 (0.004 с.)