Податкова система України та принципи її побудови (30)

А) Податкова система – це сукупність встановлених в країні податків та обов’язкових

Б) Побудову та формування оптимальних податкових систем треба розглядати відповідно до таких принципів: 1) принципу вигоди та адміністративної зручності. Цей принцип наголошує на тому, що втрати добробуту в результаті сплати податків повинні відповідати тим вигодам, які платники отримують від суспільства. Суть адміністративної зручності полягає в тому, що податкова система має бути максимально зручною з точки зору механізму стягнення податків як для платника, так і для податкових працівників; 2) принципу платоспроможності. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування повинен розподілятися відповідно до платоспроможності платника податку, а саме з обсягами його доходу, споживання або вартістю майна; 3) принципу визначальної бази. В основу побудови певної податкової системи повинна бути покладена економічна доктрина держави, яка ґрунтується на прогнозуванні обсягу видатків держави. Цей прогнозований показник і є визначальною базою для встановлення норми оподаткування у країні. Українською державою визначені такі принципи побудови її податкової системи: а) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності шляхом введення пільг, спрямованих на розвиток виробництва; б) обов`язковість; в) рівнозначність і пропорційність (більші податки на більші прибутки); г) рівність та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; д) соціальна справедливість є) стабільність незмінності податків і зборів, а також їх ставок і пільг протягом бюджетного року; ж) економічна обґрунтованість; з) рівномірність сплатиі) компетенція; к) єдиний підхід; л) доступність до розуміння. В) Удосконалення податкової системи України передбачає удосконалення податкової політики. Формуючи свою податкову політику, держава за допомогою збільшення або зменшення державних обсягів податкових надходжень, зміни форми оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню або спаду господарської активності, створенню сприятливої кон’юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки та реалізації збалансованої соціальної політики. Державні структури повинні провадити таку податкову політику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави, платників податків і громадян. Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи. Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути: - система оподаткування повинна мати інвестиційну і соціальну спрямованість; - зміни в системі оподаткування мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери; - основу податкової системи мають становити прямі податки; - непрямі податки мають використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші; - застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку або доходу; - ліквідація податкових пільг, які деформують вартісні показники в економіці та занижують конкурентоспроможність товаровиробників; - умови оподаткування мають бути прості і зрозумілі для платників; - мають бути удосконалені міжбюджетні відносини; - має розпочатися реальний процес зменшення податкового тягаря за рахунок зменшення податкових ставок і одночасного збільшення податкової бази.

21. Види фінансових планів (30)

Фінансове планування – це діяльність щодо складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому. У фінансовому плануванні важливим є застосування принципів наукового обгрунтування показників плану і забезпечення їх стабільності, а також використання прогресивних норм і нормативів із залученням електронно-обчислювальної техніки.Фінансове планування є складовою частиною народногосподарського планування. пов’язаною з загальним управлінням фінансами. Воно передбачає визначення основних завдань діяльності суб’єктів господарювання на перспективу. Фінансові плани це плани формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Їх особливістю є те, що вони складаються виключно у грошовій формі.Фінансові плани складаються окремими підприємствами, установами, об’єднаннями, відомствами (баланс доходів і видатків, кошторис, бізнес-план, платіжний календар) в розрізі окремих територій (місцеві бюджети) та на рівні держави в цілому (Державний бюджет, зведений бюджет, баланс фінансових ресурсів і витрат держави). За тривалістю дії такі плани поділяють на: - перспективні фінансові плани (складаються на період, більший 1-го року);- поточні (складаються на один рік);- оперативні (складаються на квартал, місяць). Принципами фінансового планування є:

- наукова обгрунтованість (проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з урахуванням кращого досвіду, використанням засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого);- єдність фінансових планів (полягає в єдності фінансової політики, єдиній методології розрахунку фінансових показників);безперервність (взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів); - стабільність (незмінність показників фінансових планів).При складанні фінансових планів використовують відповідні методи: нормативний, балансовий, економіко-математичний, метод коефіцієнтів та метод економічного аналізу. Метод коефіцієнтів передбачає розповсюдження встановлених раніше тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об’єктів. Наприклад, в плановому періоді обсяги реалізації продукції мають збільшитись на 20 %. Потрібно визначити величину очікуваного прибутку. Для цього обчислюємо коефіцієнт зміни обсягів реалізації (1,2) і множимо на величину прибутку за попередній період. Нормативний метод у фінансовому плануванні передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів. Це нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрачання коштів в бюджетних установах тощо.Нормативний метод є більш ефективним за умов, коли норми і нормативи відповідають наступним вимогам:- вони мають бути науково обгрунтованими; прогресивними, тобто орієнтованими на кращий досвід- стабільними. Балансовий метод передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття та ув’язку всіх розділів фінансового плану, в результаті чого досягається збалансованість плану. В сучасних умовах цей метод набуває особливого значення, тому що видатки підприємств залежать від зароблених кощтів, і підприємства повинні розраховувати лише на власні надходження, а не на допомогу держави або міністерства. Баланс доходів і видатків – це поточний фінансовий план, який складається на підприємстві і розраховується на рік з розподілом по кварталах. Платіжний календар – це оперативний фінансовий план, який складають на квартал з розбивкою по місяцях або на місяць і з розбивкою по декадах. Бізнес-план -це план реалізації певного проекту або угоди, які потребують вкладення коштів. Бізнес-план складається у випадках:- приватизації; продажу контрольного пакету акцій іноземному інвестору;- при створенні спільних підприємств за участю держави;- при наданні підприємству кредитними установами довгострокових позик (для обгрунтування повернення кредитів).