Тема 5. Податки. Податкова система

Сутність податків. Податки – обов'язкові платежі, стягнуті державою з фізичних і юридичних осіб у бюджет.

Доходи юридичних і фізичних осіб, що вилучаються в бюджет у формі податкових платежів, являють собою частина створеного в країні валового внутрішнього продукту (ВВП). ВВП служить джерелом податкових відрахувань. При розподілі ВВП утворяться первинні грошові доходи учасників суспільного виробництва і держави: заробітна плата працівників, прибуток суб'єктів, що хазяйнують, частина централізованого доходу держави (наприклад, податок на додану вартість). Грошові доходи учасників суспільного виробництва розподіляються на користь держави в процесі перерозподілу ВВП. Від працівників надходять у бюджет податок з доходів фізичних осіб, плата за землю, відрахування в пенсійний фонд і фонди соціального призначення. Підприємства з доходу сплачують податок на прибуток і інші податкові платежі і збори. Існує декілька видів податкових платежів. Це плата за користування (наприклад, за спеціальне водокористування), відрахування (у пенсійний фонд), податки (ПДВ), збори (акцизний).

Податкові властиві ознаки, що відбивають його економічний зміст і призначення. Загальною ознакою для всіх податкових платежів є обов'язковість їхньої сплати в державний бюджет або державні цільові фонди, порядок уплати регулюється тільки актами компетентного органа державної влади. По-друге, має місце односпрямований рух коштів від платника до держави. По-третє, сплачений податок гарантує громадянам, що його сплатили, виконання державою притаманних їй функцій.

Податкові платежі можуть мати цільовий і не цільовий характер. Платежі цільового призначення надходять у бюджет відповідного рівня або цільовий фонд. Платежі, що не мають цільового призначення, акумулюються державою в бюджеті і використовуються на задоволення потреб запланованих у державному бюджеті країни на відповідний бюджетний рік.

Оскільки податок має обов'язковий характер неможливо законно відхилитися від його сплати.

Стягування податків здійснюється в міру виконання платниками своїх зобов'язань по сплаті податків у бюджет. Податкові зобов'язання фіксуються в податкових деклараціях (розрахунках), що платники надають у податкові органи або в повідомленнях податкових органів. Держава розглядає податкові зобов'язання як обов'язкові до сплати, якщо вони погоджені з платниками. Датами узгодження податкових зобов'язань служать: дата надання декларацій у податкові органи і дата вручення платнику податків повідомлення податкового органа про нарахування йому податку, збору або обов'язкового платежу.

Сплата податкових платежів проводиться в терміни, які встановлені законодавством. Несплата податку у встановлений термін формує податковий борг.

Функції податків. Податки виконують три функції: фіскальну, розподільну, регулюючу. Фіскальна – основна функція оподатковування. Забезпечує формуванні фінансових ресурсів держави, тобто доходів державних і місцевих бюджетів, державних цільових грошових фондів. Розподільна – виявляється в перерозподілі вартості створеного ВВП між державою, юридичними і фізичними особами. Розподільна функція має велике соціальне значення, оскільки забезпечує перерозподіл суспільних доходів між різними категоріями громадян. Регулююча – реалізується за допомогою змін оподатковуваної бази, податкових ставок, коректування об'єктів оподатковування, ін., для стимулювання або де стимулювання діяльності суб'єктів господарювання, розвитку або гальмування соціально-економічних процесів. Для регулювання в сфері економіки і рішення соціальних проблем активно використовується система податкових пільг.

Поняття елемента податку. Податок являє собою не тільки фінансову, економічну категорію, але і сукупність правових відносин. Податок відбиває сукупність економічних, суспільно-політичних, соціальних відносин, оформлених правовими актами. Податок включає визначені взаємодіючі складові, котрі іменуються в теорії права як елементи (структура) податку, елементи податкового зобов'язання.

Характеристика основних елементів податку. Податок як такий містить наступні основні елементи: об'єкт податку – доход або майно, з якого обчислюється податок. Це може бути прибуток, додана вартість продукції (роботи, послуги), вартість товару, роботи, послуги, у т.ч. митна, майно платника податків і інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування; суб'єкт податку - це фізична або юридична особа, на яку покладається обов'язок платити податки відповідно до законів України; платник (носій податку) – юридична або фізична особа, що фактично сплачує податок; джерело податку - доход або в рідких випадках майно, з якого суб'єкт сплачує податок; одиниця оподаткування - одиниця виміру об'єкта податку (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару); податкова пільга - повне або часткове звільнення платника від сплати податку відповідно до діючого законодавства: не оподатковуваний податком мінімальний доход, податковий кредит; податкова плата - сума податку, що сплачується суб'єктом з одного об'єкта; ставка податку - величина податку на одиницю об'єкта оподатковування; податкова ставка, виражена у відсотках до доходу платника податків, називається податковою квотою.

Методи побудови податкових ставок У залежності від побудови податків розрізняють: абсолютні або тверді ставки – встановлюються у твердій фіксованій сумі на одиницю або об'єкт обкладання; відносні або адвалорні ставки податку, при яких розмір податку встановлюється у визначеному процентному вираженні до одиниці обкладання; прогресивні – зростають у міру росту оподатковуваного доходу; регресивні – зменшуються зі збільшенням доходу; пропорційні – залишаються незмінними при зміні доходу (податок на прибуток, плата за землю)

Класифікація податків. Класифікація податків – це угруповання податків, обумовлене методом їхнього стягування, характером застосовуваних ставок, наявністю пільг і ін. Кожен вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення. Класифікація податків заснована на наступних ознаках: статус платника (податкового агента), форма оподатковування, рівень органа влади, що встановлює податок, канал надходження податку в бюджет, спосіб стягування податку в бюджет, спосіб обліку податкового платежу:

Статус платника (податкового агента) дозволяє згрупувати: податки з юридичних осіб (податок на прибуток, і т.д.); податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб, і т.д.); змішані - податки, що припускають як платника і юридичних, і фізичних осіб (податок із власників транспортних засобів, земельний податок і т.д.).

У залежності від форми обкладання виділяються податки: прямі - податки, стягуються в процесі присвоєння суб'єктом платником податків грошових доходів або матеріальних благ. Вони включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником. Розмір податку залежить від об'єкта обкладання. непрямі (на споживання) - податки, стягуються в процесі витрати матеріальних благ. Визначаються розміром споживання, включаються у виді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.

У залежності від рівня органа влади, що встановлює податок, розрізняють: - загальнодержавні податки, установлюються вищими органами державної влади, діють на всій території країни; - місцеві податки, установлюються як вищим, так і місцевим органом влади, але вводяться для виконання тільки рішенням місцевого органа, що діє на відповідній території. Місцеві податки надходять тільки в місцеві бюджети.

У залежності від каналу надходження: - державні – податки, у повному обсязі, які поступають в державний бюджет; місцеві - податки, що цілком надходять у місцеві бюджети; пропорційні податки, що розподіляються між державним і місцевим бюджетом у визначеній пропорції.

У залежності від періодичності стягування виділяють: - разові - податки, що сплачуються один раз протягом визначеного часу при здійсненні визначених дій; - систематичні - податки, стягнуті регулярно через визначені проміжки часу (щомісячно, поквартально, щорічно).

У залежності від способу обліку податкового платежу: - податки, які сплачуються споживачами (ПДВ, акцизний збір); - податки, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) (нарахування на заробітну плату, податок із власників транспортних засобів, ін.); - податки, що сплачуються за рахунок балансового прибутку (податок на рекламу); - податки фінансові, що сплачуються з чистого прибутку (збір за право торгівлі).

Податкова система. Податкова система – це сукупність встановлених у державі податків, зборів, обов'язкових платежів і механізм їхнього стягування (збору). Для ефективного функціонування податкової системи необхідно наукове обґрунтування принципів, на яких вона буде базуватися і застосування цих принципів у практиці організації оподаткування.

Принципи оподатковування. Уперше принципи побудови податкової системи були розроблені А. Смітом. Це такі принципи: - принцип справедливості, тобто загальне обкладання громадян податками і рівномірний їхній розподіл між ними відповідно до отриманих доходів; - принцип визначеності, тобто сума, час і спосіб платежу повинні бути заздалегідь і точно відомі платнику податків; - принцип економії, тобто кожен податок повинний стягуватися з мінімальними витратами; - принцип зручності, тобто податок повинний стягуватися в зручні для платника час і спосіб.

Принципи оподатковування, сформульовані А.Смітом, враховані і конкретизовані в Законі України «Про систему оподатковування», що прийнятий Верховною Радою України в 1991 році після проголошення незалежності української держави. У законі визначені види податків і зборів, джерела їхньої сплати, напрямки їхнього зарахування до відповідних бюджетів.

Конституція України зобов'язує всіх громадян нараховувати і сплачувати податки. Усі юридичні і фізичні особи, що діють на території України й одержують тут доходи, є платниками податків і зобов'язані сплачувати їх в бюджети відповідних рівнів відповідно до діючого законодавства держави.

В Україні податки підрозділяються на загальнодержавні і місцеві. Загальнодержавні податки включають 4 групи: - прямі податки: податок на прибуток підприємств; податок з доходів фізичних осіб; податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів; податок на землю; податок на майно; податок на промисел; - непрямі податки: податок на додану вартість, акцизний збір, мито; - платежі за ресурси й інші обов'язкові платежі: збір за спеціальне використання природних ресурсів, відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, державний збір, плата за торговельний патент на деякі види підприємницької діяльності, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмільництва, збір за проведення гастрольних заходів; - внески в державні цільові фонди: збір на обов'язкове соціальне страхування, збір у пенсійний фонд.

До місцевих податків і зборів відносяться: податок з реклами; комунальний податок; збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; курортний збір; збір за право використання місцевої символіки; збір із власників собак і ін.

Організація збору податків. Механізм стягування податків забезпечується наявністю в державі: 1) закріпленим в Конституції України обов'язком громадян сплачувати в бюджет і державні цільові фонди податки, установлені чинним законодавством; 2) діючими законами України, що визначають суб'єктів оподаткування, правила стягування податків, зборів і обов'язкових платежів, відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства ін.; 3) державних органів виконавчої влади, у тому числі контролюючих органів, що забезпечують стягування податкових платежів, мобілізацію їх у державний бюджет і державні цільові фонди.

Механізм стягування податків регламентований законами України «Про державну податкову службу», «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами і державними цільовими фондами», спеціальними законами, що визначають нарахування і сплату стягнутих у державі податків, зборів і обов'язкових платежів.

Організацію і контроль стягування податків у державі здійснюють контролюючі органи. В Україні перелік і повноваження контролюючих органів визначені в законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Контролюючими органами є: 1) митні органи – по відношенню акцизного збору і податку на додану вартість, ввізного і вивізного мита, інших податків і зборів, що відповідно до законів стягуються при ввозі товарів і предметів на митну територію України або вивозі товарів і предметів за межі митної території України; 2) органи Пенсійного фонду України – стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування – стосовно до внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, установлених законом;

Методи оподатковування. Сума податкового зобов'язання визначається двома методами: прямим розрахунком; непрямими розрахунками або побічно.

Прямий метод розрахунку податкового зобов'язання проводиться платником або контролюючим органом на основі даних податкового обліку, підтверджених документами первинного обліку.

Непрямий метод розрахунку податкового зобов'язання застосовується тільки податковими органами у випадку відсутності у платника податкового обліку, первинних облікових документів, передбачених законодавством. Право застосування непрямого методу розрахунку податкового зобов'язання закріплено в статті 4 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». Непрямим методом податкове зобов'язання визначається по оцінці витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, що є в нього в найманні, а також по оцінці інших елементів податкових баз, що застосовуються для розрахунку податкового зобов'язання стосовно до конкретного податку. Методика визначення суми податкового зобов'язання непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України.

Способи сплати податків. Спосіб сплати податку - це обговорені в законодавстві правила нарахування і сплати в бюджет і державні цільові фонди податків, зборів, обов'язкових платежів. У податковій практиці існують три основних способи стягування податків. Згідно кадастру - сплата податків, через наявність у фізичної або юридичної особи типового об'єкта оподаткування, який класифікується за визначеними ознаками, через що суб'єкт стає платників податків і вноситься до списку (реєстру). Прикладом може служити податок із власників транспортних засобів, земельний податок. За декларацією – сплата самостійно розрахованого платником податку з доходу, який офіційно задекларовано. Прикладом може служити податок на прибуток, податок на додану вартість. “ У джерела” - сплати податку податковим агентом з доходу, що виплачується його власникові. Наприклад, податок з доходів фізичних осіб нараховується й утримується податковим агентом при виплаті заробітної плати найманим робітникам, виплаті доходу від продажу акцій, об'єкта нерухомості, ін.

 

Питання для самоконтролю

1.Які складові має податкова система?

2.Чому для формування бюджетів держави велике значення має рівень організації збору податків?

Питання для самостійного вивчення

1.Розрахунок прямих і непрямих податків, які збираються в Україні.