Тема 17. Фінансова безпека держави

 

Поняття фінансової безпеки. Фінансова безпека держави (ФБ) – це захищеність інтересів держави у фінансовій сфері, або такий стан бюджетної, податкової та грошово-кредитної систем, що гарантує спроможність держави ефективно формувати, зберігати від надмірного знецінення та раціонально використовувати фінансові ресурси країни для забезпечення її соціально-економічного розвитку і обслуговування фінансових зобов'язань.

Перехід до ринкової економіки означає також перехід до ринкових методів регулювання економічних процесів. В ринковій економіці це, насамперед, монетарні та фіскальні важелі впливу. Виходячи з цього, спроможність держави забезпечити прийнятний на цей час рівень забезпечення фінансової безпеки держави пов'язується з ефективністю дії бюджетно-податкових і грошово-кредитних важелів, які є основними ринковими регуляторами соціально-економічного розвитку держави.

Основними загрозами фінансової безпеці держави є: недосконалість бюджетної політики і нецільове використання коштів бюджету; переважно фіскальний характер системи оподаткування; значні розміри державного та гарантованого державою боргу, проблеми з його обслуговуванням; різкі зміни рівня цін та курсу національної валюти; невисокий рівень капіталізації банківської системи, невеликі обсяги довгострокового банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок по кредитах; неспроможність банків до акумулювання коштів і довгострокового кредитування; криміналізація та масштабний відплив капіталу у "тінь" і за кордон.

Неадекватне реагування на зазначені загрози призводить до фінансової кризи. Фінансова криза виявляється у таких формах: різке падіння ВВП; порушення процесу формування і розподілу централізованих фондів держави; дестабілізація банківської системи; знецінення національної валюти; дефолт з суверенних боргів.

Підвищення ФБ здійснює держава в рамках фінансової політики (бюджетної, в т.ч. боргової, податкової) і грошово-кредитної політики (в т.ч. валютно-курсової).

Проблеми бюджетної, податкової і боргової безпеки .Бюджетна безпека – це спроможність бюджетної системи забезпечити фінансову самостійність держави та ефективне використання нею бюджетних коштів в процесі виконання функцій соціального захисту; державного управління і міжнародної діяльності; фінансування науки, освіти, культури і охорони здоров'я; забезпечення національної безпеки і оборони, реалізації інвестиційної та екологічної політики.

Критерії ефективності бюджетної політики з позиції ФБ є: збалансованість бюджету; самостійність національної бюджетної політики; фінансова забезпеченість функцій держави;стабільність джерел доходів бюджету; цілісність бюджетної системи як фінансової основи єдності держави; узгодженість поточних і стратегічних завдань.

Проблеми бюджетної політики України: не забезпечується реальність бюджетів; недостатньо чітко проводиться розмежування центрального і місцевих бюджетів; практикуються взаємозаліки і секвестрування (); відсутні чіткі пріоритети бюджетних витрат; порушуються законодавчо визначені норми витрат; є факти нецільового використання бюджетних коштів; має місце надання податкових відстрочок, переплат на особових рахунках.

Важливий показник ФБ – співвідношення бюджет / ВВП. Через зведений бюджет в Україні в 2000-2005 р.р. перерозподілялось 25-32 % ВВП. В Ка наді витрати держави в 2002 р. склали 42 % ВВП (1992 – 52 %). Проблема: яке оптимальне співвідношення бюджет / ВВП.

Загрозу ФБ створюють і наступні події:

- перевищення реального бюджетного дефіциту над запланованим. Згідно з вимогами ЄС, бюджетний дефіцит країни не має перевищувати 3 % від ВВП. В протилежному випадку це спричиняє секвестрування, піддає сумніву ефективність роботи уряду, створює труднощі у співпраці з міжнародними організаціями;

- надання необґрунтованих пільг щодо сплати податків що веде до невиконання бюджету (області донори та реципієнти; списання податкової заборгованості та стабільність щодо дотацій та пільг; використання соціальних пільг як засіб перерозподілу ВВП).

Особливості податкової політики. З точки зору ФБ податкова політика повинна сприяти росту добробуту населення та розвитку економіки. Розвитку економіки не сприяє: високий податковий тиск, високий рівень "тіньової" економіки; загальна недосконалість податкової системи; інші чинники.

На економіку впливають: непрямі податки через попит, прямі – безпосередньо на виробництво. Розвинені країни для збільшення виробництва намагаються збільшувати споживання. В Україні населення має низький рівень доходів плюс велике податкове навантаження. Наслідок: невисокий внутрішній попит спонукає українських виробників орієнтуватися на зовнішнього споживача.

В останні роки податкові ставки щодо основних бюджетоформуючих податків мають тенденцію до зменшення: податок на прибуток зменшено з 30 % до 25 %, податок з доходів фізичних осіб – замість прогресивної шкали від 10 % до 40 % діє ставка 15 %. Світова практика доводить, що зменшення податкового тиску може сприяти збільшенню оподатковуваної бази, а тому і бюджетних надходжень. Питання полягає в тому, чи може зменшення ставок збільшити податкові надходження в умовах конкретної країни.

Податкові реформи в США показали, що регуляторні можливості податкової політики обмежені. Не впливає на долю "тіньової" економіки і співвідношення бюджет/ ВВП. Так, цей показник в Німеччині 40 %, в Швеції і Данії – близько 50 %, в Нідерландах і Австрії – 20 % і, в той же час, у всіх цих країнах "тіньова" економіка становить близько 5 % ВВП. В Україні через бюджет перерозподіляється близько 28 % ВВП, стільки, як в США.

Висновок: високий рівень "тіньової" економіки в Україні пояснюється найімовірніше не високим рівнем оподаткування, а загальною недосконалістю податкової системи та іншими чинниками [27, с.28].

Податкову реформу в Україні потрібно розглядати як органічну складову макроекономічної політики, вона має бути спрямована на структурну перебудову економіки, забезпечення її стабільності і зростання, підвищення добробуту населення.

В Україні держава проводить залучення коштів у іноземних кредиторів (зовнішній борг) і на внутрішньому національному ринку (внутрішній борг). Державний зовнішній борг вважається безпечним, якщо він не перевищує 60 % ВВП. Так, наприклад, станом на 31 грудня 2005 року зовнішній державний борг України дорівнював 13,9 % ВВП [27, с.32]. В абсолютному розмірі прямий зовнішній державний борг України становив 8,70 млрд дол США, а гарантований – 2,97 млрд. дол. США.

За результатами дослідження доведено, що позики міжнародних організацій спрямовувалися на підтримку держбюджету і лише незначна частина – на фінансування інвестицій. Гарантовані позики також використовувалися на поточні потреби держави (стабілізацію грошово-кредитної системи, підтримку бюджету, "критичний імпорт"). Таке використання зовнішніх запозичень характеризується як "проїдання" [27, с.30-32].

Державне позичання має бути узгоджене із стратегією економічного розвитку, прогнозом ВВП, напрямами структурно-інвестиційної, бюджетної, податкової та зовнішньоекономічної політики, прогнозами платіжного балансу і резервів НБУ.

Грошово-кредитна політика і економічна безпека. Головним завданням грошово-кредитної політикиНБУ є забезпечення стабільності національної грошової одиниці ‑ гривні. Поставлена задача вирішується за рахунок: антиінфляційної спрямованості грошово-кредитної політики; впливу валютно-курсової політики на економічні процеси; проведення банківського кредитування економіки.

Антиінфляційна спрямованість грошово-кредитної політики – це підтримування такої динаміки монетарних агрегатів, яка, водночас, задовольняє попит на гроші і не створює загрози для значної зміни цін. В контексті ФБ рівень інфляції не повинен перевищувати 5 %. Дефляційна політика дозволяє обмежити попит шляхом зменшення державних витрат, підвищення відсоткових ставок за кредити, посилення податкового тиску, обмеження грошової маси. В той же час така політика призводить до стримування економічного зростання. За відсутності економічного зростання курс на мінімізацію інфляції призводить до збільшення безробіття.

Внутрішні резерви зростання виробництва можна залучити збільшенням економічної активності держави.

В Україні в 2000 р. рівень інфляції становив 25,8 %, в 2001р. –6,1 %, в 2002 р. – спостерігалася дефляція 0,6 %, рівень інфляції в 2003 р. – 8,2 %, в 2004 р. – 12,3 %, в 2005 р. – 19,3 %. Наведені дані свідчать про певні успіхи НБУ у стримуванні інфляції. Проте високий рівень відсоткових ставок та невисокий рівень капіталізації банківської системи України свідчать про те, що грошово-кредитна політика НБУ сприяла вочевидь недостатньо економічному зростанню.

Основними загрозами у грошово-кредитній сфері є:

- обмежувальний характер грошово-кредитної політики, її спрямованість переважно на мінімізацію інфляції, а не на потреби економічного зростання;

- невисокий рівень монетаризації економіки, дефіцит платіжних засобів (дефіцит товарів замінено на дефіцит грошей);

- надмірна питома вага готівки у загальному обсязі грошової маси;

- незбалансованість грошового і товарного ринків (про що свідчать великі обсяги кредиторської і дебіторської заборгованості);

- значна швидкість обороту грошової маси (в 2005 р. в Україні – 2,62 оберти в рік, в країнах західної Європи – 1-2 оберти, в Японії – 0,9 оберту на рік).

- обмеженість монетарних інструментів для регулювання пропозиції грошей;

- недостатній вплив облікової ставки НБУ на вартість кредитів комерційних банків;

- незадовільне виконання гривнею функцій нагромадження вартості.

Валютно-курсова політика – складова грошово-кредитної і макроекономічної політики. Девальвація гривні є сприятливою для експортерів і розрахунків з внутрішніх боргів, ревальвація – сприяє діяльності імпортерів, надходженню іноземних інвестицій і здійсненню розрахунків із зовнішніх боргів.

Завданням валютно-курсової політики є забезпечення стабільності зовнішньої купівельної спроможності гривні, тобто підтримка її стабільного валютного курсу. Це завдання вирішується за рахунок: режиму курсоутворення; підтримки валютних резервів центробанку на достатньому рівні; валютного регулювання і валютного контролю.

Безпосередній вплив грошово-кредитної політики на економічну діяльність здійснюється через банківське кредитування.

Проблеми банківського кредитування реальної економіки: невисокий рівень капіталізації банків; високий рівень кредитних ставок; неготовність комерційних банків до довгострокового кредитування; недостатня ефективність нагляду НБУ за діяльністю комерційних банків; невелика питома вага кредитів для малого і середнього бізнесу; недовіра населення для банківської системи; важке економічне становище СПД, низький рівень їх платоспроможності.

Питання для самоконтролю

1.Який економічний зміст має поняття "фінансова безпека держави"?

2.Які вимоги до бюджетної, податкової і грошово-кредитної політики з точки зору забезпечення фінансової безпеки держави?

Питання для самостійного вивчення

1.Оцінка та регулювання рівня фінансової безпеки.

2.Протидії відпливу капіталу та його криміналізації.