Засади побудови податкової системи

Система податкового законодавства згідно із статтею 3 Податкового кодексу України представлена на рис. 2.1.

Конституція України, Митний кодекс та закони з питань митної справи відносяться до групи загальних не фінансових законів. Конституція України містить норми, які є відправною точкою правового регулювання податкових відносин.

Рис. 2.1. Податкове законодавство України

Митний кодекс та інші закони з питань митної справи містять окремі норми, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним і вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України.

Міжнародні договори, як складова податкового законодавства, мають таку особливість. Йдеться про чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Відтак, якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Податковим кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Основним законодавчим актом у системі податкового законодавства виступає Податковий кодекс України. Сфера дії податкового кодексу представлена на рис. 2.2.

До окремої групи віднесено нормативно - правові акти, прийняті на підставі та на виконання Податкового Кодексу, конкретно не указано які. Проте очевидно, що йдеться про підзаконні нормативно-правові акти, а саме: постанови Верховної ради України, Укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, накази Державної податкової адміністрації України

Податковий кодекс України регулює -відносини, що виникають усферісправляння податків ізборів, визначає - - вичерпний перелікподатків та зборів та порядок їхадміністрування- платників податків тазборів, їх права та обов’язки,- компетенціюконтролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під часздійснення податкового контролю- відповідальність запорушення податкового законодавства, не регулює - 1. погашення податковихзобов'язань або стягнення податкового боргу- з осіб, на яких поширюються судові процедури,визначеніЗаконом України "Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом",- з банків, на які поширюються нормирозділу V Закону України "Про банки і банківськудіяльність",

2. погашення зобов'язаньзі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальнестрахування.

Певними повноваженнями з питань оподаткування наділені органи місцевого самоврядування. Вони мають право встановлювати місцеві податки і збори, проте з переліку та у межах правил, встановлених Податковим кодексом.

5. Принципи оподаткування та побудови податкової системи: відмінність і взаємозв’язок Податкова система має бути побудована на певних принципах. При цьому слід чітко розрізняти принципи оподаткування і принципи побудови податкової системи. Принципи оподаткування відображають засади справляння податків, а принципи формування податкової системи визначають правила співвідношення різних видів податків та механізмів їх справляння (кожного окремо). Між ними існує певний взаємозв’язок: при побудові податкової системи мають бути реалізовані принципи оподаткування. Принципи оподаткування уперше були сформульовані А. Смітом.Основу побудови сучасних податкових систем, поряд із принципами А. Сміта, визначають також принципи, розроблені німецьким економістом А. Вагнером(німецька історична школа, основний методологічний підхід – пріоритет інтересів держави).А. Вагнер не лише визначив принципи оподаткування, але й систематизував їх в чотири окремі групи: фінансові принципи, серед яких достатність та еластичність. господарські принципи – належний вибір джерела обкладення, правильна комбінація різних податків у таку систему, яка б зважала на наслідки і умови їх перекладення (в різних країнах різні пріоритети: прямі або непрямі податки). етичні принципи, принципи справедливості: з агальність оподаткування та рівномірність. сукупність адміністративно-технічних правил чи принципів податкового управління: визначеність обкладення, зручність сплати податку та максимальне зменшення витрат на стягнення.Як видно з наведеної класифікації, принципи справедливості А. Вагнер ставив не на головне місце в запропонованій системі. Їх реалізація вважалась автором доцільною в межах, які надають фінансові принципи в їх сукупності. Тобто слід підкреслити важливість не лише достатності, але й рухомості (еластичності) оподаткування, що відображає здатність адаптуватися до державних потреб. З практичної точки зору це означало рухомість складу податкової системи, оскільки різні податки володіють неоднаковим рівнем еластичності. Ідея, що податки не повинні перешкоджати розвитку виробництва, в процесі еволюції податкової системи була реалізована Ф. Нітті в окремий, самостійний принцип при її побудові. Він отримав широку підтримку у фінансовій науці. Особливо це проявилося в кінці ХХ ст., коли відбулося відчутне зіткнення фіскальних потреб держави з інтересами економічного розвитку. Наступ електрики, впровадження двигуна внутрішнього згорання, розробка нових методів виробництва сталі – все вимагало нових інвестицій. Пошук нових видів податків, які б не лише наповнювали бюджет, як це було при використанні непрямих податків, а одночасно і стимулювали виробництво, дав поштовх розвитку даного принципу в оподаткуванні, що, в свою чергу, викликало до життя прогресивне прибуткове оподаткування. Разом з тим, ще й сьогодні в багатьох країнах стоїть питання складності практичної реалізації цього принципу. Його розробленість безпосередньо стосується формування податкової політики кожної країни.У сучасній фаховій та навчально-методичній літературі немає єдиного підходу до визначення принципів побудови податкової системи. Ми вважаємо, що переконливою є аргументація професора В. М. Опаріна. Він обгрунтовує три принципи побудови податкової системи: Принцип рівнонапруженості означає такий розподіл податкового тягаря між суб’єктами оподаткування, який відображає усі аспекти їх діяльності, а саме: -рівень отриманих доходів, тобто внесок у створення ВВП (що вони дають суспільству);-споживання, тобто його участь у розподілі і використанні створеного ВВП;-майновий стан, що характеризує рівень доходів платників.Реалізація цього принципу передбачає оптимізацію співвідношення між прямими і непрямими податками, між оподаткуванням доходів і майна, між податками з юридичних та фізичних осіб. Принцип рівнонапруженості сформувався на основі поєднання принципів рівномірності і соціальної справедливості Рівномірність означа є, що всі платники мають однакові зобов’язання перед бюджетом за певними критеріями. Цей принцип передбачає або використання пропорційних ставок, або дуже помірної прогресії.

Принцип соціальної справедливості чітко не визначений. З одного боку є думка, що цей принцип передбачає застосування прогресії з достатньо високою крутизною. З іншого боку, особливо в країнах суспільного добробуту, ця ідея не підтримується. Принцип урівноваженості інтересів – значить установити відповідність між функціями держави і уподобаннями платників, які розглядають ці функції як можливість отримати блага, які не можна придбати на приватному ринку. Про превалювання інтересів держави не може бути мови. Але повністю збалансувати інтереси неможливо. Принцип фіскальної достатності – встановлені податки, збори та інші обов’язкові платежі, система їх адміністрування та контролю повинні забезпечувати доходи, достатні для фінансування видатків. Принцип цілеспрямованого використання податків як фінансових регуляторів. Для цього треба чітко уявляти, як певна комбінація податків і механізми їх справляння впливатимуть на соціально-економічний розвиток загалом, окремих галузей та на добробут окремих категорій населення.Оскільки податкову систему можна розглядати як сукупність нормативно-правових актів, то в законодавстві закріплюються правові принципи її функціонування. У демократичних державах організація системи оподаткування ґрунтується на таких правових принципах:-рівність всіх платників перед законом;-обов’язкове закріплення преференцій в податкових законах;-презумпція невинності платника в поєднанні з системою гнучкого впливу на порушників податкового законодавства;-однозначне трактування норм податкового законодавства;-заборона зворотної сили податкового закону;-антидискреційність рішень податкової адміністрації (неможливість вирішення нею питань на свій розсуд);-гарантованість стабільності та послідовності податкової політики.Отже, наука і практика розробила багато принципів, але головне не лише їх правильно обрати, а й реалізовувати на практиці.