Сутність і зміст податкової системи

Сутність і зміст податкової системи

Податкова система є складною багаторівневою структурою Основна сутнісна характеристика системи - взаємозв ’ язок між її елементами. У податковій системі елементами є податки, збори та інші обов’язкові платежі. За економічним змістом податки відображають відносини між платниками та державою з приводу вилучення частини створеного ВВП для формування централізованого фонду держави, необхідного для виконання покладених на неї функцій. За формою прояву податки – це обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету.Виходячи з наведених визначень, податкова система: в абстрактно-теоретичному аспекті - це сукупність відносин між платниками та державою; на рівні безпосереднього сприйняття форм реалізації зазначених відносин – це сукупність взаємопов’язаних, взаємоузгоджених податків, зборів та інших обов’язкових платежів, побудована на визначених принципах.

Відносини між платниками та державою реалізуються через діяльність уповноважених органів та платників податків і підлягають обов’язковому регламентуванню. Їх можна поділити на кілька груп:

між органами державної влади і платниками: стосовно визначення елементів оподаткування (платників, ставок, об’єкта оподаткування, пільг, податкової бази тощо); порядку обчислення і сплати податків; правового статусу платників; їхньої відповідальності за порушення податкового законодавства;

між органами державної влади і органами місцевого самоврядування: щодо розмежування їхніх повноважень і законодавчої компетенції цих органів в податковій сфері (право встановлювати органами місцевого самоврядування місцеві податки і отримувати закріплені загальнодержавні податки);

між органами державної законодавчої влади і контролюючими органами: щодо визначення правового статусу контролюючих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за дотримання законодавства в процесі адміністрування (при стягненні податків);

Між контролюючими органами і платниками: щодо взаємних прав і обов’язків та механізму їх реалізації.

Отже, існує організаційно-управлінський рівень податкової системи. Вся діяльність щодо збору і сплати податків спирається на систему нормативних актів. Тому податкову систему можна також розглядати і як систему податкового законодавства.

Поєднуючи різні підходи до розуміння змісту податкової системи (а саме, абстрактно-теоретичний, рівень безпосереднього сприйняття форм) нормативний, організаційно-управлінський) маємо таке узагальнююче визначення податкової системи - це сукупність законодавчо закріплених у даній державі податків, зборів і платежів, процедур їх встановлення, зміни чи скасування; дій, що забезпечують їхню сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Передумови формування системності в оподаткуванні

При вивченні цього питання маємо з’ясувати: податкова система з’явилась одразу чи у результаті певного еволюційного розвитку?

Всю історію оподаткування умовно можна розділити на 3 етапи (таблиця 1.1).

Формування податкової системи остаточно відбулось саме на третьому етапі, оскільки у цей період сформувалися умови набуття оподаткуванням системності, а саме:-перетворення податків на основне і постійне джерело державних доходів;-існування податків різних видів, які взаємопов’язані між собою та доповнюють одне одного;-розвиток податкової науки та використання її здобутків у податковій практиці;-встановлення єдиного податкового ладу на території усієї держави.

Етапи становлення та розвитку оподаткування

	Види доходів держави	Особливості оподаткування
Стародавній світ – початок середніх віків	Доходи від власності правителя (експлуатація земель, промислів, майна) Данина, здобич, контрибуція, дар, Громадянський трибут Державне мито як плата за послуги	Переважали приватноправові доходи, податки існували в нерозвиненій, примітивній зародковій формі Податки мають тимчасовий, випадковий, надзвичайний характер. Стягувалися переважно з переможених іноземців, громадяни у вільні часи звільнялися від більшості податків Питання оподаткування вирішувалися колегіально (крім Римської імперії) Відкупна система збору податків
XVI – XVIII ст.	Специфічні акцизи Подушний, поземельний, домовий, Особисто-прибутковий	Звичайне і постійне джерело доходів. Право запровадження належить монархам. Значно збільшується кількість податків, переважно непрямих. Прямі утримуються переважно у формі реальних податків. Оподаткування здійснюється за зовнішніми ознаками, що спрощує контроль Формується мережа фінансових установ, відповідальних за збір податків. Відкупна система збору податків зберігається
XIX – XXІ ст.	Індивідуальний прибутковий податок, Соціальні податки,податок на прибуток корпорацій, акцизи, мито	Основне джерело державних доходів. Зменшується кількість податків.Розвивається оподаткування промислових, торговельних, транспортних підприємств загальність і справедливість - основні принципи оподаткування Перехід від оподаткування за зовнішніми ознаками до оподаткування за чистим доходом платникаЗапровадження органами законодавчої владиФормується інститут місцевого оподаткуванняПерехід до бюрократичного способу стягнення податків

 

Рис. 2.1. Податкове законодавство України

Митний кодекс та інші закони з питань митної справи містять окремі норми, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним і вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України.

Міжнародні договори, як складова податкового законодавства, мають таку особливість. Йдеться про чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Відтак, якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Податковим кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Основним законодавчим актом у системі податкового законодавства виступає Податковий кодекс України. Сфера дії податкового кодексу представлена на рис. 2.2.

До окремої групи віднесено нормативно - правові акти, прийняті на підставі та на виконання Податкового Кодексу, конкретно не указано які. Проте очевидно, що йдеться про підзаконні нормативно-правові акти, а саме: постанови Верховної ради України, Укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, накази Державної податкової адміністрації України

Податковий кодекс України регулює -відносини, що виникають усферісправляння податків ізборів, визначає - - вичерпний перелікподатків та зборів та порядок їхадміністрування- платників податків тазборів, їх права та обов’язки,- компетенціюконтролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під часздійснення податкового контролю- відповідальність запорушення податкового законодавства, не регулює - 1. погашення податковихзобов'язань або стягнення податкового боргу- з осіб, на яких поширюються судові процедури,визначеніЗаконом України "Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом",- з банків, на які поширюються нормирозділу V Закону України "Про банки і банківськудіяльність",

2. погашення зобов'язаньзі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальнестрахування.

Певними повноваженнями з питань оподаткування наділені органи місцевого самоврядування. Вони мають право встановлювати місцеві податки і збори, проте з переліку та у межах правил, встановлених Податковим кодексом.

5. Принципи оподаткування та побудови податкової системи: відмінність і взаємозв’язок Податкова система має бути побудована на певних принципах. При цьому слід чітко розрізняти принципи оподаткування і принципи побудови податкової системи. Принципи оподаткування відображають засади справляння податків, а принципи формування податкової системи визначають правила співвідношення різних видів податків та механізмів їх справляння (кожного окремо). Між ними існує певний взаємозв’язок: при побудові податкової системи мають бути реалізовані принципи оподаткування. Принципи оподаткування уперше були сформульовані А. Смітом.Основу побудови сучасних податкових систем, поряд із принципами А. Сміта, визначають також принципи, розроблені німецьким економістом А. Вагнером(німецька історична школа, основний методологічний підхід – пріоритет інтересів держави).А. Вагнер не лише визначив принципи оподаткування, але й систематизував їх в чотири окремі групи: фінансові принципи, серед яких достатність та еластичність. господарські принципи – належний вибір джерела обкладення, правильна комбінація різних податків у таку систему, яка б зважала на наслідки і умови їх перекладення (в різних країнах різні пріоритети: прямі або непрямі податки). етичні принципи, принципи справедливості: з агальність оподаткування та рівномірність. сукупність адміністративно-технічних правил чи принципів податкового управління: визначеність обкладення, зручність сплати податку та максимальне зменшення витрат на стягнення.Як видно з наведеної класифікації, принципи справедливості А. Вагнер ставив не на головне місце в запропонованій системі. Їх реалізація вважалась автором доцільною в межах, які надають фінансові принципи в їх сукупності. Тобто слід підкреслити важливість не лише достатності, але й рухомості (еластичності) оподаткування, що відображає здатність адаптуватися до державних потреб. З практичної точки зору це означало рухомість складу податкової системи, оскільки різні податки володіють неоднаковим рівнем еластичності. Ідея, що податки не повинні перешкоджати розвитку виробництва, в процесі еволюції податкової системи була реалізована Ф. Нітті в окремий, самостійний принцип при її побудові. Він отримав широку підтримку у фінансовій науці. Особливо це проявилося в кінці ХХ ст., коли відбулося відчутне зіткнення фіскальних потреб держави з інтересами економічного розвитку. Наступ електрики, впровадження двигуна внутрішнього згорання, розробка нових методів виробництва сталі – все вимагало нових інвестицій. Пошук нових видів податків, які б не лише наповнювали бюджет, як це було при використанні непрямих податків, а одночасно і стимулювали виробництво, дав поштовх розвитку даного принципу в оподаткуванні, що, в свою чергу, викликало до життя прогресивне прибуткове оподаткування. Разом з тим, ще й сьогодні в багатьох країнах стоїть питання складності практичної реалізації цього принципу. Його розробленість безпосередньо стосується формування податкової політики кожної країни.У сучасній фаховій та навчально-методичній літературі немає єдиного підходу до визначення принципів побудови податкової системи. Ми вважаємо, що переконливою є аргументація професора В. М. Опаріна. Він обгрунтовує три принципи побудови податкової системи: Принцип рівнонапруженості означає такий розподіл податкового тягаря між суб’єктами оподаткування, який відображає усі аспекти їх діяльності, а саме: -рівень отриманих доходів, тобто внесок у створення ВВП (що вони дають суспільству);-споживання, тобто його участь у розподілі і використанні створеного ВВП;-майновий стан, що характеризує рівень доходів платників.Реалізація цього принципу передбачає оптимізацію співвідношення між прямими і непрямими податками, між оподаткуванням доходів і майна, між податками з юридичних та фізичних осіб. Принцип рівнонапруженості сформувався на основі поєднання принципів рівномірності і соціальної справедливості Рівномірність означа є, що всі платники мають однакові зобов’язання перед бюджетом за певними критеріями. Цей принцип передбачає або використання пропорційних ставок, або дуже помірної прогресії.

Принцип соціальної справедливості чітко не визначений. З одного боку є думка, що цей принцип передбачає застосування прогресії з достатньо високою крутизною. З іншого боку, особливо в країнах суспільного добробуту, ця ідея не підтримується. Принцип урівноваженості інтересів – значить установити відповідність між функціями держави і уподобаннями платників, які розглядають ці функції як можливість отримати блага, які не можна придбати на приватному ринку. Про превалювання інтересів держави не може бути мови. Але повністю збалансувати інтереси неможливо. Принцип фіскальної достатності – встановлені податки, збори та інші обов’язкові платежі, система їх адміністрування та контролю повинні забезпечувати доходи, достатні для фінансування видатків. Принцип цілеспрямованого використання податків як фінансових регуляторів. Для цього треба чітко уявляти, як певна комбінація податків і механізми їх справляння впливатимуть на соціально-економічний розвиток загалом, окремих галузей та на добробут окремих категорій населення.Оскільки податкову систему можна розглядати як сукупність нормативно-правових актів, то в законодавстві закріплюються правові принципи її функціонування. У демократичних державах організація системи оподаткування ґрунтується на таких правових принципах:-рівність всіх платників перед законом;-обов’язкове закріплення преференцій в податкових законах;-презумпція невинності платника в поєднанні з системою гнучкого впливу на порушників податкового законодавства;-однозначне трактування норм податкового законодавства;-заборона зворотної сили податкового закону;-антидискреційність рішень податкової адміністрації (неможливість вирішення нею питань на свій розсуд);-гарантованість стабільності та послідовності податкової політики.Отже, наука і практика розробила багато принципів, але головне не лише їх правильно обрати, а й реалізовувати на практиці.

Зміст принципів побудови податкового законодавства: загальність оподаткування, рівність, недопущення проявів податкової дискримінації, невідворотність відповідальності за порушення податкового законодавства. Як ці принципи реалізовані в Україні?

Загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені ПК, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПК.

Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства. (ст. 4).

 

Місцеві податки та збори

З 1 січня 2011 року до місцевих податків та зборів належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок;

3. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

4. збір за місця для паркування транспортних засобів;

5. туристичний збір.

Але існують і деякі проблеми - українська система оподаткування є однією з найбільш обтяжливих у світі.).

На адміністрування податків український бізнес щорічно витрачає більше 4 млрд. гривень.

Дисбаланси податкової системи України створюють нерівномірні податкові навантаження та, як результат, призводять до збільшення тіньового сектору економіки, ухиленню від оподаткування, зменшенню податкових надходжень. Особливо гостро дисбаланси податкової системи почали проявлятися з початком фінансово-економічної кризи. Зменшення попиту на цільових ринках, неконтрольоване збільшення вартості базових ресурсів, хаос на валютному ринку поставили на межу виживання цілі галузі, які є бюджетоутворюючими.

 

Платники та ставки ПДВ

ПДВ – непрямий податок на споживання, який вилучає до бюджету частину доданої вартості, створюється на всіх стадіях виробництва та обігу. Він включається у вигляді надбавки до ціни товарів, послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів, послуг.

Платниками податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України; 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном. 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави; 7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків (з 1 січня 2014 року — 17 відсотків); б) 0 відсотків.

Ставка 20% застосовується до: постачання товарів, послуг місце надання яких знаходиться на митній території України; ввезення товарів/супутніх послуг у митному режимі імпорту (реімпорту); спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового гос-ва та рибальства. Нульова ставка полягає у звільненні платника ПДВ від нарахування податкових зобов’язань з ПДВ зі збереженням права платника на відшкодування под. кредиту.

Порядок відшкодування ПДВ

Якщо ПЗ - ПК > 0, то ПДВ сплачується до бюджету.

Якщо ПЗ - ПК < 0, то ПДВ відшкодовується з бюджету (при дотриманні певних умов).

ПДВ<0 + Платник має право на бюджетне відшкодування

У платника є право вибору: зменшення ПЗ у майбутньому або Отримати суму бюджетного відшкодування на рахунок. При другому варіанті до ДПС необхідно подати: податкову декларацію; заяву на повернення суми бюдж відшкодування; розрахунок суми бюдж відшкодування; оригінали митних декларацій.

Особи, що мають право на бюджетне відшкодування:

1) зареєстровані платниками ПДВ не менше 12 місяців до місяця в якому подається заява на бюджетне відшкодування;

2) мали обсяги оподаткованих операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Є такі типи відшкодування ПДВ: звичайний та автоматичний. Різниця між ними лише в строках бюджетного відшкодування, при звичайному 40-70 днів, а при автоматичному 26 днів.

Етапи бюджетного відшкодування: камеральна перевірка -> перевірка платника на критерії для отримання відшкодування (відсутня при звичайній системі відшкодування)-> в разі не відповідності повідомлення про це платника (відсутня при звичайній системі відшкодування) -> документальна перевірка при потребі (при автоматичному взагалі відсутня)-> подання ДПС до Держ казначейства інфо про суми відшкодування -> перерахування Казначейством коштів на рахунки платників.

На автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ мають право платники, які:

1. мають право на бюджетне відшкодування;

2. подали відповідну заяву;

3. відповідають одночасно наступним критеріям:

1) не перебувають у судових процедурах банкрутства

2) у яких середня заробітна плата не менше ніж у два з половиною рази перевищує мінімальний встановлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів);

3) не мають податкового боргу.

4) мають один з наступних критеріїв:

а) чисельність працівників, перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів);

б) або має основні фонди для ведення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування (ЗБВ ОФ > ∑ БВ) за попередні 12 календарних місяців;

в) або рівень визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток до сплати до бюджету є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів).

 

Новації

Видобуток

Платник: Суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток Новації: об’єкт оподаткування природного газу зменшується на обсяг рециркулюючого природного газу. Об’єкт оподаткування Обсяг видобутої вуглеводневої сировини у податковому періоді

База оподаткування Вартість видобутої вуглеводневої сировини Податковий період клд місяць Строки подачі звітності (податковий розрахунокпротягом 20 календарних днів, за останнім календарним днем звітного періоду. Строки сплати протягом 10 днів після граничного строку подання податкового розрахунку з урахуванням авансових внесків,які платник сплачує подекадно до 10, 20 і 30 числа поточного в розмірі 1/3 суми податку за попередній період Порядок обчислення податку Суми податкових зобов`язень обчислюються платникамияк добуток обсягу видобутої сировини, ставок рентної плати та коригуючого коефіцієнта, який розраховується у кожному податковому періоді

Сутність і зміст податкової системи

Податкова система є складною багаторівневою структурою Основна сутнісна характеристика системи - взаємозв ’ язок між її елементами. У податковій системі елементами є податки, збори та інші обов’язкові платежі. За економічним змістом податки відображають відносини між платниками та державою з приводу вилучення частини створеного ВВП для формування централізованого фонду держави, необхідного для виконання покладених на неї функцій. За формою прояву податки – це обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету.Виходячи з наведених визначень, податкова система: в абстрактно-теоретичному аспекті - це сукупність відносин між платниками та державою; на рівні безпосереднього сприйняття форм реалізації зазначених відносин – це сукупність взаємопов’язаних, взаємоузгоджених податків, зборів та інших обов’язкових платежів, побудована на визначених принципах.

Відносини між платниками та державою реалізуються через діяльність уповноважених органів та платників податків і підлягають обов’язковому регламентуванню. Їх можна поділити на кілька груп:

між органами державної влади і платниками: стосовно визначення елементів оподаткування (платників, ставок, об’єкта оподаткування, пільг, податкової бази тощо); порядку обчислення і сплати податків; правового статусу платників; їхньої відповідальності за порушення податкового законодавства;

між органами державної влади і органами місцевого самоврядування: щодо розмежування їхніх повноважень і законодавчої компетенції цих органів в податковій сфері (право встановлювати органами місцевого самоврядування місцеві податки і отримувати закріплені загальнодержавні податки);

між органами державної законодавчої влади і контролюючими органами: щодо визначення правового статусу контролюючих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за дотримання законодавства в процесі адміністрування (при стягненні податків);