Характеристика бюджетної системи України.

Бюджетна система

1.Сутність і призначення бюджету.

Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Суть бюджету – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.

Слід підкреслити, що бюджет розглядається як самостійна економічна категорія. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж ознаками, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, а саме:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, пов'язаних із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галузями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновок щодо специфічного суспільного призначення бюджету — задоволення потреб суспільства та його адміністративно-територіальних формувань.

За своєю економічною сутністю бюджет — це грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами — з іншого, в процесі перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв'язку із формуванням і використанням бюджетного фонду, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони і державного управління.

Принципи побудови бюджетної системи.

Бюджетна система України визначена Законом України «Про бюджетну систему». Його друга редакція прийнята у 1995 р. Перша редакція Закону, прийнята у 1991 р. одночасно з проголошенням незалежності, юридично зафіксувала створення власної бюджетної системи, яка є одним з атрибутів держави.

Відповідно до вказаного Закону бюджетна система України включає:

- Державний бюджет;- Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;- місцеві бюджети.

Місцеві бюджети поділяються за рівнем адміністративного поділу на:

- обласні;- міські (міст державного та обласного підпорядкування з районним поділом);- районні;- бюджети міст (обласного і районного підпорядкування без районного поділу);- сіл;- селищ;- районів у містах.

В основі побудови бюджетної системи лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. При цьому виділення бюджетів здійснюється за наявності відповідного органу управління. Так, специфічною ознакою України є те, що на сільському рівні можуть утворюватись єдині для кількох сіл органи влади. Тоді створюється й один бюджет.

Принципи побудови бюджетної системи характеризують взаємозв'язок і підпорядкованість бюджетів. Існують такі принципи побудови бюджетної системи:

1) принцип єдності бюджетної системи України єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості повноваження на здійснення видатків бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямків використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4) принципи повноти до складу бюджету підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принципи обгрунтованості бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету;

6) принцип ефективності при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності розподіл видів видатків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначенні бюджетними призначеннями;

9) принцип справедливості й неупередженості бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Бюджетна класифікація.

Закон визначає бюджетну класифікацію як “єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних”. Саме че­рез бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюд­жетів.

Структура бюджетної класифікації розробляється Кабіне­том Міністрів України, а нова її структура була затверджена постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 року.

Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету; 2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу.

Розділ І “Доходи бюджету” поділяється на групи, підгру­пи, статті і підстатті. Групи доходів — це податкові надход­ження та неподаткові доходи, доходи від операцій з капіта­лом, офіційні трансферти і державні цільові фонди.

Розділ ІІ “Видатки”. Класифікація видатків бюджетів складається з функціональ­ної, відомчої та економічної структури видатків.

Функціональна структура видатків бюджетів України ви­значає основні напрями державної діяльності:

1. Державне управління;

2. Міжнародна діяльність;

3. Фундаментальні до­слідження і сприяння науково-технічному прогресу;

4. Націо­нальна оборона і т.д. (всього 24 розділи). Розділи поділя­ються на підрозділи, тобто більш детальні частини. Наприк­лад, розділ «Державне управління» включає в себе 6 підрозділів: функціонування законодавчої влади, функціо­нування виконавчої влади, утримання

Бюджетна система

1.Сутність і призначення бюджету.

Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Суть бюджету – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.

Слід підкреслити, що бюджет розглядається як самостійна економічна категорія. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж ознаками, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, а саме:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, пов'язаних із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галузями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновок щодо специфічного суспільного призначення бюджету — задоволення потреб суспільства та його адміністративно-територіальних формувань.

За своєю економічною сутністю бюджет — це грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами — з іншого, в процесі перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв'язку із формуванням і використанням бюджетного фонду, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони і державного управління.

Характеристика бюджетної системи України.

Бюджетний устрій - це організація та принципи побудови бюджетної системи, що визначає її ферит кальну структуру та зв'язок між окремими ланками.

Бюджетний устрій визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни і визначає структуру бюджетної системи.

Основами бюджетного устрою є:

встановлення видів бюджетів; встановлення принципів побудови бюджетної системи; розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи; організація взаємовідносин між різними бюджетами.

1) Встановлення видів бюджетів:

Бюджетна система Україна - це сукупність державного та місцевих бюджетів, що базується на врахуванні економічних відносин в суспільстві відповідно до адміністративно-територіального поділу і врегульована нормами бюджетного права. Бюджетна система України є двох рівнявою (схема).

Як видно зі схеми, бюджетна система України включає чотири рівні, що відповідають її адміністративно-територіальному поділу:

- загальнодержавний;- обласний; - районний;- низовий.

На районному рівні формуються районні бюджети (сільських районів), міські бюджети (як міст обласного значення з районним поділом, так і без такого поділу), а також бюджети районів у містах. На низовому рвні формуються усі бюджети, що утворюються у населених пунктах (бюджети місцевого самоврядування).

Для цілей аналізу і оцінки рівня перерозподільних процесів використовується Зведений бюджет - який формується шляхом об'єднання показників доходів і видатків всіх рівнів бюджетів. Він є сукупністю показників всіх бюджетів, що утворюються державою та місцевими органами і використовується для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Але це лише додатковий зведений документ, який ніким не затверджується і ніхто не відповідає за його виконання в загальній сумі.

Бюджет складається із загального та спеціального фондів. Спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень та гранти і допомогу, одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретні мету.

2) встановлення принципів побудови бюджетної системи

- принцип єдності - передбачає єдність правової бази, єдиними підходами до регулювання бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією.

- принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний період;

- принцип самостійності - держава коштами держбюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів місцевого самоврядування; самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства, правом самостійно затверджувати бюджети

- принцип обґрунтованості - формування бюджету здійснюється на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку та на основі затверджених методик та правил оцінки надходжень та видатків;

- принцип ефективності - у процесі складання та виконання бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів

- принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимальному наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державнго бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

- видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші видатки, які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню;

- видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного виконання;

- видатки на реалізацію прав та обов'язків місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і повинні фінансуватись за рахунок місцевих бюджетів.

- принцип прозорості передбачає затвердження Верховною Радою та місцевими Радами відповідних бюджетів і прийняття рішень щодо звіту про їх виконання;

- принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями - повноваженнями, наданими головному розпоряднику бюджетних кошті законом про бюджет, що дозволяє надавати бюджетні асигнування; формується на основі бюджетних запитів - пропозицій з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для здійснення діяльності та виконання функцій на наступний бюджетний період.

3) Розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи - визначається фінансовою моделлю суспільства, основами побудови податкової системи і системи доходів бюджету, врівноваженістю територіального розвитку, форм власності. Вибираючи ту чи іншу модель бюджетного устрою, держава встановлює і певну систему розподілу доходів і видатків між бюджетами, яка виходить з розподілу видатків.

Основу розподілу видатків становить розподіл функцій та повноважень між рівнями державної влади й управління (на основі принципу субсидіарності). Видатки загальнодержавного характеру фінансуються із центрального бюджету, видатки регіонального значення - з відповідних місцевих бюджетів.

Розподіл доходів між бюджетами є похідним від розмежування видатків і має забезпечити надійність та стабільність дохідної бази бюджетів усіх рівнів.

Розмежування доходів між бюджетами може здійснюватися двома методами:

- Перший - закріплення за кожним бюджетом певних доходів - закріплення може відбуватися шляхом повного передання того чи іншого доходу у конкретний бюджет або через визначення стабільних нормативів розподілу окремих доходів між двома чи кількома бюджетами (нормативи установлюються як у твердо фіксованих розмірах у відсотках від загальної суми надходжень, так і шляхом розподілу ставок податків);

- Другий - полягає в установленні системи бюджетного регулювання, тобто здійсненні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи поділяються на дві групи: закріплені і регулюючі. Закріплення окремих доходів відбувається так само, як і при попередньому методі. Від регулюючих доходів щорічно встановлюються для кожного бюджету індивідуальні нормативи з метою збалансування бюджетів або вирівнювання їх дохідної бази.

4) організація взаємовідносин між різними бюджетами - міжбюджетні взаємовідносини бувають вертикальні й горизонтальні. Вертикальні виникають між бюджетами різних рівнів (тільки між безпосередньо пов'язаними бюджетами, розташованими поруч у вертикальній структурі). Горизонтальні взаємовідносини складаються між бюджетами одного рівня.

Залежно від характеру організації взаємовідносин вони бувають регламентовані й договірні. Регламентовані виникають і здійснюються тільки відповідно до чинних законодавчих та інструктивних документів і характеризуються чіткими правилами їх здійснення. Договірні ґрунтуються на відповідних домовленостях двох органів влади чи управління. При цьому окремі елементи таких взаємовідносин теж можуть регламентуватись, але виникають вони лише на підставі угоди.