ТОП 10:

БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ ТА ОСНОВИ ПОБУДОВИ БЮДЖЕТНОЇ



ТЕМА 2

БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ ТА ОСНОВИ ПОБУДОВИ БЮДЖЕТНОЇ

СИСТЕМИ УКРАЇНИ

ПЛАН

1. Основи бюджетного устрою. Бюджетна система України та
характеристика її ланок.

Принципи побудови бюджетної системи України.

Бюджетні права в Україні, їхня характеристика.

Доходи бюджетів, їхня суть, класифікація, принципи і порядок розподілу між окремими ланками бюджетної системи.

5. Видатки бюджетів, їхня суть, класифікація, принципи і порядок розподілу
між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетна класифікація.

7. Склад і структура доходів і видатків Державного бюджету України і
місцевих бюджетів.

8. Місцеві бюджети, їхнє місце у бюджетній системі та роль у соціально-
економічному розвитку регіонів і адміністративно-територіальних
утворень.

Характер і форми взаємовідносин між бюджетами.

Бюджетна система України та характеристика її ланок.

Під бюджетною системою України слід розуміти сукупність окремих її ланок, юридично пов'язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.

Щоб зрозуміти суть бюджетної системи України необхідно в історичному аспекті проаналізувати специфічні процеси її формування.

Для нашої держави, враховуючи шлях здобуття незалежності в сучасних умовах та перспектив розвитку, слід в теоретичному та методологічному аспектах формулювати і визначити місце кожної конкретної ланки бюджетної системи в суспільно-економічних процесах.

Проблеми формування сучасної бюджетної системи мають свої особливі нетрадиційні корені. Так наприклад, у 9-10 сторіччях ні одна держава світу, крім України, не змогла сформувати прототип бюджетної системи, яку станом на сьогоднішній день використовують усі розвинуті країни. Зміст цього підходу заключається в тому, що бюджет князівської сім'ї був відділений від держави. На місцях були створені відповідні служби, які забезпечували функціонування держави на низовому рівні.

З розпадом Київської Русі та завоюванням її монголо-татарами, бюджетна система в первісному її зародженні втратила свій зміст і форми існування.

Послідуючі історичні події супроводжувалися протиріччями в формуванні бюджетної системи України.

Особливі підходи до формування бюджетної системи нашої держави можна прослідкувати на початку XX сторіччя (Українська Народна Республіка).

З утворенням СРСР Україна насильно була включена до цієї держави, щ негативно вплинуло на організацію бюджетної системи на протязі більше 70-ти років.

Так, до 1991 року основною ланкою бюджетної системи СРСР був союзний бюджет. Бюджетна система СРСР об'єднувала бюджети 15-ти союзних республік в т.ч. і Україну, 20 автономних республік і більше 50 тис. місцевих бюджетів. Формування бюджетної системи колишнього СРСР здійснювалась на основі 3-х принципів: демократичного централізму, ленінської національної політики і єдності. В умовах тоталітарної системи управління ні один із цих принципів не мав реального втілення. Так наприклад, близько 70% доходів зараховувалось в союзний бюджет, а більше 70% видатків проводилось за рахунок місцевих бюджетів. Така ситуація] сприяла посиленню негативних тенденцій між центром і союзними республіками, яка в світовій практиці не мала місця і світовою наукою оцінювалась негативно.

В сукупності, такі протиріччя привели в 1991 р. до розпаду СРСР як держави і утворення нових незалежних державних формувань.

У зв'язку з проголошенням незалежності України в 1991 р. був прийнятий Верховною Радою України Закон "Про бюджетну систему України" з послідуючим його доповненням у 1995 р., що мало б відповідати вимогам розбудови Української незалежної держави.

Згідно з цим Законом бюджетна система України будувалася (до прийняття нового закону "Бюджетного кодексу") на основі бюджетного устрою держави.

Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.

Враховуючи історичний досвід Української держави, теоретичні та методологічні підходи до формування бюджету, бюджетна система України, з однієї сторони, мала б формуватись за допомогою самостійних ланок, а з другої, оптимальним поєднанням функціонування центральної і місцевих ланок бюджетної системи з метою виконання поставлених державою цілей.

Діючим законодавством України визначений склад бюджетної системи та основи взаємозв'язку між окремими її ланками, в умовах переходу економіки України до ринкових стосунків.

Виходячи з цього у бюджетній системі України концептуально повинні бути визначені основні, взаємопов'язані між собою напрями її побудови.

Послідуючі історичні події супроводжувалися протиріччями в формуванні бюджетної системи України.

У червні 2001 року Верховною Радою України був прийнятий Бюджетний кодекс, який визначив основні засади бюджетної системи України, її структуру, принципи та правові аспекти функціонування.

Бюджетна система України являє собою сукупність Державного та місцевих бюджетів (їх в Україні є більше 10 тисяч), побудовану з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіального устроїв. В унітарних країнах бюджетна система складається з 2 ланок: центрального бюджету і місцевих бюджетів. В федеральних країнах (США, Німеччина, Росія) до цих ланок додаються ще бюджети членів федерації.

Бюджетна система України як унітарної держави складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Сукупність всіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет використовується для реалізації засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Закон про Державний бюджет підлягає обов'язковій публікації в газеті «Урядовий кур'єр» не пізніше, ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України.

Норми Бюджетного кодексу гарантують доступність інформації щодо кожної стадії бюджетного процесу, показників проекту бюджету, прийнятого бюджету, звіту про його виконання, проекту щодо основних напрямків бюджетної політики. Відповідними процесуальними нормами забезпечуються гарантії гласності, оприлюднення закону та рішень про бюджет, етапів підготовки та розгляду звітів про виконання бюджету тощо;

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. Відповідно до цього закріплюються повноваження учасників бюджетного процесу щодо дотримання бюджетного законодавства, вводиться поняття бюджетного правопорушення та відповідальності за нього.

Бюджетні права в Україні, їхня характеристика

В економічній літературі широко застосовується термін "бюджетні права" для характеристики статусу органів державної влади і управління. В даному випадку мова йде про права особливого змісту, які за своїми юридичними властивостями відрізняються від прав, якими наділені суб'єкти інших галузей права (наприклад, правового, цивільного). Ці особливості полягають у тому, що бюджетні права за своїми юридичними властивостями зближуються з обов’язками, значною мірою одночасно і є обов'язками (наприклад, право затверджувати бюджет, право розподіляти бюджетні кошти). Отже, в більшості випадків бюджетне право і обов'язок об'єднані в одному повноваженні, що відображає нерозривність прав і обов'язків суб'єктів бюджетного права.

Бюджетне право - це сукупність юридичних норм, що регулюють діяльність органів державної влади і управління по складанню, розгляду, затвердженню та виконанню бюджету.

Місце кожного з суб'єктів у системі адміністративно-територіального поділу впливає на конкретний перелік наданих їм бюджетних прав. Безперечно, що районні і міські органи влади (міст з районним поділом) володіють більш широким колом бюджетних прав, оскільки вони вступають у стосунки не тільки з керівними, але й підпорядкованими органами влади. Тому ряд бюджетних прав відсутній у нижчій ланці місцевих органів влади (сільських, селищних), наприклад, право на розподіл доходів між бюджетами, нагляд за виконанням підпорядкованих бюджетів.

Бюджетна ініціатива - це право членів законодавчого органу вносити зміни в і представлений виконавчою владою проект бюджету. Користуються такими правами народні депутати, депутати місцевих рад і Президент.

Бюджетні права органів державної влади та управління розподілені наступним чином:

Верховна Рада України як найвищий орган законодавчої влади приймає закони, в т. ч. з фінансових питань, приймає Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період, затверджує Державний бюджет та вносить зміни до нього, здійснює контроль за виконанням Державного бюджету, визначає перелік податків і зборів, а також засади внутрішньої і зовнішньої політики України.

Президент України як глава держави створює у межах коштів, передбачених Державним бюджетом, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, підписує закони, прийняті Верховною Радою, в тому числі з фінансових питань має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд у Верховну Раду.

Рахункова Палата Верховної Ради України здійснює:

- організацію і контроль за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів державних цільових фондів за обсягами, структурою та цільовим призначенням;

- контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України;

- визначення ефективності та доцільності використання державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

Правове призначення та функціонування бюджету полягає в тому, що він надає органам влади, які його затверджують, можливість вищого постійного керівництва в галузі фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування, контролю виконавчих та розпорядчих органів влади, які складають і виконують бюджет.

Доходи бюджету - це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій. Вони виражають економічні відносини, що виникають у процесі формування фондів грошових коштів і надходять у розпорядження органів державної влади та управління. Доходи бюджету зображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними установами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Їх скла, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той чи інший період. Це – фінансові ресурси держави, які використовуються для виконання функцій, закріплених за державою. Доходи бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України.

Доходи бюджету доцільно розглядати як істотний фактор, що здійснює вплив на сукупне споживання та заощадження через рівень дохідності різних видів економічної діяльності. Високий рівень вилучення коштів у підприємств і населення призводить до зменшення підприємницької активності, сукупного попиту, що відповідно впливає на зменшення обсягів виробленої продукції і, зрештою| призводить до зменшення обсягу новоствореної вартості та, відповідно, зменшення надходжень до бюджетів.

Доходи бюджетної системи можна класифікувати за різними ознаками відповідно до вимог чинного законодавства. Класифікаційне групування доходів бюджетної системи:

По відношенню до бюджетного устрою:

Податкові надходження

Неподаткові надходження

Міжбюджетні трансферти

По відношенню до методу стягнення:

Прямі податки

Непрямі податки

По відношенню до суб’єкта оподаткування:

У дохідній частині державного бюджету зосереджується та частина вартості валового внутрішнього продукту, яка в процесі розподілу і перерозподілу доходів і нагромаджень може бути спрямована на розвиток економіки держави, соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, потреби оборони, управління. Основним джерелом формування фінансових ресурсів, акумульованих у державному бюджеті є податки, суть яких, в першу чергу, полягає у примусовому відчуженні державою частини новоутвореної вартості.

Джерелом державних доходів є національний дохід, який створюється працею фізичних осіб та діяльністю суб'єктів господарювання у виробничій сфері. Якщо розподілити і перерозподілити національний дохід, то він в кожному окремому випадку отримує свій прояв в окремих видах доходів: доходів різних груп населення; доходів підприємств і організацій виробничої сфери; доходів установ і організацій невиробничої сфери та загальнодержавних доходів.

Міжбюджетні трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Доходи Державного бюджету України включають:

- доходи, що утримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

- гранти і дарунки у вартісному обрахунку;

- міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів становлять основу фінансів місцевого самоврядування. За своїм змістом доходи бюджетів локального рівня формуються у процесі суспільного відтворення і мобілізуються органами місцевої влади як доход відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони є підсистемою державних доходів і поділяються відповідно до ланок бюджетної системи, зокрема на доходи:

- бюджету Автономної Республіки Крим;

- обласних бюджетів;

- бюджетів міст Києва та Севастополя;

- районних бюджетів;

- бюджетів міст обласного підпорядкування;

- бюджетів районів у містах;

- бюджетів міст районного значення, селищ і сіл та їх об'єднань.

Доходи місцевих бюджетів зараховуються до спеціального та загального фондів. Загальний фонд акумулює кошти, які мають загальнодержавний характер і в подальшому перерозподіляються. У спеціальному фонді зосереджуються кошти бюджетних установ, у тому числі спеціальні державні цільові фонди, які не підлягають перерозподілу і використовуються за цільовим призначенням.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів і призначений для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають: кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади; кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету та відсотки, сплачені за користування ними, кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради; запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України (крім випадку, передбаченого статтею 73 Бюджетного кодексу), субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Власними доцільно вважати доходи, які виникають унаслідок рішень, що приймають органи місцевого самоврядування. Закріплені - доходи, які на стабільній основі повністю передаються до місцевих бюджетів. Звичайно, за своєю природою закріплені доходи це - загальнодержавні податки, збори та інші обов'язкові платежі. У чинному законодавстві відсутнє також і визначення поняття регулюючих доходів. Більше того, нерідко поняття власні та закріплені, закріплені та регулюючі доходи ототожнюються.

Власні доходи - це доходи, що мобілізуються на території, підвідомчій місцевому органу влади на основі його власних рішень і за рахунок джерел визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належать місцевій владі, доходи комунальних підприємств, інші доходи передбачені законодавством.

Регулюючі доходи - це доходи, які можуть зараховуватися до різних бюджетів, тобто держава розподіляє їх між рівнями бюджетної системи. В якості регулюючих, в основному, виступають загальнодержавні податки. Закріплені доходи - це ті, що повністю або частково (у встановлених %) зараховуються до певних видів бюджетів безстроково або на довготерміновій основі і для їх включення не потрібно рішення органів влади вищого рівня. Закріплені доходи місцевих бюджетів складають основу для визначення податкової спроможності території, їх обсяги впливають на розміри бюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету України.

Надходження власних доходів не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам; такий порядок встановлює безпосередню зацікавленість органів місцевого самоврядування у нарощуванні дохідної бази. Власними можна вважати лише доходи, які відповідають таким вимогам:

- кошти, які одержують органи місцевого самоврядування, мають бути
локалізовані, тобто територіально закріплені. Виконання цієї умови дає
змогу встановити безпосередній зв'язок між податковими
надходженнями на певній території та діяльністю місцевих органів влади, обраних населенням цієї території, з запровадження податків, зборів, платежів, визначення їхніх розмірів, надання пільг тощо;

- місцеві органи самоврядування повинні мати право самостійно
визначати напрямки витрачання одержаних коштів, ґрунтуючись на
конституційних вимогах і чинному законодавстві, а також на обраних
місцевих пріоритетах економічного та соціального розвитку.
Самостійність витрачання коштів створює передумови для контролю з
боку виборців за результативністю діяльності місцевих органів влади;

- органи місцевого самоврядування повинні повною мірою контролювати власні дохідні джерела. Контроль за мобілізацією та використанням власних доходів передбачає також право місцевого самоврядування самостійно встановлювати ставки оподаткування та розміри плати за місцеві послуги.

Видатки бюджету - це економічні відносини, які виникають в зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням на здійснення програм та заходів, передбачених бюджетом.

Видатки бюджету згідно з Бюджетним кодексом - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Бюджетний кодекс України виділяє:

- видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум;

- витрати бюджету - видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

У відповідності з діючим законодавством України всі видатки бюджету розподіляються між ланками бюджетної системи за такими принципами:

- територіальний. Суть цього принципу заключається в тому, що на якій
території знаходиться підприємство, організація чи установа, з відповідного бюджету вони будуть і фінансуватися;

- відомчий. Цей принцип означає забезпечення фінансування підприємств, організацій і установ з відповідного бюджету за відомчою підпорядкованістю.

Роль і місце видатків у процесах суспільного відтворення визначається найбільш узагальнюючим спрямуванням коштів. В цілому видатки бюджетів поділяють на дві частини, а саме: пов'язані з розвитком виробничої сфери і видатки пов'язані з функціонуванням і розвитком соціальної сфери. Обидва напрями мають важливе значення для суспільства і вони є об'єктивно необхідними. Будучи організатором стосунків у виробничій сфері та власником значної частині виробничих засобів, держава зобов'язана вкладати кошти у структурну перебудову економіки, оскільки такі затрати досить швидко окуповуються, сприяють збільшення валового внутрішнього продукту і національного доходу, що є матеріальною основою бюджету.

За соціальним призначенням видатки Державного бюджету України поділяють на: соціальний захист населення; фінансування соціально-культурних закладів та установ; фінансування науки, народне господарство і державні капітальні вкладення, національну оборону; правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави, утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади; зовнішньоекономічна діяльність; видатки по обслуговуванню державного зовнішнього та внутрішнього боргів та інші видатки.

Співвідношення видатків між окремими групами визначається спрямованістю бюджетної політики. Останніми роками найбільша частка видатків припадає на соціально-культурні заходи та соціальний захист населення.

Видатки бюджету класифікують за чотирма ознаками:

1. Функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків). Здійснюється відповідно до основних функцій держави, які викладені у вигляді розділів видатків, з низкою підрозділів. Можна виділити три рівні функціональної класифікації:

перший рівень - розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на
здійснення загальних функцій держави;

другий рівень - підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями
спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави
в межах відповідних розділів;

третій рівень - цільові видатки за конкретними напрямами діяльності
головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних підрозділів.

Видатки бюджетів за функціональною структурою класифікують у| відповідності до основних функцій держави.

Цілі; .

- видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної

Кожний напрямок видатків має цільове призначення. Наприклад, поточні видатки (1000) за цільовим призначенням спрямовувати: на оплату праці працівників бюджетних установ - 1110; нарахування на заробітну плату - 1120; видатки на відрядження - 1140; оплату комунальних послуг 1140. Капітальні видатки (2000): придбання основного капіталу - 2100 ; капітальний ремонт - 2200. Надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашення (4100); передбачає кредитування мінус погашення) органів державного управління інших рівнів, державних підприємств фінансових установ і включає надання внутрішніх кредитів (4110) та повернення внутрішніх кредитів (4120).

3. Ознакою головного розпорядника коштів (відомча класифікація видатків). Вона засвідчує, якому міністерству, відомству спрямовувати кошти, тобто містить перелік основних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр формуванню і використання фінансових ресурсів розпорядниками бюджетних коштів.

 

4. За бюджетними програмами (програмна класифікація видатків) Застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і щорічно визначається у законі про Державний бюджет України відповідно до вимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу.

Видатки місцевих бюджетів - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом і використанням централізованих коштів, що перебувають розпорядженні відповідних органів влади, та децентралізованих коштів, які є власністю місцевих органів влади.

Розмежування видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. У Бюджетному кодексі, відповідно до прийнятих критеріїв розподілу за кожним видом бюджету закріплено конкретний перелік видатків, що проводяться з відповідного бюджету на постійній основі і враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Бюджетна класифікація.

Бюджетна класифікація - це обов'язкове групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками з чіткою системою розташування і присвоєння окремим підрозділам бюджету певних найменувань й порядкових номерів.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів і видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Чітка система розташування і групування доходів та видатків дозволяє одержати необхідні уявлення про структуру бюджету, джерела його доходів, склад платників, цільове призначення бюджетного асигнування.

Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням
погашення) бюджету

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Класифікації доходів бюджету

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1. податкові надходження;

2. неподаткові надходження;

3. доходи від операцій з капіталом;

4. трансферти.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Класифікація видатків бюджету:

Видатки бюджету класифікуються за:

функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна
класифікація видатків);

економічною характеристикою операцій, при проведенні яких
здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча
класифікація видатків);

за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над видатками.

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

- фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;

- фінансування за типом боргового зобов'язання - за засобами, що
використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Класифікація боргу

Місцевих бюджетів.

Структура доходів Державного бюджет України має наступний вигляд: І.Податкові надходження:

Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості:

- податок на прибуток підприємств

- податок з доходів фізичних осіб

Збори за спеціальне використання природних ресурсів:

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування
земельними ділянками лісового фонду

- збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту

- платежі за користування надрами

- збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного
бюджету.

Внутрішні податки на товари та послуги:

- податок на додану вартість

- акцизний податок із вироблених в Україні товарів

- акцизний податок із ввезених на територію України товарів

- плата за ліцензії на певні види господарської діяльності:

- плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції:

- ввізне мито

- вивізне мито.

II. Неподаткові надходження:

Доходи від власності та підприємницької діяльності:

- надходження від перевищення валових доходів над видатками
Національного банку України

- рентна плата.

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу:

- плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна

- державне мито

- митні збори.

Доходи місцевих бюджетів, згідно з діючим законодавством, поділяються на доходи місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні офіційних трансфертів (власні) та на доходи які не враховуються при визначенні офіційних трансфертів (закріплені та регулюючі).

Поділ доходів на ті, що враховуються і не враховуються при визначенні
міжбюджетних трансфертів створює стимули для місцевого самоврядування до нарощення обсягу фінансових надходжень, що допоможе місцевим органам влади фінансувати надання послуг, за які вони відповідають.

До доходів, що закріплюються за місцевими бюджетами та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори:

- податок на доходи з фізичних осіб у пропорціях, встановлених Бюджетним кодексом України;

- плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

- плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що
справляється виконавчими органами відповідних рад;

- плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької
діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

- надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

- єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що
належить відповідним бюджетам.

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:

- державне управління;

- судову владу;

- міжнародну діяльність;

- фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення; національну оборону;

- правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

- освіту;

- охорону здоров'я;

- соціальний захист та соціальне забезпечення;

- культуру і мистецтво;

- державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

- фізичну культуру і спорт;

- державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

- програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

- державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

- державні інвестиційні проекти;

- створення та поповнення державних запасів і резервів;

- обслуговування державного боргу;

- проведення виборів та референдумів;

- інші програми, які мають виключно державне значення.

До видатків, які здійснюються з місцевих бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

- органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

- освіту;

- первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну
допомогу;

- сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення га їх об'єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на;

- органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

- освіту:

- дошкільну освіту;

- загальну середню освіту (школи - дитячі садки);

- первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну
допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-
акушерські та фельдшерські пункти);

- сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

До видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) державне управління:

Освіту

3) охорону здоров'я:

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

5) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми;







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.95.131.208 (0.04 с.)