Доходи бюджетів, їхня суть, класифікація, принципи і порядок розподілу між окремими ланками бюджетної системи.

Доходи бюджету - це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій. Вони виражають економічні відносини, що виникають у процесі формування фондів грошових коштів і надходять у розпорядження органів державної влади та управління. Доходи бюджету зображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними установами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Їх скла, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той чи інший період. Це – фінансові ресурси держави, які використовуються для виконання функцій, закріплених за державою. Доходи бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України.

Доходи бюджету доцільно розглядати як істотний фактор, що здійснює вплив на сукупне споживання та заощадження через рівень дохідності різних видів економічної діяльності. Високий рівень вилучення коштів у підприємств і населення призводить до зменшення підприємницької активності, сукупного попиту, що відповідно впливає на зменшення обсягів виробленої продукції і, зрештою| призводить до зменшення обсягу новоствореної вартості та, відповідно, зменшення надходжень до бюджетів.

Доходи бюджетної системи можна класифікувати за різними ознаками відповідно до вимог чинного законодавства. Класифікаційне групування доходів бюджетної системи:

По відношенню до бюджетного устрою:

Доходи, які зараховуються до Державного бюджету

Доходи, які зараховуються до місцевих бюджетів

Змішані доходи, одна частина яких поступає у Держбюджет, а інша – у місцеві бюджети

За бюджетною класифікацією:

Податкові надходження

Неподаткові надходження

Доходи від операцій з капіталом

Міжбюджетні трансферти

По відношенню до методу стягнення:

Прямі податки

Непрямі податки

По відношенню до суб’єкта оподаткування:

Податки, які сплачують юридичні особи

Податки, які сплачують фізичні особи

У дохідній частині державного бюджету зосереджується та частина вартості валового внутрішнього продукту, яка в процесі розподілу і перерозподілу доходів і нагромаджень може бути спрямована на розвиток економіки держави, соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, потреби оборони, управління. Основним джерелом формування фінансових ресурсів, акумульованих у державному бюджеті є податки, суть яких, в першу чергу, полягає у примусовому відчуженні державою частини новоутвореної вартості.

Джерелом державних доходів є національний дохід, який створюється працею фізичних осіб та діяльністю суб'єктів господарювання у виробничій сфері. Якщо розподілити і перерозподілити національний дохід, то він в кожному окремому випадку отримує свій прояв в окремих видах доходів: доходів різних груп населення; доходів підприємств і організацій виробничої сфери; доходів установ і організацій невиробничої сфери та загальнодержавних доходів.

Складовою частиною державних доходів виступає чистий дохід державного сектора господарства, який є власністю самої держави.

Згідно Бюджетного кодексу України доцільно розрізняти наступні кошти бюджетів:

- доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на
безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

- кошики доходів органів місцевого самоврядування,

- надходження до бюджету - доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов'язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

За бюджетною класифікацію доходи Державного бюджету поділяють на:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- міжбюджетні трансферти.

Податкові надходження - це передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Неподатковими надходженнями є:

- доходи від власності та підприємницької діяльності;

- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

- надходження від штрафів та фінансових санкцій;

- інші неподаткові надходження.

Доходи від операції з капіталом становлять незначну частку доходів Державного бюджету (приблизно 1 %) і включають:

- надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

- надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, скарбів;

- надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і
дорогоцінного каміння;

- надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

- інші надходження, визначені законодавством.

Міжбюджетні трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Доходи Державного бюджету України включають:

- доходи, що утримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

- гранти і дарунки у вартісному обрахунку;

- міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів становлять основу фінансів місцевого самоврядування. За своїм змістом доходи бюджетів локального рівня формуються у процесі суспільного відтворення і мобілізуються органами місцевої влади як доход відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони є підсистемою державних доходів і поділяються відповідно до ланок бюджетної системи, зокрема на доходи:

- бюджету Автономної Республіки Крим;

- обласних бюджетів;

- бюджетів міст Києва та Севастополя;

- районних бюджетів;

- бюджетів міст обласного підпорядкування;

- бюджетів районів у містах;

- бюджетів міст районного значення, селищ і сіл та їх об'єднань.

Доходи місцевих бюджетів зараховуються до спеціального та загального фондів. Загальний фонд акумулює кошти, які мають загальнодержавний характер і в подальшому перерозподіляються. У спеціальному фонді зосереджуються кошти бюджетних установ, у тому числі спеціальні державні цільові фонди, які не підлягають перерозподілу і використовуються за цільовим призначенням.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів і призначений для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають: кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади; кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету та відсотки, сплачені за користування ними, кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради; запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України (крім випадку, передбаченого статтею 73 Бюджетного кодексу), субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Власними доцільно вважати доходи, які виникають унаслідок рішень, що приймають органи місцевого самоврядування. Закріплені - доходи, які на стабільній основі повністю передаються до місцевих бюджетів. Звичайно, за своєю природою закріплені доходи це - загальнодержавні податки, збори та інші обов'язкові платежі. У чинному законодавстві відсутнє також і визначення поняття регулюючих доходів. Більше того, нерідко поняття власні та закріплені, закріплені та регулюючі доходи ототожнюються.

Власні доходи - це доходи, що мобілізуються на території, підвідомчій місцевому органу влади на основі його власних рішень і за рахунок джерел визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належать місцевій владі, доходи комунальних підприємств, інші доходи передбачені законодавством.

Регулюючі доходи - це доходи, які можуть зараховуватися до різних бюджетів, тобто держава розподіляє їх між рівнями бюджетної системи. В якості регулюючих, в основному, виступають загальнодержавні податки. Закріплені доходи - це ті, що повністю або частково (у встановлених %) зараховуються до певних видів бюджетів безстроково або на довготерміновій основі і для їх включення не потрібно рішення органів влади вищого рівня. Закріплені доходи місцевих бюджетів складають основу для визначення податкової спроможності території, їх обсяги впливають на розміри бюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету України.

Надходження власних доходів не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам; такий порядок встановлює безпосередню зацікавленість органів місцевого самоврядування у нарощуванні дохідної бази. Власними можна вважати лише доходи, які відповідають таким вимогам:

- кошти, які одержують органи місцевого самоврядування, мають бути
локалізовані, тобто територіально закріплені. Виконання цієї умови дає
змогу встановити безпосередній зв'язок між податковими
надходженнями на певній території та діяльністю місцевих органів влади, обраних населенням цієї території, з запровадження податків, зборів, платежів, визначення їхніх розмірів, надання пільг тощо;

- місцеві органи самоврядування повинні мати право самостійно
визначати напрямки витрачання одержаних коштів, ґрунтуючись на
конституційних вимогах і чинному законодавстві, а також на обраних
місцевих пріоритетах економічного та соціального розвитку.
Самостійність витрачання коштів створює передумови для контролю з
боку виборців за результативністю діяльності місцевих органів влади;

- органи місцевого самоврядування повинні повною мірою контролювати власні дохідні джерела. Контроль за мобілізацією та використанням власних доходів передбачає також право місцевого самоврядування самостійно встановлювати ставки оподаткування та розміри плати за місцеві послуги.