Тема 1. Україна у першій світовій війні (1914 – 1917 рр.)

Тема 1. Україна у першій світовій війні (1914 – 1917 рр.)

1) План воюючих сторін щодо України.

2) Воєнні події 1914 – 1917рр.

3) Діяльність громадянських організацій в період Першої Світової війни.

 

План воюючих сторін щодо України.

Соціально-економічне становище українських земель на передодні війни.

Землі,що перебували в складі Російської імперії:

1. Промислове піднесення: створення великих підприємств; високі темпи розвитку; підпорядкованість імперському центру;
2. залучення іноземного капіталу; спеціалізація промислових районів; нерівномірний розвиток окремих регіонів;
3. деформована структура промис­ловості (70 % припадало на видо­буток сировини та виготовлення напівфабрикатів)
4. Розвиток капіталістичних відносин

У сільському господарстві:

1. переважання великого поміщиць­кого землеволодіння; посилення розшарування селян­ства;
2. аграрне перенаселення; нерівномірний розвиток окремих районів;
3. слабке використання науково-тех­нічного прогресу (машин, нових технологій тощо); темпи розвитку сільського госпо­дарства значно відставали від про­мислових;
4. міграція населення на Далекий Схід, до Сибіру, Середньої Азії.

Землі,що перебували в складі Австро-Угорської імперії

1. Гальмування промислового роз­витку: переважання дрібних підпри­ємств;
2. повільний розвиток; незацікавленість австрійського уряду в промисловому розвитку регіону;
3. домінування іноземного капіталу; нерівномірний розвиток галузей промисловості; переважання добування та первісної обробки сировини
4. Повільний розвиток капіталістич­них відносин у сільському госпо­дарстві:
5. наявність пережитків кріпацтва; збереження церковного землево­лодіння;
6. зменшення кількості поміщи­цьких маєтків, зосередження земель у руках невеликої групи найвпливовіших поміщиків;
7. диференціація селянства;
8. аграрне перенаселення;
9. низька продуктивність сільсько­го господарства;
10. еміграція населення до Канади, США, Аргентини, Бразилії та інших країн.

Причини та характер Першої світової війни

1.Загострення протиріч між провідними державами світу вна­слідок нерівномірності їх економічного та соціально-політич­ного розвитку.

2.Загарбання нових територій, контроль над ринками збуту та джерелами сировини. Гонка озброєнь.

3.Наявність двох ворогуючих блоків — Троїстого союзу (Німеч­чина, Австро-Угорщина, Італія) та Антанти (Велика Брита­нія, Франція, Росія).

4.Бажання урядів воюючих країн відвернути увагу народів від внутрішніх проблем

5.Загарбницький, несправедливий для всіх воюючих сторін.

Плани воюючих сторін що до України на передодні Першої Світової війни:

1) Росія надіялась у випадку перемоги приєднати до себе західноукраїнські землі.

2) Англія, Франція зобов’язувалась не перешкоджати планам Росії в обмін на згоду Росії на перерозподіл колоній Німеччини та Арабських володіннях Туреччини між ними

3) Німеччина прагнула розгромити Росію та приєднати країну до майбутньої держави Великої Германської Світової Імперії

4) Австро- Угорщина мала намір захопити Волинь та Поділля.

5) Італія передбачала захопити французькі колонії в Африці.

 

2) Воєнні події 1914 – 1917рр.

Воєнні події 1914 – 1917рр.

-18 серпня - 21 вересня 1914 р. Галицька битва: російські війська захопили Східну Гали­чину, Північну Буковину (разом зі Львовом та Чернівцями). На захоплених територіях створено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство на чолі з графом 0. Бобринським

-1915 р. Австро-німецька Галицька операція: розпочався загальний відступ російських військ. Восени вони залишили Східну Галичину, Буковину, частину Волині та інші території

-22 травня – початок червня 1916 р. «Брусиловський прорив»: наступальна операція російських військ Південно-Західного фронту під командуванням гене­рала 0. Брусилова, у результаті якої знову було захоплено Східну Галичину (без Львова), Північну Буковину, частину Західної Волині

- червень 1917 р. Новий наступ російських військ на Східному фронті, який закінчився провалом і втратою Росією Галичини та Букови­ни. Після цієї події війна набула позиційного характеру.

Реформи Центральної Ради.

2. 5-8 травня 1917 р. - I Український військовий з'їзд у Києві, на якому було обрано Тимчасовий Генеральний Український військовий комітет при УЦР на чолі із С. Петлюрою (комітет мав відати укра­їнськими військовими справами і підтримувати зв'язки з російським Генеральним штабом)

3. В квітні 1917 р. почалось створення перших підрозділів Вільного козацтва (на зразок козацького війська)

 

Основні положення I Універсалу:

- проголошення автономії України.

-УЦР — вищий державний орган влади в Україні до скликан­ня Всенародних Українських зборів.

- заклик до населення створювати підпорядковані УЦР органи влади на місцях.

- створення української державної скарбниці за рахунок спе­ціального податку з населення.

- участь представників усіх національностей у державотвор­чих процесах в Україні.

- необхідність розробки закону про землю, за яким право порядкувати землею належало б виключно народові України.

Результати та наслідки універсалу:

- фактичне перетворення УЦР на законодавчий орган.

- створення першого українського уряду — Генерального Сек­ретаріату, який складався з восьми секретарств (внутрішніх, продовольчих, військових, земельних, судових, міжнаціо­нальних справ, фінансів, освіти). Голова — В. Винниченко

В. Ленін Л. Троцький

«Маніфест до українського народу»

А) Визнання УНР та її права на самовизначення аж до від­окремлення від Росії. Звинувачення УЦР у прове­денні «двозначної буржуаз­ної політики».

Б) Невизнання УЦР повноваж­ним представником україн­ського народу

В) Відмовитися від спроб дезорганізувати загальний фронт.

Г) Припинити роззброєння більшовицьких частин.

Д) Не пропускати на Дон та Урал, де розго­рнулося антибільшовицьке повстання, військові частини.

Е) Сприяти радянським військам у боротьбі з «контрреволюційними» повстаннями.

4-6 грудня 1917 року у Києві відбувся I з’їзд Рад, який ставив за мету:

· Об'єднання всіх невдоволених політикою УЦР, передача всієї влади радам шляхом перетворення УЦР на Центральний Виконавчий Комітет рад (ЦВК). Результатом з’їзду стало висловлення довіри УЦР; делегати-більшовики зали­шили з'їзд.

· Війна Радянської Росії проти УНР

· Захоплення 8(12) грудня Харкова російськими військами під команду­ванням В. Антонова – Овсієнко.

В. Антонов – Овсієнко

· Початок 11 (24) грудня роботи Харківського з'їзду рад, до якого прибули делегати-більшовики, що залишили з'їзд у Києві. Об'єднав­шись із делегатами від рад Донецько-Криворізького басейну, вони проголосили себе І Всеукраїнським з'їздом рад.

· Проголошення 12 (25) грудня 1917р. з'їздом рад у Харкові встановлення радян­ської влади в Україні; створення нової радянської УНР із власним урядом — Народним Секретаріатом, який звернувся до Раднаркому Росії з проханням про військову допомогу. Існування двох українських держав із власними законодав­чими та виконавчими органами дестабілізували й розкололи українське суспільство;

Радянська Росія отримала привід для подальшого захоплення українських територій.

Більшовиками захоплено в грудні 1917-1918 рр. Катеринослав, Олександрівськ,Одесу, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Крим, майже всю Лівобережну Україну; загроза нависла над Києвом.

Причини проголошення

А) Втрата надій на створення федеративної демократичної Росії. Загроза захоплення більшовиками України; неспроможність УЦР самостійно дати їм відсіч.

Б) Необхідність офіційно відмежуватися від Радянської Росії для проведення мирних переговорів з іншими державами

Основні положення:

1. Проголошення УНР самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою.

2. Бажання жити з усіма сусідніми державами в «згоді та при­язні», без взаємного втручання у внутрішні справи.

3. Влада в УНР належить народу (до Установчих зборів ії вищим органом залишалася УЦР та уряд — Рада народних міністрів).

4. Початок самостійних мирних переговорів. Заклик до відчайдушної боротьби з більшовиками.

5. Проголошення програми соціально-економічних перетво­рень:

6. розпуск постійної армії та створення народної міліції;

7. обрання народних рад — органів місцевого самоврядування;

8. підтвердження передачі землі трудовому народу без викупу на основі скасування приватної власності на землю (ліси, води, надра є також надбанням усього народу);

9. переведення промисловості на виробництво товарів народного вжитку;

10. боротьба з безробіттям; допомога інвалідам війни;

11. державний контроль над банками;

12. установлення державної монополії на зовнішню торгівлю;

13. підтвердження демократичних свобод, проголошених III Універсалом.

Результати прийняття Універсалу:

· Створення самостійної української держави

· Можливість вирішувати нагальні соціально-економічні питан­ня, не очікуючи на новий демократичний устрій Росії (9— 15 січня були прийняті закони

про національно-персональну автономію,

· 8-годинний робочий день,

· земельний закон тощо.

· самостійне ведення переговорів з іншими державами,

· про припинення війни та допомогу в боротьбі з більшо­виками.

· В умовах військового протистояння з більшовиками повніс­тю втілити програму державного будівництва в життя УЦР не вдалося.

3. Для війни Радянської Росії та УНР характерно:

1.Захоплення Києва більшовиками.

2. Повстання 16 (24) січня більшовиків у Києві за підтримки робітників заводу «Арсенал» було придушене військами УЦР

3. Бій під Крутами між радянськими військами на чолі з ко­лишнім підполковником царської армії М. Муравйовим (понад 3 тис. осіб) та об'єднаним загоном українських добро­вольців на чолі із сотником В. Омельченком, який складався з курсантів військової школи та студентів (близько 500 осіб); 260 молодих українських патріотів загинули, 32 потрапили в полон, 28 з них були закатовані муравйовцями.

4.Захоплення 26(7 лютого) січня Києва більшовиками; переїзд УЦР та Ради народних міністрів до Житомира

5. Перша спроба радянізації України:

А.) Знищення старого державного апарату й утворення органів радян­ської влади (до Києва переїхали створені в Харкові ЦВК та Народ­ний Секретаріат, влада на містах перейшла до ради робітничих, сол­датських і селянських депутатів, ревкомів, воєнних ревкомів

Б.)Націоналізація великих про­мислових підприємств; встано­влення робітничого контролю над виробництвом; підпо­рядкування промисловості України Вищій раді народного господарства Росії (ВРНГ)

В.)Поширення на Україну Декрету про землю; відновлення постачання хліба з України до Росії.

Г.)Ліквідація української грошо­вої системи.

Д.)Політика розчленування території України на регіональні «республі­ки»: Донецько-Криворізьку, Оде­ську, Таврійську. Частина україн­ських земель увійшла до Донської республіки.

Е.) Червоний терор (тільки в Києві на початку 1918 р. було роз­стріляно без суду та слідства 5 тис. осіб.

Є.) Створення робітничо-селянської армії України — Червоного козацтва.

 

 

Утворення ЗУНР.

Маніфест австрійського імператора про перебудову держави на федеративних засадах, де «...кожне плем'я на області, яку воно заселяє, творить свій власний державний організм».

Утворення у Львові Української Національної Ради — полі­тичного керівництва українського національно-визвольного РУХУ.

Постанова Національної Ради про об'єднання українських земель Австро-Угорщини в єдину Українську державу

Захоплення українськими військовими формуваннями на чолі з Д. Вітовським найважливіших об'єктів та урядових установ у Львові та інших містах Східної Галичини, початок Україно - польської війни

9 листопада 1918 р. було утворено перший український уряд – Державний секретаріат на чолі з К. Левицьким.

 

Проголошення самостійної Західноукраїнської Народної Республіки, президентом якої згодом став Є. Петрушевич.

А.Денікін

Причини падіння денікінського режиму:

А). Опір майже всіх верств українського насе­лення:

Б). селянські та робітничі повстан­ня;

В.)петлюрівські рейди по тилах; загони Махна, Зеленого та інших: підпільні та партизанські групи;

Г.) наступ Червоної армії.

Захоплення Києва 16 груд­ня 1919 р. більшовиками, приєднання УГА до Чер­воної армії (денікінці від­ступили до Криму)

Нестор Махно

Ø Боротьба махновців проти Директорії.

Ø Район операцій загонів Махна простирався від Дністра до західних меж Області Війська Донського.

Ø Столицею махновщини було село Гуляйполе.

Ø Своє основне завдання загони Махно бачив в захисті інтересів дрібних землевласників під гаслами анархізму.

Ø Головною бойовою силою повстанців були високо мобільні загони кавалерії, яка потай зосереджувалася в потрібних місцях, а потім наносила раптовий удар і знову розчинялася серед українських степів і українського селянства.

Ø Запеклі бої проти білогвардійців на ділянці фронту від Азовського моря до Волновахи. Розрив з більшовиками.

Ø Організація повстанських загонів у тилу денікінців. Ці загони стали називати себе Революційною повстан­ською армією України (махновців). Махновська армія, яка за різними даними нараховувала від 40 до 100 тис. бійців, завдала величезної шкоди військам Денікіна, руйнуючи їхні тили і відтягуючи на себе значні сили.

Ø Повстанські загони зайняли Катеринослав, Гуляйполе, Олександрівськ, Маріуполь, Нікополь, Мелітополь, Бердянськ. Проти Махна денікінське командування було змушене кинути найкращі сили на чолі з генералом Я.Слащовим та отаманом А.Шкуро.

Ø Підписання Угоди у Старобільську, згідно з якою Н. Махно обіцяв припинити збройну боротьбу проти радянської влади, а його загони переходили в опера­тивне підпорядкування командуванню Червоної армії і виступали проти армії Врангеля.

Ø Переформування його повстанських загонів в 3-тю бригаду Задніпровської дивізії.

Ø Спільна боротьба з Червоною армією проти П. Вранге­ля.

Ø Відразу після розгрому військ Врангеля, радянське командування, порушуючи підписану угоду, розпочало ліквідацію частин свого недавнього союзника.

Ø З кінця листопада 1920 р. до серпня 1921 р. Махно вів виснажливу і запеклу боротьбу проти більшовицької влади, здійснивши ряд повстанських походів по Азовському побережжі, на Дон і у Поволжя.

Ø Остаточний розгром махновського руху більшовиками, примусив 28 серпня 1921 р. Махно разом з 77 бійцями перейти кордон з Румунією.

 

 

Утворення УСРР.

 

Утворення УСРР та основні етапи входження в СРСР:

© Створення воєнно-полі­тичного союзу радянсь­ких соціалістичних рес­публік Росії, України, Латвії, Литви й Біло­русії (червень 1919 р.— грудень 1920 р.).

© Проголошення спільними п'яти найважливіших наркоматів (військових справ, народного госпо­дарства, залізничного управління, фінансів та праці) і фактичне управління ними з Москви.

© Підписання УСРР та іншими радянськими рес­публіками договорів про воєнний та господарсь­кий союз з РСФРР.

© До вже об'єднаних наркоматів додалися наркома­ти зовнішньої торгівлі, шляхів, пошти і телеграфу.

© Формування «договір­ної федерації» (гру­день 1920 р.— грудень 1922 р.).

© Створення СРСР (грудень 1922 р. — тра­вень 1925 р.)

© Затвердження І Всесоюзним з'їздом Рад СРСР у Москві «Декларації та Договору про створення СРСР «(З0 грудня 1922 р.).

© Затвердження II Всесоюзним з'їздом Рад першої Конституції СРСР (січень 1924 р.).

© Унесення змін IX Всеукраїнським з'їздом Рад до Конституції УСРР, де було остаточно законодав­чо закріплено вступ України до СРСР (травень 1925 р.). Незважаючи на гарантоване законом право вільного виходу України із Союзу, воно було «паперовим», а незалежність нашої держа­ви — формальною. Влада на всій території СРСР належала керівній верхівці комуністичної партії

Політика українізації (коренізаціі):

1.Посилення контролю та впливу комуністичної партії в націо­нальних районах шляхом надання народам СРСР можливо­сті розвивати власну культуру, мову, готувати національні кадри. В Україні коренізація дорівнювала українізації.

2.Підготовка та залучення кадрів із представників корінної національності до партійних і державних органів і установ. 3.Створення умов для розвитку мови й культури всіх націо­нальних меншин, які мешкають в Україні. Запровадження української мови в усіх установах та навча­льних закладах.

4.Усебічний розвиток української культури під контролем ВКП(б).

5.Видання газет, журналів, книжок українською мовою. Глибоке вивчення національної історії, відродження традицій М. Скрипник, О. Шумський, М. Хвильовий, В. Затонський.

Тема 6: Культура України в192І-1928 рр.

1.Освіта

2.Наука

 

Освіта.

· Відсутність фінансування;

· нестача освітянських та наукових кадрів;

· класовий підхід до працівників освіти та науки.

· Насильницька реорганізація «Просвіт» у сільські будинки та хати-читальні.

· Кампанія з ліквідації неписьменності (ухвалення декрету про ліквідацію неписьменності (1921 р.);

· утворення комісії для бо­ротьби з неписьменністю (1921 р.);

· заснування товариства «Геть неписьменність» (1923 р.) тощо).

· Утворення розгалуженої системи освітніх закладів.

· Безкоштовне навчання дітей у загальних семирічних школах та професійно-технічних закладах.

· Утворення навчально-виховних закладів для сиріт та безприту­льних.

· Збільшення кількості шкіл з українською мовою викладання.

· «Пролетаризація» студентства; розширення мережі робітфаків.

· Упровадження української мови у вищій школі (декрет Раднаркому УСРР «Про необхідність переведення вузів на українську мову викладання» (1923 р.)).

· Розширення мережі вузів, які готували спеціалістів для всіх галузей народного господарства.

Наука

v Утворення навчальних закладів, покликаних забезпечити біль­шовицьку партію та державу кадрами кваліфікованих праців­ників, викладачів, пропагандистів (заснування в 1921 р. вищої партійної школи в Харкові, яку в 1922 р. було перетворено в Комуністичний університет ім. Артема).

v Діяльність Всеукраїнської академії наук (ВУАН) на чолі з В. Липинським, яка розгорнула роботу в трьох напрямках: історико-філологічному, фізико-математичному, соціально-економічному.

v Плідна наукова праця членів ВУАН: природознавця В. Вернадського, істориків Д. Багалія та М. Грушевського, математиків Д. Граве, М. Крилова та Г. Прейфа, філолога А. Кримського, медика 0. Богомольця, хіміків Л. Писаржевського та В. Кістяківського тощо.

Передумови індустріалізації

v Для проведення індустріалізації не вистачало кваліфікованих кадрів

v Застаріла техніка устаткування

v Промисловість не виробляла багато видів машин

v Індустріалізація планувалась по п’ятирічкам де передбачалось:

а) прискорити розвиток важкої індустріалізації

б) розгорнути часткову колективізацію сільського господарства

в) підвищувати народний добробут

г) максимально перекачувати кошти із сільського господарства в промисловість

Результати індустріалізації:

1) Підприємства стали головною лавкою промисловості

2) Велика промисловість відійшла до загально – союзних наркоматів

3) Заводи переводились на господарський розрахунок

4) Вводилось директивне планування

5) Індустріалізація планувалась проводити по п’ятирічкам де перша п’ятирічка почалась у 1928 році

6) Загальне керівництво економікою та індустріалізацією було зосереджене у вищих органах влади ЦКВКПБ та вищій раді народного господарства

7) Були збільшені податки і сільське господарство випускало облігації на індустріалізацію

8) Здійснювалась економія у всіх сферах соціального життя з метою накопичити гроші, ресурси для індустріалізації

9) У засобах масової інформації виховувалося патріотичне ставлення до соціалістичного змагання перевиконання планів суботників індустріалізації тощо

10) Широко використовували на будівництві в’язнів

11) Здійснювалися репресії проти супротивників індустріалізації

12) За короткий період часу була створена сучасна промисловість, яка забезпечувала незалежність країни від імпорту верстатів, чавуну, сталі, устаткування, заліза

13) На території України було побудовано у даний період заводи гіганти: Запоріжсталь, Дніпро – Алюміній, Харківський Т.З, тощо

14) Докорінно було реконструйовано старі заводи: Луганський парового будівний завод, Марієвський, Дніпропетровський, Дніпродзержинський металургійні заводи

15) Було розпочато будівництво найбільшого в Європі Дніпровської ГЕС

16) Здійснювалося будівництво потужної електростанції Зуєвської, Штерівської, Харківської, Київської, Дніпродзержинської

17) В наслідок індустріалізації Україна посіла 2 місце в Європі по виплавці чавуну і 4 місце по видобутку вугілля.

18) Промисловий потенціал зріс у 7 раз.

 

Негативні наслідки індустріалізації:

1) Формувалась дериктивно – планова економіка

2) Зростала роль партії у державі оскільки вона реально керувала економікою

3) Відставали легка і харчова промисловості

4) На території України об’єкти важкої промисловості будувались нерівномірно.

5) Ліквідовано ринкові відносини.

6) Низький життєвий рівень життя населення.

7) Індустріалізація здійснювалась за рахунок сільськогосподарського виробництва.

 

Колективізація – це процес утворення колективних господарств на базі колективної власності де всі роботи виконуються єдиною громадою села.

Основні етапи колективізації:

- В 1928 році - ухвала уряду радянського союзу про проведення суцільної колективізації. Рішення Політбюро ЦК ВКП(б) про примусове вилучення в селянства зернових надлишків та необхідність форсова­ної колективізації.

- 1929 рік – пленум ЦКВКПБ постановив, що колективізацію в Україні слід завершити восени 1931 року або на весні 1932 року. Заслухав доповідь першого секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора «Про сільське господарство України й про роботу на селі», у якій зазначалося, що Україна повинна в найкоротший строк впровадити колективізацію й показати при­клад іншим республікам.

- В 1930 році державний апарат України застосовує примусові заходи колективізації, де у колгоспи було зараховано 75 % селянських господарств разом з худобою, реманентом та кіньми

- В 1930 році Сталін виступив з критикою примусових методів колективізації, де вся вина була покладена на місцеві органи влади

- В 1930 році було прийнято повторну ВКПБ про ліквідацію куркульства

- В квітні 1930 року селянам повернули присадибні ділянки, одну корову, дрібну худобу, птицю, реманент. Бажаючи вийти з колгоспу не заважали

- В 1931 році відновлено примусові методи колективізації, де було знищено 200 тисяч селянських господарств

-В 1932 – 1933 роках завершення колективізації в Україні де індивідуальних господарств залишилось не більше 1 %

 

Особливості колективізації в Україні:

1. Продрозверстка викликала скорочення посівних площ та деградації сільськогосподарських виробництв.

2. Припинилось постачання зерна з України в промислові центри Росії.

3. Часті неврожаї призводили до ускладнення господарського становища а в 1921 – 1923 роках до голоду.

4. На селі залишавсь селянин власник несумісний з комуністичними ідеями.

5. В 1923 році була зроблена спроба використати монопольне становище держави для продажу промислових товарів на село по високим цінам але селяни відмовлялись їх купувати.

6. В зв’язку із низькими закупівельними цінами на продукти у 1927 – 1928 роках,селяни відмовлялись вести свої продукти на ринок.

7. Після ХV з’їзду поведінку селян назвали анти державною та куркульською, через що необхідно було вжити надзвичайних заходів:

 

а) ув’язнювати куркулів

б) конфісковувати куркульське майно та передавати його колгоспам

в) проводити соціальну колективізацію сільського господарства.

8. Знайдено кошти для індустріалізації

9. Знищено найбільш працездатні селянські господарства.

10.Відбувався занепад почуття індивіду­алізму, властивий україн­ському селянинові.

11.Утверджувалась командна економіка на селі при пов­ному підпорядкуванні кол­госпів державній владі.

12. Дезорганізовано аграрний сектору (індивідуальні селянські господарст­ва руйнувалися, а колгоспи технічно й організаційно були ще слабкими.)

13. Наростали кризові явища у сіль­ському господарстві (знизилась про­дуктивність праці; падав валовий збір зерна тощо).

14. Часто розкуркулювали селян які співчували сусідам куркулям

15.Внаслідок знищення селянина господар в Україні я почалось падіння сільськогосподарського виробництва.

16.Не залишилось селян одноосібників

17. Багато селян боячись репресій виїжджали до міста

18.Колгоспи працювали мало і дуже погано

ГОЛОДОМОР 1932-1933 рр.

Причини:

Ø Волюнтаристська політика сталінського керівництва.

Ø Прискорена насильницька колективізація.

Ø Завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р..

Ø Постанова «Про охорону майна державних підприємств, кол­госпів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома в народі як «Закон про п'ять колосків» (згідно з ним за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше 10 років).

Ø Діяльність в Україні надзвичайної комісії на чолі з В. Моло­товим, основною метою якої було вилучення хліба в селян за всяку ціну (обшуки, натуральні штрафи, загороджувальні загони, реквізиція насіннєвого, продовольчого й фуражного фондів колгоспів, блокади сіл-боржників тощо).

Ø Продовження хлібозаготівель.

Ø Створення загороджувальних загонів, які не випускали

Ø селян до міст.

Ø Приховування факту голоду.

Ø Відмова від міжнародної допомоги.

Наслідки голодомору:

· Величезні людські втрати (за різними даними від 8 – 10 млн. осіб).

· Знищення старого українського села з його багатими народ­ними традиціями.

· Придушення опору колективізації; перемога колгоспного ладу на селі.

Тема 1. Україна у першій світовій війні (1914 – 1917 рр.)

1) План воюючих сторін щодо України.

2) Воєнні події 1914 – 1917рр.

3) Діяльність громадянських організацій в період Першої Світової війни.

 

План воюючих сторін щодо України.

Соціально-економічне становище українських земель на передодні війни.

Землі,що перебували в складі Російської імперії:

1. Промислове піднесення: створення великих підприємств; високі темпи розвитку; підпорядкованість імперському центру;
2. залучення іноземного капіталу; спеціалізація промислових районів; нерівномірний розвиток окремих регіонів;
3. деформована структура промис­ловості (70 % припадало на видо­буток сировини та виготовлення напівфабрикатів)
4. Розвиток капіталістичних відносин

У сільському господарстві:

1. переважання великого поміщиць­кого землеволодіння; посилення розшарування селян­ства;
2. аграрне перенаселення; нерівномірний розвиток окремих районів;
3. слабке використання науково-тех­нічного прогресу (машин, нових технологій тощо); темпи розвитку сільського госпо­дарства значно відставали від про­мислових;
4. міграція населення на Далекий Схід, до Сибіру, Середньої Азії.