В. Вернадський Д.Багалій Д.Граве М.Крилов А.Кримський

v Заснування Інституту української наукової мови (1921 р.). Утворення фізико-технічного інституту в Харкові (1928 р.), де розгорнулися дослідження з ядерної фізики та радіофізики.

v Спроби підпорядкування науково-дослідницьких закладів України центру (перетворення ВУАН у філію Академії наук СРСР).

v Утворення численних літературно-художніх об'єднань: «Гарт», «Плуг», «Ланка», «Молодняк», «Авангард» тощо. Поява творів талановитих українських письменників: М. Драй-Хмари, М. Зерова, М. Куліша, В. Сосюри, М. Хвильово­го, В. Ялового та ін.

v Утворення Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) на чолі з М. Хвильовим (1925 р.), до складу якої ввійшли П. Тичина, М. Бажан, П. Панч, Ю. Яновський та ін. Розгортання літературної дискусії щодо перспектив і напрямків розвитку української літератури.

Ø Діяльність в Україні 45 професійних театрів.

Ø Відкриття в Києві театру «Березіль» під проводом талановитого актора та режисера Леся Курбаса (1922 р.), де зібралися видатні майстри сцени А. Бучма, М. Крушельницькій, Н. Ужвій, 0. Сер­дюк та ін.

Л.Курбас А.Бучма М. Крушельницькій Н.Ужвій О.Сердюк

Ø Намагання Леся Курбаса вивести театр на європей­ський рівень. Критика театру «Березіль» з боку Комуністичної партії через пропаганду національних ідей у мистецтві.

Ø Заснування в Харкові українського театру опери та балету (1925 р.).

Ø Утворення Асоціації художників Червоної України, членами якої були видатні українські митці І. Їжакевич, К. Трохименко, Ф. Кричевський та ін.

І. Їжакевич К. Трохименко Ф. Кричевський О.Довженко М.Леонтович

Ø Розгортання роботи Одеської та Київської кіностудій. Початок творчого шляху видатного українського режисера 0. Довженка (фільми «Звенигора», «Арсенал»).

Ø Збагачення українського музичного мистецтва творами компо­зиторів М. Леонтовича, К. Стеценка, Г. Верьовки, Л. Ревуцького тощо.

Ø Плідна праця засновника оригінальної художньої школи М. Бойчука.

Ø Відверта антицерковна, войовничо-атеїстична політика радян­ської влади.

Ø Арешти, переслідування та розстріли представників духовенст­ва та віруючих.

Ø Вилучення церковних цінностей для закупівлі зерна за кордо­ном під час голоду 1921—1923 рр..

Ø Утворення та організаційне оформлення Української автоке­фальної православної церкви (УАПЦ) на чолі з митрополитом В. Липківським (1921 р.).

митрополит В. Липківський

Ø Постійний тиск радянського керівництва на УАПЦ при форма­льному виявленні лояльного ставлення до неї. Намагання радянської влади спричинити розлад між різними конфесіями. Підтримка різних сект, що підривало єдність церкви.

 

Тема 7. Радянська модернізація України (1929-1938)

1. Індустріалізація України

2. Колективізація України

 

Курсу на індустріалізацію був взятий на XIV з’їзді ВКП(б) (грудень 19

Індустріалізація – це процес відбудови і технічного переоснащення новітніми технологіями радянської промисловості з метою догнання та переженення розвинутих капіталістичних країн.

Джерела індустріалізації:

1.Перерозподіл коштів на користь промисловості за рахунок сільського господарства.

2.Експорт сировини,продовольства.

3.Залучення особистих коштів громадян.

Завдання індустріалізації:

v Здобуття техніко-економічної незалежності СРСР.

v Перетворення аграрної країни в індустріальну.

v Укріплення військового потенціалу країни.

Передумови індустріалізації

v Для проведення індустріалізації не вистачало кваліфікованих кадрів

v Застаріла техніка устаткування

v Промисловість не виробляла багато видів машин

v Індустріалізація планувалась по п’ятирічкам де передбачалось:

а) прискорити розвиток важкої індустріалізації

б) розгорнути часткову колективізацію сільського господарства

в) підвищувати народний добробут

г) максимально перекачувати кошти із сільського господарства в промисловість

Результати індустріалізації:

1) Підприємства стали головною лавкою промисловості

2) Велика промисловість відійшла до загально – союзних наркоматів

3) Заводи переводились на господарський розрахунок

4) Вводилось директивне планування

5) Індустріалізація планувалась проводити по п’ятирічкам де перша п’ятирічка почалась у 1928 році

6) Загальне керівництво економікою та індустріалізацією було зосереджене у вищих органах влади ЦКВКПБ та вищій раді народного господарства

7) Були збільшені податки і сільське господарство випускало облігації на індустріалізацію

8) Здійснювалась економія у всіх сферах соціального життя з метою накопичити гроші, ресурси для індустріалізації

9) У засобах масової інформації виховувалося патріотичне ставлення до соціалістичного змагання перевиконання планів суботників індустріалізації тощо

10) Широко використовували на будівництві в’язнів

11) Здійснювалися репресії проти супротивників індустріалізації

12) За короткий період часу була створена сучасна промисловість, яка забезпечувала незалежність країни від імпорту верстатів, чавуну, сталі, устаткування, заліза

13) На території України було побудовано у даний період заводи гіганти: Запоріжсталь, Дніпро – Алюміній, Харківський Т.З, тощо

14) Докорінно було реконструйовано старі заводи: Луганський парового будівний завод, Марієвський, Дніпропетровський, Дніпродзержинський металургійні заводи

15) Було розпочато будівництво найбільшого в Європі Дніпровської ГЕС

16) Здійснювалося будівництво потужної електростанції Зуєвської, Штерівської, Харківської, Київської, Дніпродзержинської

17) В наслідок індустріалізації Україна посіла 2 місце в Європі по виплавці чавуну і 4 місце по видобутку вугілля.

18) Промисловий потенціал зріс у 7 раз.

 

Негативні наслідки індустріалізації:

1) Формувалась дериктивно – планова економіка

2) Зростала роль партії у державі оскільки вона реально керувала економікою

3) Відставали легка і харчова промисловості

4) На території України об’єкти важкої промисловості будувались нерівномірно.

5) Ліквідовано ринкові відносини.

6) Низький життєвий рівень життя населення.

7) Індустріалізація здійснювалась за рахунок сільськогосподарського виробництва.

 

Колективізація – це процес утворення колективних господарств на базі колективної власності де всі роботи виконуються єдиною громадою села.

Основні етапи колективізації:

- В 1928 році - ухвала уряду радянського союзу про проведення суцільної колективізації. Рішення Політбюро ЦК ВКП(б) про примусове вилучення в селянства зернових надлишків та необхідність форсова­ної колективізації.

- 1929 рік – пленум ЦКВКПБ постановив, що колективізацію в Україні слід завершити восени 1931 року або на весні 1932 року. Заслухав доповідь першого секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора «Про сільське господарство України й про роботу на селі», у якій зазначалося, що Україна повинна в найкоротший строк впровадити колективізацію й показати при­клад іншим республікам.

- В 1930 році державний апарат України застосовує примусові заходи колективізації, де у колгоспи було зараховано 75 % селянських господарств разом з худобою, реманентом та кіньми

- В 1930 році Сталін виступив з критикою примусових методів колективізації, де вся вина була покладена на місцеві органи влади

- В 1930 році було прийнято повторну ВКПБ про ліквідацію куркульства

- В квітні 1930 року селянам повернули присадибні ділянки, одну корову, дрібну худобу, птицю, реманент. Бажаючи вийти з колгоспу не заважали

- В 1931 році відновлено примусові методи колективізації, де було знищено 200 тисяч селянських господарств

-В 1932 – 1933 роках завершення колективізації в Україні де індивідуальних господарств залишилось не більше 1 %

 

Особливості колективізації в Україні:

1. Продрозверстка викликала скорочення посівних площ та деградації сільськогосподарських виробництв.

2. Припинилось постачання зерна з України в промислові центри Росії.

3. Часті неврожаї призводили до ускладнення господарського становища а в 1921 – 1923 роках до голоду.

4. На селі залишавсь селянин власник несумісний з комуністичними ідеями.

5. В 1923 році була зроблена спроба використати монопольне становище держави для продажу промислових товарів на село по високим цінам але селяни відмовлялись їх купувати.

6. В зв’язку із низькими закупівельними цінами на продукти у 1927 – 1928 роках,селяни відмовлялись вести свої продукти на ринок.

7. Після ХV з’їзду поведінку селян назвали анти державною та куркульською, через що необхідно було вжити надзвичайних заходів:

 

а) ув’язнювати куркулів

б) конфісковувати куркульське майно та передавати його колгоспам

в) проводити соціальну колективізацію сільського господарства.

8. Знайдено кошти для індустріалізації

9. Знищено найбільш працездатні селянські господарства.

10.Відбувався занепад почуття індивіду­алізму, властивий україн­ському селянинові.

11.Утверджувалась командна економіка на селі при пов­ному підпорядкуванні кол­госпів державній владі.

12. Дезорганізовано аграрний сектору (індивідуальні селянські господарст­ва руйнувалися, а колгоспи технічно й організаційно були ще слабкими.)

13. Наростали кризові явища у сіль­ському господарстві (знизилась про­дуктивність праці; падав валовий збір зерна тощо).

14. Часто розкуркулювали селян які співчували сусідам куркулям

15.Внаслідок знищення селянина господар в Україні я почалось падіння сільськогосподарського виробництва.

16.Не залишилось селян одноосібників

17. Багато селян боячись репресій виїжджали до міста

18.Колгоспи працювали мало і дуже погано