Постава та фактори, що їх визначають.

Правильна постава – це звичне положення тіла під час стояння, ходіння, сидіння. Ознаки правильної постави: лоб і підборіддя знаходиться в одній площині перпендикулярні до підлоги; мочки вух на одному рівні, плечі опущені, трохи відхилені назад і на одній лінії паралельні підлозі, що забезпечує правильне положення лопаток; живіт злегка підтягнутий, груди трохи виступають вперед; тулуб має бути прямий, фізіологічні вигини хребта помірно окреслені; кут нахилу таза в середньому 30-40%; ноги в положенні стоячи, помірно розігнуті в тазостегнових і колінних суглобах, перпендикулярні до підлоги; носки трохи розведені або ступні паралельні; склепіння ступні добре виражені; при правильній поставі, глибина шийного і поперекового вигинів хребта майже одинакові й коливаються в дітей шкільного віку в межах 3-4 см. Головною ознакою постави є форма хребта – основи скелета тулуба людини.

Порушення постави,їх профілактика.

Вступ дитини до школи супроводжується своєрідною зміною динамічного стереотипу, який склався в дошкільному періоді виховання. Тривалі й систематичні навчання, нові обов`язки і вимоги щодо поведінки учнів в школі значно знижують їх рухому активність, спричиняють порушення функцій нервової системи, опорно-рухового апарату і внутрішніх органів. Біля 50% дітей мають порушену поставу. Постава не передається за спадковістю, її як і будь-яку рухову навичку належить формувати з самого раннього віку. Найбільш частою причиною викривлень хребта у дітей є недостатній розвиток мускулатури спини і черевного преса та тривалі статичні навантаження в умовах неправильного положення тіла. Виникнення неправильної постави може бути зумовлене не відповідністю висоти стола і стільця зросту дитини, звичкою сидіти на стільці, який стоїть далеко від столу, зігнуте положення корпусу під час навчальних занять може бути спричинене порушеннями функцій зорового, слухового аналізаторів, поганим освітленням робочого місця. До видів неправильної постави належить: сутулість, зібльшення глибини натуральних вигинів хребта в грудній ділянці, в поперековій ділянці і бічне викривлення хребта – сколіоз. Сутулість виникає при слабкому розвитку м`язової системи впершу чергу м`язів спини, при цьому голова і шия нахилені вперед, грудна клітка сплющена, плечі зведені вперед, живіт випуклий. До лордотичної постави характерно: сильний вираженний вигини в поперековому відділі хребта, шийний вигин хребта зменшений; живіт випуклий. Цей тип порушення постави зустрічається у дітей дошкільного віку. Оскільки у них ще слабко розвинені м`язи живота. У старшому дошкільному та шкільному в більшості випадків зустрічаються бічні викривлення хребта в поєднанні зі зсувом хребців навколо своєї осі – сколіоз. Викривлення в передньо-задньому напрямі – лордоз, плоска й кругла спина.

Гігієчні вимоги до обладнання учбових приміщень та шкільних письмових знарядь. Вимоги до розсаджування дітей у школі.

Гіподинамія, її вплив на організм дітей.

Гіподинамія – знижена рухова активність спричинена особливостями способу життя професійної діяльності, тривалим постільним режимом, перебуванням людини у стані невагомості (космічні польоти). Гіподинамію можна ще назвати малорухомим способом життя.Негативний вплив гіподинамії виявляється у знижені обміну речовин і енергії. Відповідно зменшується кровопостачання тканин, постачання їх поживними речовинами і киснем. Виникає кисневе голодування головного мозку, серця та інших важливих органів, зменшується життєва ємність легень, кількість еритроцитів і гемоглобіну крові. Організм відчуває енергетичне голодування, бо в непрацюючих м’язах не утворюється енергія. Така людина завжди мерзне. Погіршується обмін жирів і холестерину, вони накопичуються в крові, що призводить до ожиріння та атеросклерозу. В крові накопичується і глюкоза тереалізована, може виникнути діабет. Незасвоєні білки, спричинюють подагру та сечокам’яну хворобу.Порушується мінеральний обмін, зокрема кальцію (кістки легко ламаються, руйнуються зуби). Кальцій виходить у кров, що збільшує її здатність до згортання (утворення тромбів). У жовчному міхурі та нирках відкладаються камінці. Щоб запобігти гіподинамії ще з шкільного віку треба підтримувати правильний режим дня (чергувати розумове та фізичне навантаження, ранкова гімнастика), відвідувати уроки фізкультури, перебувати на свіжому повітрі, менше користуватися транспортом.

Загальна характеристика сенсорних систем, їх значення і класифікація.

Елементарна рефлекторна діяльність людини, її складна поведінка, психічні процеси залежать від функціонального стану її органів чуття: зору, слуху, смаку, нюху, соматичної та вісцеральної чутливості. За допомогою зазначених аналізаторів здійснюється сприйняття та аналіз нескінченого потоку інформації із навколишнього матеріального світу та внутрішнього середовища організму. Через подразнення органів чуття у великих півкулях головного мозку виникають відчуття, сприймання та уявлення. Сенсорна інформація, яку ми отримуємо за допомогою аналізаторів, має значення не тільки для організації діяльності внутрішніх органів і поведінки відповідно вимогам навколишнього середовища, але є важливим фактором розвитку дитини. Складна функціональна система, яка забезпечує сприймання, передачу й аналіз інформації із внутрішнього та навколишнього середовища, називають аналізатором, або сенсорною системою (від лат. sensus — відчуття, сприйняття). Уперше термін „аналізатор” був введений І.М. Сєченовим у 1863 році, подальше фізіологія аналізаторів була детально вивчена І.П. Павловим..Усі частини аналізатора діють як одне ціле. Порушення діяльності однієї з частин викликає порушення функцій усього аналізатора. Для повноцінного сприймання навколишнього середовища необхідна спільна діяльність усіх аналізаторів організму. Порушення функціонального стану або роботи одного з аналізаторів здатні змінити діяльність іншого. Так, наприклад, видатний російський композитор А.Н. Скрябін мав дивну здібність „чути” колір. Він запропонував ідею взаємодії великої сили музичних образів у поєднанні з грою кольорів і мріяв про виконання своєї симфонічної поеми „Прометей” в кольоровому супроводженні.

Таким чином, у людини є такі органи чуття: зір, слух, відчуття розміщеення тіла в просторі, смак, нюх, шкірна чуттєвість і м'язово-суглобне чуття.

Зорова сенсорна система. Будова та функціональні характеристики ока.

Зорова сенсорна система дає людині понад 85% інформації про зовнішній світ.

Будова та функції зорового аналізатору. Зорова сенсорна система як і інші сенсорні системи, складається з трьох відділів: периферичного (око, а саме його рецепторний апарат – палички і колбочки сітківки); провідникового (чутливий зоровий нерв, зоровий тракт, що міститься в головному мозку, таламус) і центрального (потиличні ділянки кори великих півкуль головного мозку) Око людини розташовано в заглибині черепа — очній ямці та складається з очного яблука і допоміжного апарату.

Допоміжний апарат ока — це система його захисту і руху, до якої входять брови, верхня і нижня повіки з віями, слізні залози, рухові м'язи. Очне яблуко ззаду оточене жировою клітковиною, яка відіграє роль м'якої еластичної подушки.

Над верхнім краєм очної ямки лежить смужка шкіри, вкрита волоссям — брови. Волосся брів затримує піт, що виділяється на лобі. Спереду очне яблуко прикривають верхня і нижня повіки, які захищають око спереду і сприяють його зволоженню. Вздовж переднього краю повік росте волосся — вії, подразнення яких викликає захисний рефлекс — змикання повік. Внутрішня поверхня повік і передня частина очного яблука, за винятком ро­гівки, вкрита слизовою оболонкою — кон'юнктивою. Між повіками і оком знаходиться вузька щілина – верхній та ніжній кон'юктивні мішки.Око, або очне яблуко має кулясту форму. У новонародженого форма очного яблука більш куляста, що надає у 80-90 % випадків далекозору рефракцію. У дорослої людини очний діаметр 24 мм, маса 7-8 г, у новонародженого діаметр близько 16 мм.