Ефекторів (виконавчих органів: м’язів, залоз, кровоносних судин), які відповідають на подразнення.

Завдяки рефлекторній діяльності, організм здатний швидко реагувати на різні зміни зовнішнього та внутрішнього середовища і пристосовуватись до цих змін.За походженням рефлекси поділяються на безумовні й умовні, за біологічним значенням на харчові, захисні, статеві, орієнтувальні, рухові.У залежності від місця розташування рецепторів можуть виникати екстерорецептивні, інтерорецептивні, або пропріоцептивні рефлекси.Для здійснення будь–якого рефлексу необхідна цілісність усіх ланок рефлекторної дуги.

15) Спинний мозок – розташований в кістковому хребтовому каналі від першого шийного хребця до першого другого поперечного хребці і закінчуються мозковим конусом, від якого вниз тянеця тонка кінцова нитка. Спинний мозок має сигментарну будову у вигляді циліндричного тяжа завдовжки 40-45 см. Діаметром 1-1.5 см. Самою до 30 грам.Спинний мозок оточений трьома оболонками:

Твердою, 2. Павутинною, 3. Внутрішня або м’яка оболонка.Тверда оболонка зовнішня утворює навколо мозку щільний фіброзний мішок.Павутинна оболонка – м’яка тонка прозора покриває всі опухлості, бідна на нерви і судини.Внутрішня оболонка м’яка щільно оточує спинний мозок проникає у всі щілини і вистилає їх.В середині спинного мозку знаходиться сіра речовина яка на поперечному зрізі нагадує літеру Н або крила метелика. Вона утворює парні передні задні роги, у грудному відділи і в верхніх сегмента поперекового відділу є бічні роги. Функціонально передні роги є руховими задні чутливими а бічні вегетативними. Спинний мозок людини складається з таких сигментів:- 8 шийних- 12 груних- 5 поперечних- 5 крижовий- 1-3 куприковийЗовнішня частина спинного мозку біла речовина в ній лежать волокна і чутливих і рухових нейронів. Від спинного мозку відходять 31 пара спинномозкових нервів кожен нерв починається двома корінцями які утворюють при виході з хребетного каналу один спинномозковий нерв що йде на периферію.Спинний мозок виконує дві основні функції – рефлекторну і провідну, обсяг функцій які здійснює спинний мозок над звичайно великий в ньому знаходяться центри всіх рухових рефлексів, які забезпечують терморегуляцію організму, регулюють метаболізм тканин, центри більшості судинних рефлексів. За природних умов ці рефлекси завжди знаходяться під впливом відділів головного мозку.

17.. У людини кора великих півкуль забезпечує такі функції:

- Взаємодія організму з навколишнім середовищем.

- Регуляція діяльності внутрішніх органів.

- Регуляція обміну речовин та енергії.

- Вища нервова діяльність -мова, память, мислення, свідомість.

Кора головного мозку є вищим відділом ЦНС. Це сіра речовина товщиною 3-5 мм, вкриває півкулі головного мозку. Вона займає площу 22 м2, утворюючи багаточисельні складки. В складі кори до 109-1010 нейронів, які утворюють 6 шарів:

Молекулярний шар - має мало клітин, їх волокна утворюють поверхневе густе тангенціальне сплетіння з дендритами другого шару.

Зовнішній зернистий шар - пірамідні клітини середньої величини, волокна яких розташовані радіально.

Внутрішній зернистий шар - зірчасті клітини, волокна яких розташовані горизонтально.

Внутрішній пірамідний (гангліозний) шар - це гігантські пірамідні клітини Беца, які мають довгі дендрити, що тягнуться до молекулярного шару.

Поліморфний шар - це шар веретеноподібних клітин.

Звязок кори великих півкуль з підкорковими структурами здійснюється за допомогою аферентних і еферентних волокон. Аферентні волокна називаються кортикопетальними, вони несуть інформацію в кору. Основними з них є таламокортикальні волокна. Це прямі аферентні шляхи, які розгалужуються у внутрішньому зернистому шарі і не дають колатералей. Невелика частина волокон йде в молекулярний шар, утворюючи колатеральні еферентні волокна, які називаються кортикофугальними, вони несуть інформацію від кори до підкоркових структур. Ці волокна діляться на 3 групи:

Проекційні - прямі еферентні волокна, що утворюють провідні шляхи (кортикоспінальні, кортикоталамічні)

Асоціативні - волокна, що утворюють безліч колатералей та йдуть в різні підкоркові зони однойменної півкулі.

Комісуральні - волокна, що йдуть від кори в складі мозолистого тіла і зєднують зони кори однієї півкулі з підкорковими зонами другої.

Шари кори великих півкуль забезпечують аналіз та синтез отриманої інформації, мають багато асоціативних волокон.

Шари кори великих півкуль одержують інформацію від усіх органів та частин тіла за рахунок кортикопетальних волокон.

Шари кори великих півкуль - це рухові нейрони, звідси починаються рухові шляхи, що включають кортикофу

+гальні волокна.

В шарах клітини розміщуються перпендикулярно до поверхні кори, утворюючи ланцюги. Елементарні нервові ланцюги відповідають за переробку певної інформації. Такий функціональний принцип названо - кортикальні колонки. Це елементарна функціональна одиниця, в якій здійснюється локальна переробка інформації від рецепторів однієї модальності. Кожна колонка має діаметр 500-1000 мкм, в складі яких розміщується 5-6 нейронів. Пірамідні клітини орієнтовані вертикально, їх аксони утворюють зворотні колатералі, які забезпечують як процеси полегшення в межах мікромодуля, так і гальмування між мікромодулями. Аксони зірчастих клітин ідуть через інтернейрони горизонтально, тому вони, головним чином, забезпечують гальмівні процеси. Веретеноподібні клітини мають довгі аксони, які орієнтовані як горизонтально, так і вертикально. Вони формують кортико-таламічні шляхи.

Мікромодулі обєднуються в макромодулі завдяки горизонтальним розгалуженням терміналей. В колонці можуть бути прості та складні нейрони. Поряд з цим, в корі існує система, яка зчитує елементарні процеси в колонках та обєднує всю інформацію. Формування таких систем зумовлено внутрішньо-кортикальними звязками між окремими макромодулями. Збудження одного мікромодуля викликає гальмування сусідніх. Активація мікромодулів відбувається за рахунок горизонтальних волокон таламокортикальних шляхів.

Ретикулярна формація - сукупність нейронів і з'єднують їх нервових волокон, розташованих в стовбурі мозку і утворюють мережу.

Ретикулярна формація простягається через весь стовбур головного мозку від верхніх шийних спінальних сегментів до проміжного мозку. Анатомічно вона може бути розділена на ретикулярну формацію довгастого мозку, варолієва моста і середнього мозку. Разом з тим, у функціональному відношенні в ретикулярної формації різних відділів мозкового стовбура є багато спільного. Тому доцільно розглядати її як єдину структуру.

Ретикулярна формація являє собою складне скупчення нервових клітин, що характеризуються широко розгалуженою дендритних деревом і довгими аксонами, частина з яких має спадний напрямок і утворює ретікулоспінальние шляху, а частина висхідний. У ретикулярну формацію надходить велика кількість шляхів з інших мозкових структур. З одного боку, це колатералі волокон, що проходять через стовбур мозку сенсорних висхідних систем, ці колатералі закінчуються синапсами на дендритах і сомі нейронів ретикулярної формації. З іншого боку, спадні шляхи, що йдуть з передніх відділів мозку (у тому числі, пірамідний шлях), теж дають велику кількість колатералей, які входять у ретикулярну формацію і вступають в синаптичні з'єднання з її нейронами. Велика кількість волокон надходить до нейронів ретикулярної формації з мозочка. Таким чином, з організації своїх аферентних зв'язків ця система пристосована до об'єднання впливів з різних мозкових структур. Вихідні з неї шляху можуть надавати у свою чергу впливу як на вищерозміщені, так і на нижні мозкові центри.

Нейронна організація ретикулярної формації до цих пір залишається недостатньо вивченою. У зв'язку з надзвичайно складним переплетенням в ній відростків різних клітин розібратися в характері міжнейронних зв'язків цій галузі дуже важко. Спочатку широко поширеним було уявлення, що окремі нейрони ретикулярної формації тісно пов'язані один з одним і утворюють щось подібне нейропілю, в якому збудження поширюється дифузно, захоплюючи велику кількість різних клітин. Однак результати прямого вивчення активності окремих нейронів ретикулярної формації виявилися не відповідають таким уявленням. При Мікроелектродна відведення такої активності з'ясувалося, що близько розташованих клітини можуть мати абсолютно різними функціональними характеристиками. Тому доводиться думати, що організація міжнейронних зв'язків у ретикулярної формації досить диференційована і окремі її клітини поєднані між собою досить специфічними зв'язками.