Тема: «Реанімація та інтенсивна терапія

Комунальний заклад

«Бердянський медичний колледж»

Запорізької обласної ради

 

Навчально – методичний

комплекс студента з анестезіології та реаніматології

Тема: «Реанімація та інтенсивна терапія

В разі гострої дихальної

Недостатності»

Спеціальність: 5.12010101 «Лікувальна справа»

Курс: ІV

Кількість навчальних годин: 2

Розроблено: Приходько О. О., спеціалістом

вищої категорії, викладачем хірургії та реаніматології.

 

 

Науково-методичне обґрунтування теми

Медична сестра, фельдшер, акушерка – це ті медичні працівники, які перші стикаються з пацієнтами, які перебувають у станах, що загрожують життю.

Знання цієї теми, практичні навички, придбані на цьому занятті, дозволять медичній сестрі, фельдшеру своєчасно та кваліфіковано дати допомогу хворим у разі важких, загрозливих для життя, станів на догоспітальному етапі та в різних закладах охорони здоров’я.

Від чіткості, швидкості та повноти їх дій до прибуття лікаря залежить вихід з критичного стану.

План викладання лекційного матеріалу

Поняття гострої дихальної недостатності, причини виникнення, фізіологічні механізми компенсації, стадії розвитку.

Види гіпоксій.

Загальні принципи лікування гострої дихальної недостатності.

Сторонні тіла дихальних шляхів, клініка, діагностика, невідкладна допомога, правило Геймліха.

Стенозуючий ларингіт, причини, клініка, невідкладна допомога.

Странгуляційна асфіксія, причини, клініка, невідкладна допомога.

Утоплення, види, стадії, невідкладна допомога. Особливості утоплення в прісній, морській воді, у басейні (хлорована вода).

Напад бронхіальної астми, клініка, допомога.

Астматичний статус, причини виникнення, стадії, клініка, невідкладна допомога, загальні принципи лікування.

Аспіраційний синдром, клініка, невідкладна допомога.

Гостра дихальна недостатність (ГДН)

Це нездатність організму забезпечити адекватне його метаболічним потребам поступлення, перенесення кров’ю та засвоєння клітинами кисню і виведення з нього вуглекислого газу.

ГДН супроводжується гіпоксією і гіперкапнією.

Причини ГДН

1. Порушення центральної регуляції дихання:

• тяжка черепно-мозкова травма, набряк мозку,
• операції на мозку, інсульт або стиснення мозку,
• отруєння наркотичними або снодійними засобами.

2. Часткова або повна закупорка дихальних шляхів:

• перегинання шлангу наркозного апарату,

• западання язика при масковому наркозі,
• сторонні тіла дихальних шляхів,
• ларингоспазм, бронхоспазму, аспірація блювотних мас.

3. Порушення цілості дихальних шляхів та легень:

• травми грудної клітки,

• пневмоторакси (закритий, відкритий, напружений).

4. Порушення нервово – м'язової провідності:

• дія міорелаксантів, злоякісна міастенія, поліомієліт.

5. Слабкість дихальної системи:

в зв'язку з порушенням обмінних процесів у м'язах:

• гіпоксія; перитоніт; сепсис.

(Виснаження енергетичних ресурсів).

6. Ураження самої легеневої тканини:

• емфізема легень, набряк легень, пневмонія, шокова легеня.

Г і п о к с і я

Патологічний стан, пов’язаний з недостатнім надходженням кисню

в тканини або порушенням його утилізації у процесі біологічного окислення і накопичення в крові недоокислених продуктів розпаду.

Види гіпоксій

1. Гіпоксична:

• Порушення функцій ЦНС, периферичної НС, цілісності легеневої тканини, порушення прохідності дихальних шляхів, захворювання легеневої тканини, ателектази.

2. Гемічна:

• Анемія, отруєння чадним газом, гостра крововтрата.

3. Циркуляторна:

• Тяжкі захворювання ССС, набряки.

Г і п е р к а п н і я

Підвищений тиск вуглекислого газу в артеріальній крові

і тканинах організму.

К л і н і к а:

• Підвищення АТ.
• Аритмія.
• Підвищення салівації і бронхореї.
• Яскраво-червоний колір шкіри та слизових оболонок.
• Підвищена кровоточивість тканин (вуглекислий газ розширює капіляри).

Це може привести до набряку мозку.

	4 підвищення Т тіла до 38,5° С, біль при ковтанні, можливий напад ядухи 5 афонію або хрипкий голос, «гавкаючий» кашель
63. Ознака часткової закупорки дихальних шляхів стороннім тілом:	1 кашель зі свистячими звуками 2 пацієнт хапається за горло 3 кашлю немає 4 не дихає 5 не може говорити
64. Травматична асфіксія виникає при:	1 здавленні грудної клітки 2 повішенні 3 переломі ребер 4 утопленні 5 пораненні гортані
65. На ІV етапі мед сестринського процесу медсестра здійснює спостереження за хворим, якому проводять ШВЛ. Яка проблема (ознака) в першу чергу буде свідчити про обтурацію дихальної трубки мокротинням:	1 ціаноз шкіри 2 блідість шкіри 3 зупинка апарата 4 величина зіниць 5 відсутність свідомості
66. Якщо проводять інтубацію тра-хеї вигнутим клинком, то його кі-нець просувають до язико-надгор-танної складки і корінь язика під-німають догори. Після цього стає добре видно:	1 голосову щілину 2 вхід до стравоходу 3 підскладковий простір 4 мигдалики 5 піднебіння
67. Фельдшер ФАПу перевіряючи набір для трахеостомії виявив в наявності: скальпель гострокінце-вий, кровозупинні затискачі, голкотримач, гачок гострозубий, канюлю. Який інструмент відсутній в наборі:	1 розширювач Руссо 2 затискач Леєра 3 кусачки Дуаєна 4 гудзикуватий зонд 5 ножиці Лістера

 

Стадії гіпоксії (ГДН)

Інтенсивна терапія при ГДН

А. Забезпечення прохідності дихальних шляхів:

1. Попередження і ліквідація западання язика:

• перерозгинання голови; виведення уперед нижньої щелепи;
• введення повітроводу.

2. Туалет трахеобронхіального дерева:

• ефективний при інтубації і трахеостомії.

3. Покращення дренажної функції легень:

• положення Тренделенбурга на 40-60 хв кожні 6-8 годин;

• повертання набік кожні 2-3 години;
• вібромасаж грудної клітки;
• стимуляція кашлю (притиснення трахеї в ділянці яремної вирізки, введення в трахею розчинів за допомогою мікротра-хеостоми);

• інгаляції з відварами трав, трипсином, хімопсином – муколі-тиками).

4. При накопиченні в трахеї та бронхах в'язкої мокроти:

• лаваж трахеобронхіального дерева;

• лікувальна бронхоскопія.

Б. Ліквідація гіпоксії і гіповентиляції:

• оксигенотерапія, оксигеногеліотерапія,

• ГБО (гіпербарична оксигенація).

• Адекватна вентиляція – ШВЛ або допоміжна вентиляція легень.

В. Патогенетична терапія(лікування захворювання, що зумовлює розвиток ГДН):

• боротьба з інфекцією – антибіотики, сульфаніламіди, антигіста-мінні препарати;
• ліквідація бронхоспазму – адреналін, ізадрин, алупент - інгаляції, еуфілін, галідор, но-шпа;
• провідникові блокади; преднізолон, гідрокортизон.

При тяжкому стані:

• м'язова релаксація і ШВЛ на фоні наркозу і введен. седативних;

• знеболення – анальгетики, седативні;

• пункція, дренування плевральної порожнини з активною аспі-рацією (при накопиченні газу або рідини у плевральній порожн.

Г. Піддержуюча терапія

1. Підвищення стійкості до гіпоксії:

• гіпотермія;
• антигіпоксанти – рібоксин, панангін, ретаболіл, калію оротат;
• токоферолу ацетат, кальцію панганат, нікотинамід;
• рослинні адаптогени – золотий корінь, елеутерокок, левзея.

2. Стабілізація гемодинаміки:

• серцеві глюкозиди, корекція ОЦК; унітіол 5% - 5,0 в/м, в/в;
• антиарітмічні і вазоактивні препарати, які покращують метабо-лізм міокарду і реологічні властивості крові.

3. Вплив на обмінні процеси:

• вітаміни, коферменти; рібоксин, пентоксил; оротат калію.

4. Антигістамінні засоби:

• супрастин, фенкарол, димедрол, дипразин, тавегіл, діазолін.

5. Дезінтоксикаційна терапія:

• гемодез, полідез, макродекс.

58. Дитина 3-х р. під час прийман-ня їжі грав і сміявся. Раптово виник приступ кашлю. Дитина посиніла, наступила зупинка дихання. Виявити пріоритетну проблему пацієнта:	1 асфіксія 2 дисфагія 3 дисфонія 4 колапс 5 інфекційно-токсичний шок
59. Під час Вашого чергування до Вас прибігла схвильована мама і повідомила, що її дворічний син, який з опіком лівого плеча перебу-ває в хір. від., поклав до рота цу-керку- горошинку і раптом почав сильно кашляти і задихатися. Які невідкладні дії м/с повинні бути першочерговими з метою видален-ня стороннього тіла з верхніх дихальних шляхів:	1 удар по спині між лопатками (постукування) 2 удар по поперековій ділянці 3 змушувати дитину глибоко дихати 4 змушувати дитину затримувати дихання 5 дати випити води
60. Під час вживання їжі у пацієн-та виникла ядуха, хапається рука-ми за горло. При огляді шкірні покриви обличчя ціанотичні, при вдиху втягується яремна ямка. Яка найбільш доцільна дія медсестри:	1 зрушити з місця стороннє тіло 2 зробити штучне дихання 3 вимірювати АТ 4 проведення закритого масажу серця 5 підрахування пульсу
61. Хворий у коматозному стані, дихає через трахеостому. Чергова м/с реанімаційного відділення помітила, що дихання в нього стало частішим, з’явився ціаноз шкіри. Яке незалежне втручання може виконати медична сестра:	1 догляд за трахеостомічної трубкою 2 ввести спазмолітики 3 попередити западання язика 4 ввести серцеві засоби 5 налагодити інгаляцію зволоженого кисню
62. Проводячи І етап медсестрин-ського процесу (медсестринське обстеження) у 5-річної дитини з гострим стенозуючим ларинготра-хеїтом (несправжнім крупом), медсестра виявила:	1 початок раптовий, «гавкаючий» кашель, короткочасний напад ядухи, інспіраторну задишку 2 експіраторну задишку, початок раптовий, «гавкаючий» кашель, голос дзвінкий 3 дистонію, сухость, «дряпання» в глотці, «гавкаючий» кашель

53. Постраждалий із стороннім тілом верхніх дихальних шляхів знаходиться у свідомості і може підвестись. Який спосіб видалення застосує медична сестра:	1 метод черевних поштовхів 2 метод грудних поштовхів 3 вкладе на підлогу, відкриєте рот 4 проведе ШВЛ 5 порадить потерпілому самостійно видалити стороннє тіло
54. При патронажі дитини, 5 років, дільнична медична сестра випад-ково стала свідком потрапляння ґудзика у верхні дихальні шляхи дитини. Термінові дії медичної сестри:	1 видалити стороннє тіло ударом по спині або компресією живота 2 дати випити багато води 3 викликати ШМД 4 заспокоїти батьків, викликати ШМД 5 виконати трахеостомію
55. Під час вечері потерпілий раптово перервав енергійну розмову на півслові, схопився на ноги, руки судомно охоплюють шию, обличчя синіє і набрякає на очах. Ви повинні в першу чергу виконати наступні дії:	1 застосувати прийом Геймліха 2 ударити потерпілого між лопатками 3 проводити ШВЛ методом «рот до рота» 4 намагатись проштовхнути сто-роннє тіло глибше в дихал. шляхи 5 здійснити трахеостомію
56. З води витягли тіло жінки, яка ще 5 хв тому стрибнула в воду з вишки. У постраждалої шкіра сіро – бліда, свідомість відсутня, не визначається пульс над магістраль-ними судинами. Який вид утоплен-ня має місце в даному випадку:	1 синкопальне утоплення 2 механічне утоплення 3 асфіксичне утоплення 4 рефлекторне утоплення 5 справжнє утоплення
57. У дитини 2-х років на фоні ГРВІ ніччю виник приступ гавка-ючого кашлю, інспіраторна задиш-ка у покої. Дихання шумне. В акті дихання приймають участь допо-міжні м’язи грудної клітки. Шкірні покрови бліді. Які невідкладні заходи повинна провести м/с:	1 шпателем нажати на корінь язика 2препарати, що знижують температуру тіла 3 щадяча дієта 4 придати дитині підвищене положення 5 спостереження педіатра

 

 

6.Покращення нереспіраторних функцій легень:

1. Активація імунітету:

• тактивін 0,01% - 1,0 п/ш; тімалін 0,01 в/м; декаріс 0,15 таб.;
• натрію нуклеат 2% - 20,0 в/м.

2. Старанне видалення мокроти.

3. Покращення реологічних властивостей крові:

• гепарин, трен тал, саліцилова кислота, індометацин;
• низькомолекулярні декстрани.

4. Корекція водно-електролітного обміну та КОС (кислотно-основного стану).

У т о п л е н н я

Справжнє утоплення

Більшість потерпілих під водою рефлекторно затримують дихання.

Однак через деякий час внаслідок гіперкапнічної стимуляції дихального центру вони мимовільно починають здійснювати дихальні рухи.

Рідина безперешкодно проникає у легені.

Утоплення в прісній воді

Прісна вода гіпоосмолярна по відношенню до плазми. Тому легко ди-фундує через альвеоло-капілярну мембрану в кров'яне русло, збільшую-чи об'єм циркулюючої крові. Поступлення у кров 1500-2000 мл води на фоні гіпоксії призводить до зупинки серця. Гемоліз та гіперкапнія – до-даткові фактори зупинки серця.

Утоплення у морській воді

Внаслідок градієнта осмотичної концентрації рідка частина крові пере-міщується з судинного русла у бронхи та трахею.

Руйнує сурфактант і викликає клініку набряку легень.

Й період – ПОЧАТКОВИЙ

• Свідомість витягнутого з води збережена.
• Збудження, неадекватні реакції на обставини, недооцінка серйозності його. Відмова від медичної допомоги.
• Важка депресія. Може бути загальмованість.
• Озноб, шкіра синюшного кольору, “гусяча шкіра”.
• Часте дихання. Приступи кашлю. Тахікардія, гіпертензія.
• Іноді блювання проковтнутою водою.

2-й період – АГОНАЛЬНИЙ:

• Наростає ціаноз. Потерпілий непритомніє.
• Шкіра стає фіолетово-синьою (“сині утоплені”).

• Тахікардія переходить у брадикардію і аритмію.
• Гіпотензія. Дихання часте, судомне.
• Виділення рожевої піни з рота і носа.

3-й період – КЛІНІЧНА СМЕРТЬ:

• Свідомість відсутня.
• Різко виражена синюшність шкіри та слизових оболонок.
• Обличчя одутле. Вени шиї набряклі.
• Апное, асистолія, арефлексія. розширення зіниць.

Асфікcичне утоплення

Є наслідком різкого гальмування ЦНС під впливом:

• алкоголю;
• раптового захворювання (гострий інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, приступ епілепсії тощо);
• травми (перелом шийного відділу хребта під час пірнання);
• механічного ушкодження тіла під час занурювання в воду.

При асфікcичному утопленні:

• Некоординовані рухи або спроби випірнути з води відсутні.
• Гіпервентиляції нема.
• Вода без перешкод потрапляє в верхні дихальні шляхи.
• Попадання води на голосові зв'язки викликає їх рефлекторне змикання. В подальшому може зупинитись дихання.
• Вода не проникає в нижні дихальні шляхи.
• Причиною зупинки серця є гіпоксія.

Синкопальне утоплення

• Спостерігається у 5% випадків.

• Внаслідок переляку, холодного впливу води, травмування реф-лексогенних зон при падінні в воду.

• Виникає зупинка серця – “синкопа”.
• У таких потерпілих шкіра блідо – сіра.
• В дихальних шляхах вода відсутня.

Інтенсивна терапія

• Всіх потерпілих, що знаходились під водою, незалежно від загального стану, транспортують у відділення інтенсивної терапії та активно спостерігають за ними протягом декількох днів.

• Хворим із справжнім утопленням у прісній воді в/в вводять 10% розчин хлориду кальцію – 10 мл (для боротьби з гіперкаліємією).
• Після перенесеної клінічної смерті проводять ШВЛ декілька днів для попередження розвитку “вторинного утоплення” – блискавичного набряку легень, що швидко приводить до смерті).
• В/в вводять розчин гідрокарбонату натрію 4% (для попередження ниркової недостатності – гемоліз еритроцитів).
• Призначають сечогінні (для виведення води з судинного русла).

• При утопленні в морській воді хворим призначають гіпотонічні інфузійні середники (для корекції гіпертонічної гіпогідратації).

• При асфікcичному та синкопальному типах утоплення прогноз для потерпілих більш сприятливий навіть при тривалішому періоді клінічної смерті, аніж при справжньому утопленні.

• Значно продовжується тривалість клінічної смерті при утопленні в холодній воді (при нульовій температурі).

 

Аспіраційний синдром

• Розвивається внаслідок аспірації води у разі утоплення, твердих і м'яких частинок у разі регургітації і блювання.

• Регургітація – пасивне надходження шлункового вмісту в стравохід, зумовлене збільшенням внутрішньошлункового тиску.

Внаслідок цього розвивається:

• кислотно - аспіраційний пневмоніт (шлунковий сік);

• інфекційні захворювання легень (бактерії з шлунка);

• обтурація бронхів – механічна асфіксія, ателектази.

К л і н і к а

• Приступоподібний кашель.

• Задишка астматоїдного характеру.

• Ларингоспазм. Бронхоспазм. Ціаноз.

Астматичний статус

Астматичний напад – стан ядухи, зумовлений спазмом бронхів і пору-шенням їх прохідності.

Виникає при порушенні балансу між парасимпатичним і симпатичним відділами вегетативної нервової системи.

Внаслідок подразнення гілок блукаючого нерва виникає надмірна його імпульсація, яка викликає скорочення гладкої мускулатури бронхів.

Звужується їх просвіт, а надмірна секреція

і набряк слизової оболонки порушують бронхіальну прохідність.

Причини:

• алергічні, неврогенні або ендокринні фактори.

Клініка.

• Раптово напад задухи, який розпочинається з сухого кашлю.
• На відстані чути свистячі сухі хрипи.
• Хворий робить короткий вдих, за яким відразу ж триває утруднений подовжений видих. У диханні приймає участь допоміжна мускулатура. Сидяче положення.
• Дуже тривожна ознака – відсутність харкотиння.
• При повній обструкції бронхів розвивається синдром «німої легені»: дихання нерівномірне, при аускультації визначаються зони «мовчання» ділянок легень або цілих часток.
• У хворих наростає гіпоксія, гіперкапнія з подальшою втратою свідомості.

У більшості випадків напад бронхіальної астми можна припинити вдиханням аерозолю астматолу (чи його аналогів), вживанням 1-2 табл. теофедрину чи антастману, п/ш 1 мл 5% р. ефедрину, в/в 10 мл 2,4% р. еуфіліну на фізрозчині.

Довготривалий напад бр. астми (або се-рія частих), що не піддається стандартній терапії бета-адреноміметиками, ксантинами та глюко- кортикоїдами, розцінюють як астматичний статус.

Невідкладна допомога

• Налагодити інгаляцію зволоженого кисню, при можливості в дихальну суміш додати 20-30% гелію.

• Інфузійна терапія: кристалоїди, 5% р. глюкози, реополіглюкін.
• При виражених симптомах зневоднення: інфузія – 5-7 л на добу.
• При метаболічному ацидозі – 4% р. гідрокарбонату натрію.
• Гормональна терапія: гідрокортизон 150-200 мг в/в кожні 2-3 год., преднізолон 60 мг кожні 4-6 год., дексаметазон 8-16 мг кожні 6 год.
• Спазмолітичні, антигістамінні та седативні: (10 мл 2,4% р. еуфіліну, 2 мл 2% р. но-шпи, 1 мл 2% р. димедролу, 2-4 мл 0,5% р. сибазону, 10-20 мл 20% р. натрію оксибутирату) – в/в.
• При наростанні ознак серцевої недостатності – серцеві глікозиди: 0,5 мл 0,05% р. строфантину у фізрозчині.
• В окремих випадках, як засіб негайної дії можна провести лікувальний фторотаново- кисневий наркоз, який ліквідує спазм бронхів і покращує оксигенацію організму.
• При відсутності ефекту і погіршенні загального стану хворому проводять інтубацію трахеї і ШВЛ.

Важливе значення приділяють раціональній антибактеріальній терапії, усуненню алергічних факторів, лікуванню супровідних соматичних захворювань, своєчасному проведенні адекватної ін фузійної та інгаляційної терапії, що можуть попередити виникнення астматичного статусу.

«Коронарний кафе – синдром»

Це синдром гострої раптової асфіксії, який виникає при попаданні стороннього тіла в голосову щілину та перекритті її просвіту.

Причиною його є порушення біомеханіки ковтання та дихання.

Потерпілий, який до того жваво розмовляв під час їди, раптово, перервавши мову на півслові, схоплюється на ноги. Він пробує вдихнути повітря, однак енергійні зусилля виявляються марними. Руки судомно охоплюють шию, яку потерпілий розпачливим рухом вивільняє від одягу, розриваючи його. Обличчя синіє, набрякає, в очах з’являється жах. Через 3-4 хв потерпілий втрачає притомність, падає. Розвиваються судоми. Пульс, спочатку частий, напружений, швидко слабне. Спроби дихання стають все менш вираженими. Виникають мимовільні сечовипускання та дефекація, судоми припиняються, розширюються зіниці… настає клінічна смерть.

Отже при гострій тотальній обструкції голосової щілини стороннім тілом можна розрізнити такі періоди танатогенезу:

24. Для ліквідації гіперкапнії хворому слід:	1 провести ШВЛ 2 перелити р. натрію гідро карбон. 3 ввести цитохром С 4 провести оксигенотерапію 5 перелити одногруп сумісну кров
25. Ларингоспазм ліквідують введенням:	1 м’язових релаксантів та ШВЛ 2 стимуляторів дих. (кордіаміну) 3 натрію гідрокарбонату 4 сечогінних 5 накладанням трахеостоми
26. Для проведення тривалої (більше тижня) штучної вентиляції легень хворому слід:	1 накласти трахеостому 2 заінтубувати трахею 3 провести конікотомію 4 вводити дихальні аналептики 5 здійснити трахеобронх. лаваж
27. Для попередження виникнення ларингоспазму необхідно:	1 ввести периферичні М-холінолі- тики 2 очистити рот та горло від харко- тиння 3 ввести хворому спазмолітики (розчин но-шпи) 4 провести ШВЛ 5 вивести нижню щелепу
28. Для усунення аспіраційного синдрому необхідно:	1 відсмоктати із трахеї шлунковий вміст 2 ввести еуфілін 3 ввести глюкокортикоїди 4 натиснути на епігастральна ді- лянку 5 промити шлунок
29. При попаданні стороннього тіла в гортань у дитини виникла асфіксія. Врятувати дитину може тільки:	1 пряма ларингоскопія з діставанням стороннього тіла 2 невідкладна трахеостомія 3 різкий удар між лопатками 4 поворот дитини вниз головою 5 фіброгастроскопія

 

 

іноді екстрасистоли, мимовільне сечовипускання. Яка стадія гострої дихальної недостатності:	5 У стадія
18. У хворого відсутня свідомість. Виникли судороги. Зіниці розши-рені. Шкіряні покриви синюшні з мармуровим малюнком. АТ Крит. впав. Пульс аритмічний. Виявлю-на гіпоксія і гіперкапнія. Діагноз:	1 ІІІ стадія 2 І стадія 3 ІІ стадія 4 ІУ стадія 5 У стадія
19. Пацієнт в реанімаційному відділенні у коматозному стані, відмічається рідке (6-8 дих/хв), шумне, глибоке дихання. Визна-чить патологічний тип дихання:	1 дихання Чейн – Стокса 2 тахіпноє 3 дихання Біота 4 дихання Куссмауля 5 брадипноє
20. Хворий у коматозному стані, дихає через трахеостому. Чергова м/с реанімаційного від. помітила, що дихання у нього стало частіше, з’явився ціаноз шкіри. Що з переліченого стало причиною порушення дихання:	1 набряк гортані 2 обтюрація трубки 3 набряк легень 4 ларингоспазм 5 западання язика
21. Які з препаратів не належать до бронхолітиків:	1 димедрол 2 адреналін 3 еуфілін 4 сальбутамол 5 тровентол
22. Які з препаратів не признача-ють під час приступу бронхіальної астми:	1 строфантин 2 еуфілін 3 адреналін 4 астмопент 5 теофедрин
23. Що не являється причиною астматичного статусу:	1 приступ стенокардії 2 інфекції дихальних шляхів 3 відміна глюкокортикоїдів 4 передозування адреноміметиків 5 використання великих доз не- стероїдних препаратів

 

1-й період – хворий притомний, знаходиться на ногах (2-4 хв);

2-й період – втрата притомності та розвитку судом (2-3 хв);

3-й період – клінічна смерть. Триває з 5-ї до 10-ї хв.

Невідкладна допомога

У першому періоді лікар, медсестра чи будь-хто, обізнаний з основами реанімації, повинен спробувати прийом Геймліха. Для цього реаніматор заходить за спину потерпілого та охоплює руками нижні відділи його грудної клітки, заводячи кисті рук в епігастральну ділянку. Він наказує потерпілому енергійно видихнути, і в цей час стискає руками грудну клітку та різко перегинає його тулуб до переду і донизу.

Такий прийом дозволяє створити високий тиск у трахеї потерпілого, внаслідок чого видихуване повітря виштовхує стороннє тіло з-поміж голосових зв'язок назовні.

При невдалій спробі, або при втраті притомності (другий період), врятувати життя потерпілому може лише негайна конікотомія (розсічення щитоподібно-перстнеподібної зв’язки).

Ларингоспазм.

Це раптове патологічне змикання голосових зв'язок, що проявляється різким утрудненням чи неможливістю здійснити вдих.

Ларингоспазм виникає внаслідок патологічного рефлексу при надмір-ному подразненні гілок блукаючого нерва.

Причини

• Травматичні операції та маніпуляції в ділянці рефлексогенних зон (голосові зв’язки, біфуркація трахеї, надгортанник, очні яблука, брижа очеревини, прямокишковий жом, окістя).
• Подразнення голосових зв'язок при попаданні на них крапельок слини, часточок їжі, кислого шлункового вмісту, води.

Може бути частковим і тотальним.

У обох випадках він проявляється раптовим виникненням інспіраторної ядухи. Хворий прагне вдихнути: активно скорочуються дихальні м’язи, втягуються міжреберні проміжки, яремна вирізка, надключичні ямки.

При частковому – незначний об’єм повітря проникає крізь нещільно стулені голосові зв’язки, які, коливаючись, спричиняють звук, що нагадує крик півня.

Для тотального характерна афонія. Протягом декількох хвилин у хворого наростає ціаноз, тахікардія, підвищується АТ; в подальшому під дією гіпоксії втрачається притомність, пригнічуються рефлекси.

Невідкладна допомога

• Негайно оксигенація, припинити дію подразника на рефлексо-генну зону (якщо проводиться операція – зупинити її).
• Ввести в/в р. атропіну сульфату (0,01 мг/кг), еуфіліну (2,4% - 5-10 мл, розбавивши його вдвічі фізрозчином.
• При наявності алергії, хімічного або термічного ураження голо-сових зв'язок – антигістамінні середники (2,5% р. піпольфену – 2 мл) та глюкокортикоїди (р. преднізолону 60-90 мг).
• При необхідності – інтубація, конікотомію, ШВЛ.
• При клінічній смерті – негайна серцево-легенева реанімація.

 

Гострий стенозуючий ларингіт (синдром «несправжнього крупа)

Це гостре звуження підзв’язкого просвіту гортані,

зумовлене набряком слизової оболонки інфекційного ґенезу.

Він виникає у дітей дошкільного віку, що хворіють гострою вірусною інфекцією, із загостренням у вечірньо – нічні години.

Для «крупа» характерне утруднене дихання (особливо вдих), що проявляється шумним диханням, «гавкаючим», сухим кашлем, захриплістю голосу, аж до афонії.

Розрізняють 4 ступені стенозу, відповідно до яких проводять ІТ.

Клініка

• Дитина неспокійна, періодично виникають утруднене дихання і гавкаючий кашель.
• Під час видиху не втягуються підключичні та яремна ямки.
• Видих подовжений.

Лікувальні заходи

• Гірчичники на грудну клітку і ділянку гортані.
• Гарячі ножні ванни 3-4 рази на добу.
• Загальні гірчичні ванни з поступовим підвищенням Т до 39-40⁰С; після ванни – напівспиртовий компрес на грудну клітку.
• При неефективності: в/в 10 мл 40% р. глюкози, 3,5 мл 10% р. кальцію глюконату (проти набряку), 0,1 мл 1% р. димедролу (антигістамінний та седативний ефект), 5-10 мг/кг гідрокорти-зону (проти набряку), 1-2 мл 2,4% р. еуфіліну, 0,5 мл 2% р. но-шпи, 0,1 мл 5% р. ефедрину (розслаблення м’язів бронхів).

 

 

	4 почати ШВЛ 5 налагодити інгаляцію кисню з піногасником
12. У пацієнта в поза лікарняних умовах, внаслідок укусу оси, виник гострий набряк гортані з асфіксією. Ваші дії в цій ситуації:	1 зробити конікотомію 2 зробити трахеостомію 3 провести прийом Геймліха 4 вивести нижню щелепу 5 максимально розігнути голову
13. У пацієнта після утоплення відсутнє дихання та пульсація на сонних артеріях. Які Ваші дії:	1 очистити ротову порожнину, почати реанімаційні заходи 2 виділити воду з легень натиску- ванням на грудну клітку 3 видалити воду з шлунка, натис- куванням на епігастрал. ділянку 4 дати понюхати нашатирн. спирт 5 нічого не робити
14. У хворого, який страждає на гіпертонічну хворобу, раптово розвинулася втрата свідомості, дихання часте, хрипле. Яка перша допомога:	1 бокове положення, повітропровід 2 введення кордіаміну 3 введення лобеліну 4 введення аміназину 5 положення з опущеним головним кінцем
15. У хворого з трахеостомою не-обхідно провести санацію трахео-бронхіального дерева. Тривалість одномоментного відсмоктування повинна складати не більш:	1 15 секунд 2 10 секунд 3 20 секунд 4 25 секунд 5 30 секунд
16. Хворий скаржиться на нестачу повітря, головний біль, збуджений, напружений, шкіра холодна, бліда, волога, легкий ціаноз слизових обуло-нок, нігтів. АТ підвищений, тахікардія. Яка стадія гострої дихальної недостатності:	1 І стадія 2 ІІ стадія 3 ІІІ стадія 4 ІУ стадія 5 У стадія
17. У хворого свідомість сплутана, проявляється агресивність, рухове збудження. Виражений ціаноз шкіри. АТ підвищене, тахікардія,	1 ІІ стадія 2 І стадія 3 ІІІ стадія 4 ІУ стадія

	3 діабетична кома 4 уремічна кома 5 все перелічене
6. Для попередження кисневого голодування тканин застосовують гіпербаричну оксигенація, при якої кисень вводять під тиском:	1 3 атм. 2 5 атм. 3 2 атм. 4 1 атм. 5 0,5 атм.
7. Що робити при западанні язика:	1 будь-який прийом з перелічених 2 голові хворого придати поло- ження, як при штучному диханні «рот до рота» 3 висунути нижню щелепу вперед 4 ввести повітровід 5 покласти на бік або на живіт з повернутою на бік головою
8. При анафілактичному набряку гортані краще за всього для конікотомії застосовувати:	1 іглу Дюфо великого діаметру 2 іглу Дюфо малого діаметру 3 скальпель 4 іглу Біра 5 іклу Касирського
9. З якої маніпуляції починається невідкладна допомога при гострій дихальній недостатності:	1 туалету дихальних шляхів 2 кисневої терапія 3 лужної терапії 4 відволікаючої терапії 5 введення еуфіліну
10. Яку першу дію при гострій дихальній недостатності повинна виконати медсестра:	1 звільнити дих. шляхи від слизу 2 ввести ліричну суміш 3 поставити гірчичники 4 надати підвищеного положення 5 ввести кардіотонічні засоби
11. У хворого астматичний статус, часті інгаляції з кишенькового інгалятора неефективні. Яку допомогу необхідно надати:	1 налагодити інгаляцію кисню, ввести еуфілін 2,4% - 10 мл, преднізолон 60 мг 2 продовжити інгаляцію з кишенькового інгалятора 3 ввести розчин папаверину з ди- базолом

• Зазначені заходи є провідними під час подання допомоги удома.
• У стаціонарі або на етапі швидкої допомоги на перший план виходить медикаментозна терапія, а відтяжні процедури стають допоміжними заходами.

Лікувальні заходи

• Ті ж самі заходи, повторюють.
• Розчин ефедрину не застосовують!
• Інгаляції підігрітого, зволоженого кисню і суміші: 50 мл 1,5% р. натрію гідрокарбонату, 5 мг хімотрипсину або трипсину (для розрідження кірок і згустків), 50 мг гідрокортизону, антибіотики.
• Інгаляцію ліків можна передувати з інгаляціями настоїв ромашки, шавлії, безсмертнику, листя евкаліпту або цибулі.
• Обов’язкова госпіталізація у відділення інтенсивної терапії.
• Застосування ефедрину на тлі акроціанозу небезпечне (посилює периферичний спазм судин і поглиблює гіпоксію).
• Інгаляції можна застосовувати при 1 ступені тяжкості ларинго-трахеобронхіту (коли є можливість).

Лікувальні заходи

• Термінова інтубація трахеї або трахеостомія + ті самі заходи, що вживають при І та ІІ ступені тяжкості. ШВЛ з регулярною санацією дихальних шляхів електровідсмоктувачем.
• Для розрідження густого липкого слизу, звільнення дихальних шляхів від фібринозних нашарувань необхідно постійне крапель-не введення в отвір трахеї крізь інкубаційну трубку або трахео-стомічну трубку вищеназваної суміші.

 

• Інгаляція 100% кисню без попередньої інтубації або трахеостомії може призвести до пригнічення дихального центру і зупинки дихання.
• Насамперед, забезпечують прохідність дихальних шляхів, а потім дають кисень.

Клініка

• Непритомність,
• судоми,
• сірий колір шкіри і слизових,
• гіпотензія, брадикардія,
• агональне дихання,
• широкі зіниці.

Лікувальні заходи

• Ті ж самі заходи, що й при ІІІ ступені тяжкості патології.
• Майже все необхідне для проведення екстрених реанімаційних заходів.

Техніка трахеостомії

Після обробки операційного поля в асептичних умовах хірург пальцями фіксує гортань i строго по середній лінії шиї, починаючи пiд виступом щитоподібного хряща, робить розтин, довжиною 4-5 см.

Розсікає шкіру, підшкірну жирову клітковину та апоневроз.

Далі тупим шляхом відпрепаровує персневидний хрящ i гострим гачком відтягує його доверху i вперед.

По нижньому його краю робить поперечний розтин фасції, яка покриває перешийок щитоподібної залози.

Далі тупим гачком відтягує його вниз. Оголену трахею проколює та піднімає однозубим гачком і розсікає два її кільця.

В розріз вводить розширювач Труссо і між його браншами вставляє трахеостомічну трубку.

У деяких випадках для введення трубки в трахеї можна вирізати овальний отвір. Діаметр отвору повинен бути не більшим за третину діаметра трахеї.

На шкіру накладають 2-3 шви, асептичну пов’язку.

Трубку за допомогою марлевих смужок фіксують за шию.

 

Карта орієнтовної основи дій (ООД) роботи студентів з літературою

№	Завдання	Вказівки до завдання	Самостійна запис студ.
	Фізіологія дихання Класифікація гіпоксії. Клінічна картина, допомога Оксигенотерапія: методи, показання, токсична дія кисню	Вивчити Законспектувати   Перелічити методи та показання оксигенотерапії

 

Тестовий контроль

1. У пацієнта, 62 років, який страждає бронхіальною астмою, раптово виникла ядуха. Надайте необхідне положення важкохво-рому:	1 напівсидяче 2 горизонтальне 3 на правому боці 4 з опущеним головним кінцем 5 на лівому боці
2. Для включення свідомості, підвищення стійкості мозку до гіпоксії при гострій дихальній недостатності застосовують:	1 оксибутират натрію 2 анальгін 3 ефір 4 етамзілат натрію 5 морфін
3. При вве