Клініка справжнього утоплення

Й період – ПОЧАТКОВИЙ

• Свідомість витягнутого з води збережена.
• Збудження, неадекватні реакції на обставини, недооцінка серйозності його. Відмова від медичної допомоги.
• Важка депресія. Може бути загальмованість.
• Озноб, шкіра синюшного кольору, “гусяча шкіра”.
• Часте дихання. Приступи кашлю. Тахікардія, гіпертензія.
• Іноді блювання проковтнутою водою.

2-й період – АГОНАЛЬНИЙ:

• Наростає ціаноз. Потерпілий непритомніє.
• Шкіра стає фіолетово-синьою (“сині утоплені”).

• Тахікардія переходить у брадикардію і аритмію.
• Гіпотензія. Дихання часте, судомне.
• Виділення рожевої піни з рота і носа.

3-й період – КЛІНІЧНА СМЕРТЬ:

• Свідомість відсутня.
• Різко виражена синюшність шкіри та слизових оболонок.
• Обличчя одутле. Вени шиї набряклі.
• Апное, асистолія, арефлексія. розширення зіниць.

Асфікcичне утоплення

Є наслідком різкого гальмування ЦНС під впливом:

• алкоголю;
• раптового захворювання (гострий інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, приступ епілепсії тощо);
• травми (перелом шийного відділу хребта під час пірнання);
• механічного ушкодження тіла під час занурювання в воду.

При асфікcичному утопленні:

• Некоординовані рухи або спроби випірнути з води відсутні.
• Гіпервентиляції нема.
• Вода без перешкод потрапляє в верхні дихальні шляхи.
• Попадання води на голосові зв'язки викликає їх рефлекторне змикання. В подальшому може зупинитись дихання.
• Вода не проникає в нижні дихальні шляхи.
• Причиною зупинки серця є гіпоксія.

Клініка асфікcичного утоплення

• Шкіра і слизові синій колір, але менше, ніж при справжньому.
• Короткий початковий період. Швидко змінюється агональним.
• Тризм. Ларингоспазм. Виділення рожевої піни з рота і носа.
• Наростаюча асфіксія приводить до атонії і розмикання голосових зв’язок і вода попадає в дихальні шляхи.

Синкопальне утоплення

• Спостерігається у 5% випадків.

• Внаслідок переляку, холодного впливу води, травмування реф-лексогенних зон при падінні в воду.

• Виникає зупинка серця – “синкопа”.
• У таких потерпілих шкіра блідо – сіра.
• В дихальних шляхах вода відсутня.

Клініка синкопального утоплення

• Дихання і серцебиття відсутні. Асфіксія і апное одночасно.

	положення 5 закинути голову доверху
48. Бригада ШМД прибула у навчальний заклад. Студент зі страхом в очах тримався за шию. Шкіра ціанотична. Дихання свистяче, утруднене. Запідозрене стороннє тіло гортані.Які дії слід виконати в першу чергу:	1 застосувати прийоми Геймліха 2 ввести знеболюючі 3 вставити товсту голку в трахею 4 провести трахеостомію 5 ввести спазмолітики
49. У потерпілого під час їди рап-тово виник сильний кашель, заду-ха, втрата свідомості. Пульсація на сонних артеріях послаблена, само-стійне дихання відсутнє. Що слід медсестрі виконати негайно у потерпілого:	1 прийом Геймліха 2 прекардіальний удар 3 непрямий масаж серця 4 ШВЛ 5 прямий масаж серця
50. Пацієнт, після тяжкої ЧМТ, знаходиться у коматозному стані, дихає через трахеостому. Чергова м/с помітила, що дихання у нього стало частішим, з’явився ціаноз шкіри. Визначте наявну проблему пацієнта:	1 обтурація трахеостомічної трубки 2 западання язика 3 набряк легень 4 ларингоспазм 5 спонтанне дихання
51. Сторонні тіла гортані видаляють спеціальними щипцями під контролем:	1 ларингоскопії 2 лапаротомії 3 лапароскопії 4 езофагоскопії 5 бронхоскопії
52. Ви працюєте сестрою – анесте-зисткою. Під час проведення інга-ляційного наркозу виникло усклад-нення – западання язика. Для від-новлення дихання вирішено ввести повітровід. Якої довжини повітро-відну трубку Ви виберете для цієї маніпуляції:	1 від кута рота до кута нижньої щелепи 2 від кута рота до верхнього краю надгортанника 3 від губ до нижнього краю надгортанника 4 від зубів до середини нижньої щелепи 5 від кінчика язика до зіву

 

43. Утопленого чоловіка 48 років доставили на берег через 6 хвилин після утоплення. Свідомість відсу-тня, пульс не визначається. Почали серцево-легеневу реанімацію: ШВЛ методом «рот до рота» і ма-саж серця. Яка з перелічених ознак вказує на ефективність реанімацій-них заходів:	1 звуження зіниць 2 підвищення артеріального тиску 3 прискорення пульсу 4 сповільнення пульсу, часте дихання 5 прискорення дихання
44. З води витягли людину без ознак життя. Пульс і дихання відсутні. Тони серця не вислухо-вуються. Яка послідовність надання першої допомоги:	1 відновити прохідність дихальних шляхів та провести СЛР 2 покласти потерпілого обличчям донизу 3 негайно провести ШВЛ та непрямий масаж серця 4 звільнити від одягу, провести масаж серця 5 все перераховане вірно
45. Під час їжі у пацієнта А. 33 р., раптово виникла інспіраторна за-дишка, приступоподібний кашель, ціаноз лиця, осиплість голосу. По-страждалий збуджений, судорожно охоплює руками шию. Які заходи виконає фельдшер ШМД:	1 прийом Геймліха 2 трахеостомія 3 трійний метод Сафара 4 ШВЛ 5 постуральний дренаж
46. Фельдшер ШМД надає НД па-цієнту Л. 39 р. з ГДН, обумовле-ною аспірацією стороннім тілом верхніх дихальних шляхів. Що необхідно провести у випадку неефективності постукування по спині і прийомі Геймліха:	1 пальцеве видалення стороннього тіла 2 ШВЛ 3 трійний метод Сафара 4 вібраційний масаж 5 постуральний дренаж
47. Молодий чоловік під час прийому їжі раптово схопився за шию, рот відкритий, дихання неможливе, ціаноз, відсутні голос та кашель. Які міроприємства необхідно провести в першу чергу:	1 використати метод черевних поштовхів 2 розпочати серцево-легеневу реанімацію 3 ввести зонд в шлунок 4 в вридати хворому горизонтальне

• Не виділяється піна та рідина з верхніх дихальних шляхів.
• Шкіра різко бліда (“білі утоплені”).
• У разі справжнього утоплення спочатку виникає зупинка серця, а в разі асфікcичного – зупинка дихання.
• Однак під час усіх видів утоплення насамперед загасає функція кори головного мозку.

 

Особливості реанімаційних заходів при утопленні

• При справжньому утопленні дуже важливо розпочати ШВЛ якомога раніше, зразу ж після виведення голови потерпілого над поверхнею води та очищення ротової порожнини і горла від водоростей, піску, блювотних мас.
• Недоцільно витрачати дорогоцінний час на перевертання хворого головою вниз та звільнення від води (яка і не витече) трахеї та бронхів.
• Крім того, натискання на живіт може спричинити виділення з шлунка його вмісту, який може потрапити у дихальні шляхи.

Інтенсивна терапія

• Всіх потерпілих, що знаходились під водою, незалежно від загального стану, транспортують у відділення інтенсивної терапії та активно спостерігають за ними протягом декількох днів.

• Хворим із справжнім утопленням у прісній воді в/в вводять 10% розчин хлориду кальцію – 10 мл (для боротьби з гіперкаліємією).
• Після перенесеної клінічної смерті проводять ШВЛ декілька днів для попередження розвитку “вторинного утоплення” – блискавичного набряку легень, що швидко приводить до смерті).
• В/в вводять розчин гідрокарбонату натрію 4% (для попередження ниркової недостатності – гемоліз еритроцитів).
• Призначають сечогінні (для виведення води з судинного русла).

• При утопленні в морській воді хворим призначають гіпотонічні інфузійні середники (для корекції гіпертонічної гіпогідратації).

• При асфікcичному та синкопальному типах утоплення прогноз для потерпілих більш сприятливий навіть при тривалішому періоді клінічної смерті, аніж при справжньому утопленні.

• Значно продовжується тривалість клінічної смерті при утопленні в холодній воді (при нульовій температурі).

 

П о в і ш е н н я (странгуляційна асфіксія)

• Патологічний стан, який виникає внаслідок здушування шиї зашморгом під дією маси тіла і призводить до механічної асфіксії.

Розвиток термінального стану зумовлений:

• гострою гіпоксією (механічне здавлювання дихальних шляхів),
• порушенням кровообігу головного мозку (здавлювання сонних артерій, яремних вен),
• серцевої слабкості аж до асистолії (механічне подразнення (стискання) блукаючого і верхньогортанного нервів.