Сепсис новонароджених. Етіологія. Клінічна картина. Лікування. Оксигенотерапія.

Організм новонародженого не локалізує, а генералізує запальний процес. Найчастіше збудниками сепсису є стафілокок, рідше стрептокок, пневмокок, кишкова і синьогнійна палички, сальмонела. Зараження відбувається: 1) внутрішньоутробно, 2) під час пологів, 3) після народження.

Слід зазначити ряд факторів, які знижують опірність організму немовляти— патологія вагітності, недоношування, неправильне вигодовування.

Клініка сепсису характеризується різними симптомами. Абсолютних ознак хвороби немає. Спостерігається порушення загального стану (неспокій або млявість, розлади сну), ослаблення активності ссання, поява зригувань або блювання, зменшення маси тіла. Випорожнення стають частими і мають рідку консистенцію. Дитина швидко слабне. Підвищується температура тіла. Колір шкіри набирає характерного для сепсису сірувато-землистого відтінку, який на другому тижні хвороби стає жовтяничним. З'являються різні висипання, крововиливи. Тургор тканин знижується. Іноді збільшуються печінка і селезінка. Дихання стає прискореним і поверхневим, тони серця ослабленими і частими. Наростає анемія. Виникає лейкоцитоз з нейтро-фільним зсувом уліво, збільшується ШОЕ. В сечі часто визначають білок, еритроцити, лейкоцити. У посівах крові, калу, слизу із носа і горла найчастіше виділяють стафілокок.

Залежно від того, що переважає, загальні чи місцеві зміни, розрізняють септицемію або септикопіємію.

Септицемія характеризується гострим початком, високою температурою тіла, вираженою інтоксикацією. Але при ній в організмі немає гнійних вогнищ. Ця форма сепсису розвивається у перші два тижні життя.

При септикопіємії на фоні загального тяжкого стану утворюються метастатичні гнійні вогнища (кон'юнктивіт, отит, флегмона, плеврит, пневмонія, піурія, остеомієліт та ін.).

Лікування. Основні принципи терапії сепсису такі:

1. Забезпечення раціонального догляду і вигодовування.

2. Цілеспрямована антибактеріальна терапія з урахуванням чутливості виділеного збудника до антибіотика. Тепер перевагу віддають антибіотикам широкого спектра дії (напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди та ін.). Антибіотики поєднують не тільки між собою, а й з іншими хіміопрепаратами, зокрема з нітрофуранами.

3. Імунотерапія (протистафілококові плазма і гамма-глобулін, імуноглобулін).

4. Дезинтоксикаційні засоби (внутрішньовенні вливання глюкози, гемодезу, реополіглюкіну, альбуміну та ін.).

5. Вітамінотерапія (вітаміни групи В, ретинол, токоферол, аскорбінова кислота, АТФ, глютамінова кислота та ін.).

6. Боротьба з дисбактеріозом (біфідум-і лактобактерин).

7. Симптоматична терапія.

Оксигенотерапія: Оснащення:джерело кисню (киснева подушка);апарат Боброва;стерильний носоглотковий катетер;0,9% розчин натрію хлориду;стерильні пінцет і шпатель;стерильний матеріал (марлеві серветки);лоток для оснащення, лоток з водою;лоток для відпрацьованого матеріалу;лейкопластир, ножиці, годинник;рукавички; масляні краплі в ніс.

Підготовка до процедури

• Встановити доброзичливі відносини з родичами дитини • Познайомити їх з метою і ходом процедури

• Вимити і осушити руки • Приготувати необхідне оснащення • Підготувати до роботи апарат Боброва: - налити в чисту скляну ємність на 2/3 об'єму воду температурою 38-40°С (неприпустимо підвищувати температуру розчину) поставити апарат Боброва у ємкість з водою Т-38°С, - довгу трубку апарату занурити в рідину і приєднати до джерела кисню (киснева подушка), - забезпечити герметичність з'єднань, - перевірити прохідність апарату Примітка: для зволоження використовують стерильні розчини води, ізотонічний розчин натрію хлориду, 2 % розчин натрію гідрокарбонату; за наявності набряку легенів використовують - 30 % спирт, температура яких повинна бути кімнатною • Обробити дезрозчином сповивальний матрац, постелити пелюшку • Надати дитині підвищене положення, поклавши її так, щоб голова і верхня частина тулуба знаходилися на підведеному головному кінці матрацу • Перевірити прохідність дихальних шляхів, при необхідності очистити носові ходи

Виконання процедури

• Вимити і осушити руки, надіти маску, обробити руки • Надіти стерильні рукавички • Узяти катетер як писальне перо правою рукою на відстані 3 - 5 см від кінця, що вводиться, і змастити ізотонічним розчином методом поливу • Ввести катетер по нижньому носовому ходу до мітки (при введенні катетер тримати перпендикулярно до поверхні особи) Проконтролювати положення катетера за допомогою шпателя Примітка: катетер введений правильно, якщо його кінчик видно в зіві і знаходиться на 1 см нижче за язичок м'якого піднебіння. • Закріпити зовнішню частину катетера на щоці пацієнта смужками лейкопластиру • Приєднати зовнішню частину катетера через гумову трубку (завдовжки не більше 60 см) до короткої трубки зволожувача, розташованої над рідиною Увага! Якщо використовується одноразовий катетер, в цьому випадку введіть у ніздрі дитини дві тоненькі трубочки від носового катетера, їх зафіксуйте лейкопластиром • Відрегулювати швидкість подачі кисню (контролюється ротаметром або швидкістю проходження бульбашок газу через зволожувач)., концентрація кисню в повітрі 30-40% • Засікти час подачі кисню (за призначенням лікаря) • Після закінчення призначеного часу оксигенотерапії відключити подачу кисню Примітка: при тривалій оксигенотерапії кожні 30 - 40 хвилин слід міняти положення катетера в інший носовий хід після попереднього відключення подачі кисню

Завершення процедури

• Видалити катетер через серветку

• Ввести в носовий хід 2-3 краплі масляних крапель • Використані інструменти і рукавички занурити в дезрозчин • Вимити і осушити руки

• Зробити запис про проведену процедуру в лист призначень 3. Оксигенотерапія за допомогою носоглоткового катетера: а - визначення довжини частини катетера, що вводиться; б, в- положення катетера в носоглотці