Рани. Класифікація. Види загоєння ран. Підготувати усе необхідне для пхо рани.

 

Поранення – це вид травми, який виникає внаслідок безпосередньої дії

різних чинників зовнішнього середовища і проявляється розрізом, розривом або розчавленням тканин. Раною (vulnus) називають механічне пошкодження тканин організму, яке супроводжується порушенням цілості – шкіри або слизових оболонок. При наявності поверхневої рани можливе пошкодження і глибоколежачих внутрішніх органів (шлунка, кишечника, селезінки тощо). У цих випадках поранення називають відкритою раною шлунка, кишечника, селезінки та ін. Найбільш частим механічним пошкодженням поверхневих шарів шкіри або слизових оболонок є садна та подряпини.

Біологічні процеси, що відбуваються у рані, мають складний характер.

Услід за дією травмуючого фактора рана заповнюється рановим секретом,

який складається з крові, некротичних клітин, сторонніх тіл, мікроорганізмів,біологічно активних речовин – гістаміну, серотоніну, кінінів,простагландинів тощо, які, в свою чергу, зумовлюють порушення мікроциркуляції і створюють умови для запалення в рані. Комплекс місцевих і загальних біологічних реакцій тканин і систем організму, спрямованих на обмеження і відторгнення некротичних мас, боротьбу з інфекцією, відновлення і заміщення пошкоджених структур, називається рановим процесом.

Класифікація ран 1. За причиною виникнення рани поділяють на умисні (операційні, вогнепальні, ножові, забійні та ін.) й випадкові.

2. За обставинами поранення розрізняють рани: побутові, промислові,

сільськогосподарські, спортивні та ін.

3. Залежно від глибини пошкодження і напрямку ранового каналу розріняють поверхневі та глибокі рани. Вони можуть бути непроникаючими і проникаючими.

4. За характером дії травмуючого фактора рани поділяють на: а) різані

(vulnus incisum) – вони характеризуються широким зяянням і значною кровотечею; б) колоті (vulnus punctum) – особливістю колотих ран є незначне ушкодження покривів і значна глибина, у зв’язку з чим можливі ушкодження порожнин, глибоко розміщених за ходом ранового каналу судин, нервів і різних органів. При цьому виді ран рановий канал замкнутий і мікроби глибоко проникають у тканини. в) забійні рани (vulnus contusum) – супроводжуються значним пошкодженням тканин, особливо шкіри, у зв’язку з чим забійні рани часто загоюються вторинним натягом; г) рубані (vulnus caesum) – вони характеризуються глибиною і значним пошкодженням тканин, інколи з порушенням цілості кісток та внутрішніх органів, за своїм характером пошкодження; д) розчавлені рани (vulnus conguassatum) – х-ться значним пошкодженням тканин і органів, іноді з відривом кінцівок (травматична ампутація), часто ускладнюються розвитком інфекції; е) рвані рани (vulnus laceratum) – х-ться розривом і відшаруванням тканин, інколи утворюються скальпи шкіри на значному протязі; ж) рани від укусів (vulnus morsum) – характеризуються глибокими і широкими ушкодженнями, значним забрудненням, часто ускладнюються гострою гнійною інфекцією, слина деяких тварин може містити токсини або отруту, вірус сказу; з) вогнепальні рани (vulnus sclopetaruim) – виникають внаслідок кульових або осколкових поранень; для вогнепальних поранень характерна велика травматизація і руйнування тканин у зв’язку з чим виділяють такі зони пошкодження: 1-а зона – рановий канал; 2-а – прямого травматичного некрозу (містить нежиттєздатні тканини, просякнуті кров’ю); 3-я – зона молекулярного струсу (складається із пошкоджених клітинних структур з порушеними процесами метаболізму). При несприятливих умовах (зниження перфузії крові, оксигенації, розвиток інфекції тощо) у цій зоні виникає некроз тканин, нагноєння. Залежно від характеру ранового каналу розрізняють наскрізні, сліпі і дотичні вогнепальні поранення. При наскрізних пораненнях вихідний отвір ранового каналу завжди більший від вхідного. Розміри ушкоджень шкіри не визначають величини ушкодження глибоко розміщених тканин. Так, при незначних шкірних ранових отворах у ділянці стегна чи гомілки можуть бути великі розриви і розчавлення м’язів, значні крововиливи; змішані рани (vulnus mixtum) – поєднують у собі властивості різних ран: колото-різана, рвано-забійна тощо.

5. За ступенем інфікованості: асептичні – рани після чистих оперативних втручань або первинної хірургічної обробки; бактеріально забруднені – м\о знаходяться в рані, але не проявляють патогенної дії; інфіковані – в рані виникають усі клінічні ознаки запалення; гнійні – рани виповнені гнійним ексудатом.

6. За наявністю ускладнень розрізняють неускладнені і ускладнені рани.

7. За видом загоювання: загоювання первинним натягом – найкращий тип загоювання ран, який відбувається в короткі терміни часу, не супроводжується ускладненнями; загоювання вторинним натягом (інфіковані рани) – проходить з нагноєнням та утворенням грануляційної тканини; загоювання під струпом – відбувається при невеликих поверхневих пошкодженнях: саднах, потертостях, опіках та ін.

Види загоєння ран. Залежно від розмірів пошкодження, форми ранового дефекту, стану живлення тканин, наявності та характеру мікрофлори, реактивності організмурозрізняють такі види загоєння ран:

1. Загоєння первинним натягом. Первинним натягом загоюються асептичні,

“чисті”, неінфіковані рани, у яких відсутні сторонні тіла, змертвілі тканини,

збережене кровопостачання та іннервація. У них швидко відбуваються репа-

ративні процеси, настає склеювання країв рани і формування вузького лінійного рубця. Загоювання первинним натягом проходить протягом 6-10 діб без утворення грануляційної тканини. Терміни загоювання залежать від локалізації рани, віку потерпілого й стану поранення. Рани, розташовані в ділянках з доброю васкуляризацією (голова, шия, обличчя), загоюються досить швидко.

2. Загоювання вторинним натягом відбувається у тих випадках, коли рана

є інфікованою, містить нежиттєздатні тканини, сторонні тіла тощо.

У цих випадках загоювання рани відбувається з вираженими клінічними і

морфологічними ознаками запалення. У рані виникає біль, припухлість, почервоніння, підвищується температура тіла, пов’язка просякає ексудатом. Залежно від виду ранової мікрофлори та наявності некротичних тканин, виділення з рани можуть бути серозними або гнійними. З очищенням рани від некротичних тканин і ексудату з’являються окремі ділянки (гранули) грануляційної тканини, яка поступово розростається, наповнює рану і перетворюється в фіброзну тканину (рубець). Одночасно настає епітелізація рани за рахунок розростання шкірного епітелію. У цілому загоювання ран вторинним натягом є тривалим процесом, він може тривати від 15-20 діб до декількох тижнів. Рубець при цьому виді загоювання стає грубим, при його зморщуванні можуть спостерігатися контрактури суглобів (якщо рана розташована в ділянці суглоба) або деформація певної ділянки тіла.

3. Загоювання під струпом. Спостерігають при поверхневих ушкоджен-

нях шкіри, опіках і відмороженнях. Струп – це кірочка, яка утворюється з

крові й лімфи і щільно прилягає до ушкодженої шкіри. Загоювання рани під

струпом відбувається за загальними принципами регенерації, тільки значно

швидше, оскільки він виконує функцію біологічної пов’язки, захищає рану від інфікування і травматизації. Тривалість загоєння під струпом залежить від розмірів ран, а також швидкості епітелізації, і складає в середньому 8-12 діб.

Алгоритм: З шафи, де зберігається загальний інструментарій, відібрати у лоток такі інструменти.

Загальний інструментарій. Корнцанг – 2; Цапки – 4; Шприц та голка – 2; Зонд жолобкуватий – 1; Зонд ґудзиковий – 1; Пінцет анатомічний - 2

Інструменти для розсічення тканин. Скальпель черевцевий – 1; скальпель гострокінцевий – 1; ножиці: Купера – 1; прямі гострокінцеві хірургічні – 1

Інструменти для спинення кровотечі. Кровоспинні затискачі Кохера – 4; Більрота – 4; затискач по типу “москіт” – 2 шт.

Інструменти для розширення тканин Гачки Фарабефа – 2; Гачки трьохзубі - 2

Інструменти для зшивання тканин. Голки ріжучі – 2; Голки колючі – 2; Голкотримач Гегара – 2; Пінцети: хірургічний –2,

Показання: Первинна хірургічна обробка виконується в поранення в перші 6 годин з часу отримання рани.

Провести передстерилізаційну обробку та стерилізацію відібраного інструментарію.