Организационная структура управления.Функц.зав,мет,и т.д.

Дошкольное учреждение имеет управляемую и управляющую системы. Управляемая система состоит из взаимосвязанных между собой коллективов: педагогического, медицинского и обслуживающего.
Организационная структура управления в дошкольном учреждении представляет собой совокупность всех его органов с присущими им функциями. Она может быть представлена в виде трех уровней.

На первом уровне управления находится заведующая детским садом, которая осуществляет руководство и контроль за деятельностью всех структур. Указания и распоряжения заведующей обязательны для всех участников образовательного процесса.
Общее руководство учреждением осуществляет педагогический совет, в состав которого входят все педагоги. Педагогический совет решает вопросы своей деятельности на заседаниях. Педагогический совет правомочен:
* принимать Устав, изменения и дополнения, вносимые в Устав;
* утверждать расписание занятий;
* определять направление воспитательно-образовательной деятельности учреждения;
* утверждать годовой план работы ДОУ;
* принимать программы воспитания и обучения в учреждении;
* рассматривать вопросы повышения квалификации и переподготовки кадров;
* рассматривать и утверждать методические направления работы с детьми в различных группах, а так же все другие вопросы содержания, методов и форм воспитательно-образовательного процесса;

На втором уровне управление осуществляют старший воспитатель, завхоз, старшая медсестра, которые взаимодействуют с соответствующими объектами управления. На этом уровне заведующая осуществляет непосредственную и опосредованную реализацию управленческих решений через распределение обязанностей между административными работниками с учетом их подготовки, опыта, а так же структуры дошкольного учреждения.

Третий уровень управления осуществляют воспитатели, музыкальный руководитель, воспитатель по физической культуре. На этом уровне объектом управления являются дети и их родители.

Завхоз отвечает за сохранность здания дошкольного учреждения и имущества, организует материально-техническое снабжение педагогического процесса, обеспечивает чистоту и порядок в помещениях и на участке, противопожарную безопасность и организацию труда обслуживающего персонала.

Старшая медсестра контролирует санитарное состояние помещений и участков дошкольного учреждения, соблюдение санитарно-противоэпидемиологического режима, качество доставляемых продуктов, организацию питания и качество приготовления пищи, обеспечивает медицинское обслуживание детей, принимает участие в физкультурно-оздоровительной работе с детьми, проводит санитарно-просветительскую работу. Указания, даваемые старшим воспитателем, старшей медсестрой, завхоза в пределах их компетенции, так же обязательны для всех работников.

На воспитателя-методиста дошкольного учреждения возлагаются следующие функции: 2.1. Организация педагогического процесса в дошкольном учреждении.2.2. Анализ образовательно-методистской работы и разработка предложений по совершенствованию ее эффективности. 2.3. Организация работы методического кабинета.2.4. Контроль за качеством воспитания и обучения.2.5. Организация работы по взаимодействию с семьей.

На заведующую образовательным учреждением возлагают­ся следующие функции:

2.1. Общее руководство всеми видами деятельности и струк­турными подразделениями государственного образова­тельного учреждения в соответствии с его Уставом и за­конодательством РФ.

2.2. Организация целенаправленного процесса развития ДОУ в соответствии с его статусом и на основе взаимодействия всех структурных подразделений дошкольного учреждения.

2.3. Обеспечение выполнения всех принимаемых решений и обязательств по административным, хозяйственным и трудовым вопросам в соответствии с Уставом, трудовым договором и договором по оказанию дополнительных платных услуг населению.

2.4. Создание условий для внедрения новых современных технологий образовательного процесса и прогрессивных форм управления и организации труда.

2.5. Принятие мер по обеспечению здоровых и безопасных
условий труда в дошкольном учреждении.

2.6. Контроль над деятельностью административно-хозяйственной, методической, медицинской и психолого-педагогической служб, соблюдением законности и правил
внутреннего трудового распорядка.

2.7. Защита имущественных интересов государственного образовательного учреждения в органах государственной власти.

2.8. Установление внешних связей и контактов ДОУ, необходимых для его успешного функционирования и развития.

 

 

17. Роль управлінських рішень у процесі правління ДНЗ

Жодна людина не може не пізнати на практиці процес прийняття рішень. Кожен із нас протягом дня приймає їх десятки, а протягом життя - і тисячі. Деякі з них прості, інші більш складні і вимагають ретельного обдумування. Для менеджера прийняття рішення - це постійна, досить відповідальна робота. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник будь-якого рівня, формулюючи мету і добиваючись її досягнення. Навіть одним із показників діяльності менеджера є його здатність приймати правильні рішення.

У зв´язку із зовнішніми та внутрішніми обставинами виникає потреба у прийнятті рішення. Рішення - це відповідна реакція на внутрішні та зовнішні впливи, які спрямовані на розв´язання проблем і максимальне наближення до заданої мети. Реалізація цілей будь-якої організації забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень. Своєчасно прийняте науково обґрунтоване рішення стимулює виробництво. Рішення, яке прийняте своєчасно або із запізненням, знижує результативність праці колективу чи окремих виконавців.

Отже, за визначенням Хміля Ф.І., управлінські рішення - це сукупний результат творчого процесу (суб’єкта) та дій колективу (об’єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.

Управлінські рішення є соціальним актом, що організовує і спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню мети, поставленої перед підприємством.

Процес розробки і прийняття рішень, як правило, включає ряд стадій:

• розробку і постановку мети;
• вибір і обгрунтування критеріїв ефективності та можливих наслідків рішень, які приймаються;
• розгляд варіантів рішень, які приймаються;
• вибір і кінцеве формулювання рішення;
• прийняття рішення;
• доведення рішень до виконавців;
• контроль за виконанням рішень.

Тому під управлінським рішенням розуміють вибір альтернативи, акт, який спрямований на вирішення проблемної ситуації. У кінцевому підсумку управлінські рішення є результатом управлінської діяльності. У більш широкому розумінні управлінські рішення розглядають як основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов´язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, які забезпечують реальність управлінських завдань.

Управлінські рішення класифікують за такими ознаками.

За роллю в досягненні цілі організації, стратегічні й тактичні.

За часовим горизонтом: прогнозні, планові, оперативні.

За результатами: вірогідні, детерміновані.

За мірою жорсткості: директивні, рекомендувальні, орієнтуючі.

За періодом дії: довгострокові, середньострокові, короткострокові.

За функціональним змістом: організуючі, координуючі, активізуючі, регулюючі, контролюючі.

За широтою охоплення: вибіркові, систематичні, суцільні.

За об´єктами: виробничі, фінансові, кадрові тощо.

За способом прийняття: одноосібні, сумісні, консультативні, парламентські.

За ступінню універсальності: загальні, спеціальні.

За визначеністю: запрограмовані, незапрограмовані.

За наслідками: ризикові, безризикові.

За характером: творчі, стандартні.

Мескон М., Альберт М. і Хедоурі Ф. виділяють організаційні, інтуїтивні та раціональні рішення.

Організаційні рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов´язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення - забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань.

Організаційні рішення ділять на дві групи:

1)запрограмовані;

2)незапрограмовані.

Запрограмовані рішення - це такі рішення, які однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних дій: вимагають від керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.

Незапрограмовані рішення пов´язані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих.

Інтуїтивні рішення ґрунтуються на припущенні, що вони засновані на "шостому почутті" і на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умови, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху.

Адаптаційні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями. Вони приймаються за умови, що є добрі загальні знання, досвід, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які вже були.

Раціональні (аналітичні) рішення ґрунтуються на всесторонньому науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів.

Відносно альтернативності рішень потрібно відмітити, що вони можуть бути безальтернативні, бінарні, багатоваріантні та інноваційні. Безальтернативні рішення це такі, які мають лише один варіант дій. Бінарні передбачають два протилежних варіанти дій. Багатоваріантні мають декілька різних варіантів дій, із яких необхідно вибрати оптимальний. Інноваційні штучно складаються із елементів, які підходять і раніше були відкинуті. Так формується принципово новий варіант.

Для того, щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно має відповідати ряду вимог. Доктор економічних наук Хміль Ф.І. у підручнику розкриває вимоги до управлінських рішень.

Наукова обгрунтованість передбачає розробку рішень з урахуванням об´єктивних закономірностей розвитку об´єкта управління, які знаходять своє відображення у технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його діяльності.

Цілеспрямованість зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинно мати мету, чітко пов´язану із стратегічним планом розвитку об´єкта управління.

Кількісна і якісна визначеність. Вимога кількісної визначеності управлінських рішень задовольняється встановленням конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів реалізації рішення, яке розробляється. Результати, які не мають кількісного вимірювання, мають бути охарактеризовані якісно.

Правомірність. Будь-яке управлінське рішення повинне випливати з правових норм та виходити з компетенції структурного підрозділу управління чи посадової особи.

Оптимальність. Вимога оптимальності зумовлює потребу у кожному конкретному випадку вибору такого варіанту рішення, який відповідав би економічному критерію ефективності господарської діяльності, максимум прибутку за мінімальних витрат.

Своєчасність рішень означає, що вони повинні прийматися у момент виникнення проблеми, порушень, відхилень у перебігу господарських процесів.

Комплексність управлінських рішень передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв´язків та взаємозалежностей діяльності підприємств.

Гнучкість. Будь-яке всебічно обгрунтоване рішення в управлінській динамічній системі може потребувати коректив, а інколи і прийняття нового рішення.

Повнота оформлення. Необхідно, щоб форма викладу рішення виключала непорозуміння або двозначність у розумінні завдань. Рішення слід формулювати чітко, лаконічно.

Кінцевим продуктом управлінської діяльності, її основою є рішення керівника, тобто вибір ним найкращого варіанту дій із багатьох можливих. Саме життя примушує на чому-небудь зупинитись, прийти до якогось єдиного рішення. Французький учений, фізик, логік Жан Буридан склав дотепну притчу про осла, який здох з голоду, оскільки не зміг вибрати одного із двох однакових оберемків сіна, які залишив йому господар. Це дуже гарна ілюстрація того, що може статися, якщо у керівника відсутня воля. В енциклопедії рішення визначається як "один із необхідних моментів вольової дії".

 

 

18. Річний план роботи ДНЗ,аналіз структурних частин.

План-це основний документ, який регулює навчально - виховний процес. Він являє собою модель праці дошкільного колективу щодо досягнення кінцевих результатів. Річний план є конкретизацією загальнодержавних програм з урахуванням місцевих умов, традицій, конкретних виконавців. Він охоплює період від 1 вересня до 31 серпня.

У ДНЗ України відповідно до наказу МОН України система планування встановлена в Інструкції щодо ведення ділової документації від 23 червня 2000р.№ 240:

1.Перспективне прогнозування розвитку матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення та навчально-виховного процесу навчального закладу.

2.План роботи на поточний навчальний рік.

3.Особисте тижневе планування роботи керівників ДНЗ.

4.Щоденні плани роботи вихователів, муз керівників.

 

Плани роботи ДНЗ повинні бути стислими, конкретними, лаконічними, передбачати заходи, які обов’язково мають бути виконаними та виконання яких можна контролювати.

Планування роботи ДНЗ повинно здійснюватись по основі:

- цілеспрямованості;

- науковості;

- комплектності;

- доцільності;

- системності;

- діагностичності;

В основу системи планування роботи ДНЗ мають бути покладені державні нормативні документи про освіту:

1.Конституція України;

2.Закони України ”Про освіту”, ”Про дошкільну освіту”, ”Про мови”

3.Положення про ДНЗ;

4.Національна доктрина розвитку освіти.

Річний план роботи ДНЗ має відповідати Концепції і Програмі розвитку навчального закладу.

2. Структура річного плану ДНЗ

Зміст, структура і форми планування визначаються адміністрацією конкретного навчального закладу – головне, щоб під час його складання витримувалися принципові положення і вимоги щодо планування.

Але обов’язково річний план роботи ДНЗ повинен складатися з таких блоків:

1.Аналітико – інформаційний:

- порівняльний аналіз діяльності ДНЗ за 3 попередніх роки за підсистемами;

- характеристика показників функціонування та розвитку, динаміка освітнього процесу, виявлення протиріч, проблем та їх причин, шляхи усунення проблем, тенденції, розвитку ДНЗ. Правильно виділені і чітко сформульовані проблеми виступають основою визначення завдань на повний навчальний рік.

2. Ціле покладаючий:

- генералізація мети;

- основні напрямки діяльності;

- завдання конкретного етапу розвитку.

Під час визначення завдань на новий навчальний рік варто врахувати:

- завдання, пов’язані з позитивними змінами у формуванні системи моральних цінностей, заходами щодо зміцнення здоров’я, соціального захисту дітей, у рівні їх успішності;

- завдання, пов’язані з удосконаленням НВП на основі апробації та впровадженням інноваційних технологій;

- завдання, пов’язані із забезпеченням підвищення рівня професійної компетентності педагогів;

- завдання, пов’язані зі створенням системи взаємовідносин ДНЗ та школи;

- завдання, пов’язані з удосконаленням системи управління ДНЗ, забезпеченням необхідних організаційних, науково-методичних, матеріально-технічних, інформаційних умов реалізації плану роботи ДНЗ на навчальний рік.

3.Програмний (змістовий).

- реалізація мети та завдань;

- рішення проблем так суперечностей;

- актуалізація програм розвитку, цільових програм;

Третій блок і є безпосередньо планом. Його розділи:

І. Підвищення рівня фахової майстерності педагогічних працівників

ІІ. Організаційно-педагогічна робота

ІІІ. Нагляд за освітньо - виховним процесом

ІУ. Методична робота

У. Охорона життя і здоров’я дітей

УІ. Гурткова робота

УІІ. Робота методичного кабінету

УІІІ. Співпраця з батьками

ХІ. Адміністративно-господарська робота

До річного плану роботи школи додаються додатки, графіки, зміст яких має бути спрямований на забезпечення реалізації запланованого.

 

План – проект складає творча група (члени адміністрації, ради ДНЗ, методичної ради досвідчені педагоги). В березні м-ці можна запропонувати вихователям подати пропозиції стосовно річного плану. У квітні – червні план роботи ДНЗ на повний навчальний рік обов’язково обговорюється на засіданні педради ДНЗ і затверджується на серпневій педраді, перед початком нового навчального року.