Наповнення методичного кабінету




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Наповнення методичного кабінету



Наповнення методичного кабінету повинно відповідати таким вимогам:

· інформативність та змістовність;

· доступність;

· сучасність;

· естетичність;

· задоволення потреб педагогів у саморозвитку і професійному самовдосконаленні.

З метою забезпечення вільного доступу і орієнтування у наповненні методичного кабінету його матеріали групуються за окремими розділами:

· інформація про педагогічні кадри (кількісний і якісний склад, за віком, освітою, стажем роботи, в т. ч. педагогічним, кваліфікаційною категорією та ін.);

· нормативно-правові документи (закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України);

· галузеві нормативно-правові та інструктивно-методичні документи, що регламентують діяльність дошкільного закладу (накази, розпорядження, листи, рекомендації, положення Міністерства освіти і науки України, місцевих органів виконавчої влади та інші нормативно-правові акти);

· документація вихователя-методиста, що визначена відповідним наказом Міністерства освіти і науки України;

· зразки перспективного і календарного планування освітньої роботи з дітьми за різними моделями, а також методичних розробок різних форм організації дитячої життєдіяльності (свят, розваг, походів за межі дитячого садка, ігор, дослідно-пошукової діяльності, навчально-пізнавальних занять та ін.);

· методичні розробки консультацій для педагогів і батьків (педагогічного, методичного, психологічного, медичного, дефектологічного змісту тощо), плани проведення семінарів, практикумів, тренінгів, круглих столів, ділових ігор та інших форм методичної роботи з кадрами;

· досвід роботи дошкільних навчальних закладів міста, району, області, країни (з анотаціями);

· Базовий компонент дошкільної освіти України (державний стандарт дошкільної освіти), програми (основні й додаткові), навчальні, навчально-методичні, методичні посібники з різних змістових напрямів дошкільної освіти;

· наукова література з різних галузей знань (педагогіка, психологія, медицина, біологія, соціологія та ін.);

· довідкова й енциклопедична література (довідники, словники, енциклопедії);

· добірка фахових періодичних видань (газети, журнали, альманахи, часописи тощо);

· бібліотека художньої літератури для дітей (з програмовими й позапрограмовими творами різних жанрів вітчизняних і зарубіжних авторів, українського фольклору);

· зразки навчально-наочних, ігрових та дидактичних матеріалів, посібників;

· переліки навчальних видань з дошкільної освіти, обов’язкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок, рекомендованих Міністерством освіти і науки, а також перелік наявних наочних засобів розвитку і навчання

 

28. Організація Вивчення…перспективного педагогічного досвіду.

Передовий педагогічний досвід— це результат творчої діяльності педагога з елементами новизни, спрямований на виконання актуальних завдань навчання й виховання. Передовий педагогічний досвід слід оцінювати за такими основними критеріями:

— актуальність і перспективність, тобто він має бути за своєю суттю новим, відрізнятися від масового, сприяти вирішенню завдань сучасного етапу розвитку освіти, знаходити застосування в масовому досвіді, збагачувати його, мати перспективу для подальшого поширення, допомагати в подоланні труднощів під час організації навчально-виховного процесу;

— висока результативність, стабільність показників, оптимальність. Це означає, що застосування досвіду передбачає значні зрушення в системі роботи педагогічних кадрів, у рівні вихованості учнів, високий рівень навчально-виховного процесу; результативність роботи, вищу за масові показники ефективності та якості; стабільність, стійкість результатів у змінених умовах праці протягом тривалого періоду. Високих результатів у роботі досягають з найменшими затратами сил учасників на-вчально-виховного процесу, матеріальних засобів школи, громадськості тощо;

— наукова обґрунтованість, що передбачає врахування законо-мірностей процесу навчання й виховання школярів, відповідність основним принципам, законам педагогічної діяльності. Однак у деяких випадках досвід суперечить загальноприйнятим положенням педагогічної науки. В цьому разі необхідно здійснити ґрунтовні дослідження, оцінювання компетентними спеціалістами наявного досвіду, щоб мати змогу вважати такий досвід передовим;

— наявність елементів новизни й оригінальності. Незалежно від того, виходять автори досвіду за межі відомих форм і методів чи здійснюють педагогічний процес у цих самих межах, вони завжди вносять до нього щось індивідуальне значуще;

— можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами. Це передбачає готовність досвіду до творчого використання за наявності в ньому продуктивної педагогічної ідеї; доступність і наступність досвіду, що дозволяє розвивати й удосконалювати особисту практику. Однак учителі мають бути підготовлені до наслідування, сприйняття передового досвіду. З цього приводу видатний педагог П.Блонський писав: «...шляхом практики мистецтва виховання може навчитися лише той, хто заздалегідь вивчив теорію, засвоїв її й підготовлений до тих вражень, які має дати йому досвід». Інакше кажучи, якісне зерно, висіяне в поганий ґрунт, не проросте.

За рівнем творчої самостійності розрізняють три рівні передового педагогічного досвіду:

— репродуктивний, що передбачає діяльність вчителя, яка не має в собі чогось принципово нового, але спрямована на сумлінне виконання професійних обов'язків з обов'язковим внесенням елементів новизни, є взірцем для тих педагогів, які достатньою мірою не володіють педагогічною майстерністю;

— раціоналізаторський, що передбачає діяльність, пов'язану з творчим, оригінальним, притаманним тільки цьому педагогу ви-користанням відомих форм і методів з внесенням елементів новизни, діяльність, спрямовану на підвищення ефективності педагогічної праці, її оптимізації;

— новаторський, що передбачає діяльність, спрямовану на суттєві зміни в навчально-виховному процесі; ця діяльність має в собі елементи новизни, творчого пошуку, оригінальності, спрямована на вирішення найбільш актуальних проблем навчання й виховання. Такий педагогічний досвід особливо цінний, оскільки прокладає нові шляхи в шкільній практиці та педагогічній науці.

Крім того, керівники навчальних закладів повинні забезпечувати поширення й використання передового досвіду окремих педагогічних працівників, колективів, рекомендованих районними відділами, обласними управліннями освіти, Міністерством освіти і науки України, його методичними підрозділами. Отже, слід планувати поширення особистого досвіду та використання чиїхось надбань у своєму колективі. В кожному освітньому закладі має бути чітко систематизована, узагальнена картотека передового педагогічного досвіду

Пошук передового педагогічного досвіду може бути цілеспря-мованим і випадковим. Цілеспрямований пошук передового педагогічного досвіду здійснюють за зазделегідь визначеним планом адміністрація, методичні служби навчального закладу; випадковий — пов'язаний зі спостереженням за роботою вчителів під час відвідування уроків, позакласних заходів, факультативів або з виступом учителя в процесі обміну досвідом на методичному форумі, засіданні педагогічної ради; з вивченням шкільної документації, матеріалів, представлених на педа-гогічну виставку; проведенням атестації тощо.

Педагогічний досвід учителя слід вивчати в динаміці його розвитку, використовуючи з цією метою різні методи:

— вивчення системи роботи вчителя, спостереження за його діяльністю;

— бесіди з носієм досвіду з метою виявлення таких елементів у його педагогічній діяльності, які складно визначити тільки під час відвідування уроків, позакласних заходів, гурткових, факультативних занять;

— вивчення педагогічної документації (поурочних планів роботи вчителя, його особистого планування, класних журналів, учнівських зошитів, матеріалів, які відображають участь учителя в методичній роботі, громадському житті школи тощо);

— бесіди з педагогічними працівниками та учнями школи;

— анкетування колег носія передового досвіду, його учнів, їхніх батьків;

— здійснення моніторингу, навчальних досягнень учнів тощо.

Вивчення передового педагогічного досвіду слід здійснювати таким чином:

— проводити попереднє спостереження за роботою вчителя у вересні — жовтні протягом 10— 15 днів з метою визначення суті досвіду загалом, його оцінювання з точки зору визначених критеріїв;

— ґрунтовне вивчення досвіду, яке передбачає тривалу, планомірну роботу за певною схемою, зміст якої залежить від характеру досвіду, встановленому під час попереднього спостереження. Вивчення слід проводити в два періоди: у грудні-травні з інтервалами 3,5—4 місяці протягом 5—7 днів. При цьому слід уточнити й поглибити висновки про суть досвіду, надати допомогу в усуненні виявлених недоліків і довести досвід до необхідного ступеня досконалості;

— контрольне вивчення, суть якого — аналіз ефективності роботи вчителя, результативності його досвіду; проведення вивчення рівня навчальних досягнень учнів на кінець навчального року (контрольні, тестові роботи, державна підсумкова атестація тощо).

 

29. Понятие „анализ” и его содержание.

Работа дошкольного учреждения планируется, как правило, исходя из всестороннего анализа образовательного процесса за прошлый год (лучше – за последние 2-3 года); выясняются слабые и сильные позиции в работе и т. д.

Анализ – это метод научного исследования путём разложения предмета на составные части.

К сожалению, руководители дошкольных учреждений чаще всего имеют трудности именно в осуществлении проблемного анализа состояния учреждения.

Неумение работать, сравнивать свои результаты с другими критериями, которые уже отработаны другими коллетивами, приводит к поверхностному анализу. А это ведёт к поверхностному планированию работы.

Заведующий и методист берут на свои плечи весь груз аналитической работы, не привлекая к этому весь пед. коллектив, тем более родителей, которые являются заказчиками наших педагогических услуг.

Таким образом, их мнение следует учитывать во втемя анализа и перспективного планирования работы дошкольного учреждения.

Любой анализ работы дошкольного учреждения следует рассматривать так:

1. Анализ результатов.

2. Анализ образовательного процесса.

3. Анализ условий.

Анализ результатов. Любая проблема складывается из противоречия между „тем, что есть” и „что необходимо”. Поэтому сначала следует выяснить каким требованиям должен соответствовать (отвечать) результат работы дошкольного учреждения?

Такие требования должны быть заложены в Уставе, т. е. в социальном заказе дошкольному учреждению (дети, родители, педагоги, школа, органы образования). Эти требования сравниваются с теми, по которым есть значительное несоответствие в действительности. Так определяется круг проблем, которые необходимо решить.

Анализ образовательного процесса. Производится по пути выяснения недостатков образовательного процесса и расхождений между результатами и требованиями социального заказа.

Анализ условий. Выясняется при каких условиях возникают дефекты образовательного процесса. Кадры, научно-материальное обеспечение, материальная база и т. д. В конце анализа очерчиваются недостатки и пути их устранения.

Нас с вами в большей степени интересует анализ педагогический, как функция методиста по управлению образовательным процессом. В практике управления дошкольным учреждением используется:

- эпизодический анализ;

- тематический;

- итоговый.

Под эпизодическим анализом понимается анализ определённых компонентов, эпизодов педагогического процесса, ограниченных во времени режимом дня и доступных разовому наблюдению (например, анализ занятий).

Тематический анализ – это реализация в ходе воспитательно-образовательной работы в течение длительного времени анализа видов деятельности дошкольников (игровой, учебной, трудовой, бытовой).

Итоговый анализ – педагогический анализ работы всего дошкольного учреждения за длительный период: квартал, полугодие, год (годовой анализ).

В практике работы методисты регулярно анализируют отдельные звенья пед процесса, чаще всего занятия под углом зрения конкретной цели.

Очень часто в практике наблюдается нечёткая формулировка цели. Анализ одного занятия проводится с точки зрения нескольких целей, фактически дублирующих друг друга. Поэтому не всегда реализуется основное назначение педагогического анализа – способствовать улучшению воспитательно-образовательной работы.

Исследования обнаруживают, что только 44 % выводов по итогам анализа занятий соответствуют поставленной цели, раскрывают её. В большинстве случаев выводы противоречивы.

Результативность педагогического анализа снижает и недостаточная аргументированность выводов. По данным экспериментальных исследований лишь 7, 7 % записей по итогам анализа бывают достаточно аргументированы. В 28 % случаев аргументация выводов отсутствует; в остальных (64, 3 %) выводы аргументируются частично. Более половины выводов (53, 5 %) содержат лишь констатацию проведённой воспитательной работы.

 

Педагогический анализ в работе методиста дошкольного учреждения.

Содержание педанализа.

Для заведующего, методиста педагогический анализ – важнейшая функция управления. Поэтому ей уделяется особое внимание.

В науке существует следуеещие понятия системы педагогического анализа (Троян А. Н., Белая К. Ю.):

- наблюдения педпроцесса;

- контроль за ходом воспитательно-образовательной работы;

- педагогический анализ.

Под наблюдением обычно понимают целенаправленное восприятие основных элементов педагогического процесса для получения информации о состоянии воспитательной работы.

Контроль – функция управления, констатирующая, изменяющая уровеь отдельных параметров педагогического процесса в соответствии с нормативными требованиями.

Контроль направлен на сбор, систематизацию и хранение информации о состоянии учебно-воспитательной работы.

Педагогический анализ – функция управления, направленная на изучение педагогического процесса. Педагогический анализ осуществляется на основе данных наблюдения и контроля.

Методист детского сада должен помнить, что педагогический анализ – это особый вид критики. Поэтому важно считаться с мнением воспитателя, не навязывать свою точку зрения.

Сегодня как никогда важен метод убеждения.

Педагогический анализ не сводится только к выявлению недостатков, но помогает найти положительное в работе.

Как организовать педанализ?

Следует привлечь воспитателя к анализу своей деятельности, именно к анализу, а не учёту. Но самоанализу воспитателя надо учить. В этом состоит задача руководителя.

Самооценка и самоанализ основаны на всестороннем анализе собственной деятельности. Они являются фактором роста профессиональной зрелости и мастерства воспитателя. Трудность заключается в том, что далеко не каждый педагог готов к объективной оценке своей деятельности. Многие дают заниженную самооценку. Большинство – завышенную.

Системный анализ предполагает:

  • выделение в изучаемомом объекте характерных для него частей;
  • оценку каждой части, её роли и места;
  • установление взаимосвязей и взаимозависимостей между частями;
  • оценку реального результата;
  • выводы и предложения по совершенствованию работы педагога.

Педагогический анализ требует интеллектуального напряжения личности, сформированного аналитического мышления.

Стиль беседы с воспитателем – доброжелательный, уважительный, тактичный, с опорой на положительные результаты в работе.

Важно учитывать индивидуальные особенности педагога: характер, тип нервной деятельности, стаж, уровень педагогического мастерства.

 

Анализ заняти методистом

Анализ целей.Оценка правильности и обоснованности постановки учебной и воспитательной целей занятия с учётом учебного материала, уровня подготовки детей. Степень достижения целей занятия.

Анализ структуры и организации занятия. Соответствие структуры целям. Обоснованность выбора типа занятия, его структуры. Логическая последовательность и взаимосвязь этапов. Целесообразность распределения времени занятия.

Рациональность выбора форм обучения. Наличие плана и его выполнение воспитателем. Оборудование занятия.

Анализ содержания.Соответствие содержания требованиям программы. Полнота, достоверность, доступность изложения.

Научный уровень излагаемого материала. Реализация развивающих возможностей занятия (формирование активной детской деятельности).

Формирование новых понятий, словарного запаса.

Организация самостоятельной работы детей. Характер тренировочных упражнений, виды самостоятельной работы, учёт уровня подготовленности детей.

Инструктаж и помощь воспитателя.

Степень усвоения нового материала.

Повторение (организация, формы, приёмы, объём).





Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.242.55 (0.011 с.)