Правове регулювання структури бюджетів

Бюджетний кодекс передбачає поділ державного бюджету на
загальний і спеціальний фонди. Такий поділ може бути прове-
дено в законі про державний бюджет¹. Кодекс визначає і кон-
кретний можливий зміст загального і спеціального фондів.
Загальний фонд включає:

1) усі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зараху-
вання до спеціального фонду;

2) усі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального
фонду;

3) фінансування також провадиться у загальний фонд.

Спеціальний фонд становить: бюджетні призначення на ви-
трати за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;
гранти, подарунки (у вартісному обчисленні), одержані розпо-
рядниками на конкретні цілі; різницю між доходами і видатка-
ми спеціального фонду.

Передання коштів між загальним і спеціальним фондами
бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень
шляхом внесення змін до закону про Держак і пій бюджет чи
рішення відповідної ради.

¹ Сі ІЗ Бюджетного кодексу не мін форми Обов'язкового припису. ВЛЄ ВЖЄ

кілька років Державний, а іа ним і місцеві бюджеті поділяються на 2 частини

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

Норми Бюджетного кодексу встановили: платежі за раху-
нок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що на-
дійшли до цього фонду на відповідну мету, і заборонили ство-
рення позабюджетних фондів (п. 7, 8 ст. 13 Бюджетного
кодексу)¹.

Витрати бюджетних коштів супроводжують діяльність будь-
якого державного органу, органу місцевого самоврядування і
бюджетних організацій, тому розмежування доходів і видатків
між видами бюджетів починається із розподілу видатків.

Функціональні повноваження органів держави й органів
місцевого самоврядування поділяються на: неделеговані, деле-
говані й власні.

Неделеговані державні повноваження пов'язані із забезпе-
ченням конституційного устрою держави, із суверенітетом,
охороною державних кордонів і правопорядку.

Такі повноваження належать тільки державі і не можуть
бути передані місцевому самоврядуванню. Тому і видатки, по-
в'язані з ними, фінансуються з Державного бюджету. Із нього
ж фінансуються державне управління, законодавча і виконавча
влада, Адміністрація Президента України, судова влада, між-
народна діяльність, фундаментальні дослідження, обслугову-
вання державного боргу, інші загальнодержавні програми
(ст. 87 Бюджетного кодексу).

Делеговані державні повноваження пов'язані з функціями
держави, але їх можна передати місцевому самоврядуванню з
метою більш ефективного їх виконання. Проте ст. 85 Бюджет-
ного кодексу має застереження: право на здійснення видатків
держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки
Крим чи органам місцевого самоврядування лише за умови
відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріпле-
них за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і
зборів (обов'язкових платежів або їх частки, а також трансфер-
тів із Державного бюджету України).

Бюджетний кодекс забороняє здійснення впродовж бюджет-
ного періоду видатків на фінансування бюджетних установ од-
ночасно з річних бюджетів.

¹ До ІУ98 року цільові платежі спрямовувалися ні формування позабю-
джетних фондів, Після ліквідації державних і місцевих позабюджетних фон-
дів цільові платежі йдуть у доходну частину спеціального фонду відповідного
бюджету і витрачаються після їх надходження суворо за цільовим призначен-
ням.

Власні повноваження органів місцевого самоврядування —
це функції, покладені Конституцією України і Законом Украї-
ни "Про місцеве самоврядування в Україні" на місцеві органи.
Видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень органів
місцевого самоврядування, фінансуються за рахунок місцевих
бюджетів.

Ст. 86 Бюджетного кодексу встановила, що розмежування
видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі
принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти
надання послуги та наближення її до безпосереднього спо-
живача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяють-
ся на такі групи:

1) перша група — видатки на фінансування бюджетних уста-
нов та заходів, які забезпечують необхідне першочергове
надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які
розташовані найближче до споживачів (наприклад, школи,
амбулаторії, медичні пункти, дитячі установи). Ці видатки
фінансуються з бюджетів сіл, селищ, міст та об'єднань;

2) друга група — видатки на фінансування бюджетних уста-
нов та заходів, які забезпечують надання основних соціаль-
них послуг, гарантованих державою для всіх громадян
України (наприклад, надання повної середньої освіти, лікар-
ні, культурні заклади тощо). Видатки другої групи фінансу-
ються з бюджетів міст республіканського в Автономній
Республіці Крим та обласного значення, а також районних
бюджетів;

3) третя група — видатки на фінансування бюджетних уста-
нов та заходів, які забезпечують гарантовані державою со-
ціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінан-
сування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах
України. Ці видатки фінансуються з бюджету Автономної
Республіки Крим та обласних бюджетів.

ІЗ бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видат-
ки всіх трьох груп.

В основу розподілу видатків між лапками бюджетної систе-
ми покладені також принципи відомчої підпорядкованості та
територіального розміщення об'єкта фінансування і місця
проведення заходів.

Доходи бюджетів формуються за допомогою чотирьох ме-
тодів мобілізації коїм іти:

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

1) пряме вилучення доходів від державного сектора еконо-
міки. Держава має право на підприємницьку діяльність і ви-
користання одержаних від неї прибутків, хоча надходження
від цієї діяльності невеликі. Адже держава залишає непри-
ватизованими ті сфери діяльності, які або не приваблюють
приватних підприємців через неприбутковість, або продук-
ція та послуги цих підприємств дуже потрібні державі. Ці
об'єкти знаходяться у державній власності не для одержан-
ня прибутків, а для випуску потрібної продукції і надання
необхідних послуг;

2) одержання доходів від природних ресурсів, майна і послуг,
власником яких є держава;

3) перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допо-
могою податків й інших обов'язкових платежів;

4) залучення кредитів.

Джерела формування доходів бюджетів можуть бути
внутрішніми (в основному — це ВВП) і зовнішніми (міжнарод-
ний кредит, оподаткування експортно-імпортної діяльності, ва-
лютне регулювання).

В юридичній літературі прийнято доходи бюджетів класи-
фікувати за соціально-економічною ознакою на доходи від гос-
подарюючих суб'єктів усіх форм власності, на підставі якої
вони діють, і від громадян. За юридичними формами — на
податки і неподаткові платежі. За порядком включення дохо-
дів до бюджетів вони поділяються на закріп/ієні і регулюючі².

Склад доходів Державного бюджету України визначається
статтею 29 Бюджетного кодексу. До Державного бюджету
України входять:

Опарін В. М. Малько В, І.. Кондратюк С. Я.. Коломієць Г. />'. Бюджетна
система. — К., 2002. — С. 26, 27.

² До вступу п силу Бюджетного кодексу в Державний бюджет України
включилися тільки закріплені доходи Бюджетний кодекс увів у дію міжбю-
джетні трансферти — суми коштів, які передаються як із державного бюдже-
ту до місцевих, пік і ті, які надходять і» місцевих до Державного бюджету.
Закріпленими доходами називаються гакі, які визначаються постійнодіючим
законодавством (Бюджетним кодексом), вони надходять до бюджету, за яким
закріплені, у повній сумі територіальних надходжень, Наприклад, податок на
додану вартість закріплений за Державним бюджетом, тому всі суми надхо-
дження цього податку на території України включаю і і.ся до Державного бю-
джету, Надходження по закріплених доходах можна планувати при складанні
Місцевого бюджету і не чекані р;іненпя після другого чигання ироекіу бю-
джету, Осі закріплені періодичним законодавством види доходів не змінюються,

 

1) доходи, що отримуються відповідно до законодавства про
податки, збори й обов'язкові платежі, а також згідно із За-
коном України "Про основи соціальної захищеності інва-
лідів", від плати за послуги, що надаються бюджетними
установами, які утримуються за рахунок Державного бю-
джету України, та інших, визначених законодавством дже-
рел, включаючи кошти від продажу активів, що належать
державі або підприємствам, установам і організаціям, а та-
кож проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що
належить державі в майні господарських товариств. Не
включаються до Державного бюджету доходи, закріплені за
місцевими бюджетами;

2) гранти і дарунки у вартісному обчисленні;

3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів¹.

До місцевих бюджетів включаються доходи,, необхідні для
виконання повноважень органів влади Автономної Республіки
Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого
самоврядування.

Бюджетний кодекс (ст. 64) визначає склад доходів, закріп-
лених за бюджетами місцевого самоврядування, які враховують-
ся при визначенні міжбюджегних трансфертів. Вони склада-
ють "кошик" доходів бюджетів місцевого самоврядування.
Прибутковий податок із населення має значну питому вагу в
доходах місцевих бюджетів усіх ланок. Оскільки заробітна
плата повинна сплачуватися щомісяця, цей дохід місцевих бю-
джетів відіграє провідну роль у забезпеченні функціонування
місцевих органів, тому нормативи відрахувань його до місце-
вих бюджетів встановлюються диференційовано:

1) до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховуєть-
ся 100% територіальних надходжень;

2) до доходів міст республіканського (в АВТОНОМНІЙ Республіці
Крим) і обласного значеним — 75% територіальних надхо-
джень; а до доходів бюджетів місі районного значення, сіл,
селищ або їх об'єднань 25% територіальних надходжень.

Якщо територіальні громади Автономної Республіки Крим і
областей планують спільні соціально-економічні й культурні

¹ Щодо другої групи доходів, Г0 їх планувати дуже важко, бо вони надхо-
дять у добровільному порядку. Третя група доходів міжОюджсші іринсфср*
іп і місцевих доходів вони і і ні порядком включення регулЮЮЧИМИ до-
ходами Державного бюджету України

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

програми, то для їх реалізації до цих бюджетів включаються:
25% прибуткового податку з громадян та 25% плати за землю
від територіальних надходжень по цих платежах (ст. 64 Бю-
джетного кодексу).

У випадках реалізації таких програм територіальними гро-
мадами районів до районних бюджетів входять: 50% терито-
ріальною надходження прибуткового податку з громадян; 15%
територіальних надходжень плати за землю; плата за ліцензії
на проведення певних видів господарської діяльності, серти-
фікати і плата за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяль-
ності, які справляють районні державні адміністрації, надхо-
дження адміністративних штрафів, які накладаються райдерж-
адміністраціями або адміністративними комісіями, що ними
створюються.

Склад доходів і видатків бюджетів районів у містах визна-
чається міською радою відповідно до повноважень, переданих
районним радам у містах.

Взаємовідносини між ланками бюджетної системи в Украї-
ні будуються так, щоб викликати зацікавленість в органів міс-
цевого самоврядування ефективніше вести місцеве господарст-
во, ретельніше планувати і збирати доходи, які одержують на
місцях, не враховуючи їх при визначенні об'єму міжбюджет-
них трансфертів¹.

Так, ст. 69 Бюджетного кодексу вміщує перелік доходів
місцевих бюджетів, які не беруться при визначенні розмірів
міжбюджетних трансфертів, тобто незалежно від сум надхо-
джень доходів, визначених цією статтею, місцевий бюджет одер-
жить суму міжбюджетних трансфертів, яку зможе їм виділити
Державний або місцевий бюджет вищого рівня. У ст. 96
Бюджетного кодексу передбачено спеціальний механізм між-
бюджетних трансфертів.

Для постійного забезпечення населення країни необхідними
послугами з боку держави використовується механізм пере-
розподілу (бюджетного регулювання) доходів і видатків між
бюджетами через Державний бюджет та через місцеві бюд-
жети.

¹ Термін "трансферт" у пінному бюджетному законодавстві означає фінан-
сову ДОПОМОГУ, яку іншій один бЮДЖСТ іншому. Цей ісрмін (фр. (гапзГсії, лаг.

(гаїГегте переносити, переводити) перекладається у словниках як переказ
іноземної валюти або золота з однієї країни в іншу або ще одне значення пе-
редання принц володіння іменними цінними паперами однієї особи іншій,

Особливим методом бюджетного регулювання є установле-
на Бюджетним кодексом дотація вирівнюванні. Вона визнача-
ється за спеціальними формулами як різниця між обсягом ви-
датків бюджету, які обчислюються на підставі встановлених
державних стандартів соціальної забезпеченості, і наявністю в
цьому бюджеті доходів. Однак, якщо за формулою доходів у
місцевому бюджеті виявиться більше, сума перевищення підля-
гає обов'язковому вилученню із бюджету в бюджет вищого
рівня.

Із Державного бюджету місцевим бюджетам можуть нада-
ватися:

1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки
Крим, обласним і районним бюджетам, бюджетам міст Києва
і Севастополя, бюджетам міст республіканського (Автоном-
ної Республіки Крим) і містам обласного значення;

2) субвенція² на здійснення програм соціального захисту;

3) субвенція на компенсацію збитків доходів бюджетів місце-
вого самоврядування на виконання власних повноважень
внаслідок надання пільг, установлених державою;

4) субвенції на виконання інвестиційних проектів;

5) інші субвенції.

Обсяг дотацій і субвенцій як із Державного бюджету в кож-
ний із видів бюджетів, так і трансфертів із місцевих бюджетів
до Державного бюджету затверджується для кожного окремо.

Механізм міжбюджетних трансфертів базується на фінансо-
вих нормативах бюджетної забезпеченості і на відповідних ко-
ригуючих коефіцієнтах, які затверджуються Кабінетом Мініст-
рів України³. Залежно від пріоритетів бюджетної політики об-
сяг фінансових ресурсів кожного місцевого бюджету розпо-
діляється за обсягом видатків (ст. 98 Бюджетного кодексу).

¹ Дотація (від лаг. сіоіагс — постачати) — кошмі, що передаються з одно-
го бюджету іншому, н твердій сумі і безповоротно для остаточного збалансу-
вання бюджсіу (без цільового призначення).

² Субвенція (лаг кііЬусшгс — приходити на допомогу) — часткова участь
вищестоящого органу в заходах иижчеегоящого Мас виключно цільове при-
значення, тою частина копти повинна бути внесена органом, якому нада-
си.ся субвенція, а частина — вищестоящим. Нецільове використання внмапк
повернення суми Див Финансово-кредитньїй словарь, м, 1988. Т. III. —
С. 215.

¹ Фінансовий норма пні бюджетної іпосзпсчспосіі іипиачаггься ПОДІЛОМ за-
пільною обсягу фінансових ресурсів, які впкорпсіовуїоіься на виконання бю-
джетних програм, па кількість жителів або споживачів соціальних послуг

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

У сучасних умовах, коли прогнозні показники місцевих
бюджетів верхнього рівня перевищують розрахунковий обсяг
видатків відповідного бюджету, який обраховується із застосу-
ванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та
коригуючих коефіцієнтів, для таких бюджетів установлюється
обсяг коштів, які необхідно передати до Державного бюджету.

Із Державного бюджету до бюджету Автономної Респуб-
ліки Крим та обласних бюджетів надходить додаткова дотація
на зменшення фактичних диспропорцій між місцевими бюдже-
тами через нерівномірність мережі бюджетних установ. Крім
того, Верховна Рада України в Законі "Про Державний бю-
джет України" визначає і розподіл сум додаткової дотації між
ланками бюджетної системи.

Із Державного бюджету місцевим бюджетам виділяється
субвенція на виплату допомоги сім'ям із дітьми, малозабезпе-
ченим сім'ям та інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, а та-
кож на надання пільг ветеранам війни і праці, ветеранам вій-
ськової служби, ветеранам органів внутрішніх справ та субси-
дій населенню на оплату електроенергії, природного газу, по-
слуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної
плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.

Субвенції із Державного бюджету надаються як на соціальні,
так і на культурні заходи. Згідно з нормою Бюджетного кодексу
видатки фінансуються тільки з того бюджету, на який вони від-
несені, якщо ж вони фінансуються із іншого бюджету, така дія
кваліфікується як нецільове використання бюджетних коштів.

Обсяги цих видатків безспірно вилучаються з відповідного
місцевого бюджету до Державного бюджету органами Державно-
го казначейства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Міські (Києва, Севастополя, міст республіканського Авто-
номної Республіки Крим і міст обласного значення) і районні
ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації
вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам селищ,
сіл, міст районного значення та їх об'єднань.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і відповідні
ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види
міжбюджетиих трансфертів (ст. 101 Бюджетною кодексу):

1) субвенції на утримання об'єкті» спільного користування
або на ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів
спільного користування;

2) субвенції на використання власних повноважень територіаль-
них громад селищ, сіл, міст;

3) субвенції на використання інвестиційних проектів.

Розподіл об'єму міжбюджетиих трансфертів відповідно до
Бюджетного кодексу і Закону "Про Державний бюджет" між
вищестоящими ланками місцевих бюджетів визначаються на
основі формули, яка враховує:

1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості і коригуючі
коефіцієнти до них;

2) кількість жителів і споживачів послуг;

3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста
або району;

4) прогнозний показник "кошика" доходів бюджетів місцевого
самоврядування для верхньої ланки місцевих бюджетів і бю-
джетів міст обласного значення і прогноз доходів, що визна-
чаються Бюджетним кодексом — для районних бюджетів;

5) коефіцієнт вирівнювання.

Для забезпечення своєчасності, рівномірності і повноти пе-
рерахування міжбюджетиих трансфертів законодавством вста-
новлено порядок їх надання.

Дотація вирівнювання і субвенції із Державного бюджету
місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного
бюджету органами Державного казначейства.

Перерахування міжбюджетиих трансфертів з верхньої лан-
ки місцевих бюджетів до Державного бюджету забезпечується
відповідними органами Державного казначейства.

Порядок перерахування дотацій вирівнювання і субвенцій із
Державного бюджету місцевим бюджетом і з місцевих до Дер-
жавного, а також перерахування міжбюджетиих трансфертів
між місцевими бюджетами визначається Кабінетом Міністрів
України.

У випадках касового розриву при виконанні місцевих бю-
джетів (неспівпадання терміну надходження і видачі коштів із
бюджету) виконавчий орган може одержати банківську позичку
на договірних засадах.

У випадках перерозподілу доходів і видатків місцевих бю-
джетів після їх затвердження необхідно проведення взасмороз-
рахуиків між бюджетами.

Як установлено ст. 95 Конституції України, держава прагне
до збалансованості бюджету України. Однак стан економіки в

¹ Відносини, які виникають між органами місцевого самоврядування і бан-
ками • Приводу ПОЗИЧОК, не регулЮЮТЬСЯ нормами БюДЖЄТНОГО кодексу, бо
цс — цивільно-правові, м і місцевого бюджету буде повернено борі Ошіку і
плата ні використання позички,

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

країні поки що не завжди дає можливість скласти такий
бюджетний план, який би включив першочергові пріоритетні
видатки і таку кількість доходів, які б могли дати необхідну
суму коштів для їх покриття. Тому стаття 14 Бюджетного ко-
дексу передбачає можливість прийняття Державного бюджету
України, бюджету Автономної Республіки Крим та міських
бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом, але
тільки у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування
дефіциту відповідного бюджету. Ст. 72 Бюджетного кодексу
дозволяє приймати бюджет Автономної Республіки Крим та
міські бюджети з дефіцитом виключно у частині дефіциту бю-
джету розвитку, але на суму вільного залишку бюджетних
коштів. По спеціальному фонду з дефіцитом приймаються бю-
джет АР Крим та міські бюджети у частині дефіциту бюджету
розвитку, який покривається запозиченнями.

Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, ви-
значених законом про Державний бюджет України. Запозичен-
ня не можна використовувати на покриття поточних видатків
держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збере-
ження загальної економічної рівноваги.

Міністр фінансів від імені Кабінету Міністрів з метою еко-
номії коштів та ефективності їх використання має право
вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення.

Витрати на погашення зобов'язань із боргу здійснюються
відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових
актів, за якими виникають боргові зобов'язання держави,
Автономної Республіки Крим і органів місцевого самовряду-
вання, незалежно від обсягу коштів, які передбачаються в За-
коні про Державний бюджет або рішенні про місцевий бю-
джет.

Ст. 72 Бюджетного кодексу вміщує заборону прийняття з
дефіцитом обласних, районних, районних у містах, сільських
та селищних бюджетів.

Контрольні запитання

1. Сутність загального і спеціального фондів бюджету.

2. Сутність бюджетного регулювання.

3. Основні види трансфертів.

4. Дотація вирівнювання та її сутність.

5. В яких випадках у місцеві бюджети можуть залучатися по-
зичені кошти?

 

6. Принципи розподілу видатків бюджетів.

7. Принципи розподілу доходів місцевих бюджетів.

8. Порядок розподілу доходів місцевих бюджетів при фінансу-
ванні спільних соціально-економічних і культурних про-
грам.

Глава 6. БЮДЖЕТНІ ПОВНОВАЖЕННЯ

УКРАЇНИ Й ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО
САМОВРЯДУВАННЯ

• Бюджет як головна матеріальна база функціонування держави
і органів місцевого самоврядування

• Бюджетні повноваження України та органів місцевого самовря-
дування

§ 1. Поняття бюджетних повноважень

Конституція України надала право на власний бюджет як ма-
теріальну фінансову базу функціонування державі та органам
місцевого самоврядування всіх рівнів. Важливим положенням
Конституції України є твердження, що держава бере участь у
формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінан-
сово його підтримує. Цей пункт відповідає Всесвітній Декла-
рації місцевого самоврядування та Європейській Хартії місце-
вого самоврядування, які передбачають вагомі гарантії фінан-
сової та матеріальної самостійності органів місцевого самовря-
дування при здійсненні ними бюджетних повноважень.
Відповідно до ст. 8 Всесвітньої Декларації місцевого самовря-
дування місцеві органи влади повинні мати право на відповід-
ні фінансові кошти, відокремлені від коштів інших рівнів
управління, та вільно розпоряджатися грошовими надходжен-
нями в межах своїх повноважень¹.

У Бюджетному кодексі, як взагалі в законодавстві та юри-
дичній науці, бюджетні повноваження об'єднуються одним по-
няттям — повноваження. Прано и;і затвердження бюджету і
звіту про його виконання покладається на державний або му-
ніципальний орган (а цс може бути тільки представницький
орган) одночасно й обов'язок вжити всіх заході», щоб це пра-

¹ Муніципальне право України к,.чию — С, 274.

132 Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

во реалізувати в інтересах громадян, які проживають на тери-
торії держави або території, що представляє цей орган місце-
вого самоврядування. Юристи кажуть, що повноваження — це
"права — обов'язки"¹. Але права й обов'язки у межах компе-
тенції органу в галузі бюджету зберігають самостійний харак-
тер. Ці права дають державі й органам місцевого самовряду-
вання можливість вибору першочергових пріоритетних видат-
ків, бюджетних програм тощо, а обов'язки чітко регламенту-
ють дії законодавчого органу держави, представницького орга-
ну, муніципального, виконавчих органів протягом усього бюд-
жетного періоду.

Загальне право на бюджет включає низку повноважень кож-
ного владного державного чи місцевого органу, які визначаю-
ться чинним законодавством. Оскільки бюджет для органу
державної влади й органу місцевого самоврядування є основ-
ним централізованим фондом коштів, без якого неможливе йо-
го існування, всі відносини, що виникають у галузі бюджетної
діяльності, врегульовані нормами бюджетного (як частини
фінансового) права.

Повноваження в галузі бюджетної діяльності — це за-
кріплені нормами Конституції України та чинного законодав-
ства за державою, її органами, органами місцевого само-
врядування права й обов 'язки, необхідні для здійснення завдань
і функцій в галузі бюджету на своїй території ².

Конституційне право на бюджет у держави й органу місце-
вого самоврядування робить їх суб'єктами бюджетного права.
Законодавством окреслюється зміст цієї правоздатності, тобто
визначається сукупність суб'єктивних прав і обов'язків, якими
наділені держава й органи місцевого самоврядування в галузі
бюджету. Права та обов'язки в галузі бюджету цих суб'єктів
установлюються не тільки бюджетним законодавством, але й
законами про місцеве самоврядування, про місцеві державні
адміністрації, адміністративним правом. Для того щоб загалом
визначити права й обов'язки держави й муніципальних органів
у галузі їх бюджеті», необхідно "зібрати" норми різних галу-

¹ Купшфин О /•.'.. ФшШн Н. И. Муішцшіплі.пое право Российской Федора-
ции. — М.. 1997. — С. 251 256

² Вважаємо Вірним пімііачсішя ііоиііошіжсиь мішаймо самоврядування,
яке дах проф. О. Ф. Фрицький Див Муніципальне право України — К.,
2000 С 174,

зей права (конституційного, адміністративного і фінансового)
в єдиний правовий інститут.

Бюджетні права (повноваження у вигляді прав і обов 'язків) —
це суб'єктивні права (на відміну від бюджетного права як
сукупності виду фінансово-правових норм), які належать ор-
ганам держави й муніципальним органам.

Суб'єкти бюджетного права можуть мати суб'єктивні права
і нести встановлені законодавством обов'язки. Аналіз норм
Бюджетного кодексу, законів про органи місцевого самовряду-
вання і місцеві державні адміністрації дає можливість класи-
фікувати бюджетні повноваження України Й органів місцевого
самоврядування таким чином.

Бюджетні повноваження України:

1) в галузі зведеного бюджету України;

2) в галузі Державного бюджету;

3) в галузі місцевих бюджетів.

Бюджетні права місцевих органів самоврядування також
можна об'єднати в три групи:

1) в галузі Державного бюджету;

2) в галузі свого бюджету (обласного, міського, районного);

3) в галузі бюджетів нижчестоящих органів місцевого само-
врядування.

На кожному рівні бюджетної системи України бюджетні
права (повноваження) мають свої особливості, пов'язані із за-
гальними повноваженнями органів влади відповідного рівня
(Автономна Республіка Крим, область, район і т. д.), але є й
загальні риси, які дають можливість визначити бюджетні пов-
новаження України й органів місцевого самоврядування — це
сукупність прав і обов'язків, встановлених законодавством,
що належить їм в особі органів державної влади або міс-
цевого самоврядування щодо формування проектів бюджетів,
розгляду, затвердження і виконання відповідних бюджетів і
регулювання бюджетних відносин на своїй території.

§ 2. Бюджетні повноваження України та органів
місцевою самоврядування

Незалежність у галузі бюджету — це свідчення самостійності.
Не може бути суверенної держави, яка не мас коштів, що кон-
центруються в бюджеті на першочергові потреби, і не може
ними розпоряджатися. Правовий статус держави, її органів за-

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

конодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самовряду-
вання обов'язково включає в себе право на власну фінансову
базу у вигляді бюджету.

Бюджетні повноваження України як суверенної держави й
органів місцевого самоврядування визначаються, перш за все,
нормами Конституції України, яка встановлює повноваження
Верховної Ради України, Президента України та Кабінету
Міністрів України в галузі бюджетної діяльності.

На основі конституційних норм бюджетні повноваження
розподіляються між представницькими та виконавчими орга-
нами різних рівнів.

Конституція України закріплює за Верховною Радою право
затвердження законів, якими вводяться податки, інші доходи на
формування доходної частини Державного і місцевих бюджетів.

Розподіл бюджетних повноважень між Верховною Радою
України і Кабінетом Міністрів України, між представницьки-
ми і виконавчими органами місцевого самоврядування одного
рівня проводиться залежно від розподілу компетенції між різ-
ними гілками влади нормами Конституції України, Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" та бюджет-
ним законодавством, указаним в ст. 4 Бюджетного кодексу.

Розмежування бюджетних прав по вертикалі (представниць-
кі і виконавчі органи держави та органи місцевого самовряду-
вання) засновується на нормах Конституції України, які розпо-
діляють повноваження між законодавчими і виконавчими
органами державної влади й органами місцевого самовряду-
вання та їх виконавчими органами.

Повноваження України як суверенної держави в галузі бю-
джету широкі. У Бюджетному кодексі України вони конкрети-
зуються через повноваження органів державної влади, що ви-
ступають від імені України.

Згідно з нормами статей Конституції України та Бюджетно-
го кодексу України до повноважень України в галузі бюджету
належать:

— визначення основних напрямків бюджетної політики (ст. 33
Бюджетного кодексу);

— встановлення загальних принципів організації і функціону-
вання бюджетної системи України (ст. 92 Конституції
України та ст.ст. 5 7 Бюджетного кодексу);

визначення видів видатків, які включаються до Державного
бюджету України та місцевих бюджетів. Ст. 95 Конституції
України встановила, що виключно Законом про Державний

бюджет України визначаються будь-які видатки держави на
загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування
цих видатків (ст. 87 Бюджетного кодексу) та критерії роз-
межування видів видатків між місцевими бюджетами
(ст. 86 Бюджетного кодексу);

— визначення доходних джерел, які надходять у Державний
та місцеві бюджети, що випливає зі ст. 92 Конституції
України, яка встановила, що система оподаткування, подат-
ки і збори встановлюються виключно законами України;

— розподіл доходних джерел між Державним і місцевими бю-
джетами (ст.ст. 29, 64-68 Бюджетного кодексу);

— розмежування видатків між бюджетами, що враховуються
при визначені міжбюджетних трансфертів (ст.ст. 88-90
Бюджетного кодексу);

— визначення дотації вирівнювання бюджету Автономної Рес-
публіки Крим та обласних бюджетів (ст. 99 Бюджетного
кодексу) та коштів, що передаються до Державного бюдже-
ту України з місцевих (ст. 100 Бюджетного кодексу);

— визначення видів субвенцій, які надаються з Державного
бюджету України в місцеві за порядком, визначеним Кабі-
нетом Міністрів України (ст.ст. 102, 103, 105 Бюджетного
кодексу) та порядок надання міжбюджетних трансфертів
(ст. 108 Бюджетного кодексу);

— визначення можливості міжбюджетних трансфертів між
місцевими бюджетами (ст.ст. 101, 104, 106, 107 Бюджетно-
го кодексу);

— затвердження єдиної бюджетної класифікації (ст.ст. 8, 9,
10, 11, 12 Бюджетного кодексу);

 

— встановлення системи заходів щодо збалансування бюдже-
тів усіх рівнів на підставі ст.ст. 95 і 142 Конституції Украї-
ни та ст.ст. 64-69, 73-74 Бюджетного кодексу;

— встановлення основ бюджетних повноважень органів місце-
вого самоврядування (ст.ст. 142-143 Конституції України,
ст.ст. Закону України "Про місцеве самоврядування в Укра-
їні" та у Бюджетному кодексі);

— встановлення принципів і основ бюджетного процесу для
всіх рівнів бюджетів (ст.ст. 19-21, 75-79 Бюджетного ко-
дексу);

— складання зведеного бюджету та звіту про його виконання
(ст. 6 Бюджетного кодексу);

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

— здійснення методичного керівництва в бюджетній діяльнос-
ті і контролю за дотримуванням бюджетного законодавства
(ст.ст. 109-115 Бюджетного кодексу).

Ці повноваження належать Україні як державі, на території
якої виробляється і здійснюється єдина бюджетно-фінансова
політика.

Друга група бюджетних повноважень України пов'язана з
тим, що головну роль у бюджетній системі України відіграє
Державний бюджет.

У галузі Державного бюджету Україна має повноваження:

1) на затвердження Державного бюджету відповідно до ст. 85
Конституції України, ч. 5 ст. 44 Бюджетного кодексу;

2) на складання бюджету із загального та спеціального фондів
(ст. 13 Бюджетного кодексу та закон про Державний бю-
джет України на відповідний бюджетний період);

3) на одержання закріплених за Державним бюджетом доходів
відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу;

4) на визначення напрямів використання бюджетних асигну-
вань та їх розмірів (ст. 95 Конституції України, ст. 87 Бю-
джетного кодексу);

5) на утворення в Державному бюджеті резервного фонду для
здійснення непередбачених видатків, що не мають постій-
ного характеру і не могли бути передбачені при складанні
проекту бюджету, розміром не більше одного відсотка об-
сягу видатків загального фонду відповідного бюджету
(ст. 24 Бюджетного кодексу);

6) на визначення видів видатків, які включаються до Держав-
ного бюджету України і забезпечують конституційний лад
держави, державну цілісність та суверенітет, незалежне судо-
чинство та інші видатки, які не передаються на місцеві бю-
джети;

7) на надання трансфертів з Державного бюджету у вигляді: