Поняття і зміст валютного регулювання

Дуже часто під валютою розуміють тільки іноземні грошові
знаки, але це не так. Декрет Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю",
яким, власне, в основному і регулюються валютні відносини,
чітко розрізняє поняття валюти:

1) "валюта України" — грошові знаки України, платіжні доку-
менти та інші цінні папери у валюті України;

2) "іноземна валюта" — грошові знаки іноземних держав, бан-
ківські метали, платіжні документи та інші цінні папери,
виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Як правило, розрізняють три правових валютних режими¹,
які використовуються держаними: а) режим державної валют-
ної монополії (яка була в СРСР); б) режим валютного регулю-
вання (наприклад, в Україні такий режим установлено Декре-

¹ Дорофвсф ь\ю.. 3$мцо9 11.11. Пушим II, А. Валюти прію России. —

М. 2000.

том Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регу-
лювання та валютного контролю"; в) режим вільно конверто-
ваної валюти.

Тип валютного режиму визначає принципи здійснення ва-
лютних операцій, права й обов'язки органів держави, які регу-
люють валютні відносини, і повноваження юридичних і фізич-
них осіб, які беруть участь у валютних відносинах з приводу
придбання, володіння, використання валютних цінностей, та
відповідальність за порушення валютного законодавства. Пе-
релік складових, які характеризують тип валютного режиму,
свідчить про те, що ці відносини складні й регулюються не
тільки нормами фінансового, а і конституційного, адміністра-
тивного, цивільного і кримінального права, тому валютні
правовідносини — це врегульовані правовими (у нашому ви-
падку— в курсі фінансового права — фінансово-правовими)
нормами суспільні відносини, які виникають у процесі здійсне-
ння валютних операцій, проведення валютного контролю і
регламентування валютного обігу.

Під валютним регулюванням розуміють діяльність уповно-
важених державою органів по регламентації порядку обігу ва-
лютних цінностей та здійснення валютних операцій.

Органами прямого валютного регулювання виступають дер-
жавні органи, які Конституцією України уповноважені видава-
ти нормативно-правові акти в галузі валютних операцій. До
них належить Верховна Рада України, Президент, Кабінет
Міністрів України, Національний банк України. Діє і так зване
непряме регулювання (на підставі нормативно-правових актів),
яке в державі доручено комерційним банкам.

Головним органом валютного регулювання в Україні є На-
ціональний банк. Його "подвійна" юридична природа дозволяє
йому видавати нормативно-правові акти з валютних питань і
одночасно як органу непрямого регулювання виконувати влас-
ні валютні операції. Комерційні банки можуть здійснювати ва-

¹ Див.: Артемов Н. М. Финансово-правовос рсіулировапие внспшеторіовой
деятсльности. — М, 1999; Меркупов А. 10. Финвнсово-правовос регулирова-
нис валютних операций юридических лнц в І'оссийской Федерации. Лвторсф.
канд лис. — М.. 1999; Аписов І: А ПрВВОВОС рсіулированис валютних ОТНО-
шений в Украпнс. — X.. І9У8, Іофф* А ІО. Правове регулювання валютних
операцій та здійснення валютного коїм роню // Бойківське право України. —
К.. 2000. — С. 217-220; Пнювскиіі К О. Лдминистративно-правовое рсіули-
рОВВНИС валютних ОТНОшсниП Лшореф канд. дис. - СІ 16.. 2000.

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

лютні операції — тільки тоді, коли вони отримали ліцензію
Національного банку України.

Структура валютних правовідносин, як і інших, включає
три складових: суб'єкти, об'єкти і зміст.

Валютне регулювання починається з прийняття Верховною
Радою України основного закону, який регулює головні питан-
ня в галузі валютного регулювання. Нормативно-правові акти
в цій галузі приймає Президент України, Кабінет Міністрів
України, Міністерство фінансів України та Національний банк
України.

Національний банк України є головним органом валютного
регулювання, а саме: він визначає порядок обігу в Україні іно-
земної валюти і цінних паперів в іноземній валюті; видає нор-
мативно-правові акти, які обов'язкові для резидентів і нерези-
дентів; проводить усі види валютних операцій; установлює
правила здійснення резидентами операцій в іноземній валюті і
нерезидентами — у валюті України.

Валютне регулювання передбачає видання нормативно-пра-
вових актів щодо здійснення валютних операцій; дотримання
межі зовнішнього державного боргу, встановленого законодав-
ством: лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноваже-
них банків нерезидентам; ліцензування банків щодо здійснен-
ня валютних операцій; визначення курсів іноземних валют, ви-
ражених у валюті України, курсів валютних цінностей, вира-
жених в іноземній валюті.

В Україні валютний курс встановлюється Національним бан-
ком України і означає співвідношення двох валют на валютно-
му ринку. Завдяки валютному курсу провадиться зіставлення
цін на товари і послуги в різних країнах. Від нього будуть за-
лежати прибутки іноземних інвесторів, оскільки вони вклада-
ють свої капітали, розраховуючи на прибутки, пов'язані із ва-
лютним курсом, його змінами; а також конкурентоспромож-
ність українських товарів на світовому ринку. Урівноваженість
його є показником економічної і політичної стабільності краї-
ни. Валютні курси, як правило, існують у двох режимах: ре-
жимі плаваючого валютного курсу, коли він установлюється
залежно від реального стану економіки і співвідношення вар-
тості набору товарів і послуг, або фіксованого валютного кур-
су, коли затверджена вартість валюти або підтримується цент-

ральним банком на певному рівні, або фіксується завдяки при-
рівнюванню до якого-небудь еквіваленту¹.

Національний банк України, крім функцій прямого контро-
лю, також здійснює:

— державну валютну політику, виходячи з принципів загаль-
ної економічної політики України;

— разом із Кабінетом Міністрів України складає платіжний
баланс України;

— контроль за додержанням затвердженого Верховною Радою
України ліміту зовнішнього державного боргу України;

— визначення лімітів заборгованості в іноземній валюті упов-
новажених банків нерезидентам;

— видачу в межах своєї компетенції обов'язкових для вико-
нання нормативних актів щодо здійснення операцій на ва-
лютному ринку України;

— накопичення, зберігання і використання резервів валютних
цінностей для здійснення державної валютної політики;

— встановлення за погодженням із Міністерством статистики
України єдиних форм обліку, звітності та документації про
валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та
своєчасним поданням;

— публікацію банківських звітів про власні операції та опера-
ції уповноважених банків тощо.

Ст. 44-50 Закону України „Про Національний банк Украї-
ни" закріплюють за НБУ повноваження в сфері валютного ре-
гулювання та контролю; організації валютного ринку; прове-
дення дисконтної (англ. дізсоипі — облік векселя, обліковий
процент при обліку векселів або скидка з ціни товару або ва-
люти у біржових або валютних угодах) та девізної (фр. сієуі-
зез — платіжні засоби в іноземній валюті) політики; поповнен-
ня та використання золотовалютного резерву та покладають на
нього функції зберігача золотого запасу, дорогоцінних металів,
дорогоцінних каменів та інших коштовностей.

Валютну політику держави можна поділити на дві частини:
поточну та перспективну. Поточна полягає в організації пов-
сякденного оперативного регулювання поточної валютної ко-
н'юнктури, а перспективна — в здійсненні довгострокових
структурних змін у міжнародному валютному механізмі, що

¹ Варламова М. А, Крупяякова Ю, А. Финансьі, ленсжнос оС>ршиснис и кре-
дит. — М., 2005. — С. 63.

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

реалізується через участь держави в міждержавних угодах.
Значна роль у формуванні довгострокової валютної політики
належить таким міжнародним валютно-фінансовим установам,
як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейсь-
кий банк реконструкції та розвитку тощо¹.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про валютне регулю-
вання і валютний контроль" (далі — Декрет) поділяє суб'єктів
валютних правовідносин на резидентів і нерезидентів.

До резидентів належать:

— фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни,
особи без громадянства), які мають постійне місце прожи-
вання на території України, в тому числі ті, що тимчасово
перебувають за кордоном;

— юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що
не мають статусу юридичної особи (філії, представництва
тощо), з місцезнаходженням в Україні, які здійснюють
свою діяльність на підставі законів України;

— дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні
представництва України за кордоном, які мають диплома-
тичний імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та
представництва підприємств і організацій України за кордо-
ном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезидентами українське законодавство вважає:

— фізичних осіб (іноземних громадян, громадян України, осіб
без громадянства), які мають постійне місце проживання за
межами України;

— юридичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, що
не мають статусу юридичної особи (філії, представництва
тощо), з місцезнаходженням за межами України, які ство-
рені і діють відповідно до законодавства іноземної держа-
ви, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підпри-
ємницької діяльності за участю юридичних осіб та інших
суб'єктів підприємницької діяльності України);

— розташовані на території України іноземні дипломатичні,
консульські, торговельні та інші офіційні представництва,
міжнародні організації та їхні філії, що мають імунітет і
дипломатичні привілеї, а також представництва інших орга-
нізацій І фірм, ЯКІ ІІС ЗДІЙСНЮЮТЬ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОС-
ТІ на підставі законів України.

Ющенко В. А., Міщанко II І Валютне регулювання, - К.. 1999. —
С. 79-82.

Об'єктами валютних правовідносин є: валюта України; цін-
ні папери, що номіновані у валюті України; іноземна валюта;
валютні цінності.

Змістом валютних правовідносин виступають валютні опе-
рації, в яких реалізуються права та обов'язки суб'єктів, і до
яких згідно з чинним законодавством України належать:

— операції, пов'язані з переходом права власності та інших
прав на валютні цінності, а також операції, що пов'язані з
використанням як засобу платежу іноземної валюти і пла-
тіжних документів у іноземній валюті;

— вивезення і ввезення та переказ в Україну та з України ва-
лютних цінностей;

— здійснення міжнародних грошових переказів;

— розрахунки між резидентами і нерезидентами у валюті

України.

Валютні операції здійснюються банками та іншими фінан-
совими установами на підставі ліцензії Національного банку
України, які поділяються залежно від тривалості та періодич-
ності здійснення:

• генеральні ліцензії (§епега! Іісепзе — англ.), які видаються
на здійснення валютних операцій на весь період валютного
регулювання і не потребують індивідуальної ліцензії. Упов-
новажені банки, які одержали генеральну ліцензію Націо-
нального банку України на здійснення операцій, пов'язаних
із торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати
на території України пункти обміну іноземних валют, у то-
му числі на підставі агентських угод з іншими юридичними
особами-резидентами;

• індивідуальні ліцензії (іпсііуісіиаі Іісепзе — англ.) видаються
резидентам і нерезидентам на здійснення разової операції
на період, необхідний для здійснення такої операції. Поло-
ження "Про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення
банківських операцій" затверджене Правлінням Національ-
ного банку України і вміщує перелік операцій, які потребу-
ють індивідуальної ліцензії.

Ліцензія Національного банку України на здійснення валют-
них операцій надасться банкам — юридичним особам, які ЗДІЙ-
СНЮЮТЬ свої операції на території України не менше одного
року, мають статутний капітал розміром, що встановліосться

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

Національним банком, та власні кошти. Після отримання ліце-
нзії банки стають уповноваженими банками.

Валютні операції — складний правовий механізм, що являє
собою вольові правомірні дії фізичних і юридичних осіб, спря-
мованих на досягнення правового наслідку: на встановлення,
зміну або припинення прав і обов'язків суб'єктів при здійсненні
дій з валютою. Переважно ці відносини регулюються цивіль-
но-правовими нормами¹ і детально вивчаються у курсі банків-
ського права.

§ 2. Правові основи валютного контролю

Основним органом валютного контролю відповідно до чинного
законодавства України виступає Національний банк України.

Завданням валютного контролю є забезпечення дотримання
валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.
Контроль за валютними операціями, які проводять резиденти і
нерезиденти через банки, здійснюють уповноважені банки.
Оскільки ці операції повинні проводитися виключно через бан-
ки, саме вони вважаються агентами валютного контролю. Пра-
вовою базою здійснення валютного контролю є "Положення
про валютний контроль", затверджене постановою Національ-
ного банку України № 49 від 8 лютого 2000 р.

Валютний контроль здійснюють також:

— органи Державної митної служби за додержанням правил
переміщення валютних цінностей через митний кордон
України;

— органи Державної податкової служби;

— Міністерство зв'язку України за додержанням правил пош-
тових переказів та пересилання валютних цінностей через
митний кордон України.

Національний банк, уповноважені банки, які є агентами ва-
лютного контролю, здійснюють контроль за валютними опера-

¹ Валюті операції поділяються на такі нили: негайна операція — іод-опс-
рііціи, коли вшноти передасться н лемі. її пролижу; скорочувана (иш-опери-
ція). коли валюти псредосгься наступного ДНЯ; короткострокова (смоі-опсри-
ція) — коли операція ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ II 2 робОЧИХ дні; Оовгострокова операція
(форвардний розрахунок) означає обумовлену контрактом ипримку розрахун-
ку у майбуї ньому. І їй валютному ринку можу п. посднувиїися операції на
умовах "спої" і онераціао па сірок, тобто операції одночасної купівлі чи
пролижу ІНОЗСМНОІ валюти їй готівку пі пролажу чи купівлі її на умовах "фор-
вард" — Див. детальніше: Карманов Є В Банківське право України. — X..
2000 — С. 291-30К

ціями резидентів і нерезидентів, відповідності їх дій чинному
законодавству, умовам ліцензій, дотриманню положення про
відповідальність за порушення валютних операцій.

Інструкція НБУ "Про переміщення валюти України, інозем-
ної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших
банківських документів і платіжних карток через митний кор-
дон України" із змінами, внесеними 12 серпня 2005 р., встано-
влює правила ввезення і вивезення валюти через митний кор-
дон фізичними особами.

Фізична особа (незалежно від віку) може вивозити за межі
України валюту в сумі, що не перевищує 10 тис. грн., у тому
числі ювілейні та пам'ятні монети із недорогоцінних, та доро-
гоцінних металів у сумі, що не перевищує 3 тис. грн., а за
умови письмового декларування митному органу валюти
України (у тому числі монет із дорогоцінних металів), якщо
сума перевищує 3 тис. грн.

Якщо валюта України була вивезена з України на законних
підставах (за наявності митної декларації"), фізична особа може
ввести валюту на суму, що перевищує норму для усного дек-
ларування. За межі України фізична особа може вивезти іно-
земну валюту, дорожні чеки або картки Уіза Тгауеі Мопеу в
сумі, що не перевищує 10 тис. доларів США, або еквівалент
цієї суми в іншій іноземній валюті: за усного декларування
митному органу іноземну валюту або чеків — не більше 3 тис.
доларів США, за умови письмового декларування — якщо су-
ма перевищує 3 тис. доларів США. Якщо сума валюти виво-
зиться нерезидентом, необхідне підтвердження уповноважено-
го банку. Вивезення карток Уіза Тгауеі Мопеу вимагає підтве-
рдження уповноваженого банку і не може перевищувати 10
тис. доларів США за однією карткою.

Фізична особа має право ввозити в Україну іноземну валю-
ту або чеки на суму, що не перевищус 15 тис. доларів США
(або еквівалент цієї суми в іншій валюті), за умови усного дек-
ларування — 3 тис. доларів, або за умови письмового декла-
рування, якщо сума перевищує 3 тис. доларів США. Фізична
особа мас право ввозити в Україну банківські метали до 500
грн. та в іноземних монетах з обов'язковим декларуванням.

У нормативно-правових актах Національного банку Украї-
ни дуже часто вміщуються уповноважуючі фінансово-правові
норми. 1 у вище викладеній Інструкції фізичні особи мають
право ввозити і вивозити національну і іноземну валюту тоді,

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

коли вони суворо додержуються правил, встановлених НБУ.
Діючи поза межами, встановленими Інструкцією, фізичні осо-
би будуть допускати правопорушення, які караються за нашим
законодавством.

Законодавство України, як правило, дозволяє використову-
вати іноземну валюту на території України лише за наявності
ліцензії, виданої Національним банком України. Використання
іноземної валюти як засіб платежу дозволяється лише тоді, ко-
ли ініціатором таких дій виступає уповноважений банк, який
має ліцензію НБУ на здійснення таких операцій та письмовий
дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями,
або у випадках, передбачених законодавством. У всіх інших
випадках використання іноземної валюти як засобу платежу
можливе лише за наявності ліцензії. Банківські метали, пла-
тіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній
валюті або банківських металах, можуть застосовуватися у
платежах тільки з дозволу НБУ¹.

§ 3. Відповідальність за порушення валютного
законодавства України

За порушення чинного валютного законодавства суб'єкти ва-
лютних правовідносин несуть відповідальність.

1. Здійснення комерційними банками або фінансово-кредитни-
ми установами операцій із валютними цінностями, що пе-
редбачені п. 2 ст. 5 Декрету (валютні операції, що не по-
требують індивідуальної ліцензії") без одержання генераль-
ної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі,
еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних ціннос-
тей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом
НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням
банку з Реєстру банків, їх філій та представництв, валют-
них бірж і фінансово-кредитних установ або без такого ви-
ключення.

2. Здійснення резидентами і нерезидентами операцій із валют-
ними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ
згідно з п. 4 сі. 5 Декрету (разова валютна операція), без
одержання індивідуальної ліцензії І ІІ>У тягне за собою на

¹ Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуаль-
ііич ліцензій II іш використання Іноземної валюти іш території України як засобу
нлнісжу Ішіїсрджсію посип юною Правління ПІД' від 14 жовтня 2001 р,

кладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених ва-
лютних цінностей, перерахованій у валюту України за об-
мінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, за
винятком:

— вивезення, переказування і пересилання за межі України
фізичними особами — резидентами іноземної валюти на су-
му, що визначається НБУ;

— вивезення, переказування і пересилання за межі України
фізичними особами резидентами і нерезидентами іноземної
валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на закон-
них підставах;

— платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами
за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті пе-
ред нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт,
прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за
винятком оплати валютних цінностей;

— платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді про-
центів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвес-
тицій;

— вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній
валюті, раніше здійсненої на території України, в разі при-
пинення інвестиційної діяльності;

— відкриття фізичними особами-резидентами рахунків в інозем-
ній валюті на час їх перебування за кордоном;

— відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими бан-
ками за межами України;

— відкриття в закордонних банках рахунків в іноземній валюті
дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими
офіційними представництвами України за кордоном, які ма-
ють імунітет і дипломатичні привілеї, а також філіями та
представництвами підприємств і організацій України за кор-
доном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

3. Торгівля іноземною валютою банками та іншими фінансо-
во-кредитними установами без одержання ліцензії НБУ та
(або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними
цінностями на міжбанківському валютному ринку України,
встановлених НБУ, тягне за собою накладення штрафу в
сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних
цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним
курсом ІІЬУ па день здійснення таких операцій, з виклю-
ченням банку з Реєстру банків, їх філій та представництв,

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

валютних бірж і фінансово-кредитних установ або без тако-
го виключення.
4. Невиконання уповноваженими банками зобов'язань щодо
купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному
ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з ме-
тою забезпечення виконання зобов'язань резидентів, які ви-
пливають з абзаців четвертого, п'ятого, шостого пп. "а"
п. 4 ст. 5 Декрету (тобто вивезення, переказування та пере-
силання за межі України валютних цінностей, що не потре-
бують індивідуальної ліцензії"), тягне за собою позбавлення
генеральної ліцензії Національного банку України на право
здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25% від
суми (вартості) іноземної валюти, що була зафіксована у
дорученні резидента. Штраф сплачується у валюті України
за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного
протоколу порушення валютного законодавства.

Як було сказано вище, уповноважені банки здійснюють
контроль за валютними операціями, що проводяться рези-
дентами і нерезидентами через ці банки, тобто на уповно-
важених банках лежить відповідальність за законність усіх
валютних операцій, що здійснюють його клієнти. Уповно-
важені банки є єдиними недержавними органами валютного
контролю. Це пов'язано з тим, що банк — це організація,
основним призначенням якої є посередництво у переміщен-
ні грошових коштів від кредиторів до позичальників та від
продавців до покупців. Тобто практично увесь грошовий
обіг здійснюється через банківську систему, і жоден інший
орган чи установа не має такого оперативного і повного
доступу до інформації стосовно операцій, пов'язаних з
обігом грошових коштів. Враховуючи таке монопольне ста-
новище банківської системи як єдиного організму у сфері
розрахунків та беручи до уваги об'єктивні закони функціо-
нування держави, що полягають у покладенні певних обо-
в'язків на всіх суб'єктів, на яких поширюється суверенітет
цієї держави, на уповноважені комерційні банки України
покладено псині обов'язки щодо контролю своїх клієнтів.
Банки зобов'язані насамперед запобігти проведенню тієї чи
іншої незаконної валютної операції, а якщо це неможливо,
поінформувати про неї уповноважені державні органи.

Крім того, специфіка уповноважених банків полягає та-
кож у тому, що попи самі с суб'єктами підприємницької

діяльності й активно здійснюють валютні операції. Тому
невипадково у валютному законодавстві багато уваги при-
свячено порядку здійснення валютних операцій комерцій-
ними банками¹.

5. Нездійснення уповноваженими банками функцій агента ва-
лютного контролю в частині запобігання проведенню рези-
дентами і нерезидентами через ці банки незаконних валют-
них операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцен-
зії Національного банку України на право здійснення валют-
них операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості)
валютних операцій, здійснених резидентами та нерезиден-
тами через ці банки з порушенням чинного законодавства.
У разі використання в розрахунках іноземної валюти
штраф сплачується у валюті України за обмінним курсом
Національного банку України на день складання відповід-
ного протоколу порушення валютного законодавства.

6. Нездійснення уповноваженими банками функцій агента ва-
лютного контролю в частині своєчасного інформування у
випадках та в порядку, встановленому законодавством, у
тому числі нормативно-правовими актами Національного
банку України, відповідних державних органів про пору-
шення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'яза-
ного з проведенням ними валютних операцій, тягне за со-
бою штраф у розмірі 5% від суми (вартості) валютних опе-
рацій, про які уповноважений банк згідно зі встановленим
порядком зобов'язаний був поінформувати відповідні дер-
жавні органи. У разі притягнення уповноваженого банку до
відповідальності за порушення вимог п. 2 ст. 13 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регу-
лювання і валютного контролю" (здійснення уповноважени-
ми банками контролю за валютними операціями, що прова-
дяться резидентами та нерезидентами через ці банки) роз-
мір одного штрафу не може перевищувати одного відсотка
від суми зареєстрованого статутного фонду.

У разі виявлення порушень валютного законодавства з боку
банків або фінансово-кредитних установ уповноваженими пра-
цівниками НБУ складається протокол за визначеною в Поло-
женні формою, який вручається керівникові (посадовій особі,

¹ Валютний контроль пі його правова регламентація в Україні // Пісник
ІІІ>У 1997. №11 С. 12 ІЗ

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

яка виконує його обов'язки) банку або фінансово-кредитної
установи, чи їх відокремленого структурного підрозділу, де
безпосередньо здійснювалась відповідна перевірка. За кожним
випадком порушення, що виявлені під час однієї перевірки,
складається окремий протокол, до якого обов'язково додають-
ся інші документи, які свідчать про факти порушень. Якщо
під час реалізації одного договору було здійснено кілька одно-
типних порушень валютного законодавства, то допускається
складання одного протоколу за умови, що загальна сума штра-
фу від цього не зміниться. Після складання протоколу уповно-
важені працівники НБУ зобов'язані запропонувати особі, якій
вручено цей протокол, надати пояснення за кожним фактом
порушення.

Підставою для застосування НБУ і його територіальними
управліннями вказаних Положенням і зазначених вище санк-
цій можуть бути: матеріали перевірок, що здійснюються упов-
новаженими працівниками центрального апарату та терито-
ріальних управлінь НБУ; матеріали перевірок, що проводяться
уповноваженими працівниками державних органів валютного
контролю; матеріали перевірок, що здійснюються уповноваже-
ними працівниками державних контрольних і правоохоронних
органів, які не належать до органів валютного контролю. У
разі виявлення державними органами валютного контролю та
державними контрольними і правоохоронними органами пору-
шення банками або фінансово-кредитними установами валют-
ного законодавства складається акт чи довідка про перевірку,
які разом з копіями документів, що підтверджують факт пору-
шення, надсилаються до територіальних управлінь НБУ за міс-
цем проведення зазначених перевірок. Уповноважені працівни-
ки територіальних управлінь НБУ аналізують отримані мате-
ріали та в разі наявності складу правопорушення застосовують
відповідні санкції. У разі відсутності в комплекті матеріалів,
що надходять до НБУ, документів, які підтверджують факт
порушення, уповноважені працівники НБУ зобов'язані здійс-
нити додаткову перевірку отриманої інформації на місці.

Матеріали про порушення валютного законодавства залеж-
но від суми штрафу розглядають та приймають рішення про
застосування санкцій:

— до 10,0 тис. доларів США — начальники територіальних
управлінь НБУ;

 

— до 50 тис. доларів США — директор Департаменту валют-
ного контролю та ліцензування НБУ;

— до 100 тис. доларів США — Голова НБУ та його заступ-
ники.

У разі прийняття рішення про застосування санкцій вино-
ситься постанова про притягнення до відповідальності за по-
рушення валютного законодавства. Санкції у вигляді позбав-
лення ліцензії, виключення з Реєстру банків, їх філій і фінан-
сово-кредитних установ, застосування штрафу, що перевищує
суму (вартість), еквівалентну 100 тис. доларів США, перерахо-
вану у валюту України за обмінним курсом НБУ на день скла-
дання відповідного протоколу порушення валютного законодав-
ства, застосовуються виключно на підставі постанови Правлін-
ня НБУ. Постанова про притягнення до відповідальності за
порушення правил валютного законодавства надсилається те-
риторіальними управліннями НБУ порушнику, який протягом
п'яти днів після її отримання має перерахувати суму штрафу
до Державного бюджету України. У разі несплати комерцій-
ним банком або фінансовою установою штрафу в зазначений
строк постанова про притягнення їх до відповідальності підля-
гає примусовому виконанню органами державної виконавчої
служби за місцезнаходженням порушника в порядку, визначе-
ному чинним законодавством України.

Контрольні запитання

1. Які типи валютних режимів Ви знаєте?

2. Хто є суб'єктом валютних правовідносин?

3. Що є об'єктом валютних правовідносин?

4. Які органи здійснюють валютний контроль?

5. Які організації є агентами валютного контролю?

6. Яка відповідальність передбачена за порушення валютного
законодавства?

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ
НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Кодекси, закони України

Конституція України від 28 червня 1996 р.

Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р.

Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р.

Водний кодекс України від 6 червня 1995 р.

Митний кодекс України від 11 липня 2002 р.

Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р.

Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р.

Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 р.

Про ціни та ціноутворення. Закон України від 3 грудня 1990 р.
№ 507-ХІІ зі змінами.

Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 груд-
ня 1990 р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р.
№ 3813-ХІІ із змінами та доповненнями.

Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із
змінами та доповненнями.

Про зайнятість населення. Закон України від І березня 1991 р.
№ 803-ХІІ із змінами та доповненнями.

Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон Украї-
ни від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.

Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня
1991 р. № 959-ХП із змінами та доповненнями.

Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня
1991 р. № 12.01—XII із змінами та доповненнями.

Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в
редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.

Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України
від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ із змінами та доповненнями.

Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р.
№ 2097- XII із змінами та доповненнями.

Про плату за землю. Закон України від 3 липня 1992 р. № 2535-ХІІ
із змінами та доповненнями.

Про державний внутрішній борі України. Закон України від 16 вере-
сня 1992 р. № 2604-ХІІ із змінами та доповненнями.

Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні. Закон України
ВІД 26 січня 1993 р. № 2939 XII із змінами і ДОПОВНЄННЯМИ.

Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України від 28 гру-
дня 1994 р. X» 334/94 ВР із змінами та ДОПОВНЄННЯМИ.

Про застосування реєстраторів розрахункових, операцій у сфері тор-
гівлі, громадського харчування та послуг. Закон України під 6
липня 1995 р. № 265/95 ВІ' у редакції Закону від І червня
2000 р. >Г" 1776 III із змінами та доповненнями.

Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби. Закон

України від 18 вересня 1995 р. із змінами та доповненнями.
Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим,
коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами. Закон України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР із
змінами і доповненнями.
Про страхування. Закон України від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР із

змінами та доповненнями.
Про патентування деяких видів підприємницької діяльності. Закон
України від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР із змінами та допов-
неннями.
Про захист від недобросовісної конкуренції. Закон України від 7 черв-
ня 1996 р. № 236/96-ВР.
Про рекламу. Закон України від 3 липня 1996 р. № 270-96-ВР із

змінами та доповненнями.
Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів. Закон України в редакції Закону від 18 лю-
того 1997 р. № 75/97 із змінами і доповненнями.
Про податок на додану вартість. Закон України від 3 квітня 1997 р.

№ 168/97-ВР із змінами та доповненнями.
Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21 травня

1997 р. № 280-97-ВР.
Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування За-
кон України від 15 липня 1997 р. № 452/97-ВР.
Про джерела фінансування дорожнього господарства України. Закон
України від 18 вересня 1991 р. № 1562-ХИ у редакції Закону
України від 16 грудня 1997 р. № 725/97-ВР із змінами та допов-
неннями.
Про оренду землі. Закон України від 6 жовтня 1998 р. № 16!—XIV із

змінами та доповненнями.
Про фіксований сільськогосподарський податок. Закон України від 17

грудня 1998 р. № 32-ХІУ із змінами та доповненнями.
Про столицю України — місто-герой Київ. Закон України від 15 січ-
ня 1999 р. № 401-ХІУ.
Про місцеві державні адміністрації. Закон України віл 9 квітня

1999 р. № 586-ХIV.
Про джерела фінансування органів державної влади. Закон України

від 30 червня 1999 р. № 783-ХІУ.
Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещас-
ного випадку на виробництві та професійною захворювання, які
спричинили втрату працездатності. Закон України від 23 вересня
1999 р. № 105 XVI із змінами та доповненнями.
Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття. Закон України від 2 березня 2000 р. № 1533—111 із
змінами ГВ ДОПОВНЄННЯМИ.

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

Про правовий режим надзвичайного стану. Закон України від 16 бе-
резня 2000 р. № 1550-Ш.