Глава 8. Правовий режим державних цільових

позабюджетних фондів....................................................... 183

§ І. Поняття та види державних цільових позабюджетних фондів.. 183
§ 2. Фонди загальнообов'язкового державного пенсійного

страхування.................................................................................... 186

§ 3. Кошти Пенсійного фонду................................................................. 190

§ 4. Інші соціальні страхові позабюджетні фонди................................ 195

§ 5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб..................................... 199

Модуль 3.
Правове регулювання державних і муніципальних

доходів

Глава 9. Правовий інститут публічних доходів держави та

органів місцевого самоврядування.................................. 202

§ 1. Поняття фінансово-правового інституту державних і

муніципальних доходів.................................................................. 202

§ 2. Види податків і обов'язкових платежів, що включаються в

бюджет............................................................................................. 204

Глава 10. Податкове право................................................................. 209

§ 1. Поняття податку, його функції. Принципи оподаткування... 209

§ 2. Поняття податкового права і податкових правовідносин.... 214

§ 3. Юридичний склад податку.............................................................. 217

§ 4. Податки з юридичних осіб.............................................................. 220

Глава 11. Податки з фізичних осіб.................................................... 245

§ 1. Податок на доходи фізичних осіб................................................... 245

§ 2. Податок на промисел....................................................................... 257

Глава 12. Податки, що сплачують юридичні й фізичні особи. 259

§ 1. Податок з власників транспортних засобів та інших

самохідних машин і механізмів..................................................... 259

§ 2. Плата за землю................................................................................. 263

§ 3. Єдиний податок................................................................................. 266

§ 4. Плата за торговий патент................................................................ 270

§ 5. Фіксований сільськогосподарський податок.................................. 273

§ 6. Місцеві податки і збори.................................................................... 275

Глава 13. Інші доходи, що включаються до бюджетів та

гарантії забезпечення податкових зобов'язань... 282

§ 1. Неподаткові доходи......................................................................... 282

§ 2. Доходи від операцій з капіталом.................................................... 296

§ 3. Фінансовий моніторинг................................................................... 297

§ 4. Гарантії забезпечення виконання податкових обов'язків.... 300

Глава 14. Правові основи державних і муніципальних

Запозичень, державного і муніципального боргу

та державного кредиту.................................................... 305

§ 1. Поняття правового інституту державного та муніципального

запозичення, його особливості...................................................... 305

§ 2. Державний та муніципальний кредит. Управління державним
і муніципальним боргом. Правові основи державного

кредитування.................................................................................. 314

§ 3. Право на запозичення місцевих органів самоврядування.... 324

Глава 15. Правове регулювання страхування.............................. 325

§ І. Понятгя страхування, його завдання і функції............................. 325

§ 2. Законодавче та нормативно-правове регулювання страхових
відносин. Терміни, які зазначаються у страхових документах
при страхових правовідносинах.................................................... 331

Модуль 4.

Правове регулювання публічних державних і

муніципальних видатків

Глава 16. Правові основи державних і місцевих видатків.. 342

§ І. Поняття і види державних і місцевих видатків............................. 342

§ 2. Розподіл видатків між ланками бюджетної системи України. 348

Л. К. Воронова

ВСТУП

 

§ 3. Поняття і правові принципи фінансування державних і

муніципальних видатків.................................................................. 352

§ 4. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування............................. 353

§ 5. Соціально-культурні видатки.................................................. 356

§ 6. Фінансування охорони здоров'я і фізичної культури.......................... 360

§ 7. Видатки на культуру та мистецтво........................................ 361

§ 8. Фінансування оборони.............................................................. 361

§ 9. Фінансування органі» законодавчої, виконавчої влади,

правоохоронних органів................................................................. 362

§ 10. Позабюджетні кошти бюджетних установ..................................... 363

Модуль 5.

Правові основи банківської системи, грошового обігу

І розрахунків. Основи валютного регулювання і

Валютного контролю

Глава 17. Правові основи банківської діяльності...................... 366

§ 1. Фінансово-правовий інститут регулювання банківської

діяльності......................................................................................... 366

§ 2. Види банків в Україні................................................................. 367

§ 3. Правовий статус НБУ................................................................ 368

§ 4. Поняття грошової системи........................................................ 371

§ 5. Правила ведення касових операцій................................................... 375

§ 6. Правові засади здійснення безготівкових розрахунків........................ 376

Глава 18. Правове регулювання валютних операцій.............. 380

§ 1. Поняття і зміст валютного реіулювання............................................. 380

§ 2. Правові основи валютного контролю................................... 386

§ 3. Відповідальність за порушення валютного законодавства

України............................................................................................ 388

Список рекомендованих нормативно-правових актів

та літератури........................................................................................ 394

Словник.................................................................................................. 408

Покажчик термінів і понять.............................................................. 438

Кожна галузь права, яка входить у правову систему держави,
повинна бути зрозумілою кожному громадянину, органам дер-
жави, всім юридичним особам. Однак, це дуже важко, оскіль-
ки розібратися в тонкощах окремих галузей права складно.
Але є фахівці, які покликані допомагати зрозуміти, що саме
хотів урегулювати законодавець, складаючи і затверджуючи
той чи інший закон, у якому багато норм (правил поведінки),
виконання яких обов'язкове при певних обставинах. Юристи
покликані знати норми різних галузей права, вміти аналізувати
їх і ситуацію, яка виникла у практиці, для того, щоб правиль-
но застосувати припис держави. Кожна галузь права має свій
предмет регулювання. Фінансове право регулює специфічний
вид відносин, які виникають в процесі фінансової діяльності,
тобто в процесі формування, розподілу і використання центра-
лізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для
виконання функцій органами держави і органами місцевого
самоврядування.

Із зміною економічної основи в Україні, утворенням нової
суверенної держави, наданням широких повноважень органам
місцевого самоврядування змінюється фінансова система, а ра-
зом з нею великі зміни йдуть у фінансово-правовому регулю-
ванні грошових відносин, що виникають у процесі фінансової
діяльності. У фінансовій діяльності беруть участь усі без ви-
нятку органи держави, органи місцевого самоврядування, юри-
дичні особи всіх форм власності і організаційно-правових ви-
дів діяльності, громадяни, які відповідно до ст. 67 Конституції
України зобов'язані сплачувати податки і збори. Фінансове за-
конодавство розгалужене, мобільне, слідкувати за його зміна-
ми важко, а знати його необхідно, оскільки різновидів відно-
син, що мають грошовий характер, багато, але виникають во-
ни не з фінансової діяльності і регулюються нормами цивіль-
ного, адміністративного та господарського права. Для правиль-
ного вибору актів, норми яких регулюють грошові відносини,
то виникають з фінансової діяльності, необхідно знати специ-
фіку цих відносин і норм, що їх регулюють. Фінансове прано

Вступ

 

входить в так звану "родину" публічних галузей права, але в
зв'язку з особливими значенням фінансових відносин для функ-
ціонування держави, метод фінансово-правового регулювання
мас специфіку, властиву тільки йому. Знання фінансового пра-
ва, сутності, особливостей фінансово-правових інститутів не-
обхідно для студентів-юристів, економістів, аспірантів, викла-
дачів фінансового права, практикам для вірного застосування
фінансово-правових актів. Юристи-практики завжди повинні
інтерпретувати фінансову ситуацію. Знаючи фінансове законо-
давство, кожен робить висновки із наявної правової інформа-
ції, оскільки вирішити справу треба тільки на підставі норма-
тивно-правового акту, а не власних міркувань. Фінансове пра-
во доволі складна і не "весела" галузь права, але кошти, які
збирають органи державної влади і місцевого самоврядування,
необхідні для функціонування держави. Знання норм фінансо-
вого права необхідні всім, хто хоче знати, як регулюються від-
носини в галузі бюджету, обов'язкових платежів, у тому числі
податків, державного кредиту, державного боргу, на що і як
витрачаються кошти держави, як регулюється грошовий обіг
та валютні відносини в нашій державі.

Головне завдання підручника "Фінансове право" — показа-
ти сукупність правових норм, що регулюють фінансові відно-
сини в Україні, їх взаємозв'язок із змінами, які відбуваються у
фінансовій системі у зв'язку із переходом до ринкової еконо-
міки, можливі альтернативні підходи до реалізації методів
фінансово-правового регулювання. Знання фінансового права
повинно підготувати студентів і читачів до орієнтування у ве-
ликому масиві нормативно-правових актів, які постійно зміню-
ються.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Модуль 1

Глава 1. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ Й ОРГАНІВ
МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В
ГАЛУЗІ ПУБЛІЧНИХ ФІНАНСІВ І
ФІНАНСОВЕ ПРАВО

• Фінансова діяльність і методи її здійснення

• Що являють собою владні повноваження держави у галузі
фінансів?

• Які органи держави і місцевого самоврядування здійснюють
управління фінансами?

§ 1. Поняття і методи діяльності держави й органів
місцевого самоврядування в галузі публічних
фінансів

Виробничу інфраструктуру відтворювального процесу, без
якого не може існувати цивілізоване суспільство, складають
заводи, фабрики, сільськогосподарські та інші підприємства.
Поза її межами знаходиться вторинний капітал, фінансові рин-
ки, тобто сукупність грошових відносин і грошових ресурсів.
Одна частина цих ресурсів і відносин виникає у суспільстві як
умова відтворювального процесу, а друга — створює умови
для розширеного відтворення.

Поза виробничою сферою після появи держави виникають
фінансові відносини, що формують грошові фонди, які необ-
хідні для існування публічних органів і фінансування покладе-
них на них функцій. Ці фонди мають назву публічних фінансів.

У роки адміністративно-командної системи все публічне
вважалося державним, тому і не використовувався термін
"публічні фінанси" на відміну від приватних фінансів.

Держава, її органи, органи місцевого самоврядування — по-
стійно діючий механізм, в якому використовується товарне ви-
робництво як результат суспільного поділу праці. Із появою
держави виникли фінанси. Існують вони тому, що без них
держава й органи місцевого самоврядування не зможуть вико-

Термін "фінанси", на думку більшості вчених, походить від лаг. "Гіпап-
ііо" — платіж. Для визначення явищ, пов'язаних із утворенням і використан-
ням фондів коштів дсржаии, пін вперше Пуп застосований у XVI сі. у Фран-
ції. Часто фінанси ототожнюють із коштами. Але цс не гак. Фінанси — це
економічні відносини, які виникають у реальному грошовому обігу при фор-
муванні, розподілі 11 використанні фондів фінансових ресурсів (Див.: Ба-
бич А. М., Павлови Л, II. Финансм. М, 2000. — С. 15). Фінанси відобража-
ють економічні відносини, завдяки яким забезпечуються джерелами фінансу-
вання всі сектори економіки, сфери виробництва і невиробнича сфера.

Фінансове право України

нувати свої функції. Не зможуть існувати інститути фінансо-
вого ринку і фінансових послуг.

Інші грошові категорії: заробітна плата, прибуток, ціна —
це породження економіки, вони походять із факту наявності
не держави, а виробництва і товарно-грошових відносин. Дер-
жава втручається в економічні процеси, встановлюючи роз-
міри й пропорції цих економічних категорій, але їхня сутність
не стає імперативною. Фінанси — породження держави. Дер-
жаві необхідні не просто кошти, а фонди коштів, які дозво-
лять витрачати їх для безперебійного функціонування.

Публічні грошові доходи до кінцевого їх використання по-
діляються на відповідні цільовому призначенню відокремлені
частки, які мають назву фонди коштів. Формування і викорис-
тання таких фондів є суттєвою рисою фінансів, яка відрізняє
останні від інших видів грошових відносин. Цільове призна-
чення таких фондів є умовою їх ефективної мобілізації, розпо-
ділу і використання. Саме завдяки фінансам держава і муніци-
пальні органи можуть контролювати весь хід розподільного
процесу: коли надходять кошти, як використовуються. Слід
погодитися з відомими економістами Санкт-Петербурзького
університету, що для фінансів властиві такі ознаки: це завжди
грошові відносини; ці грошові відносини існують в державі,
яка управляє ними; ці відносини виникають при перерозподілі
вже розподіленого суспільного продукту.

Будь-яка держава або орган місцевого самоврядування утво-
рюють і підтримують на своїй території правопорядок, охоро-
няють свою незалежність, суверенітет, сприяють фізичному,
духовному і матеріальному добробуту населення. Жодне сус-
пільство не може існувати без постійного відтворення їжі,
одягу, житла, соціальної сфери. Кожна держава піклується про
охорону навколишнього природного середовища. Із постійним
зростанням кількості населення землі, урбанізацією, загострен-
ням внутрішніх та зовнішніх протиріч відтворення є безумов-
ною можливістю виживання людства. Усі ці завдання поклада-
ються на органи влади, а для безперебійного функціонування
необхідні матеріальні засоби, які в умовах об'єктивно існуючо-
го закону вартості мають грошовий характер, тобто для вико-
нання функцій державі і муніципальним органам потрібні ве-
личезні кошти.

Ще в роботах давньоримських юристів для відмежування
публічних відносин від приватних використовували таку кате-

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

горію, як інтерес. Мабуть, дуже важливим моментом для з'я-
сування предмета фінансового права, його суб'єктів є саме
з'ясування фінансових інтересів. Наявність публічного фінан-
сового інтересу і дає можливість чітко відокремити межу ре-
гулювання відносин, які мають грошовий характер, нормами
фінансового права.

Регулювання й управління публічними фінансами є голов-
ним напрямком діяльності будь-якої держави у будь-який пе-
ріод її історичного розвитку. Дореволюційний фінансист, про-
фесор Санкт-Петербурзького університету В. А. Лебедєв вва-
жав, що без фінансів держава обійтись не може, ними обумов-
люється політичне зростання держави, рух історії, бо багато
політичних змін відбулося через фінанси, і, можливо, політич-
на карта кожної держави була б іншою, якщо б не переживала
вона фінансових криз.

У підручнику В. А. Лебедєва "Фінансове право" (виданий у
1882-1885 роках) подається така трактовка фінансів: "...під
фінансами слід розуміти не тільки державні доходи або гроші,
але взагалі всі матеріальні або особисті кошти, які державна
чи громадська влада має в своєму розпорядженні для задово-
лення потреб суспільства".

Держава і місцеві органи були зацікавлені в тому, щоб чле-
ни суспільства підтримували їхній фінансовий інтерес — задо-
волення потреб на їх функціонування, без чого не зможе бути
порядку в державі, на всій її території, бо скрізь необхідно
підтримувати правопорядок, забезпечувати оборону країни,
утримувати органи охорони здоров'я, освіти, апарат управлін-
ня тощо. Доходи суспільства перерозподілялися, природно, на
користь держави, оскільки вона потрібна всім. Держава розви-
вається, виконуючи ті функції, які необхідні суспільству. Іноді
здається, що без якого-небудь державного чи суспільного ін-
ституту можна й обійтися, бо він дорогий, але без нього сус-
пільство понесе більше збитків.

Фінанси — це економічні відносини, які здійснюються пе-
реважно в грошовій формі між державою та юридичними і
фізичними особами. Фінансові взаємозв'язки між державою і
господарюючими суб'єктами є нееквівалентними, вони вини-
кають лише як обов'язок дії сторони. Так, юридичні й фізичні
особи, виконуючи конституційний обов'язок, сплачують подат-
ки, а держава викопує свої обов'язки (функції), покладені на
неї Конституцією і законодавством.

Загальнодержавні і муніципальні потреби усвідомлюються
суспільством, створюють публічний інтерес у формуванні, роз-
поділі і використанні централізованих і децентралізованих фон-
дів коштів, тобто у галузі фінансів. Але публічний фінансовий
інтерес не може виражатися окремо кожним громадянином,
він знаходить своє відбиття у вигляді державної волі, у вигля-
ді закону (нормативно-правового акта) і стає метою діяльності
держави і органів місцевого самоврядування. Фінансовий ін-
терес повинен опосередковуватися в праві. Об'єктивований
правом фінансовий інтерес визначає зміст фінансово-правових
норм і властивий їм загальнообов'язковий характер¹.

Фінанси — це завжди грошові відносини, в яких однією
стороною виступає держава або орган місцевого самовряду-
вання. Але не всі грошові відносини є фінансовими. Так, ви-
кладач університету за свою працю одержує зарплату. Це від-
носини між працедавцем і викладачем, але це не фінанси.
Проте викладач зобов'язаний сплатити податки і внески до
Пенсійного фонду —це вже фінанси, а після одержання зар-
плати викладач купує собі продукти харчування, одяг тощо.
Це відносини грошові, та регулюються вони нормами цивіль-
ного права.

Фінанси — це відносини, які завжди мають грошовий ха-
рактер, і в яких однією стороною виступає держава. Як пра-
вило, грошові відносини мають еквівалентний характер, тобто
суб'єкту, який розраховується грошима, замість цієї суми нада-
ється еквівалент — товар, послуга, праця. У фінансах цього
немає. Вони опосередковують безеквівалентний рух коштів.
Один виняток із загального правила—придбання цінних па-
перів, емітованих державою². Але ці кошти повернуться після
закінчення строку, на який держава випускає ці папери³.

Об'єктивна необхідність фінансів у будь-якій державі, на
території муніципальних органів пояснюється тим, що діє об'єк-
тивний закон вартості, існують товарно-грошові відносини.
Для забезпечення потреб функціонування держави й адмініст-
ративно-територіальних одиниць на чолі з органами місцевого
самоврядування за допомогою фінансів використовується ме-
ханізм розподілу валового внутрішнього продукту і націонал ь-

¹ Тихомиров Ю, А. Публичнос прано. — М., 1995. — С. 54.
- Дми.: Сабанти її, М. їсорпя фнішнсон. М, І99К. (' 5.
¹ Див, і ллну "Правове регулювання державного кредиту",

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

ного доходу. Крім того, фінанси використовуються для контро-
лю за господарською діяльністю організацій, підприємств
будь-якої форми власності й організаційно-правової форми
діяльності.

Об'єктивна необхідність фінансів у державі обумовлює не-
обхідність діяльності держави з управління фінансами. Держа-
ва керує грошовими фондами і відносинами з їх приводу, ви-
даючи закони, нормативно-правові акти, які вміщують припи-
си, що регулюють фінансові відносини.

Централізовані фінанси відбивають відносини, пов'язані з
мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фон-
дів коштів, які надходять у розпорядження держави і органів
місцевого самоврядування. До них належать державний і міс-
цеві бюджети, позабюджетні цільові фонди, кошти обов'язко-
вого майнового і особистого страхування. За рахунок цих фон-
дів фінансуються будови, реконструюються підприємства, за-
безпечується оборона країни, освіта, наука, культура, утриму-
ються органи державної влади і управління, відшкодовується
шкода, завдана стихійним лихом, надається допомога матерям
із дітьми, хворим, інвалідам, перестарілим громадянам.

Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галу-
зях народного господарства. В об'єднаннях, на підприємствах
державної форми власності грошові фонди створюються за ра-
хунок власних ресурсів, шляхом перерозподілу коштів всере-
дині галузі, а також і за рахунок бюджетних асигнувань. Те
саме можна сказати про муніципальні підприємства. Сільсько-
господарські підприємства різних форм власності використо-
вують для створення фондів власні доходи, прибутки. Держа-
ва, зацікавлена в підвищенні врожайності у сільськогосподар-
ських підприємствах, надає їм допомогу. Оскільки 2005 рік
видався надзвичайно складним для сільгоспвиробників, держа-
ва допомагала їм дешевими кредитами, регулюванням заку-
півельних цін на їхню продукцію.

Розподіл фінансів на централізовані і децентралізовані ви-
значається роллю держави і органів місцевого самоврядування
по керівництву економікою та наявністю кількох форм власності.

Щодо формування, розподілу і використання централізова-
них фондів держава і муніципальні органи є розпорядниками.
Інакше держава і муніципальні органи регулюють відносини
щодо децентралізованих фондів, особливо підприємств різних
форм власності (недержавних і немуніципальних). На них дер-

жава повинна впливати зовсім по-іншому. Французький фінан-
сист П. М. Годме писав, що ні в якому разі не слід забувати
про фундаментальні відмінності між державними і приватними
фінансами. Основна різниця між ними обумовлена тим фак-
том, що стан і динаміка приватних фінансів залежить від зако-
нів ринкової економіки... Стан же й динаміка державних фі-
нансів визначаються рішеннями держави і діями публічної
влади.

П. М. Годме чітко проводить межу між державними і при-
ватними фінансами:

1) держава забезпечує свої потреби в примусовому порядку.
Наприклад, в Державному бюджеті України податкові над-
ходження від громадян складають понад 25% усіх доходів.
А стосовно до держави примусового виконання ніхто не за-
стосовує;

2) державні фінанси пов'язані із грошовою системою, якою
так чи інакше керує держава, але ця система ніяк не зале-
жить від волі приватних власників, які розпоряджаються
своїми фінансами;

3) приватні фінанси зорієнтовані на одержання особистих
прибутків. Державні фінанси, навпаки, витрачаються на
здійснення публічного інтересу;

4) розміри державних фінансів набагато більші, ніж розміри
приватних, якими розпоряджаються окремі особи. П. М. Год-
ме говорить, що таких відмінностей досить, щоб розгляда-
ти фінансове право як самостійну науку, яка, не дивлячись
на свій зв'язок із приватними фінансами, чітко відмежову-
ється від останніх¹.

Таким чином, фінанси України — це система економічних
відносин, пов'язаних із планомірним утворенням і розподілом
публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів,
необхідних для функціонування держ-ави і органів місцевого
самоврядування та інших утворень, визнаних державою необ-
хідними.

Держава й органи місцевого самоврядування встановлюють
порядок формування і використання централізованих і децен-
тралізованих фондів, тобто керують ними як владні і господа-
рюючі суб'єкти фінансових відносин. Держава не може бути
бездіяльною. Вона, як і всі державні та муніципальні органи,

¹ Див.: Годме II. М. Финансовое право.— М., ІУ78. — С. 41.

₁₆ Л. К. Воронова

функціонує безперервно. Усі її дії вимагають матеріального
опосередкування, витрати фінансових ресурсів, постійного їх
відшукування, планового розподілу і ощадливого використан-
ня. Держава постійно впливає на процес формування, розпо-
ділу й використання централізованих і децентралізованих фон-
дів, тобто керує ними. Ця її діяльність має назву фінансової.

Важливішою особливістю діяльності держави в галузі пуб-
лічних фінансів є те, що вона властива законодавчим, виконав-
чим органам, усім підприємствам, організаціям і установам.

Наприклад, підприємства, об'єднання, організації усіх форм
власності беруть участь у формуванні як централізованих, так
і децентралізованих фондів, вносячи обов'язкові платежі (по-
датки, збори, мито) в бюджет, а також частину свого прибутку
на створення своїх децентралізованих фондів. Бюджетні уста-
нови витрачають кошти державного і місцевих бюджетів для
свого нормального функціонування. Верховна Рада України,
Кабінет Міністрів України, з одного боку, є керівними органа-
ми в усіх галузях державної діяльності, в тому числі фінансо-
вої, а з другого — як усі бюджетні установи для здійснення
своїх повноважень потребують бюджетних асигнувань.

Діяльність держави і муніципальних органів у галузі фінан-
сів базується на певних правових засадах і принципах.

Фінансова діяльність держави і органів місцевого самовря-
дування передбачає такі завдання.

Оскільки в Україні існують різні форми власності, як ми
бачимо, держава і органи місцевого самоврядування не мо-
жуть однаково керувати всіма великими і малими підприєм-

Фінансове право України 17

,-------------------------------------------------------------

 

ствами, організаціями, установами. Зростаюча потреба в кош-
тах примушує будь-яку державу застосовувати різні засоби
правового впливу до різних суб'єктів.

Існують загальні засоби (методи), які державі та органам
місцевого самоврядування необхідно застосовувати, щоб фор-
мувати публічні централізовані фонди коштів — бюджети, з
яких згідно з запланованими у актах про бюджет, покривати
видатки, що супроводжують їх функціонування. Ці загальні
засоби зводяться до застосування:

— імперативного методу, коли держава і органи місцевого са-
моврядування виражають вольові бажання, обов'язкові для
всіх юридичних і фізичних осіб у процесі фінансової діяль-
ності;

— рекомендаційного методу, заснованого на імперативному,
коли держава або орган місцевого самоврядування не нака-
зують, а радять виконувати ті чи інші дії. Наприклад,
Конституція України, Закон України "Про самоврядування
в Україні" мають припис щодо можливості введення но-
вих чи встановлення порядку справляння місцевих податків
і зборів, якщо законодавством не встановлено інше. Тобто
на першому плані імперативний метод, що випливає із за-
конодавства, а при відсутності норми закону органи місце-
вого самоврядування можуть зробити це самі, прийнявши
свої нормативно-правові приписи.

У фінансовій діяльності може застосовуватися і колегіаль-
ний метод, коли уповноважені державою і органами місцевого
самоврядування на здійснення фінансової діяльності суб'єкти
спільно вирішують ці питання. Так, при реалізації припису
ст. 143 абз. З Конституції України органам місцевого самовря-
дування можуть надаватися законом окремі повноваження ор-
ганів виконавчої влади, і держава бере на себе фінансування
здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок кош-
тів Державного бюджету України або шляхом віднесення до
місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих
загальнодержавних податків, передає органам місцевого само-
врядування відповідні об'єкти державної власності. Ці питання
органи державної виконавчої влади вирішують колегіально,
але всі ці узгодження йдуть на підставі закону. Тільки в ме-
жах закону і буде вироблено колегіальне узгодження фінансо-
вих питань.

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

 

До спеціальних методів фінансової діяльності держави і
органів місцевого самоврядування належать:

а) формування публічних централізованих і децентралізованих
фондів коштів;

б) розподіл фінансових ресурсів, які створюють публічні фон-
ди коштів;

в) використання цих ресурсів при фінансуванні видатків, що
супроводжують кожну дію органів держави та органів міс-
цевого самоврядування.

При формуванні публічних централізованих державних і міс-
цевих фондів коштів держава і органи місцевого самоврядуван-
ня застосовують такі спеціальні методи мобілізації коштів:

1) обов'язкові платежі для юридичних і фізичних осіб у ви-
гляді податків, зборів, мита у державні централізовані фо-
нди коштів;

2) добровільні платежі, випускаючи і реалізуючи державні і
муніципальні цінні папери юридичним і фізичним особам,
приймаючи доброчинні внески на користь держави від іно-
земних і українських юридичних і фізичних осіб;

3) вилучення в бюджет вільного залишку прибутку казенних
підприємств, Національного банку України тощо;

4) встановлення і стягнення штрафів і пені за порушення
фінансового законодавства¹.

Розподіляючи фінансові ресурси з централізованих фондів,
держава і органи місцевого самоврядування застосовують та-
кож спеціальні методи фінансової діяльності:

1) здійснюють беззворотнє фінансування заходів, включених
до бюджету поточного бюджетного періоду, тобто виділя-
ють бюджетні кошти на засадах беззворотності й безвідплат-
ності;

2) здійснюють зворотне фінансування, тобто виділяють кошти
з бюджетів на засадах зворотності в тих випадках, коли та-
кий припис вміщено в акт про бюджет, і якщо кошти ви-
діляються недержавним і немуніципальним організаціям, то
за них сплачуються відсотки, тобто зворотне фінансування
може виділятися як безоплатно, так і відплатно.

¹ Тосунян Г. А., Викулин А. 10. Финансовос право. — М, 2001. — С. 19.
При РОЗПОДІЛІ фінансових ресурсів застосовуються методи бюджетом»
регулювання, Про їх сутність див. розділ "Бюджетне право".

Головним завданням державного регулювання фінансових
відносин є узгодження інтересів суб'єктів цих відносин вста-
новленням необхідних обмежень і заборон у цих відносинах.

Державні органи, як частина державного механізму, наділе-
ні владними повноваженнями в галузі фінансів, тобто юридич-
но закріпленими можливостями здійснювати державну владу,
приймати від імені держави юридично значимі рішення в га-
лузі фінансів і забезпечувати їх реалізацію.

Державно-владне повноваження в галузі фінансів характе-
ризується тим, що:

1) норми фінансового права закріплюють порядок формування
фондів коштів та права Й обов'язки владних органів;

2) орган держави у фінансово-правових відносинах видає
юридичні акти, які вміщують як нормативні (наприклад, ін-
струкція ГДПА), так і індивідуальні правові акти;

3) орган держави мас певну економічну і організаційну ві-
докремленІСТЬ і самостійність;

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

 

4) орган держави, виконуючи повноваження в галузі фінансів,
бере участь у виконанні функцій держави;

5) орган держави завжди наділяється фінансовими ресурсами
для виконання своїх функцій;

6) державний орган, який вступає у фінансові правовідносини,
завжди наділений фінансовими ресурсами для можливості
виконання закріплених за ним повноважень.

Владні повноваження у галузі публічних фінансів — це за-
безпечена законом і нормативно-правовими актами вимога
уповноваженого суб'єкта — органа законодавчої чи виконавчої
влади певної поведінки і дій у галузі фінансів, що звернена до
юридичних або фізичних осіб — суб'єктів фінансових право-
відносин.

Владні повноваження в галузі фінансів забезпечуються за-
конами і нормативно-правовими актами і ними ж обмежу-
ються. У фінансових правовідносинах не може бути свавілля.
Державне казначейство чітко виконує приписи закону про дер-
жавний бюджет, відпускаючи розпоряднику бюджетні кошти у
розмірі бюджетного призначення, визначеного законом про
бюджет. Але воно не може профінансувати ні більшу, ні мен-
шу суму, ніж передбачає бюджетне призначення. І режим за-
стосування владних повноважень у фінансовій сфері різний.

Деякі повноваження використовуються постійно (наприклад, у
галузі податків або обов'язкові норми витрат), можуть засто-
совуватися періодично (ті, які основані на періодичних бю-
джетних актах), інші — тільки у форс-мажорних або критич-
них обставинах (покриття збитків, викликаних весняним па-
водком).

Таким чином, фінансова діяльність держави — г\е засно-
ваний на нормах права планомірніш процес управління публіч-
ними централізованими і децентралізованими фондами кош-
тів, необхідними для здійснення завдань і функцій, що по-
ставлені Конституцією України перед державою, органами
місцевого самоврядування та іншими публічними утвореннями,
дозволеними державою.

Фінансова система України

Використання регулюючої ролі держави по управлінню фінан-
сами, яка здійснюється економічними методами, є необхідною
умовою функціонування ринкової економіки. Фінанси обслуго-
вують усю економічну і соціальну сферу й складаються з кіль-
кох ланок (або їх ще називають інститутами). Сукупність різ-
них сфер фінансових відносин, у процесі яких утворюються і
використовуються різні грошові фонди, є фінансовою систе-
мою України. Кожна ланка системи фінансів має свої специ-
фічні форми і методи формування і використання грошових
фондів.

Фінансову систему України можна поділити на 2 підсистеми:
І) публічні державні і муніципальні фінанси. До цієї підсисте-
ми входять централізовані й децентралізовані фонди:

а) публічні централізовані державні й муніципальні фон-
ди— державний і місцеві бюджети;

б) централізовані державні цільові позабюджетні фонди (у су-
часний період існують такі цільові позабюджетні фонди:
Пенсійний, Фонд загальнообов'язкового державного соціаль-
ного страхування, з тимчасової втрати працездатності,
Фонд соціального страхування України на випадок безро-
біття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків
іш виробництві, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб);

в) державний і муніципальний кредит;

г) державне обов'язкове особисте і майнове страхування;

д) фонди державних кредитних установ;

Л. К. Воронова

Фінансове право України

 

 

є) децентралізовані державні й муніципальні фонди, створюва-
ні державними та муніципальними підприємствами, яким
було передано державне і муніципальне майно.