Основні вимоги до визнання, складу та оцінки доходів

Дохід - надходженням економічних вигод, які виникають в результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції (товарів, послуг), гонорарів, відсотків, дивідендів тощо. В обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 15
"Дохід" та П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". їх норми стосуються підприємств (організацій) та інших юридичних осіб незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ).

Норми стандарту виходять з принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошових коштів.

Загальні умови визнання доходу

Загальні критерії визнання статей у фінансовій звітності - ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод та достовірна оцінка.

Для визнання доходу необхідно не тільки надходження активу або
зменшення зобов'язання, але і фінансовий наслідок цих подій. Таким наслідком виступає збільшення власного капіталу (крім внесків учасників). Тобто дохід визначається в момент збільшення активу або зменшення зобов'язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу.

Доходи відображаються в обліку та звітності згідно з принципами
нарахування та відповідності доходів і витрат.

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських
операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.

Принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, відповідно до якого витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Застосування принципів нарахування та відповідності під час визнання
доходів як елементів фінансової звітності відбувається таким чином:

Доходи:

Види та їх визнання:

А)підлягали отриманню та отримані у звітному періоді; підлягали отриманню, але не отримані у звітному періоді:

Так само як і інші активи дохід визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції. Проте, за певних умов для відображення суті операції необхідно застосовувати критерії визнання до окремих елементів однієї операції, які підлягають оцінці, якщо це випливає із сутності такої
господарської операції.

Наприклад, вартість реалізації продукції включає суму за майбутні надані послуги (припустимо, монтаж), яка належить до визначення. Ця сум підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги.

І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох і більше операцій одночасно, якщо вони пов'язані таким чином, що суть господарської операції не можна зрозуміти без розгляду декількох операцій в цілому. Наприклад, підприємство може реалізувати товари і водночас укласти окремий договір на придбання цих товарів пізніше, таким чином спростовуючи результат операції. В цьому випадку обидві операції мають розглядатися разом.

Окремі категорії складають дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) та дохід від надання послуг. Це пов'язано з тим, що до визнання цих видів доходу пред'являються додаткові умови. Не визнається, дохід, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

=> сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

=>сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим
аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

=> сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

=> сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

=> сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

=> надходження, що належать іншим особам;

=> надходження від первинного розміщення цінних паперів, тощо.

Деякі із зазначених надходжень мають особливий порядок відображення в обліку. Зокрема, це стосується ПДВ, акцизу та інших податків, які входять до ціни продажу, а також надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором. Відповідно до вимо: П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" до складу доходу від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) включається вся сума надходжень, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (ПДВ, акцизу тощо).

Таким чином, зазначені надходження мають бути відображені за кредитом рахунку з обліку доходів, а потім вираховуються проведенням через дебет того самого рахунку або дебет 704 "Вирахування з доходу". Інші надходження які не визнаються доходом, відображаються в обліку проводками без застосування рахунків класу 7.

Критерії оцінки доходу

В бухгалтерському обліку дохід відображається в сумі справедливої вартості отриманих активів або тих, що підлягають одержанню. Сума доходу, яка виникає в результаті господарської операції, як правило, визначається шляхом домовленості між підприємством і покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або тієї компенсації, яку може бути отримано, з
урахуванням суми будь-якої торговельної знижки, що надається підприємством.

При фінансовій оцінці доходу та побудові бухгалтерського обліку
суттєвим є правильне тлумачення двох різновидів доходу: валового та чистого.

Валовий дохід містить у собі економічну вигоду, яку підприємство одержало (або має одержати). Суми, які утримуються в формі податків (акцизний збір, податок на додану вартість тощо), не приносять економічної вигоди. Тому вони виключаються із валового доходу та завершують процес формування чистого доходу.

Чистий дохід - це зменшений валовий дохід на економічні елементи, які
визначені законодавчо. До чистого доходу не включаються суми, які отримуються від імені третьої сторони, податок на додану вартість, акциз, мито, будь-які надані торговельні знижки тощо.

Отже, справжнім доходом є чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД), який розраховується шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Д), податку на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (АЗ), інших зборів або податків з обороту (ІЗП) та інших вирахувань з доходу (ІВ), тобто:

ЧД=Д-ПДВ-АЗ-ІЗП-ІВ.

Дохід оцінюють в наступному порядку:

1) дохід, що підлягає отриманню або вже отриманий, виражається у сумі справедливої вартості;

2) у разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді відсотків;

3) сума доходів за бартерними контрактами визначається:

=> за справедливою вартістю отриманих активів, робіт, послуг або тих, що підлягають отриманню, зменшеної або збільшеної відповідно на суму переданих або отриманих коштів та їх еквівалентів;

=> при неможливості визначення справедливої вартості отриманих активів, робіт, послуг або таких, що підлягають отриманню, дохід визначається за справедливою вартістю переданих активів, робіт, послуг за даним бартерним контрактом.

Таким чином, дохід виражається в тій сумі грошових коштів або їх еквівалентів, які були отримані або підлягають отриманню

Класифікація доходів

Відповідно до вимог П(С)БО 15 доходи підприємства класифікуються за різними ознаками.

З метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють дохід від:

=> реалізації продукції, товарів інших активів, придбаних з метою продажу (крім інвестицій у цінні папери);

=> надання послуг;

=> використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом якого є отримання процентів, дивідендів, роялті.

Визнання доходу від реалізації продукції, товарів та інших активів

Різні види доходу від реалізації мають різні критерії визнання.

Особливості визнання різних видів доходу від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ) визначаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності на підставі П(С)БО 15 "Дохід".

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається у разі
наявності наступних умов (див. рис. 25.2).

Важливе значення при визнанні доходу мають умови договору (контракту) продажу активу. Якщо умовами договору передбачено, що право власності на продукцію переходить до покупця з моменту її доставки на склад, то відповідно всі ризики транспортування несе продавець, і тому проведення, з відображенням в обліку доходу, буде зроблено після
підтвердження факту оприбуткування продукції на склад покупця. Якщо ж умовами контракту передбачено, що право власності на продукцію переходить покупцю з моменту її завантаження на транспортні засоби, то проводка, з відображення доходу робиться після підтвердження факту списання продукції зі складу продавця.

Визначений дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину сумнівної і безнадійної заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства.

Визнання доходу від надання послуг

Дохід, пов'язаний з наданням послуг, має визнаватися виходячи зі ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу.

Результат від надання послуг може бути визнаний за наявності таких умов
(рис. 25.3).

Згідно з цими методами дохід визначається в тих звітних періодах, у яких надаються відповідні послуги.

Визнання доходу за методом оцінки ступеня завершеності операції здійснюється трьома способами:

1.Вивчення виконаних робіт (коли сторони, вивчивши надані вже послуги, визначили ступінь їх готовності та оцінили їх конкретну суму);

2.Визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані;

3.Визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. При цьому сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які не відображають обсяг наданих послуг саме на цю дату.

Визнання доходу за методом рівномірного нарахування застосовується тоді, коли надання послуг полягає у виконанні необмеженої кількості дій (операцій) за певний період часу.

Якщо дохід від надання послуг не може бути правильно визначений, то він відображається в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню, а якщо не існує ймовірності відшкодування вказаних витрат, то дохід не визнається, а вказані витрати ідносяться до витрат облікового періоду.

Визнання доходу від цільового фінансування

Дохід від цільового фінансування визнається тільки в сумі витрат, пов'язаних із цим інансуванням, причому в тих періодах, коли ці витрати виникли. І це не обов'язково навіть надходження "цільових" сум на рахунок підприємства. Для цього досить мати підтверджен-ня, що таке фінансування буде отримане (табл. 25.2).

Таблиця 25.2. Порядок визнання доходів у вигляді цільового фінансування

	Дохід у вигчяді цільового фінансування
	Вид доходу	Порядок визнання	Порядок невизнання
	Цільове фінансування	Визнається доходом, якщо є під-твердження того, що воно буде отримане, і підприємство вико-нає умови такого фінансування	Не визнається доходом доти, доки немає підтвердження, що воно буде отримане, і підпри-ємство виконає умови такого фінансування
	Цільове фінансування у вигляді: - компенсації збитків, коли їх підприємство вже має; - термінової фінансової підтримки ідприємства без майбутніх витрат, пов'язаних з цим	Визнається доходом того періоду, в якому виникла дебіторська заборгованість, пов'язана з цим фінансуванням	Не визнається доходом того періоду, в якому не виникла дебіторська заборгованість, пов'язана з цим фінансуван-ням
	Отримане цільове фінансування	Визнається доходом тих періо-дів, у яких було здійснено вит-рати, пов'язані з використанням умов цільового фінансування	Не визнається доходом тих періодів, у яких не було здійснено витрат, пов'язаних з використанням умов цільо-вого фінансування
	Цільове фінансування капітальних нвестицій	Визнається доходом періоду ко-рисного використання відповід-них об'єктів інвестування (осно-вних засобів, нематеріальних активів) пропорційно сумам на-рахованої амортизації цих об'єктів	Не визнається доходом пері-оду, у якому немає корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основ-них засобів, нематеріальних активів)

Таким чином, цільове фінансування не визнається доходом до того часу, поки не буде підтвердження того, що воно буде отримане. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування. Цільове фінансування, отримане як компенсація витрат, які вже понесло підприємство, чи в цілях негайної фінансової підтримки підприємства без
майбутніх, пов'язаних з цим витрат, визнається доходом того періоду, в якому виникла дебіторська заборгованість, пов'язана з цим фінансуванням. Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та

Визнання доходу від використання активів іншими підприємствами дивідендів

Рис 25.4. Умови визнання доходу у вигляді процентів, роялті та дивідендів

Проценти — плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, заборгованих підприємству. Дохід як проценти визнається у тому звітному періоді, до якого він відноситься, виходячи із бази нарахування процентів та строку користування відповідними активами. Процентами також визнаються отримані від покупця кошти за надання платежу відстрочки навіть у формі збільшення відпускної ціни.

Роялті — платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів). Дохід як роялті визнається на основі принципу нарахування відповідно економічного змісту відповідної угоди.

Дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. Дохід як дивіденди визнається в період прийняття рішення про їх виплату. В залежності від виду діяльності розрізняють доходи від:

=> звичайної діяльності;

=> надзвичайної діяльності.

Крім того, доходи можуть виникати в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності (див. рис. 25.5).

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства (або операції, які її забезпечують чи виникають внаслідок здійснення такої діяльності). Прикладом звичайної діяльності може бути виробництво та реалізація продукції, розрахунки із постачальниками, замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами тощо.

До звичайної діяльності відносять також списання знецінених запасів, курсові різниці, економічні санкції за господарськими договорами, за порушенням податкового законодавства та інші операції, як такі, що супроводжують цю діяльність.

Звичайна діяльність поділяється на операційну та неопераційну (фінансову та інвестиційну).

Операційна діяльність - це основна статутна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Основна діяльність - це здійснення операцій, пов'язаних із виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що с визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частку його доходу. Для комерційного торговельного підприємства такими операціями будуть операції з придбання товарів, для виробничого -
придбання матеріалів і сировини, виготовлення продукції та її реалізації для інвестиційної компанії - формування портфелю інвестицій тощо.

Доходи, пов'язані з основною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та інші (аналогічно до витрат).

Інвестиційна діяльність - це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансову діяльність визначає діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна подія - це подія або операція, яка чітко відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Відповідно, надзвичайна подія - це подія, яка є випадковою і нехарактерною
для діяльності даного підприємства.

До надзвичайних подій відносяться такі операції: стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії тощо. Покриття за рахунок страхового відшкодування та інших джерел враховуються під час розрахунку фінансових результатів від надзвичайних подій як доходи.

Разом з тим слід зазначити, що одні й ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними для іншого. Наприклад, дохід від покриття втрат від стихійного лиха буде розглядатись як надзвичайний для підприємства, яке їх одержало, та буде звичайними витратами для страхової компанії, що здійснює страхування від таких випадків.

Доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи. Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові
результати" (рис. 25.6).

Планом рахунків передбачені окремі рахунки для обліку доходів у розрізі видів діяльності. Найменування рахунків і субрахунків до них представляють собою докладний опис складу доходів з класифікацією за видами діяльності.

В залежності від місця виникнення доходу розрізняють доходи центрів інвестицій, центрів доходів, центрів прибутку та загальний дохід підприємства.