Основні поняття з обліку касових операцій та інших коштів

Облік касових операцій

Основні поняття з обліку касових операцій та інших коштів

В Україні готівковий обіг регулюється законодавчо.

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами.

Згідно з П(С)БО 4 грошові кошти -це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити.

Готівка - це валюта України та іноземна валюта у вигляді грошових коштів.

Каса - це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки, документів, цінних паперів, грошових документів, які є бланками суворої звітності.

До них відносяться трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції дорожих листів автотранспорту, бланки довіреностей тощо.

Касир - це посадова матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, видачею і прийманням грошей та цінних паперів на підприємстві.

Керівник підприємства зобов'язаний під розписку ознайомити касира з порядком ведення касових операцій, після чого з ним укладається договір про повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей.

На підприємствах, де за штатним розкладом не передбачена посада касира, обов'язки може виконувати бухгалтер чи інший працівник за письмовим розпорядженням керівника підприємства за умови укладання з ним угоди про повну матеріальну відповідальність. Про це в письмовій формі обов'язково повідомляється установа банку, яка здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства.

Організація роботи каси

Під час здійснення операцій двері до приміщення каси мають бути замкнуті зсередини.

Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.

Вся готівка на підприємствах має зберігатись у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках - у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касира.

Дублікати ключів в опечатаних касиром пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний забезпечити зберігання грошових коштів при їх транспортуванні, обладнати касу та забезпечити в ній належне зберігання грошей.

У випадку раптової відсутності касира на роботі цінності негайно перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і головн. бухгалтера підприємства або у присутності комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається відповідний акт.

При необхідності суб'єкти підприємницької діяльності одержують готівку з власних рахунків у банку в межах наявних на них коштів на цілі, зазначені у чеку на отримання готівки.

Підприємства складають касові заявки, в яких повідомляють банк про строки виплати заробітної плати. Банк задовольняє вимоги клієнтів на одержання готівки, однак не допускає видачі грошей на виплату заробітної плати раніше встановлених строків, за винятком окремих випадків.

Підприємства та індивідуальні підприємці мають право здійснювати розрахунки між собою, а також з фізичними особами як у готівковій, так і у безготівковій формах. При цьому сума протягом одного дня не повинна перевищувати 3000 грн.

Здійснення готівкових розрахунків обов'язково має бути підтверджено відповідним обліково-розрахунковим документом (податкова накладна, рахунок-фактура, товарний чек, акт виконаних робіт тощо).

Ліміт залишку готівки - це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитись в касі підприємства.

Всю готівку понад суми встановлених лімітів підприємства повинні здавати для зарахування на поточний рахунок у порядку та в строки, встановлені і узгоджені з установою банку, в якому відкритий поточний рахунок.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюється
банками з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства.

Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим розрахунком за кожен робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі суб'єкта господарювання на кінець дня з встановленим йому (або самостійно визначеним) обслуговуючою установою банку лімітом залишку готівки в касі, незалежно від того, здійснювались в цей день касові операції (надходження і витрачання готівки) чи ні.

У випадку, якщо підприємству ліміт залишку готівки в касі не встановлений, вся наявна в його касі на кінець дня готівка вважається понадлімітною.

Готівка, видана в підзвіт, але з об'єктивних причин не витрачена, має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після її видачі (за відрядженнями - не пізніше 3-х робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю с/г продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту - не пізніше 10-ти робочих днів з дня видачі її в підзвіт).

Строки і порядок здавання виручки встановлюються установами банків кожному підприємству за погодженням з його керівником, виходячи з необхідності прискорення обіговості грошей і своєчасного надходження їх до кас банків:

=> для підприємств, що розташовані в місцевості, де є установи банків і виручка здається до банку (а при відсутності в місцевості установ банків - на підприємства зв'язку), - щоденно в день надходження грошей до їх кас;

=> для підприємств, що мають невеликі суми виручки (які за 5 днів не перевищують 10-кратного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) і знаходяться на значній відстані від установ банків або підприємств зв'язку, - не рідше одного разу на 5 днів.

Грошові документи -це документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки тощо.

Грошові кошти в дорозі -це гроші, здані до банку або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня).

Документування касових операцій та операцій з іншими грошовими коштами

Документи з обліку інших коштів

Надходження і видача грошових документів оформлюються прибутковими і видат-ковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. Касир складає звіт про рух грошових документів.

Здача виручки інкасатору оформлюється супровідною відомістю, яка складається в трьох примірниках через копіювальний папір: перший примірник (супровідна відомість) вкладають в інкасаторську сумку, другий (накладна) - віддають інкасатору при отриманні ним сумки, третій (копія супровідної відомості) - залишається в касі підприємства (інкасатор розписується на цьому примірнику і ставить відповідний штамп) і служить підставою для списання коштів з касира, який підтверджує здачу грошей до каси банку. На зворотньому боці першого і другого примірників вказаних документів МВО заповнюють покупюрний опис грошей, що здаються.

Підставою для прийняття сум грошових коштів в дорозі на облік є:

1) при здачі виручки - квитанція установи банку, ощадної каси, поштового відділення, копії супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо;

2) по сумах, що переказані вищестоящими організаціями, — отримані від них повідомлення (авізо) із зазначеною датою, номером платіжного доручення, суми і назви установи банку чи поштового відділення, яке прийняло перерахування.

Відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку

Облік операцій по рахунках в банку

Порядок відкриття рахунків

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного капіталу господарського товариства (в інозем. та/або нац. валюті) і один рахунок (в іноземній та/або нац. валюті) за кожною угодою спільної діяльності без створення юридичної особи.

Юридичні і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. які мають право відкривати необмежену кількість рахунків за своїм вибором і згодою банків згідно з законом Укр.

У випадку відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття наступного рахунку визначає один з рахунків у національній валюті як основний, на якому буде обліковуватись заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунку податковому органу, де він зареєстрований як платник податків.

Банк може здійснювати платежі клієнта в інтересах третіх осіб у випадках, передбачених чинним законодавством. Згідно з Цивільним кодексом це можуть бути договори поруки, договори на користь третіх осіб тощо.

Для відкриття поточних рахунків під-ва подають установам банків такі документи:

1) заяву на відкриття рахунку встановленого зразку, підписану керівником та г. бухом. 2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади,

3) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально або органом, який реєструє;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

5) картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надане право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;

6) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Чек - цецінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоотримувачу.

Учасниками чекового обігу виступають три особи: чекодавець, платник по чеку та чекоотримувач. Платником в чековому зобов'язанні може бути лише банк, де чекодавець має кошти, якими він може розпоряджатися шляхом видачі чеків.

Чек дійсний протягом 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Розрізняють грошові та розрахункові чеки.

Акредитив - доручення банку покупця банкові постачальника провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надані послуги на підставах, обумовлених в цьому дорученні.

Картковий рахунок - це банківський рахунок, розпорядження яким може здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток.

Вони відкриваються клієнтам установ банків на умовах договору про відкриття картрахунка і здійснення операцій із застосуванням платіжних карток.

Картковий рахунок можна відкривати і в іноземній валюті.

2.2 Характеристика рахунку 31 "Рахунки в банках"

Рахунок 31 активний, балансовий, призначений для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках в банку, і які можуть бути використані для поточних операцій.

Субрахунки 312 та 314 призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.

На субрахунку 313 обліковується рух коштів, що знаходяться в акредитивах, на особових рахунках по вантажообігу і в чекових книжках.

На кожний виставлений акредитив відкривають окремий аналітичний рахунок із зазначенням конкретного постачальника. Після відвантаження товару постачальник надає в своє відділення банку рахунок на відвантажену продукцію, на підставі якого йому зараховують платіж з акредитиву. Списання коштів в банку платника здійснюється на підставі одержаних від банку постачальника рахунків і доданих до них товарно-транспортних документів тощо.

Синтетичний облік по рахунку 31 ведеться в журналі-ордері № 2
та відомості № 2.

 

Порядок укладання договорів

Договір — це угода двох або більше сторін про здійснення певних дій, що встановлює взаємні права і обов'язки, виконання яких забезпечується заходами державного впливу.

Договір вважається укладеним з моменту набуття ним обумовленої форми (наприклад, простої письмової або нотаріально засвідченої). Договір може бути укладено як шляхом складання одного документу, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, які обов'язково повинні бути підписані стороною, що їх надсилає. Укладання договору складається з двох стадій: оферти (пропозиція укласти договір) та акцепту (відповідь про згоду укласти договір).

Пропозиція про укладання договору може бути висловлена усно або зроблена письмово із зазначенням строку для відповіді або без нього. Якщо оферта містить вказівку на строк для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, яка внесла пропозицію укласти договір, одержала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) протягом цього терміну.

Основними положеннями договорів, на які повинен звертати увагу головний бухгалтер, є: строк та місце виконання зобов'язань; ціна договору (визначається угодою сторін); форма розрахунків.

Після досягнення сторонами згоди за всіма умовами договору і складання кінцевої редакції тексту договір підписують.

Якщо договір укладається не безпосередньо з директором, то необхідно ознайомитись зі змістом доручення, на підставі якого особа представляє інтереси того чи іншого підприємства.

Договор повинен мати додатки:

Специфікація - товаросупровідний документ на партію товару, поставленого в асортименті згідно з відповідним транспортним документом. Якщо партія товару складається з окремих вантажних місць, то оформляється специфікація на кожне місце.

Всі розрахунки, що здійснюються на підставі укладених договорів, відносяться до розрахунків з комерційних операцій (угод), в результаті яких партнери очікують одержати прибуток. Крім цих розрахунків, здійснюються операції некомерційного характеру без укладання договорів, на які не поширюється дія строків позовної давності.

Види векселів

Простий вексель (соло) — письмовий документ, який містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити векселедержателю (кредитору) зазначену грошову суму у визначений строк і в обумовленому місці.

Переказний вексель (тратта) — письмовий документ, який містить простий і нічим не обумовлений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей отримувачу у визначений строк і у визначеному місці.

Простий вексель виписується позичальником із зобов'язанням сплатити борг кредитору. Переказний вексель - це вимога кредитора до позичальника сплатити кошти третій особі - ремітенту. Переказний вексель з трьома учасниками використовують для перерахування боргу від однієї особи іншій.

Казначейські векселі -це векселі, які видаються за рахунок фінансування витрат державного бюджету (за винятком витрат на оплату праці та інших грошових виплат населенню) за згодою відповідного отримувача коштів з державного бюджету.

Казначейські векселі використовуються з метою: погашення кредиторської заборгованості (за згодою відповідних кредиторів); продажу юридичним особам-резидентам; застави з метою забезпечення зобов'язань перед резидентами згідно із законодавством про заставу; заліку в оплату податків до державного бюджету за бажанням власника векселя.

Векселедавцем і платником по казначейських векселях, які випущені в рахунок фінансування витрат державного бюджету, виступає Головне управління Державного казначейства, яке щомісячно публікує інформацію про умови випуску і погашення казначейських векселів.

Відображення позик в обліку

Облік видачі довгострокових позик працівникам підприємства ведеться на субрахунку 163 "Інша дебіторська заборгованість".

Терміни повернення

-За вимогою

-У визначений термін

-Щомісячними внесками протягом визначеного періоду

Форма розрахунків

-Утримання із заробітної плати

-Повернення готівки в касу

-Уступка вимоги

-Переведення боргу

-Взаємозалік між підприємством і працівником

Приклад

Станом на 01.01 ц.р. підприємство С має два сумнівних борги минулого року покупців: заборгованість підприємства А - 100000 грн.; заборгованість підприємства В - 200000 грн.

За висновками інвентаризації розрахунків прийнято рішення створити резерв сумнівних боргів: по боргу підприємства А в сумі 70000 грн.; по боргу підприємства В сумі 50000 грн.

В травні ц.р. закінчується строк позовної давності по дебіторській заборгованості підприємства А, а підприємство В погашає своє зобов'язання.

	Нараховано резерв по сумнівних боргах підприємств А і В в кінці звітного періоду
	Списано по закінченню звітного періоду частину дебіторської заборгованості покупця А, яка визнана безнадійною за рахунок створеного резерву
	Списано частину визнаної безнадійної дебіторської заборгованості покупця А, що залишилась, на інші операційні витрати
	Відображається погашення боргу підприємства В
	Коригується сума нарахованого за боргом підприємства В резерву

Документування

Первинними документами при відображенні накопичення витрат майбутніх періодів є розрахунок бухгалтерії, накладна, рахунок, видатковий касовий ордер, авансовий звіт тощо. Списання частини витрат оформлюється розрахунком бухгалтерії, в якому зазначається сума витрат майбутніх періодів, що відносяться на витрати звітного періоду, а також назва, номер документу, на підставі якого було здійснене віднесення таких витрат.

Розподіл витрат майбутніх періодів

Розподіл витрат майбутніх періодів здійснюється в залежності від терміну (кількості місяців), до якого вони відносяться, та інших факторів.

Наприклад, якщо підприємством була здійснена передоплата за технічну літературу на наступний рік в сумі 1200 грн., то щомісячному списанню підлягає сума 100 грн. (1200 грн.: 12 місяців).

Аналогічно здійснюється розподіл витрат на виконання поточного ремонту, орендної опла-ти тощо. Якщо планується освоєння нової продукції, наприклад, нових верстатів і витрати на під-готовку виробництва становлять 2500 грн., протягом 2 років заплановано виготовити 10 шт. вер-статів, то до собівартості верстатів щомісячно слід включати 104,17 грн.((2500: 10) х 5: 12 міс.).

Якщо не враховувати такого розподілу витрат, то не можна правильно визначити фінансовий результат, розрахувати собівартість продукції, встановити величину валових витрат і суму податків, які підлягають перерахуванню до бюджету в даному звітному періоді.

Облік товарних операцій

Облік нетоварних операцій

Приклад

ТзОВ "Фаворит" отримало короткострокову позику 500 грн. для закупівлі сировини під ЗО % річних, що сплачуються разом з погашенням кредиту.

Сума відсотків: 500 х 0,3 =150 грн.

	Отримано на поточний рахунок підприємства короткострокову позику банку	3 1 1
	Нараховано відсотки за використання позики
	Відображено відсотки за використані позики у складі фінансових результатів підприємства
	Сплачено відсотки за використання позики		3 1 1
	Погашено короткострокову позику банку		3 1 1

Нарахування пені за прострочення плтежів по відсотках за кредит Д-т 948 К-т 685.

Переведення короткострок. кредиту банку до складу довгострок. кредитів Д-т 605. К-т 501.

Обліковим регістром є журнал-ордер № 4. В балансі відображається в IV розд. пасиву (ряд. 500), а також в звіті про рух грошових коштів (ряд. 320, 340).

Приклад

ВАТ "Злагода" отримало довгостроковий кредит для модернізації основних засобів на суму 10000 грн. строком на три роки під 60 % річних. Проценти виплачуються щорічно. Сума кредиту повертається в кінці строку використання.

Сума відсотків, яка підлягає сплаті щороку:

10000 грн.*60% = 6000 грн.

В кінці першого і другого років сума позики (10000 грн.) відображається в розділі III "Довгострокові зобов'язання" пасиву балансу. На початку третього року ця сума переміститься в статтю "Поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях" розділу IV, так як до її погашення залишається менше 12 місяців.

В обліку ці операції будуть відображені наступним чином:

1-й рік
	Отримано на поточний рахунок підприємства довгострокову позику банку	3 1 1
	Нараховано відсотки за використання позики
	Відображено відсотки за вико- ристання позики у складі фінан- сових результатів підприємства
	Сплачено в кінці року відсотки за використання позики		3 1 1
2-й рік
	Нараховано відсотки за використання позики	95 1
	Відображено відсотки за вико- ристання позики у складі фінан- сових результатів підприємства
	Сплачено в кінці року відсотки за використання позики		3 1 1
3-й рік
	Переведено довгострокову позику до складу поточ-ної заборгованості по довгострокових зобов'язаннях		6 1 1
	Нараховано відсотки за використання позики	95 1
	Відображено відсотки за вико- ристання позики у складі фінан- сових результатів підприємства
	Сплачено в кінці року відсотки за використання позики
12а	Погашено поточну заборгованість по довгострокових зобов'язаннях
	Переведено суму позики, термін якої подовжено, до складу довгострокових зобов'язань

Інформація про рахунок узагальнюється в журналі-ордері № 8

В балансі інформація про поточну заборгованість по довгострокових
зобов'язаннях відображається в IV розділі пасиву (ряд. 510).

Податок на додану вартість

Продавець товару (робіт, послуг), який зареєстрований як платник ПДВ, зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

-Нарахування ПДВ: Д-т рах. 701, К-т рах. 641;

-Сплата ПДВ: Д-т 641 рах., К-т рах. 311;

-Облік ПДВ по придбаних виробничіх запасах (рахунок-фактура): Д-т 20, 22, К-т 631;

Відображено ПДВ, зазначений у податковій накладній постачальника Д-т 641, К-т 631.

Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні імонопольні товари, що виробляються в Україні або імпортуються.

Акцизний збір утримується від 10 до 90 % від ціни товару. Мета введення акцизу — збільшити надходження до бюджету та скоротити споживання певних товарів.

Відображення в бухгалтерському обліку операції по нарахуванню і перерахуванню акцизного збору аналогічне порядку відображення операцій з ПДВ.

Прибутковий податок

Об єктом оподаткування є сукупний доход за календарний рік.

-Утримання із заробітної плати та інших доходів працівника: Д-т рах. 66, К-т рах. 641/ПП

-Сплата: Д-т рах. 641/ПП, К-т рах. 311.

Інші обов'язкові платежі

На субрахунку 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами),

Розрахунки з інноваційним фондом. 1 % від обсягу продажу продукції без ПДВ і акцизного збору.

-Нарахування: Д-т рах. 23, 92, К-т рах. 642 / "Іннов.фонд";

-Перерахування: Д-т рах. 642 /"Іннов. фонд", К-т рах. 311

На субрахунку 643 "Податкові зобов'язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку 644 "Податковий кредит" ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання.

Підставою для одержання права на податковий кредит є податкова накладна, а у випадку ввезення (імпортування) товарів таким документом вважається належним чином оформлена митна декларація, що підтверджує сплату ПДВ (п. 7.4.5 Закону "Про ПДВ ").

Загальна сума податкового зобов'язання включає суми ПДВ, зазначені в податкових накладних за податковий період. Суми податкових зобов'язань відображаються в Книзі обліку продаж.

Первинними документами для нарахування податків служать розрахунки бухгалтерії, а по розрахунках з ПДВ - податкові накладні. Перерахування податків та обов'язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень.

Приклад

22 вересня ц.р. на поточний рахунок підприємства одержано 1200 грн. від ТзОВ "Гранд" під майбутню поставку готової продукції. Відвантаження відбулося ЗО вересня ц.р. на всю суму передплати.

	На поточний рахунок надійшов аванс від покупця
	Відвантажено готову продукцію покупцю
	Відображено суму ГЩВ готової продукції
	Списано собівартість реалізованої продукції
	Визначено фінансовий результат від реалізації	701, 791
	Закрито розрахунки по авансах

На субрахунку 682 ведеться облік всіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами. (Філії, представництво)

Особливість таких підрозділів полягає в тому, що вони не є юридичними особами, а тому діють на підставі відповідних положень про них. Крім цього, вони не мають права здійснювати ті чи інші дії від свого імені, а тільки від імені юридичної особи, яка їх створила.

Між материнським та дочірнім підприємством можуть виникати наступні господарські відносини:

1) формування статутного капіталу дочірнього підприємства за рахунок внесків материнського підприємства у грошовій або натуральній формі;

2) відвантаження материнським підприємством дочірньому товарів. Визначення дочірнього підприємства наведено в П(С)БО 19

"Об'єднання підприємств". Відповідно до нього дочірнім підприємством є підприємство, контроль за діяльністю якого здійснюється інвестором.

Облік запасів

Визнання та оцінка запасів

Запаси визнаються активом за таких умов:

=> якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням

=> їх вартість може бути достовірно визначена.

Якщо хоч одна з вимог не може бути виконана, то такі запаси не відображаються в балансі, а є витратами періоду.

Наприклад, товарно-матеріальні цінності, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства подарунки тощо, не є активами. Вартість таких матеріальних цінностей слід обліковувати як інші витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Оцінка запасів

Згідно з П(С)БО 9 оцінку запасів (матеріалів, МШП, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, товарів тощо) за їх окремими видами слід розглядати на наступних етапах їх руху:

=> при надходженні запасів;

=> при вибутті запасів;

=> на дату складання звітності.

Оцінка вибуття запасів.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно п. 16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним із методів:

Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства і не підлягає змінам без вагомих підстав При виборі методу оцінки вибуття запасів підприємство виходить з інтересів користувачів. Обрані методи оцінки розкриваються у примітках до фінансової звітності (п. 29 П(С)БО 9).

1. Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

2. Метод середньозваженої собівартості.

3.Метод ФІФО:

4.Метод ЛІФО: першими відпускаються запаси, що надійшли останніми.

5.Метод нормативні затрати.

6.Метод оцінки за цінами продажу

Облік оборотних МШП

Характеристика рахунку 22

Рахунок 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух МШП, що належать підприємству та знаходяться в складі запасів. Це активний рахунок, призначений для обліку господарських засобів.

По дебету рахунку 22 відображаються придбані (отримані) або виготовлені МШП за первісною вартістю, по кредиту - відпуск МШП в експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Оборотні МШП зараховуються на баланс згідно П(С)БО 9 за первісною вартістю і списуються за оцінкою вибуття, визначеного відповідно до названого положення (п. 16-23).

На рахунку 22 обліковуються тільки МШП на складі, даний рахунок не має субрахунків.

Облік основних засобів

Рахунки

10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19

Визначення основних понять

До основних засобів згідно П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Облік руху основних засобів

Вибуття основних засобів

Якщо з будь-яких причин основний засіб не відповідає ознакам активу, то приймається рішення про його списання.

- продаж за плату в порядку реалізації майна

- списання внаслідок морального або фізичного зносу

- передача за договором дарування стороннім юридичним та фізичним особам

- ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних екстремальними умовами

- в зв'язку з реконструкцією та новим будівництвом

- передачі у вигляді внеску до статутного капіталу Інших підприємств

- зіншихпричин

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.

Прибуток або збиток від вибуття основних засобів відображають у Звіті про фінансові результати відповідно у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності. Проте, якщо причиною списання основних засобів була надзвичайна подія (аварія, пожежа тощо), відповідну суму прибутку або збитку відображають як фінансовий результат від надзвичайних подій.

Реалізація, ліквідація, безоплатна передача та передача основних засобів як внесок до статутного капіталу іншого підприємства оформляється наступними бухгалтерськими проводками.

Реалізація основних засобів
	Відображено дохід від реалізації основних засобів	31, 37
	Відображено суму податкових зобов'язань з ПДВ
	Списано знос реалізованих основних засобів
	Відображено залишкову вартість реалізованих основних засобів
	Відображено фінансовий результат від реалізації основних засобів	793,742	972,793
Ліквідація основних засобів
	Списано знос ліквідованих основних засобів
	Відображено залишкову вартість ліквідованих основних засобів
	Відображено витрати, пов'язані з ліквідацією основних засобів
	Відображено доходи від ліквідації основних засобів
	Відображено фінансовий результат від ліквідації основних засобів	793,746	976,793
Передача основних засобів як внесок до статутного капіталу іншого підприємства
	Знос переданих основних засобів
	Залишкова вартість переданих основних засобів

 

Приклад

Первісна вартість вантажного автомобіля - 10000 грн. Очікуваний строк служби — 5 років. Ліквідаційна вартість автомобіля у вигляді матеріалів — 1000грн.

Визначимо вартість об'єкта, що амортизується:

 

Первісна вартість - Ліквідаційна вартість	=	10000 -1000	= 1800 грн.
Строк корисної експлуатації

 

Отже сума амортизації за рік складе: (1800: 9000) х 100 % = 20 % щорічно.

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні річної суми амортизації об'єкта основних засобів, виходячи із залишкової вартості такого об'єкта на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на річну норму амортизації.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості виходить з того, що корисність і продуктивність основних засобів в перші періоди використання є значно вищими, ніж в наступні. Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об'єкта на кінець попереднього періоду.Фіксована норма амортизації приймається рівною річній нормі амортизації за прямолінійним методом, помноженою на коефіцієнт прискорення, який, як правило, дорівнює двом.

Кумулятивний метод визначається сумою років строку служби відповідного об'єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об'єкта (в зворотньому порядку), а в знаменнику - загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожний дріб на вартість об'єкту, що амортизується, визначають суму амортизації.

Виробничий метод заснований на передбаченні, що функціональна корисність об'єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об'єкта. При застосуванні цього методу амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об'єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг), яку підприємство очікує виготовити за відповідні періоди протягом строку його корисної служби.

Амортизаційні відрахування відносять на витрати підприємства як частину вартості основних засобів, що відповідає їх зносу.

Нарахування зносу виробничих основних засобів оформляється наступними записами на рахунках бухгалтерського обліку: Дт: 23, 91, 92, 93, 941, 949, 99. Кт: 131

Приклад

Підприємством у серпні ц.р. прид