Оцінка при підсумковому контролі у формі екзамену

 

Оцінка при підсумковому контролі у формі заліку

 

Оцінка за шкалою ECTS

 

Відмінне знання

 

 

90-100 5 (відмінно)

А матеріалу лише з (відмінно) незначною

кількістю помилок

 

Вище середнього

 

 

 

80-89

 

В (дуже добре)

стандарту, але з деякими поширеними

 

4 (добре)

Зараховано

помилками Загалом добрі

 

 

70-79 С (добре)

знання, але з помітними

 

помилками

 

 

 

60-69

 

3 (задовільно)

 

50-59

 

D (задовільно)

 

 

Е (достатньо)

Пристойно, але із значними недоліками Відповідає мінімальним вимогам

 

2 Недостатньо: (незадовільно) необхідно

21-49 з можливістю FX доопрацювати і повторного повторно скласти

складання 2

Не зараховано залікчиекзамен

 

(незадовільно)

 

0-20 з обов’язковим F повторним

курсом

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

 

Модуль 2. Теорія ймовірностей і математична статистика Змістовий модуль1. Теорія ймовірностей

 

 

Тема 1. Емпіричні та логічні основи теорії ймовірностей Мета роботи: вивчити основні поняття теорії ймовірностей,

формули комбінаторики, навчитись застосовувати їх при розв’язанні задач.

План вивчення теми 1. Випадкові події. Класифікація подій.

2. Прості та складені випадкові події. Простір елементарних подій.

3. Операції над подіями. Повна група подій. Протилежні події.

 

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

У світі існує і водночас взаємодіє незліченна кількість різноманітних об'єктів, явищ. Тому виділяючи з цього різноманіття те, що нас цікавить, ми тоді лише можемо бути впевненими, що ні одна з умов появи його не забута, якщо опишемо стан всього Всесвіту саме на цей момент. Очевидно, що це нереально і тому формулювання будь-якого закону неминуче є неповним, наближеним. Кожен раз, коли експериментатор застосовує метод індукції, він свідомо чи підсвідомо користується численням ймовірностей. З цієї точки зору кожна наука є деяким застосуванням такого числення. З іншого боку, часто надзвичайно мала причина, яку через це ми і не можемо врахувати, викликає значну дію, наслідки якої нам видаються випадковими. Однак, висновки, які ми отримуємо про такі події методами теорії ймовірностей та математичної статистики, не перестануть бути справедливими і тоді, коли ми отримаємо про ці явища більше відомостей.

Математична наука, що вивчає закономірності масових подій,

 

 

 

називається теорією ймовірностей.

 

Науку, що використовує теорію ймовірностей для обробки численних одиниць інформації як наслідків експерименту, називають математичною статистикою.

Зауважимо, що нині існує тенденція до появи нових економічних дисциплін, таких як «Економетрія», «Теорія ризику», «Теорія надійності», «Інформатика» і т. ін., котрі тісно пов'язані з теорією ймовірностей. Своїм виникненням ці дисципліни завдячують саме теорії ймовірностей. Отже, теорію ймовірностей можна розглядати як об'єднання певної кількості різнорідних і доволі розвинених дисциплін, кожна з яких зокрема і всі вони разом мають стати науковим багажем кожного економічно освіченого спеціаліста.

 

Випадкові події

 

Послідовність операцій, виконуваних з додержанням певного комплексу умов, називають експериментом (дослідом, спробою). Наслідок будь-якого експерименту називають подією.

Класифікація подій. Події поділяються на вірогідні, неможливі та випадкові.

Якщо в результаті експерименту, здійснюваного з додержанням певного комплексу умов, певна подія обов'язково настає, то вона називається вірогідною. Вірогідна подія позначається символом W («омега»).

Наведемо приклади вірогідних подій: 1) у земних умовах вода, нагріта до температури 100 °С, набуває стану кипіння; 2) якщо в урні міститься 10 однакових кульок, пронумерованих від 1 до 10, то кулька, навмання взята із цієї урни, має номер, що міститься в межах від 1 до 10.

Подія називається неможливою, якщо в результаті експерименту, проведеного з додержанням певного комплексу умов, вона не настає ніколи. Неможлива подія позначається символом Æ (порожня множина).

 

 

 

Приклад: в урні міститься 10 однакових кульок, пронумерованих від 1 до 10. Навмання береться одна кулька. Поява кульки з номером 12 буде подією неможливою.

Подія називається випадковою, якщо за певного комплексу умов у результаті експерименту вона може настати або не настати залежно від дії численних дрібних факторів, урахувати які дослідник не в змозі.

Випадкові події позначають символами А, В, С,... або А1, А2, А3,....

Отже, випадкові події пов'язані з експериментами, наслідки яких є неоднозначними.

Приклад: монету підкидають один раз. (Тут і далі припускаємо, що падає монета на рівну і тверду підлогу). Поява герба (цифри) — подія випадкова.

Якщо на дослідній ділянці в лабораторних умовах посіяно 100 зернин ячменю, то не можна передбачити наперед, скільки зернин проросте. Отже, подія, яка полягає в тому, що проросте від 1 до 100 зернин, є випадковою.

 

Прості та складені випадкові події. Простір елементарних подій

Для математичного опису випадкових подій — наслідків експерименту — застосовують такі точні поняття: прості (елементарні) та складені випадкові події, простір елементарних подій.

Подія, що може відбутися внаслідок проведення однієї і лише

 

однієї спроби (експерименту), називається простою (елементарною) випадковою подією. Елементарні події позначаються w i, (і=1, 2, 3,...) і в теорії ймовірностей, так само як, скажімо, точка в геометрії, не

 

поділяються на простіші складові.

 

Приклад 1. Монету підкидають один раз. Визначити елементарні події цього експерименту.

 

 

 

Розв'язання. Можливі такі елементарні випадкові події: w =г (монета випаде гербом); w2=ц (монета випаде цифрою).

Приклад 2. Монету підкидають двічі. Визначити елементарні події цього експерименту.

Розв'язання. Дворазове підкидання монети — це одна спроба. Елементарними випадковими подіями будуть: w =гг (двічі випаде герб); w2=цц (двічі випаде цифра); w3=гц і w4=цг.

 

Отже, цьому експерименту відповідають чотири елементарні

 

події.

 

Випадкова подія називається складеною, якщо її можна розкласти на прості (елементарні) події. Складені випадкові події позначаються латинськими великими літерами: A, B, C, D.

Приклад 3. Задано множину чисел W = {1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9,

 

10, 11, 12}. Навмання із цієї множини беруть одне число. Побудувати такі випадкові події: 1) з'явиться число, кратне 2; 2) число кратне 3; 3) число, кратне 5. Ці випадкові події будуть складеними. Позначимо їх відповідно А, В, С. Тоді А = = {2, 4, 6, 8, 10, 12}; В = {3, 6, 9, 12}; С={5, 10,}.

Елементарні випадкові події “5” та “10” називають елементарними подіями, які сприяють появі подій С унаслідок проведення експерименту.

Кожному експерименту (спробі) з випадковими результатами (наслідками) відповідає певна множина W елементарних подій, кожна

 

з яких може відбутися (настати) внаслідок його проведення. Множину W називають простором елементарних подій.

 

Простір елементарних подій може бути як дискретним, так і неперервним. Якщо множина є зчисленною (зліченною), тобто всі її елементи можна перелічити або принаймні пронумерувати (кожній елементарній події поставити у відповідність один і тільки один елемент нескінченної послідовності натуральних чисел 1,2,3,...), то простір елементарних подій називають дискретним. Він може бути

 

 

23

 

обмеженим і необмеженим.

 

У противному разі (тобто коли кожній елементарній події не можна поставити у взаємно однозначну відповідність певне натуральне число) простір елементарних подій називають неперервним.

У розглянутих раніше прикладах простори елементарних подій були дискретними.

Приклади неперервних (недискретних) просторів елементарних подій дістанемо, розглянувши: розміри однотипних деталей (діаметр, довжина), що їх виготовляє робітник або верстат-автомат; покази приладів, що вимірюють масу, силу струму, напругу, опір і т. ін.

Отже, поняття елементарної події, простору елементарних подій є основними в теорії ймовірностей, як точка та пряма в аксіоматично побудованій евклідовій геометрії. Сама природа елементарних подій у теорії ймовірностей при цьому неістотна.

 

Операції над подіями

 

Додавання. Сумою двох подій А і В називається така подія С=АUВ (С=А + В), яка внаслідок експерименту настає з настанням хоча б однієї з подій А або В. Подію АUВ схематично зображено на рис. 1 заштрихованою областю.

 

Рис. 1 Операція об 'єднання подій А і В.

 

24

 

Множення. Добутком двох подій А і В називається така подія С = АIВ (С = АВ), яка внаслідок експерименту настає з одночасним настанням подій А і В.

Операція АIВ називається перерізом цих подій (рис. 2).

 

 

Рис. 2. Переріз подій А і В.

 

Приклад. Перерізом подій А = {2, 4, 6, 8, 10, 12} і В = {3, 6, 9, 12} є подія С1 = {6}, а сумою є подія С2 = {2, 3, 4, 6, 8, 9, 10, 12}.

 

Якщо A I B = Æ, то випадкові події А і В називають несумісними. Якщо A I B ¹ Æ, то такі випадкові події А і В називають сумісними.

Повна група подій. Якщо 1 2ULU A = W, то такі випадкові події утворюють повну групу, а саме: внаслідок експерименту якась із подій {Аi} обов'язково настане.

Протилежні події. Дві несумісні випадкові події, що утворюють повну групу, називають протилежними.

 

Подія, яка протилежна А, позначається А. Протилежні події у просторі елементарних подій ілюструє рис. 3.

 

А А W

 

Рис. 3. Протилежні події.

 

Елементарні випадкові події задовольняють такі твердження: 1) між собою несумісні; 2) утворюють повну групу; 3) є рівноможливими, а саме: усі елементарні події мають однакові можливості відбутися внаслідок проведення одного експерименту.

 

25

U A

A

n

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що називається вірогідною; неможливою подією? Навести приклади.

2. Яка подія називається випадковою? Навести приклади.

 

3. Яка подія називається елементарною; складеною випадковою подією? Навести приклади.

4. Що називається простором елементарних подій? Навести приклади.

5. Що називається сумою, добутком, різницею двох випадкових подій А і В?

 

Література

 

Обов’язкова: [1]. Додаткова:[1], [4], [7].