Правила безпеки праці в органах і підрозділах мнс україни

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПРАЦІ В ОРГАНАХ І ПІДРОЗДІЛАХ МНС УКРАЇНИ

(частина перша для підрозділів державної пожежної охорони)

Загальні положення

Галузь застосування

1.1.1. Правила безпеки праці (частина перша для підрозділів державної пожежної охорони) (далі – Правила) в органах і підрозділах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи поширюються на органи і підрозділи цивільного захисту МНС України (далі – підрозділи МНС України), підприємства, установи і організації, що належать до сфери управління МНС України (далі – підприємства МНС України).

Ці правила встановлюють вимоги до заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності осіб рядового і начальницького складу та всіх категорій працівників МНС України (далі – працівники).

1.1.2. Вимоги цих Правил є обов’язковими для виконання працівниками МНС України, а також працівниками інших установ та організацій, що виконують роботи з гасіння пожеж, ліквідації аварій, інших робіт, що входять до компетенції Міністерства, а також певні види робіт на об’єктах МНС України.

1.1.3. Вимоги Правил є обов’язковими під час виконання робіт з гасіння пожеж, ліквідації аварій у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, поводження з радіоактивними відходами та вибуховими матеріалами промислового та військового призначення, рятувальної справи, техногенної, пожежної і промислової безпеки тощо.

 

Порядок проведення адміністративно-громадського контролю в підрозділах МНС України

 

1.4.1. Адміністративно-громадський контроль у системі управління охороною праці в підрозділах МНС України є основною формою контролю за виконанням вимог чинного законодавства і нормативних актів про охорону праці та цих Правил.

1.4.2. Адміністративно-громадський контроль здійснюють керівники підрозділів та особи, відповідальні за безпеку праці.

Керівники підрозділів та особи, відповідальні за безпеку праці, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

1.4.3. Адміністративно-громадський контроль проводиться за трьома ступенями.

1.4.4. Перший ступінь контролю проводиться начальником караулу щоденно під час заступання на чергування, а за необхідності - і впродовж усього чергування.

1.4.4.1. На першому ступені контролю перевіряються:

заходи щодо усунення порушень, виявлених попередньою перевіркою;

забезпечення порядку в службових приміщеннях та на території підрозділу;

стан спецодягу, спорядження та засобів індивідуального захисту;

справність автомобілів, озброєння, засобів зв’язку, освітлення та оповіщення;

справність електрообладнання, наявність та придатність до використання електрозахисних засобів;

знання особовим складом своїх обов’язків;

наявність та додержання особовим складом вимог інструкцій з охорони праці;

проведення перевірки № 1, 2 апаратів дихальних захисних.

У ході контролю першого ступеня також проводиться інструктаж водіїв з безпеки праці та правил дорожнього руху.

1.4.4.2. Порушення та недоліки, що виявлені перевіркою, мають бути усунені під безпосереднім керівництвом начальника караулу (чергової зміни).

Якщо порушення чи недоліки, що виявлені перевіркою, не можуть бути усунені зусиллями караулу (чергової зміни), начальник караулу після закінчення огляду повинен доповісти про це керівнику підрозділу для вжиття ним відповідних заходів.

1.4.5. Другий ступінь контролю проводиться керівником підрозділу (заступником) та, за необхідності, з представником профспілкової організації підрозділу не рідше двох разів на місяць.

1.4.5.1. На другому ступені контролю перевіряються:

організація і результати першого ступеня контролю;

виконання заходів, що передбачались за результатами проведення другого та третього ступенів контролю;

виконання заходів, що запропоновані приписами органів державного нагляду за охороною праці;

виконання заходів щодо усунення причин нещасних випадків, передбачених у матеріалах їх розслідування;

справність верстатів і обладнання та їхніх захисних пристроїв;

технічна документація на пожежні автомобілі;

документація газодимозахисної служби (далі - ГДЗС) та справність обладнання бази (поста) ГДЗС.

Якщо порушення чи недоліки, що виявлені перевіркою, не можуть бути усунені зусиллями частини, її начальник після закінчення огляду повинен доповісти про це начальнику районного (міського) відділу (управління) для вжиття відповідних заходів.

1.4.5.2. Результати перевірки першого і другого ступенів контролю записуються у журнал (додаток 9), який зберігається у начальника караулу.

Журнал адміністративно-громадського контролю має бути пронумерований, прошнурований, скріплений печаткою та зареєстрований.

1.4.6. Третій ступінь контролю проводиться комісією у складі не менше трьох осіб, яку очолює начальник районного (міського) відділу (управління), не рідше одного разу на два місяці.

1.4.6.1. На третьому ступені контролю перевіряються:

організація та проведення першого і другого ступенів контролю;

виконання заходів, розроблених за результатами проведення першого і другого ступенів контролю;

виконання наказів, розпоряджень, планів, приписів вищих органів з питань охорони праці;

протипожежний, санітарний стан будівель підрозділів;

забезпечення особового складу спецодягом і спорядженням;

організація своєчасного і якісного навчання та інструктажу працівників з охорони праці;

наявність посвідчень у особового складу, який має право працювати з компресорами, механізованим та електрифікованим інструментом, дотримання строків періодичної перевірки знань відповідних нормативних документів (переатестації);

відповідність верстатів, обладнання, вантажопідйомного, транспортного, енергетичного та іншого устаткування вимогам нормативних актів про охорону праці.

1.4.6.2. Результати перевірки оформляються актом та в тижневий строк обговорюються на нараді в управліннях, відділах, загонах.

1.4.7. В аварійно-рятувальних загонах спеціального призначення та підпорядкованих їм частинах адміністративно-громадський контроль організовується з урахуванням вимог цього розділу та специфіки робіт.

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРАЦI ДО СЛУЖБОВИХ ПРИМІЩЕНЬ I СПОРУД

Пожежні депо

 

2.1.1. Пожежні частини, як правило, розміщуються в спеціальних будівлях, які відповідають вимогам чинних будівельних норм та технічним умовам. В окремих випадках для нечисленних пожежних частин (як правило, в сільській місцевості) можливе використання інших спеціально переобладнаних будівель, які забезпечують необхідні безпечні умови для розміщення людей, утримавання техніки та виконання службових обов’язків.

2.1.2. Будівлі пожежних депо мають розміщуватися на окремих ділянках з відступом від червоної лінії забудови по фронту воріт гаража не менше ніж на 15 м. Відстані (розриви) до житлових, громадських та інших об’єктів мають відповідати вимогам діючих норм.

2.1.3. Напрямок виїзду з воріт гаража не повинен бути направлений до місця інтенсивного руху транспорту та масового перебування людей. Проїзна частина вулиці та тротуар навпроти виїзної площі пожежного депо мають бути обладнані світлофором та світловим покажчиком з акустичним сигналом, що дозволяє зупиняти рух транспорту та пішоходів під час виїзду пожежних автомобілів з гаража по тривозі. Вмикання та вимикання світлофора має здійснюватися з пункту зв'язку пожежної частини. Площа перед виїзними воротами пожежного депо має бути заасфальтована або забетонована та мати ухил від порогу до червоної лінії забудови для водозливу. Проїзна частина вулиці обладнується світлофором відповідно до вимог ГОСТ 23457-86 “Технічні засоби організації дорожнього руху”.

2.1.4. Територія пожежної частини озеленяється i огороджується. На території пожежної частини (на подвір’ї) розміщується навчально - спортивне містечко (майданчик) з необхідним обладнанням, навчальною баштою i 100-метровою смугою з перешкодами, склади пально-мастильних матеріалів i пiноутворювачів, будівля для господарчих потреб. Біля одного з боків фасаду встановлюється засклена постова будка з опаленням, освітленням та телефонним зв'язком, виходячи з чисельності караулів та посадових осіб караулу.

2.1.5. Для забезпечення нормальних умов виконання службових обов’язків особовим складом у пожежному депо повинні передбачатись: гараж, караульне приміщення, пункт зв'язку, службові кабінети, навчальні класи, контрольний пост (база) ГДЗС, пост технічного обслуговування, акумуляторна, приміщення для ремонту i сушіння рукавів, спецодягу та обмундирування, комора, пральня, харчоблок, спортивна зала, оздоровчий пункт, кімната психологічного розвантаження, душові, санітарні вузли на кожному поверсі та інші приміщення.

2.1.6. При розміщенні караульних та інших приміщень на другому поверсі для прибуття особового складу по тривозі в гараж повинні передбачатись спускові стовпи з металу діаметром 100-200 мм. Поверхня стовпів має бути гладкою, кількість стовпів визначається з розрахунку - один стовп на 7 осіб чергового караулу. Для пом'якшення удару при приземленні в основі стовпа підлога устилається пружинними матами у діаметрі не менше 1 м.

2.1.7. Улаштування порогів у дверях кабін спускових стовпів, так само як i у всіх дверних отворах пожежної частини, не допускається. Кабіни спускових стовпів повинні мати щільно підігнані двері з ущільненнями в стулках, м'якими прокладками для попередження просочування вихлопних газів з гаража. Двері мають бути двостулковими, відчинятись усередину кабіни та мати пристрій, що утримує їх у відчиненому i зачиненому стані.

2.1.8. Забороняється у приміщеннях пожежної частини:

тримати інвентар, обладнання та інші предмети на майданчиках і сходових клітинах, неподалік спускових стовпів та дверних отворів;

застеляти килимами, доріжками тощо підлогу в караульному приміщенні, навчальному класі, гаражі й на шляхах руху особового складу за сигналом тривоги.

2.1.9. У приміщеннях з постійним перебуванням людей стіни фарбуються в м’які світлі кольори, підлога має бути лише дерев'яною, в інших приміщеннях-бетонною чи залізобетонною.

2.1.10. Гараж, караульне приміщення та підходи (шляхи евакуації) до них повинні забезпечуватися електричним освітленням, яке вмикається з пункту зв'язку частини у вечірній i нічний час одночасно із сигналом тривоги. Окрім цього, в караульному приміщенні має бути передбачене чергове освітлення зеленими плафонами або розсiювачами, яке не повинне вимикатись навіть під час відпочинку особового складу. Освітлення душових (саун, якщо є такі) виконується у вологозахищеному варіанті. Електророзетки маркуються із зазначенням величини напруги. Силові, освітлювальні щити та щити аварійного освітлення мають бути забезпечені написами для споживачів проти кожного вимикача, тумблера, рубильника тощо. Електричні розподільчі коробки належить замикати негорючими кришками.

2.1.11. Опалення в пожежних підрозділах повинне бути, як правило, центральне водяне. Як виняток, допускається пічне опалення, але при цьому не дозволяється влаштовувати топкові отвори з боку гаража й акумуляторної. Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень” температура повітря в приміщеннях з постійним перебуванням людей має бути не нижче ніж +18⁰С, а в гаражі й акумуляторній - не нижче ніж +10⁰С. Сушіння рукавів та захисного одягу проводиться підігрітим повітрям.

У разі якщо пожежна частина має власну котельню, необхідно керуватись вимогами відповідних Правил будови та безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів, НПАОП 0.00-1.20-98 “Правила безпеки систем газопостачання України”.

2.1.12. Будівлі пожежних депо повинні мати внутрішнє та зовнішнє водопостачання i каналізацію згідно з державними будівельними нормами. На території встановлюється пожежний гідрант або влаштовується пожежне водоймище ємкістю не менше 50 м^з. Гарячим водопостачанням обладнуються харчоблок, душові, приміщення для миття рукавів, прання обмундирування, ремонту, миття та сушіння апаратів захисту органів дихання, стіни яких мають бути облицьовані керамічною плиткою.

2.1.13. Змiни внутрішніх планувань пожежного депо, заміна будівельних конструкцій виконуються тільки з дозволу начальника головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідно до загальноприйнятих вимог. Усі будівлі та споруди пожежного депо забезпечуються блискавкозахистом. Будівлі та споруди пожежних депо, що знаходяться в сейсмічних зонах, мають бути сейсмостійкими.

2.1.14. Утримання приміщень i територій головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, загонів та частин, випробувальних пожежних лабораторій, науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів МНС України має відповідати чинним протипожежним, санітарно-гігієнічним вимогам i нормам, а їх будівлі забезпечуватися первинними засобами пожежогасiння згідно з нормами належності.

2.1.15. У кожному підрозділі місця, де дозволяється куріння, необхідно обладнати урною або попiльницею з негорючих матеріалів, позначити їх знаком або написом.

2.1.16 Під час прийому в експлуатацію збудованих будівель та споруд пожежної охорони до складу приймальних комісій необхідно обов'язково включати представників служб охорони праці МНС України.

2.1.17. Евакуаційні шляхи та виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації людей, які перебувають у Приміщеннях.

2.1.18. У Приміщеннях забороняється:

куріння, крім спеціально обладнаних місць;

зберігання та застосування ЛЗР та ГР, пожежовибухонебезпечних речовин та матеріалів;

експлуатувати несправну електропроводку, обладнання.

2.1.19. У разі виникнення пожежі повідомити диспетчера частини, вжити необхідних заходів для її гасіння, евакуації людей та матеріальних цінностей.

Караульне приміщення

 

2.2.1. Караульне приміщення (приміщення чергової зміни) має бути розміщене поблизу гаража i мати вихід безпосередньо у гараж із розрахунку одні двостулкові двері розміром 1,2 х 2 м на кожний пожежний автомобіль, бойовий розрахунок якого складає більше двох осіб. Двері обладнуються пристроями для захисту приміщення від проникнення до нього вихлопних газів i парів бензину з гаража. Двері у приміщенні частини повинні відчинятися в напрямку виходу у гараж. У приміщенні встановлюються крісла, що легко складаються, чи тапчани або ліжка, які не перешкоджають збору особового складу за тривогою, для нічного відпочинку чергової зміни з необхідною кількістю резервних місць на випадок підсилення служби.

2.2.2. Забороняється: облицьовувати караульні приміщення синтетичними горючими плівками та іншими матеріалами, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам до спальних приміщень, влаштовувати над ними санітарні вузли, проходи через караульні приміщення, проводити засклення дверей, розміщувати меблі, що перешкоджають збору караулу за тривогою.

2.2.3 Забороняється у приміщеннях пожежної частини:

тримати інвентар, обладнання та інші предмети на сходових клітинах, неподалік спускових стовпів та дверних отворів;

застеляти килимами, доріжками тощо підлогу в караульному приміщенні, навчальному класі, гаражі і на шляхах руху особового складу за сигналом тривоги.

 

Гараж

2.3.1. У приміщенні гаража пожежного депо відстань між пожежними автомобілями, що знаходяться на бойовому чергуванні, має бути такою:

між автомобілями - не менше 2 м;

від крайнього правого (за виїздом) автомобіля до стіни - не менше 2 м;

від крайнього лівого (за виїздом) автомобіля до стіни - не менше 1,5 м;

від автомобіля до межі колони - не менше 1 м;

від автомобіля до передньої чи задньої стіни приміщення:

у гаражах на 1-3 автомобілі - не менше 2 м; - у гаражах на 4 i більше автомобілі - не менше 3 м.

2.3.2. У частинах, де є автомобілі газо-водяного гасіння, пожежні димовисмоктувачi, автодрабини, автопідіймачі та інша техніка великих габаритів, відстань від автомобіля (ззаду та спереду) до частин будівельних конструкцій споруди, що виступають, має бути не менше 1 м i техніка має бути розташована так, щоб не заважати пересуванню особового складу чергового караулу за сигналом тривоги до іншої пожежної техніки.

2.3.3. Підлога в гаражі влаштовується з нахилом у бік воріт, стіни рекомендується фарбувати масляною фарбою або облицьовувати керамічною плиткою. Штучне освітлення має бути трьох видів: основне, чергове та аварійне. Аварійне освітлення повинно мати автономне джерело електроживлення.

2.3.4. Крім загальнообмінної вентиляції, приміщення гаража має бути обладнане газовідводами для видалення назовні відпрацьованих газів від двигунів пожежних автомобілів. Газовiдводи в гаражі виконуються за допомогою схованого прокладання, їх стояки для приєднання гнучких шлангів до газовідвідної труби двигуна не мають виступати за габарити автомобілів. Система газовідведення має бути постійно підключена до системи газовідведення автомобілів i саморозмикатися на початку руху.

2.3.5. Безпечна гранична допустима концентрація (далі-ГДК) оксиду вуглецю (СО) у приміщенні гаража не повинна перевищувати 20 мг/м^з. Пiд час перевірки роботи двигунів пожежних автомобілів, вакуумної герметичності насоса та працездатності систем всмоктування води короткочасна ГДК не має перевищувати:

при роботі в атмосфері, що містить оксид вуглецю, тривалістю не більше 1 год. - 50 мг/м³;

при тривалості роботи не більше 30 хв - 100 мг/м³;

при тривалості роботи не більше 15 хв - 200 мг/м³.

Повторні роботи за умов підвищеного складу оксиду вуглецю в повітрі робочої зони можуть проводитися з перервою не менше 2 год. за умови видалення оксиду вуглецю до безпечного рівня.

Для періодичного контролю за концентрацією шкідливих речовин у повітрі приміщення гаража пожежної частини, що утворюються під час перевiрки пожежних автомобілів, слід залучати санітарно-епідеміологічні станції. Контроль проводиться не рідше 1 разу на рік.

2.3.6. Ворота в гаражі пожежного депо мають бути завширшки не менше 4 метрів. В усіх випадках вони повинні бути на 1 метр ширші за ширину пожежних автомобілів, що є на озброєнні. Кожні ворота мають бути обладнані механічними чи автоматичними засувами, обладнані фіксаторами, що попереджають самостійне їх зачинення чи відчинення. Верхня частина воріт має бути засклена не менше ніж на 30 % всієї площі воріт та мати конструкцію, що запобігає травмуванню людей у разі пошкодження скла. У полотнищі перших (від пункту зв'язку) воріт, як правило, обладнуються вхідні двері розміром 0,7х2,0 м. Двері суміжних з гаражем приміщень відчиняються в бік гаража та не повинні мати порога.

2.3.7. Захисний одяг i спорядження кожного пожежника складається окремо на спеціально обладнаних стелажах або тумбочках. Стелажі, що обладнуються дверцятами, повинні мати фіксатори для утримання дверцят у відчиненому стані. Стелажі (тумбочки) з захисним одягом особового складу чергового караулу мають розміщуватись позаду пожежних автомобілів. Дозволяється розміщення їх збоку автомобілів, якщо відстань від стелажа (тумбочки) до автомобіля становить не менше 1,5 м.

2.3.8. У кожному гаражі для виконання оглядів та технічного обслуговування пожежних автомобілів належить мати переносні електролампи напругою не більше 36 В, захищені скляним ковпаком та металевою сіткою.

2.3.9. Канава для огляду повинна мати 2 спуски: один - обладнаний сходами, другий - скобами, закріпленими в стінах канави. Зверху вона закривається решіткою з металевих пофарбованих прутків діаметром не менше 12 мм i з відстанню між поперечними прутками не більше 60 мм. По периметру канава обладнується запобіжною ребордою висотою 0,15 м для попередження наїзду автомобіля на канаву, яка на в’їзді автомобіля має бути округленою. Всередині канава облицьовується керамічною плиткою й обладнується стаціонарним освітленням з напругою не більше 36 В, на її дно вкладаються дерев’яні решітки, в стінах мають бути ніші для інструменту. Перед роботою канава для огляду провітрюється, а після роботи прибирається від пально-мастильних матеріалів, що були пролиті, та ганчір'я.

2.3.10. Габарити стоянки автомобілів позначаються білими смугами завширшки 10 см. У гаражах у зоні стоянки автомобілів під задніми колесами мають передбачатись упори-обмежувачi висотою 0,3 м для запобігання руху автомобіля назад. У разі розміщення позаду автомобіля стелажів чи тумбочок для захисного одягу, упори-обмежувачi встановлюються на відстані не менше 1.5 м від них. Гаражі обладнуються табло погодних умов. На передній стіні біля кожних воріт встановлюються дзеркала для заднього огляду розміром не менше ніж 1,0 х 0,4 м. На воротах або на передній стінці гаража робиться напис про порядок посадки особового складу в разі тривоги.

2.3.11. Забороняється стоянка в гаражі автомобілів, що не передбачені штатами частини.

2.3.12. Забороняється в приміщеннях гаража заряджати акумуляторні батареї, використовувати відкрите полум'я, відпочивати особовому складу, в тому числі в пожежних автомобілях, заправляти автомобілі пально-мастильними матеріалами (далі - ПММ).

2.3.13. Усі роботи в гаражі потрібно проводити при суворому дотриманні чинних норм та правил безпеки праці.

Акумуляторна

2.8.1.1. Приміщення для акумуляторних, для живлення засобів зв'язку необхідно розміщувати в безпосередній близькості до пункту зв'язку та обладнувати стелажами. Стіни, перекриття та стелажі покриваються кислотостійкою фарбою, а підлога - кислотостійкою плиткою.

2.8.1.2. Акумуляторна обладнується примусовою витяжною вентиляцією відповідно до вимог Правил устройства электроустановок (далі - ПУЭ), віконне скло має бути матовим. Двері акумуляторної повинні бути протипожежними 2-го типу i не виходити безпосередньо до приміщень пункту зв'язку чи гаража, вхід до акумуляторної має здійснюватись через тамбур-шлюз, площа якого не менше 1,5 м². На дверях слід розмістити написи: "Акумуляторна", "Небезпечно", "З вогнем не заходити", "Курити заборонено".

2.8.1.3. При розміщенні кислотних акумуляторів у витяжних шафах їх внутрішня поверхня покривається кислотостійкою фарбою, а при розміщенні лужних акумуляторів - бітумною фарбою.

2.8.1.4. У загонах та частинах технічної служби біля входу до акумуляторної (чи в безпосередній близькості до неї) обладнують умивальну кімнату, в якій має бути мило, вата в упаковці, рушник та закрита посудина з 5-10% нейтралізуючим розчином аміаку або соди.

2.8.1.5. Освітлення та вентиляційне обладнання в приміщенні аккумуляторної повинно відповідати чинним нормам i вимогам для цих приміщень.

2.8.1.6. Опалення акумуляторного приміщення має бути централізованим (водяним або паровим) у вигляді цільних зварених труб без фланців та вентилiв.

2.8.1.7. Не рідше одного разу на місяць потрібно робити огляд електрообладнання на відповідність вимогам чинної нормативної та технічної документації.

При заміні або ремонті світильників, електродвигунів, вентиляції, іншого електрообладнання та електропроводки в основних i допоміжних приміщеннях акумуляторних слід враховувати вимоги до їх монтажу, установки та експлуатації відповідно до ПУЭ.

2.8.1.8. Луг, кислоту, дистильовану воду зберігають окремо в скляному закритому посуді. На всіх посудинах мають бути зроблені відповідні написи (найменування).

При роботі з кислотними акумуляторними батареями необхідно:

переливання кислоти здійснювати тільки за допомогою спеціального сифону;

виготовлення електроліту здійснювати в спеціальному приміщенні в свинцевій, фаянсовій чи ебонітовій ванні (при цьому необхідно сірчану кислоту лити у дистильовану воду, помішуючи розчин);

перевезення та перенесення бутлів із сірчаною кислотою i електролітом здійснювати в кошиках або в дерев'яних клітинах.

При встановленні акумуляторних батарей слід вивернути пробки з акумуляторних банок, з’єднати акумулятори між собою, потім підключити до клемної дошки, важіль реостатів перевести на номінальну силу зарядного струму, після включення рубильника встановити необхідну силу зарядного струму.

Кислотні та лужні акумуляторні батареї, які встановлюються для зарядки, з'єднують між собою пружними затискачами (для кислотних) та за допомогою плоских наконечників (для лужних), які мають надійний електричний контакт i виключають можливість іскріння.

2.8.1.9. У приміщеннях акумуляторних забороняється:

входити з відкритим вогнем (запаленим сірником, цигаркою тощо);

перебувати стороннім особам, окрім чергового i обслуговуючого персоналу;

виготовляти електроліт у скляному посуді, лити дистильовану воду в сірчану кислоту;

виконувати роботи з кислотою без запобіжних окулярів, гумових рукавичок, чобiт та ґумового фартуха;

використовувати електронагрівальні прилади (електричні плитки тощо);

розміщувати в одному приміщенні кислотні й лужні акумулятори;

приєднувати вентиляцію із зарядних приміщень акумуляторних до димоходів та загальної вентиляційної мережі будівель;

підключати акумулятори до банки або до групи банок, які перебувають у режимі заряджання;

з'єднувати затискачі акумуляторних батарей дротом;

перевіряти акумуляторні батареї коротким замиканням клем;

зберігати та вживати їжу, питну воду.

2.8.1.10. В акумуляторній електричні лампи необхідно встановлювати у вибухозахищеній арматурі. Відкриту освітлювальну проводку потрібно виконувати освинцьованим дротом.

2.8.1.11. В акумуляторній i тамбурі забороняється встановлювати вимикачі, запобіжники та штепсельні розетки, а також випрямлячі, мотор-генератори, електродвигуни тощо.

2.8.1.12. Пiсля закінчення робіт в акумуляторній необхідно ретельно вимити з милом обличчя i руки.

2.8.1.13. Усе пожежне обладнання повинне розміщуватися не в середині приміщення, а поза приміщенням, біля входу до нього.

Навчальні башти

 

2.9.1. Навчальні башти установлюються на спеціально обладнаних майданчиках на дворовій території чи добудовуються до будівель пожежних депо. Башти, що добудовані, мають відповідати ступеневi вогнестійкості будівель i мати окремий вхід. За наявності входу з будівлі двері мають бути протипожежними. Навчальні башти, що стоять окремо, можуть бути будь-якого ступеня вогнестійкості.

2.9.2. Навчальні башти повинні відповідати таким вимогам:

чотириповерхова, не менш ніж на два ряди вiкон, фасадна площина обшивається дошками, на ній передбачається:

на кожному поверсі (крім першого) по два i більше віконних отворів без фрамуг розмірами 1,1х1,87 м;

відстань від вікна до обрізу стіни не менше 65 см;

ширина простінка не менше 60 см, ширина підвіконня 40 см, висота підвіконня від рівня підлоги - 80 см, висота підвіконня 2-го поверху від рівня землі - 4,25 м, відстань між підвіконнями 2, 3 та 4 поверхів - 3,3 м;

підвіконня 2, 3, 4 поверхів повинні виступати за фасадну площину башти на 3 см. До лицьової частини підвіконня 2 поверху прибивається шар прогумованої тканини. Робоча сторона навчальної башти, крім віконних прорізів, не повинна мати отворів i частин, що виступають (крім підвіконня та обмежувального бруса у нижній частині башти). У нижній частині башти, на 1-2 см нижче від рівня третьої сходинки пожежної драбини-штурмiвки, набивається брусок товщиною 6 х 6 см. Вiд вікна 2 поверху до землі фасадна частина оббивається листовим залізом чи гумою. Навчальні башти обладнуються внутрішніми стаціонарними сходами i первинними засобами пожежогасiння. Маршові сходи повинні мати поручнi. Вертикальні сходи не повинні бути наскрізними по всій висоті башти та з'єднувати тільки поверх із поверхом. Прорiзи у перекриттях башти повинні мати огорожу. Майданчики біля вiкон у середині навчальної башти мають бути глибиною (від робочої сторони) не менше 1,5 м;

майданчик для проведення занять зі штурмовою i висувною пожежними драбинами повинен бути рівним, без каміння, дрібних колючих i ріжучих предметів, мати однакове покриття (не допускається кам'яне чи бетонне), довжиною не менше 50 м i шириною не менше 10 м (залежно від конструкції башти i кількості віконних прорізів на поверсі);

навчальна башта забезпечується пристроями для страхування, із розрахунку один пристрій на один ряд вiкон по вертикалі. Пристрiй для страхування випробовується за спеціальною програмою щорічно та після ремонтів (статичне та динамічне випробування).

Статичне випробування: рятувальна мотузка пропускається через блоки i замок. До кінця мотузки на карабіні підвішується вантаж вагою 350 кг на 5 хв. При цьому замок має міцно утримувати мотузку. Пiсля зняття навантаження на мотузці не повинно бути ніяких пошкоджень, подовження мотузки не повинно перевищувати 5% початкової довжини.

Динамічне випробування: до кінця мотузки, що пропущена через блоки i замок, на карабіні підвішується i скидається з підвіконня 3 поверху вантаж вагою 150 кг. При скиданні вантажу мотузка має не пробуксовувати більше ніж на 30см.

Пристрiй для страхування необхідно випробовувати також безпосередньо перед застосуванням. Для перевірки на мотузці, що пропущена через блоки i замок, підтягуються та зависають на 1-2 с три людини. При цьому замок страхувального пристрою має міцно втримувати мотузку i після зняття навантаження на ньому не повинно бути пошкоджень та залишкової деформації;

перед робочою стороною башти у грунті має бути влаштована запобіжна подушка товщиною не менше 1м. Запобіжна подушка має виступати за габарити башти не менше ніж на 1 м i мати довжину від кінця твердого покриття доріжки до робочої сторони башти 4 м. Вона виконується із суміші (1:1) піску i тирси, насипаної шаром 0,5 м на основу товщиною 0,5 м із хмизу чи іншого пружного матеріалу. Мiж хмизом i засипкою розміщують прокладку. Для відведення води з-пiд запобіжної подушки встановлюється дренаж чи інший пристрій, який забезпечує її витік. Оновлювання запобіжної подушки здійснюється не рідше одного разу на 24 місяці i оформляється актом. Пiд час занять на башті верхній шар запобіжної подушки має бути розпушеним. За температури зовнішнього повітря нижче 0⁰С запобіжна подушка башти вкривається щитами (матами).

2.9.3. За умови використання навчальної башти для сушіння i миття пожежних рукавів шахта для сушіння i приміщення для миття відокремлюються від приміщення навчальної башти суцільною стіною, вихід на верхній робочий майданчик шахти й у приміщення, де миють пожежні рукави, допускається через приміщення башти. Верхнiй робочий майданчик обладнується лебідкою для пiдйому рукавів на висоту до 25 м. Шахта обладнується лебідкою для пiдйому рукавів, пускова апаратура розміщується внизу i на верхньому майданчику сушильної шахти. Кріплення рукавів має забезпечуватись пристроями, які дозволяють просто i швидко їх закріплювати i звільняти, а також має виключити самовільне падіння рукавів униз. Лебідка механізму для підйому рукавів повинна відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.03-02 Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів і НПАОП 0.00-1.30-01 Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями.

2.9.4. Забороняється використовувати навчальні башти для зберігання обладнання i різних предметів, крім пожежних рукавів, які вивішуються для сушіння.

Теплодимокамера

 

2.11.1. Теплодимокамера обов’язково розміщається у будівлі, яка стоїть окремо (чи добудована до будівлі пожежного депо i з'єднана через тамбур) i має два виходи, що розташовані з різних боків будівлі. Обладнується припливно-витяжною вентиляцією (за умови створення безпечних концентрацій диму протягом 2 хв), автоматикою стеження за газодимозахисниками (напругою не вище 36 В), пристроями для імітації факторів пожежі та приміщеннями.

2.11.2. Для задимлення димокамери треба застосовувати димові шашки, відходи деревини (тирсу i стружку), а також інші речовини, які не викликають отруєння i опіків у газодимозахисникiв. Забороняється застосовувати нафтопродукти, горючі плівки i полімерні матеріали.

2.11.3. Перегородки i підлога мають виконуватися із негорючих матерiалiв. У дверних отворах, перегородках та інших конструкціях не повинно бути гостро виступаючих частин (цвяхів, болтів тощо). Двері відчиняються із приміщень назовні.

У примiщенні пульта теплодимокамери повинно бути вікно розміром не менше 1м х1 м для контролю за станом особового складу.

2.11.4. При проведенні занять з газодимозахисниками керівник користується діючою методикою проведення занять з особовим складом ГДЗС пожежної охорони i перед тренуванням у задимленому середовищі зобов'язаний:

опитати особовий склад про стан здоров'я;

визначити вправи, поставити завдання, звернувши особливу увагу на безпеку праці під час виконання вправ;

включити освітлення виходів, перевірити температуру повітря (для димокамери до +40⁰С, для теплокамери до +50⁰С), стан гучномовного зв'язку, сигналізації, витяжної вентиляції;

зняти запори з дверей. Шумові ефекти не мають перевищувати допустимих норм згідно з вимогами ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности та ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.

Рукавна база

 

2.13.1. Рукавна база (пост) розміщується на території пожежного депо i повинна мати приміщення для:

технічного обслуговування пожежних рукавів;

складу зберігання i видачі рукавів;

зберігання підсобних матеріалів;

миття i сушіння рукавів;

відпочинку чергового водія автомобіля доставки рукавів;

стоянки автомобіля доставки рукавів.

2.13.2. Приміщення для технічного обслуговування i зберігання пожежних рукавів повинно мати природне та електричне освітлення.

Підготовлені до використання рукави зберігаються на складі на стелажі, у згорнутому вигляді, з'єднувальними головками назовні.

2.13.3. Рукавна база укомплектовується інструментом та пристроями, що відповідають вимогам безпеки праці. Бiля кожного пристрою необхідно мати затверджені інструкції з охорони праці.

 

Приміщення з ЕОМ та ПК

2.21.1. У приміщеннях з ЕОМ та ПК слід щоденно проводити вологе прибирання, вони повинні бути обладнані медичними аптечками першої допомоги.

2.21.2. Облаштування робочих місць, обладнання ПК повинно забезпечувати:

належні умови освітлення приміщення і робочого місця, відсутність відблисків;

оптимальні параметри мікроклімату;

належні ергономічні характеристики основних елементів робочого місця.

2.21.3 Будівлі та приміщення, в яких експлуатуються ПК та здійснюється їх обслуговування, налагодження і ремонт, повинні відповідати вимогам: ПУЭ, ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об'єктів будівництва, НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні, експлуатаційної документації заводу-виробника ПК, чинним санітарним нормам у сфері охорони праці.

2.21.4. Забороняється:

експлуатація кабелів та дротів з пошкодженою ізоляцією, залишення під напругою кабелів та дротів з неізольованими провідниками;

застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЭ до переносних електропроводок;

застосування для опалення приміщення нестандартного обладнання;

користування пошкодженими розетками, розгалужувальними та з’єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами;