Фізична особа-підприємець: поняття, набуття статусу підприємця, права і обов'язки, відповідальність, припинення діяльності.

Фізична особа - підприємець (громадянин-підприємець) – це суб’єкт господарювання, який з метою отримання прибутку здійснює будь-яку господарську діяльність, не заборонену законом, реалізуючи господарські права та обов'язки, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення, зареєстрований відповідно до закону як підприємець без статусу юридичної особи. Підприємцем можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

Фізична особа – підприємець реалізує господарські права та обов'язки, які закріплені законодавством та які він бере на себе самостійно при організації чи здійсненні господарської діяльності, зокрема, при укладанні відповідних договорів. Цей суб’єкт за результати своєї підприємницької діяльності несе господарсько-правову, адміністративно-правову, кримінально-правову відповідальність. Особливістю господарсько-правової відповідальності фізичних осіб-підприємців є межа її застосування, а саме - стягнення може бути звернено на все майно, що знаходиться у такої особи на праві власності, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (Додаток до ЗУ “Про виконавче провадження”). Отже стягнення може бути звернено на: 1) особисте майно незалежно від його використання чи невикористання при здійсненні господарювання, в тому числі на приватну квартиру, дачу, меблі, автомашину тощо; 2) частку у праві спільної сумісної власності подружжя (ст. 52 ЦК України), проте лише після виділення такої частки в натурі за позовом кредитора (ст. 371 ЦК України та ст. 73 Сімейного кодексу України) чи за поданням державного виконавця (ст. 379 ЦПК України); 3) частку у праві спільної часткової власності після її виділення в натурі (ст. 366 ЦК України). У разі відсутності чи недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення, фізична особа може бути визнана банкрутом у порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

Адміністративно-правова відповідальність таких суб’єктів передбачена КУпАП, наприклад, за: 1) обмірювання, обважування, обраховування, перевищення встановлених цін і тарифів або інший обман покупця чи замовника працівниками торгівлі, громадського харчування і сфери послуг та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг (ст. 155^-2); 2) провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди) (ст. 164); 3) занеподання в установлений законом строк державному реєстраторові документів, обов'язкове подання яких встановлено законом для припинення юридичної особи, чи подання недостовірних відомостей у таких документах (ст. 166-6) та ін.

Кримінально-правова відповідальність передбачена КК України, зокрема, за: 1) умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах (ст. 212);2)фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ст. 205); 3) незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204) та ін.

Фізичні особи – підприємці в залежності від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, або середнього підприємництва.

Суб’єктами мікропідприємництва є фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Суб’єктами малого підприємництва є фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Суб’єктами середнього підприємництва є фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Право фізичної особи здійснювати підприємницьку діяльність закон пов’язує із державною реєстрацією у якості підприємця, порядок якої встановлено Законом про державну реєстрацію. Набути статус підприємця може фізична особа, яка досягла 18 років, а віком від 16 до 18 років – за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника, або органу опіки та піклування. Така особа має бути дієздатною і необмеженою у дієздатності. Обмеження щодо набуття статусу підприємця встановлено для депутатів, посадових та службових осіб органів державної влади і органів місцевого самоврядування (ст. 42 Конституції України).

Набуття такого статусу та державна реєстрація здійснюється у спрощеному порядку, порівняно із суб’єктами господарювання - юридичними особами, оскільки відсутні вимоги щодо обов’язковості формування майнової бази та складання установчих документів.

Для державної реєстрації фізичної особи – підприємця державному реєстратору подається: реєстраційна картка Ф10, заповнена великими друкованими літерами; копія довідки про отримання ідентифікаційного номера; копія, завірена банком (або оригінал) квитанції про сплату реєстраційного збору в сумі 34 грн. на р/р місцевого бюджету; для заявника – особи віком від 16 до 18 років - нотаріально посвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів), піклувальника, або органу опіки та піклування. У разі подання державному реєстратору електронних документів фізичної особи до них додається електронний документ, що засвідчує повноваження особи, пов'язані з підготовкою електронних документів фізичної особи. У такому разі підтвердженням внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом. Якщо через релігійні переконання особа відмовилась від отримання ідентифікаційного номера, то копія вказаної довідки не подається, але за наявності у паспорті відповідної відмітки, проставленої органом податкової служби. На цьому етапі фізична особа визначається із місцем проживання та основним видом підприємницької діяльності. Місцем проживання може бути: житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою – підприємцем. Види підприємницької діяльності така особа обирає відповідно до КВЕД, при цьому вид такої діяльності, який записаний першим (на момент реєстрації), вважається основним. У державній реєстрації фізичній особі – підприємцю може бути відмовлено лише у випадках, зазначених в законі. Такими підставами є: 1) невідповідність відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації; 2) наявність обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, які встановлено законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем; 3) наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник є підприємцем. Відмову у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця може бути оскаржено у суді.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної
реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор повинен за два робочі дні внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця державним реєстратором видається (надсилається поштовим відправленням) заявнику виписка з Єдиного державного реєстру. Крім того державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення про проведення державної реєстрації такої особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця для взяття фізичної особи - підприємця на облік.

Узяття на облік платника податків органом державної податкової служби провадиться не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей від державного реєстратора чи заяви від платника податків. Після взяття платника податків на облік орган державної податкової служби формує довідку про взяття на облік платника податків за формою N 4-ОПП, яка надсилається платнику податків наступного робочого дня з дня взяття на облік. На цьому етапі фізична особа - підприємець визначається із системою оподаткування та порядком сплати внесків у Пенсійний фонд. Зміна імені підприємця, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера та серії паспорта фізичної особи, яка відмовилася від прийняття реєстраційного номера і має відмітку у паспорті потребують внесення змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Права і обов’язки фізичної особи-підприємця

Для досягнення мети своєї господарської діяльності підприємець має право: займатись будь-якою господарською діяльністю, крім діяльності щодо здійснення якої встановлено відповідні обмеження, наприклад, підприємець не може займатися діяльністю у сфері загальної середньої та вищої освіти, концесійною діяльністю щодо будівництва та експлуатації автомобільних доріг, діяльністю у сфері здійснення операцій з металобрухтом, космічною діяльністю, діяльністю у сфері організації телебачення і радіомовлення; надавати фінансові послуги, якщо інше прямо не передбачене законом, і ін.;

здійснювати таку діяльність одноособово або разом з іншими громадянами чи суб’єктами господарювання, використовуючи для цього: договір про спільну діяльність, право бути учасником і/або засновником господарського товариства чи членом кооперативу, право найму працівників та ін.;

самостійно формувати програму господарської діяльності, обирати постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучати матеріально-технічні, фінансові та інші ресурси, використання яких не обмежено законом, встановлювати ціни на товари, роботи та послуги відповідно до закону;

мати банківський рахунок, печатку, штамп, бланки чи не відкривати банківський рахунок, реалізувати результати своєї діяльності виключно за готівкові кошти і використовувати готівкову виручку на свій розсуд, без печатки відповідно до закону;

отримувати необмежений за розмірами доход, вільно розпоряджатись доходом, що залишається у нього після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

обирати спосіб оподаткування доходів за загальною чи спрощеною системою за умови дотримання вимог, встановлених податковим законодавством;

користуватися державною системою соціального забезпечення і соціального страхування;

вимагати виконання певних дій від органів державної влади та місцевого самоврядування (наприклад, дати згоду, прийняти рішення, укласти договір, видати документ тощо), які вони мають право чи зобов’язані вчинити в межах своїх повноважень;

здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, валютні операції, використовувати належну підприємцю частку валютної виручки на свій розсуд;

захищати свої права та законні інтереси самостійно чи з залученням захисника у будь-який спосіб (наприклад, відшкодування збитків, застосування санкцій, відновлення права, визнання недійсним акту чи договору і ін.) не заборонений законодавством та з використанням будь-яких відповідних засобів (наприклад, звернення до суду, органів державної влади чи місцевого самоврядування, нотаріуса, правоохоронних органів і ін.),;

здійснювати інші права, незаборонені законом.

Фізична особа – підприємець зобов’язаний:

не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави;

одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності, у порядку, передбаченому законом, мати інші дозвільні документи, необхідні для здійснення господарської діяльності;

повідомляти органи державної реєстрації про зміну своєї адреси, зазначеної в реєстраційних документах, інших суттєвих умов своєї господарської діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податкові декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом;

укладати з громадянами трудові договори на використовування їхньої праці (контракти, угоди), встановлювати форми, систему і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють на основі найму з урахуванням вимог закону та на рівні, не нижчому за мінімальні розміри, встановлені законодавством;

дотримуватись вимог щодо охорони навколишнього середовища, заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії і ін.;

не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

дотримуватись інших вимог здійснення господарської діяльності;

нести самостійну відповідальність за результати своєї господарської діяльності, в тому числі за завдані шкоду і збитки, в межах усього свого майна, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Господарська діяльність фізичної особи – підприємця може бути припинена за таких підстав: 1) власне бажання; 2) закінчення дії ліцензії у разі здійснення ним лише ліцензованої діяльності; 3) рішення суду; 4) визнання банкрутом. Загальний порядок припинення діяльності підприємця встановлено Законом про державну реєстрацію, а у разі банкрутства - ст. ст. 90-93 Закону про банкрутство.

Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа подає (надсилає) державному реєстратору реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням.

Реєстраційна картка на проведення державної реєстрації приймається за описом, копія якого в день надходження документа видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику з відміткою про дату його надходження.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням без розгляду, якщо:

реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням подана за неналежним місцем проведення державної реєстрації припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності;

реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням не відповідає вимогам цього Закону.

Про залишення реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням без розгляду заявнику в день надходження документа державним реєстратором видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документа без розгляду разом з цим документом.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням без розгляду зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цього документа внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.

Підставою для визнання фізичної особи - підприємця банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та/або виконати обов’язок із сплати обов’язкових платежів. Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця може бути подана в господарський суд фізичною особою - підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

У разі визнання фізичної особи - підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи - підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов’язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Правочини (договори) фізичної особи - підприємця, пов’язані з відчуженням або передачею іншим способом майна фізичної особи - підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.

Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця господарський суд накладає арешт на майно фізичної особи - підприємця, за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов’язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

За заявою фізичної особи - підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення фізичною особою - підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди.

З моменту прийняття господарським судом рішення про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури втрачає силу державна реєстрація фізичної особи як приватного підприємця, а також анулюються видані йому ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності.

Після завершення розрахунків з кредиторами фізична особа – підприємець, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання грошових вимог кредиторів, що були заявлені після визнання фізичної особи – підприємця банкрутом, крім випадків, передбачених законом.

Протягом трьох років після визнання фізичної особи - підприємця банкрутом ця особа не може бути зареєстрована як фізична особа - підприємець, придбавати майно або грошові кошти у кредит, укладати договір поруки, передавати майно у заставу.