Рекламна діяльність: поняття, суб'єкти, умови здійснення, правова основа. Відповідальність за порушення умов здійснення рекламної діяльності

Рекламна діяльність – ініціативна, самостійна, систематична, на власний ризик (підприємницька) діяльність, яка спрямована на виготовлення реклами та здійснення посередницьких функцій шляхом надання послуг, повязаних з просуванням товару на ринок за допомогою рекламних засобів.

Правова основа: ГК, ЗУ «Про рекламу», ЗУ «Про інформацію», ЗУ «Про захист прав споживачів», Постанова КМУ «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», Постанова КМУ «ПОРЯДОК накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу».

Обєктом є реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Ознаки рекламної діяльності:

· статус СГ;

· отримання ліцензії у випадках передбачених законодавством;

· дотримання правил виробництва та поширення реклами (радіо, телебачення, зовнішня реклама тощо);

· доримання конкурентного зак-ва;

Законодавство також забороняє такі види реклами як: недостовірна, неправдива, прихована, неетична. Забороняється реклама з використанням сцен насильства, жорстокості, антигромадської поведінки. Забороняється подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення зак-ва, завдають шкоди здоровю або життю людей, природному середовищу, спонукають до нехтування засобами безпеки. Розповсюджувач реклами має перевірити рекламовану продукцію/послуги чи особу, що їх надає, спершу за переліком ліцензованих видів діяльності відповідно до Закону, а потім за переліком продукції,що підлягає сертифікації.

Суб’єкти:

- рекламодавець – особа яка є замовником реклами для її виробництва та/ або розповсюдження. Ця особа (ЮО, ФО) є джерелом рекламної інф-ї для виробництва, розміщення і розповсюдження реклами.

- виробник реклами – ФО, ЮО, що надає рекламній інформації готовуформу для розповсюдження.

- розповсюджувач реклами – ЮО, ФО, які розміщують або розповсюджують рекламну інформацію шляхом надання або використання майна, включаючи технічні засоби, радіо, телебачення, каналів звязку та іншими засобами.

Споживач субєктом не є.

Умови здійснення.

1) результати цієї діяльності можуть поширюватися і споживатися тільки на території України (ст. 2 Закону «Про рекламу»);

2) застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до законодавства України про мови;

3) знаки для товарів і послуг використовуються у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до законодавства, зокрема, Паризької конвенції про охорону промислової власності;

4) Закон забороняє:

1. Поширювати відомості про продукцію, виробництво або реалізація якої заборонені законодавством України.

2. Удаватися до дискримінаційних тверджень за ознаками походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, віросповідання, характеру занять, місця проживання та інших обставин. Забороняється також дискредитувати продукцію інших фірм (осіб).

3. Подавати відомості або закликати до дій, які суперечать чинному законодавству, завдають чи можуть завдати шкоди довкіллю, здоров'ю або життю людей, а також спонукають до нехтування засобами безпеки.

4. Використовувати засоби й технології, які безпосередньо впливають на підсвідомість споживача.

5. Удаватися до тверджень, образливих для осіб, які не користуються продукцією, що рекламується.

6. Використовувати або імітувати зображення Державного герба, Державного прапора та звучання Державного гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством.

7. Рекламувати продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації, або продукцію, виробництво чи реалізація котрої потребують спеціального дозволу (ліцензії), за відсутності таких.

8. Уміщувати зображення будь-якої фізичної особи або використовувати її ім'я без її згоди.

9. Імітувати (копіювати чи наслідувати) художнє вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що використовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права.

10. Використовувати безплатні номери телефонів міліції, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони та інших аналогічних служб для реклами.

12. Розміщувати зовнішню рекламу методом фарбування, наклеювання на поверхнях елементів вуличного обладнання, будівель та споруд, якщо інше не передбачене угодою з їхніми власниками; на пішохідних доріжках, алеях зі знищенням зелених насаджень; розміщувати зовнішню рекламу в приміщеннях органів влади, дошкільних закладів освіти, середніх загальноосвітніх шкіл та спеціаль­них загальноосвітніх закладів (це правило не поширюється на соці­альну рекламну інформацію); у (на) будівлях та спорудах, що мають історико-культурну цінність.

13. Розповсюджувати рекламу через радіотрансляційні або інші звукові мережі оповіщення пасажирів у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, портах, аеропортах (за винятком соціальної рекламної інформації).

14. Призупиняти для показу реклами демонстрацію художніх та документальних фільмів у кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайд-фільмів.

15. Реклама не повинна містити описів або зображень неповнолітніх у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що в разі їхньої імітації можуть завдати шкоди неповнолітньому або іншим особам, а також інформації, яка сприяє легковажному ставленню неповнолітніх до небезпечних для здоров'я та життя ситуацій. Забороняється реклама з використанням зображень неповнолітніх, які споживають або використовують продукцію, призначену тільки для дорослих чи заборонену для придбання (споживання) неповнолітніми, а також реклама, орієнтована на легковір'я чи брак досвіду в неповнолітніх, реклама з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї, звуковою імітацією стрілянини тощо.

5) Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

6) забороняється недобросовісна та порівняльна реклама.

Відповідальність.

ст. 27 ЗУ «Про рекламу»

Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні:

· у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

· у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

· у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

· у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

· у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку органи державної влади: спеціально уповноважений ЦОВВ у сфері захису прав споживачів, АМК, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, спеціально уповноважений ОВВ з питань містобудування та архітектури - можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування.

Спеціально уповноважений ЦОВВ у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи накладають штрафи на правопорушників.

АМК накладає стягнення на рекламодавців за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.