Інтерактивні методи навчання

За визначенням педагогічного енциклопедичного словника Б. М. Бім-Бада інтерактивне навчання – «це навчання, яке побудоване на взаємодії того, хто навчається, з навчальним середовищем, яке є сферою досвіду, що засвоюється» [15, 107].

Російська дослідниця О. В. Козіна дотримується такого самого підходу до тлумачення інтерактивного навчання, деякою мірою конкретизуючи та пояснюючи його, вважаючи під останнім навчання, що засноване на прямій взаємодії учнів з навчальним оточенням. До того ж навчальне оточення (навчальне середовище) виступає як реальність, у якій учасники знаходять для себе область досвіду, що засвоюється. Досвід учнів є головним джерелом навчального пізнання. У процесі інтерактивного навчання учні не є пасивними особами, а активними діячами, повноправними учасниками процесу, їх досвід так само важливий (або навіть більшою мірою), ніж досвід учителя, який не дає готових знань, а стимулює до самостійного пошуку. Кожній дитині надається можливість знайти свій спосіб розв’язання поставленої задачі. Тим самим реалізується основна мета освіти: «Навчити вчитися». При інтерактивному навчанні учні є співавторами процесу навчання, а в деяких випадках і авторами уроку. Саме такий підхід не сковує розвиток особистості, а допомагає їй творчо та гармонійно розвиватися [3, с. 32–33].

С. М. Уткін пов’язує термін «інтерактивний» з комп’ютерним навчанням, підкреслюючи той факт, що в більшості випадків комп’ютери працюють у режимі взаємодії «людина–машина, програмне середовище». Він вважає інтерактивну технологію однією з можливих моделей педагогічного процесу, який поєднує необхідність міжособистісного спілкування та замкнутість людино-машинної взаємодії, що притаманна новим інформаційним технологіям [29, с. 57].

Н. Суворова вважає, що інтерактивне навчання – «це, передусім, діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня». Далі дослідниця зазначає, що суть інтерактивного навчання полягає в тому, що практично всі учні є залученими в процес пізнання, вони мають можливість розуміти й рефлексувати з приводу того, що вони знають, уміють, думають [19, с. 25].

Українська дослідниця С. О. Сисоєва переконана в тому, що інтерактивне навчання враховує психологію людських стосунків, трактуючи його таким чином: інтерактивне навчання – «процес навчання, що побудований на взаємодії учня з навчальним оточенням, навчальним середовищем, ґрунтується на психології людських взаємин і взаємодій, сут-ність якого полягає в організації спільного процесу пізнання, коли знання здо-буваються в спільній діяльності через діалог, полілог учнів між собою» [7, с. 4].

Таким чином, можна виділити два основні підходи щодо розуміння інтерактивного навчання:

1) комп’ютерно-мультимедійний (з використанням оргтехніки, комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання; інтеракція (посилена діяльність) відбувається переважно в режимі «людина-техніка»);

2) комунікативно-діалоговий (з використанням засобів навчання, які сприяють ефективній міжособистісній комунікації; інтеракція відбувається в режимі «людина-людина»).

У нашій роботі за базис (основу) беремо другий підхід, а перший розглядаємо як надбудову (допоміжний засіб для ефективного функціонування комунікативно-діалогового підходу). За комунікативно-діалогового підходу інтерактивного навчання «педагогічна взаємодія» є ключовим поняттям. Інтерактивна педагогічна взаємодія належить до «суб’єкт-суб’єктної» моделі взаємодії. У процесі такої взаємодії відбувається як формування особистості учня, так і самого вчителя. При даній взаємодії, діяльність і спілкування вчителя й учнів розглядаються як засіб взаємо-розуміння, взаємодіяльності, взаємотворчості, співробітництва, взаємообміну навчальної інформації між учасниками педагогічного процесу. Це такий тип взаємодії, коли кожний учасник педагогічного процесу здатний поставити себе на місце іншого. Під час інтерактивної взаємодії кожен учасник навчаль-ного процесу (і вчитель, і учні), здатний зрозуміти свою індивідуальність через розуміння позиції іншого: учителем – учня, а учнем – учителя.

Під час інтерактивної педагогічної взаємодії від учителя математики передбачається вміння ставитися до дітей не зверхньо, не авторитарно, а як до рівноправних суб’єктів, уміння добитися серед учнів статусу «помічника», «старшого товариша». У процесі розв’язування задач за певними інтерактивними формами, методами, які мають здебільшого колективно-груповий характер, учитель може на певному уроці бути належним до деякої групи, маючи конкретні функції (помічника, генератора ідей, спостерігача за часом тощо). За інтерактивної педагогічної взаємодії від учителя математики передбачається вміння давати конструктивну оцінку роботи як цілої групи, так і кожного окремого учня, виділяючи досягнення й перспективи їх розвитку. Не менш важливим для учителя є вміння слухати від дітей оцінку його діяльності. Учитель математики власним прикладом повинен учити учнів не давати готові відповіді на задачі чи проблемні питання, а шляхом запитань, навідних речень наштовхувати на правильний шлях міркувань задля отримання правильної відповіді. Дана навичка буде дітям надзвичайно корисною у взаємонавчанні, розв’язуванні задач у парній чи груповій роботі. Таким чином, інтерактивна педагогічна взаємодія у процесі вивчення математики – це суб’єкт-суб’єктне комунікативне поле, організоване на уроках чи в позаурочний час під час вивчення алгебри та геометрії, що стимулює потреби і вчителя математики, і учнів до самоактуалізації й самореалізації їх здібностей та можливостей.

Білоруський педагог-дослідник С. С. Кашлєв наголошує на тому, що домінуючою, структуроутворюючою ознакою інтерактивного навчання є взаємодія учня з тим досвідом власної життєдіяльності, який у нього є в наявності, поглиблена й усебічна робота з цим власним досвідом. Таким чином, в основі інтерактивного навчання лежить також і взаємодія учня з власним досвідом. Далі на основі акумульованого, повністю усвідомленого, проаналізованого власного життєвого й навчального досвіду слідує взаємодія між досвідами різних учнів (міжособистісний обмін досвідом). Сприяти актуалізації власного досвіду учнів учитель може за допомогою методів рефлексивної діяльності. Рефлексія пов’язана з роздумом учня про самого себе, самоспостереженням, аналізом власного досвіду, власних дій, думок, емоцій, зверненням свідомості на себе, роздумами про свій внутрішній стан. Рефлексію при міжособистісній взаємодії учнів можна схарактеризувати як процес дзеркального відображення учнями один одного й самих себе, при цьому свідомість учнів може бути й неадекватною. Як результат, рефлексивна діяльність передбачає формування адекватної свідомості учнів (зокрема, усвідомлення, логічна будова наявного навчального та життєвого досвіду). Розглядаючи інтерактивне навчання математики, доцільно розуміти сутність рефлексії в педагогічному процесі, яка полягає в тому, що «це процес самоідентифікації суб’єкта педагогічної взаємодії зі сформованою педагогічною ситуацією, з тим, що складає педагогічну ситуацію: учнями, педагогом, умовами розвитку учасників педагогічного процесу, середовищем, змістом, педагогічними технологіями тощо» [2, 125].

Рефлексивна діяльність учнів на уроках математики може відбуватись у таких сферах:

1. Емоційно-чуттєва (фіксування емоцій: радість, смуток, задоволення, здивування, захоплення, успіх тощо на певному етапі проведення уроку математики).

2. Сфера потреб (пасивний або активний стан; чи з’явилося прагнення, бажання до розв’язання певної задачі, доведення теореми, застосування отриманих знань на практиці).

3. Гностична (усвідомлення, систематизація й самоаналіз глибини, міцності засвоєння знань: теорем, формул, означень тощо).

4. Сфера вмінь (які навички й уміння придбав учень).

5. Діяльнісна (самоаналіз власної діяльності при парному, груповому, колективному доведенні теорем, розв’язуванні задач). Рефлексивна діяльність на уроках математики може відбуватися й у інших сферах особистості (мотиваційна сфера, сфера ціннісних орієнтацій, сфера інтересів, сфера свідомості тощо).

На основі аналізу трактування поняття «навчальне середовище» у літературних джерелах, уточнимо зміст цього поняття під час вивчення математики.

Навчальне середовище під час вивчення математики – це спеціально створена система, яка сприяє досягненню основної мети навчання математики, виникненню й розвитку процесів інформаційно-навчальної взаємодії між учнями, вчителем і засобами нових інформаційних технологій, формуванню пізнавальної активності учнів тощо за умови наповнення компонентів середовища змістом навчального предмету математики.

Мета навчання математики визначається рівнем профільного навчання. Так, мета навчання математики в класах математичного напряму підготовки (профільний рівень) полягає в забезпеченні загальноосвітньої підготовки з математики, необхідної для успішної самореалізації особистості в динамічному соціальному середовищі, продовження навчання у вищих закладах освіти за спеціальностями, або безпосередньо пов’язаними з математикою, або за спеціальностями, де математика відіграє роль апарату для вивчення й аналізу закономірностей реальних явищ і процесів. Навчальне середовище на уроках математики визначається державним стандартом освіти з математики, навчальною програмою з математики (зміст навчання) та складається з таких структурних елементів:

1) матеріальна база школи;

2) навчально-методичне забезпеченням;

3) модель навчального процесу;

4) система міжсуб’єктних відносин.

Змістова й матеріальна складові навчального середовища взаємозалежні та об’єднані загальними цілями.

Матеріальна база школи при інтерактивному навчанні включає кабінет математики зі специфічною розстановкою парт, що сприяє найкращій комунікації учнів (парти розміщені залежно від тієї чи іншої інтерактивної технології навчання: у формі одного «великого кола», декількох «маленьких кіл», двох «концентричних кіл» тощо). Зрозуміло, що загальна дошка є необхідним атрибутом будь-якого уроку, але при інтерактивному навчанні математики бажано, щоб в учнів була власна магнітна дошка або дошка на групу чи пару. Це дасть змогу учням економно та швидко фіксувати основні результати вирішення проблемних питань, демонструвати власний хід міркувань під час розв’язування певної задачі всьому загалу учнів тощо. З метою встановлення діалогу в системі відносин «учень-комп’ютер-учень» доцільно мати ноутбук (на групу, на пару учнів, на клас). Це дасть змогу ефективніше, з меншими затратами часу проводити всі етапи уроку математики. Зекономлений час доцільно відвести на більш міцний характер взаємодії, аналіз власної діяльності чи діяльності іншого суб’єкту навчально-виховного процесу. Під час колективної інтеракції доцільно використовувати мультимедійний проектор.

Навчально-методичне забезпечення як одна зі складових структури навчального середовища включає навчальні програми з математики для профільної школи, підручники з алгебри та геометрії, методичні посібники для вчителів, збірники задач, комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання – пакет програм Microsoft Office, програмно-педагогічні засоби: «Алгебра, 11 клас», Gran1, Gran-3D тощо. Останнім часом усе частіше використовуються інтерактивні дошки (Smart Board), застосування яких має чималі переваги: 1) економія часу на заняттях за рахунок часткової відмови від малюнків, формул, схем (учні отримують можливість отримати файл в електронному чи паперовому вигляді з рисунком тієї чи іншої комбінації фігур, графіка функції, формул тощо); 2) підвищення ефективності подачі та отримання нового матеріалу; 3) сприяє організації під час групової роботи навичок, які принципово важливі для успішної діяльності в багатьох галузях; 4) допомагає в організації зворотного зв’язку; 5) дозволяє одразу перевірити рівень засвоєння знань, умінь і навичок учнів з математики та в разі потреби їх коригувати; 6) підвищує мотивацію та цікавість як до математики, так і до міжособистісної комунікації.

До моделі навчального процесу навчання учнів математики відносимо особистісно-орієнтоване навчання, засноване на інтерактивній педагогічній взаємодії. Система взаємодії як складова навчального середовища передбачає взаємодію не тільки в системі відносин «учитель-учень», а й у системах «учень-учень», «учитель-учнівська група», «учнівська група-учнівська група». Також до навчального середовища відносимо систему взаємодій кожного учня з їхнім власним життєвим досвідом.

Навчальне середовище на уроках математики у школі характеризується: 1) метою, змістом і структурою уроку; 2) домінуванням формальної логіки; 3) чіткістю формулювань означень, теорем і їх доведень тощо; 4) використанням алгоритмів та евристик при розв’язанні задач; 5) математичною мовою (мова спілкування максимально лаконічна, ємна, виключає відтінки змісту). Дане навчальне середовище найбільшою мірою сприяє формуванню абстрактного мислення, логічності міркувань, високої організації власної навчальної діяльності, розвитку сили волі, наполегливості, працьовитості, уміння долати труднощі й перешкоди. Навчальний предмет «Математика» у школі необхідний для практично значущих умінь, формування мови описання об’єктів навколишнього світу, розвитку просторової уяви та інтуїції, математичної культури й естетичного виховання учнів. При взаємодії учнів з інтерактивним навчальним середовищем розвиваються такі якісні ознаки мислення як: 1) широта (здатність охоплювати проблему повністю); 2) критичність (уміння об’єктивно оцінювати свої та чужі думки й ретельно перевіряти висунуті припущення щодо розв’язання поставленої задачі); 3) глибина мислення (уміння проникати в сутність складних питань, відокремлювати головне від несуттєвого) [8]. Розвиток таких якостей мислення як самостійність, гнучкість, творчість, швидкість розуму за традиційного підходу викладання математики відбувається меншою мірою. За допомогою інтерактивного навчального середовища рівень розвитку останніх можна підняти до високого рівня.

 

Література

1. Амонашвили Ш. О. Здравствуйте, дети / Ш. Амонашвілі. – М., 1986.

2. Бондар В. Дидактика / В.Бондар. – Київ: Либідь, 2005. – 264 с.

3. Велика дидактика. Закони добре організованої школи / Я. Коменський // Коваленко Є. І. Історія зарубіжної педагогіки: хрестоматія.– К.: Центр учбової літ-ри, 2006. – С. 155–185.

4. Дидактика современной школы: пособие для учителей / Под ред.

B. О. Онищука. – К.: Радянська школа, 1987. – 351 с.

5. Дидактика средней школы. Некоторые вопросы современной дидактики / Под ред. М.Н.Скаткина. – М.: Просвещение, 1982. – 319с.

6. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г.Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

7. Закон України „Про загальну середню освіту” // Історія української школи і педагогіки: хрестоматія [упоряд. О.О.Любар]. – К.: Знання, 2003. –

C. 666 –688.

8. Кузьмінський А. І. Технологія і техніка шкільного уроку: навчальний посібник / А.І.Кузьмінський, С.В.Омельяненко. – К.: Знання, 2010. – 335с.

9. Левківський М. Історія педагогіки: підручник / М.В.Левківський. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.

10.Скаткин М. Совершенствование процесса обучения / М.Скаткин. – М. „Педагогика”, 1971.

11.Педагогіка: навчальний посібник / В.М.Галузяк, М.І.Сметанський, В.І.Шахов. – Вінниця: „Книга–Вега”, 2003. – 416с.

12.Ушинський К. Д. Твори: У 6 т. – Т.6 – К., 1955.

13.Фіцула М. Педагогіка: навчальний посібник / М.Фіцула. – Тернопіль, 2008. – 232с.

14.Чайка В. Основи дидактики: навчальний посібник / В.М.Чайка. – К.: Академвидав, 2011. – 240 с.

 

ДОДАТКИ

 

ДОДАТКИ

Додаток А

 

Педагогічний тренінг

Тема: сучасний урок (вимоги, проблеми, шляхи удосконалення).

Мета: активізація проблеми підвищення ефективності сучасного уроку; колегіальний пошук шляхів підвищення ефективності кожного уроку завдяки впровадженню інтерактивних технологи навчання; нестандартних прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів; активізація творчих здібностей, розвиток творчого потенціалу кожного педагога

Тренер. Сьогодні ми з вами зібралися на занятті, яке проводиться у формі методичного тренінгу. Тренінг - це продуктивний і цікавий процес. Одночасно з отриманням нової інформації ми будемо обговорювати незрозумілі момента, задавати питания, ділитися власним досвідом, накопичувати досвід колег.

Тема нашого тренінгу: «Сучасний урок: вимоги, проблеми, шляхи удосконалення».

Гаслом нашої робота будуть слова К. Ушинського «Учитель як фахівець живе доти, поки вчиться».

Основными завданнями нашого тренінгу є:

• Поглиблення уявлень учасників тренінгу про сучасний урок;

• Формування в педагогів уміння працювати в команді;

• Розвиток навичок активного і ефективного спілкування;

• Навчання різноманітним прийомам вербального спілкування;