Навчання з питань оп. Види інструктажів.

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварійних ситуацій.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. У разі встановлення незадовільного рівня знань працівники повинні пройти повторне навчання. Особи, які при повторній перевірці знань знов показали незадовільний рівень знань, звільняються з роботи або переводяться на іншу роботу у відповідності до чинного законодавства України. Відповідальність за організацію навчання та перевірку знань з охорони праці покладається на керівника підприємства.

Порядок проведення інструктажів та перевірки знань з охорони праці регламентується Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26 січня 2005 р. № 15. Дія цього Положення поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно віл форм власності та видів їх діяльності.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу (постійну або тимчасову незалежно від освіти, стажу роботи за цією професією або посади), їх ознайомлюють із загальними умовами праці. Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, а в разі відсутності на підприємстві такої служби - іншим фахівцем, на якого за наказом (розпорядженням) по підприємству покладено ці обов'язки і який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться у спеціальному журналі.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи. Працівника ознайомлюють з верстатом, машиною, інструментом тощо. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спільного фаху за спеціальними програмами, які розробляються керівниками цеху, дільниці, узгоджуються зі службою охорони праці та затверджуються керівником підприємства.

Повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі. Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

- на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

- для решти робіт - 1 раз на б місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці, при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу в його проведенні.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками: при ліквідації аварії або стихійного лиха; при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або групою працівників, обсяг і зміст цільового інструктажу визначається залежно від виду робіт, що ними виконуються.

Первинний, повторний, цільовий, позаплановий і цільовий інструктажі проводять безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо) або фізична особа, яка використовує найману працю.

Підвищені вимоги щодо знання норм з техніки безпеки, виробничої санітарії і трудового законодавства пред'являються до посадових осіб, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону праці" посадові особи під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок1.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України організує вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, а також підготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних галузей промисловості за програмами, погодженими з органами по нагляду за охороною праці.

 

4.19. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО УСТАТКУВАННЯ, РУЧНОГО ІНСТРУМЕНТУ, ІНВЕНТАРЯ М'ЯСОПЕРЕРОБНИХ цехів

Тепловикористовуюче устаткування (камери для обжарювання, варіння, копчення, варильні котли тощо), а також теплові мережі, системи гарячого водопостачання тощо повинні відповідати вимогам Правил техніки безпеки при експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж.

Будова і безпечна експлуатація посудин, що працюють під тиском понад 0,07 МПа повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

Будова і експлуатація устаткування, що працює на газі, повинні відповідати вимогам Правил безпеки систем газопостачання.

Холодильні установки повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації аміачних холодильних установок, Правилам будови і безпечної експлуатації фреонових холодильних установок.

Ліфти, скіпові і ліфтові підіймачі повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів.

Устаткування, машини і механізми, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію лише за умов відповідності їх чинним в Україні нормативним актам з охорони праці і пожежної безпеки.

Вимоги і заходи безпеки, що визначаються особливостями конструкції і умовами роботи машин і устаткування, систем і елементів конструкції, а також концентрації пари, аерозолів та інших шкідливих речовин, що виділяються, рівні шуму, вібрації в числових значеннях повинні зазначатись у стандарті, технічних умовах на машину, устаткування в розділі "Вимоги безпеки".

Устаткування і його частини, що є джерелом виділення вологи і газів, повинні бути конструктивно сховані і максимально герметизовані (варильні котли, мийні машини, обжарювальні і коптильні камери, димогенератори тощо). За недостатньої герметичності устаткування повинно мати вбудовані місцеві відсмоктувачі і пристрої, що уловлюють і видаляють шкідливі речовини з очищенням викидуваного в атмосферу повітря.

Убудовані в устаткування аспіраційні і витяжні вентиляційні системи повинні бути зблоковані з пусковими пристроями устаткування.

Машини для подрібнення, розмелювання і просіювання, а також транспортне устаткування і всі апарати, що порошать, повинні закриватись у місцях пилевиділення щільни-ми кожухами і аспіруватись.

Усі теплові апарати: варильні котли, стерилізатори, обшпарювачі, підігрівачі, збірники пари, конденсату і гарячої води, обжарювальні і коптильні камери, димогенерато-ри і інші апарати і комунікації, що випромінюють тепло, повинні мати ефективну і надійну теплову ізоляцію. Фланцеві з'єднання мають бути закриті круглими гладкими кожухами. Температура поверхні ізоляції не повинна перевищувати 45°С.

Виробниче устаткування, в якого причиною небезпеки можуть бути перевантаження, порушення послідовності роботи механізмів, падіння напруги в електричному колі, а також тиску в пневмо- або гідросистемі нижче допустимих граничних величин, повинно мати відповідні запобіжні пристрої блокування.

Системи змащення збірних одиниць і механізмів, розташованих у важкодоступних і небезпечних місцях устаткування, повинні бути автоматичні чи дистанційні.

Робочі органи з небезпечним інерційним рухом повинні мати автоматичне гальмування в усіх випадках зупинки устаткування..

Устаткування з примусовим охолодженням (холодильні компресори) повинно мати блокувальний пристрій, що виключає його пуск за відсутності холодагента.

Елементи конструкції устаткування не повинні мати гострих кутів, не зачищених поверхонь, випинів, напливів тощо.

Огородження і запобіжні пристосування не повинні: знижувати освітленість робочого місця; посилювати шум, створюваний рухомими частинами устаткування; підвищувати вібрацію устаткування.

Дія засобів захисту не повинна припинятися раніше, ніж припиниться дія небезпечного чинника.

Знімні, відкидні і розсувні огородження робочих органів, а також дверці, щитки, кришки, що відкриваються в цих огородженнях або корпусах устаткування, повинні мати пристрої, що виключають їх випадкове зняття чи відкриття або мати пристрої, блокування, які забезпечують зупинку роботи устаткування при зніманні чи відкритті огородження.

На огородженні приводе повинна бути нанесена стрілка, що вказує направлення обертання ротора електродвигуна.

Органи керування виробничим устаткуванням повинні розташовуватись у робочій зоні так, щоб не утрудняти виконання технологічних операцій, приводитись у дію зусиллями, що не перевищують встановлених відповідними нормами.

Пускові пристрої повинні забезпечувати бистроту І плавність вмикання устаткування. Наявність декількох пускових пристроїв не дозволяється.

Пускові пристрої повинні розміщатись на пульті керування безпосередньо на машині (апараті) або на окремому спеціальному стояку поряд з робочим місцем. Виносити пускові пристрої на колони і стіни не дозволяється. Пускові пристрої повинні забезпечувати бистроту і плавність вмикання устаткування.

Експлуатаційна документація повинна зберігатися до списання устаткування.

За інвентарними номерами устаткування заноситься в спеціальні журнали обліку і періодичних оглядів (опосвідчень).

Терміни перевірки приладів, установлених на устаткуванні, у мережах автоматики, на трубопроводах тощо, визначаються підприємством у залежності від конкретних умов експлуатації, але не рідше одного разу в 6 місяців.

Автоклави, стерилізатори безперервної дії, паро-масляні печі повинні мати робочі і контрольні прилади для вимірювання температури.

Апарати, що працюють під вакуумом, повинні мати вакуумметр і вакуумпереривник для безпечного вирівнювання тиску всередині апарата з атмосферним.

Паропроводи до теплового устаткування, що не працює під тиском, повинні бути оснащені редукувальними і запобіжними клапанами, манометрами і запірними органами. Тиск пари, що поступає в них, не повинен перевищувати 0,05 МПа (0,5 кгс/см2).

Посудини, оснащені швидкознімними затворами, повинні мати запобіжні пристрої, які унеможливлюють вмикання посудини під тиск при неповному закритті кришки і відкриванні її за наявності в посудині тиску.

Біля машин, що вмикаються дистанційно або автоматично, повинні бути написи: ОБЕРЕЖНО. ВКЛЮЧАЄТЬСЯ АВТОМАТИЧНО!

На кожному робочому місці автоматичної лінії повинні бути пристрої, що дозволяють зупинити машину чи апарат.

Агрегати і машини потокових ліній, які мають самостійний привод, повинні вмикатися в роботу тільки з робочих місць персоналу, який їх обслуговує.

Автоматична лінія з жорстким зв'зком між машинами повинна бути обладнана блокувальними пристроями, забезпечуючими при зупинці однієї машини зупинення всіх інших машин на ділянці від початку лінії до цієї машини.

Потокова лінія повинна мати звукову сигналізацію між послідовними робочими місцями в разі неможливості нормального зв'язку голосом між працівниками.

Автоматичні потокові лінії повинні мати проходи або обладнуватися переходами через них. Максимальна відстань між переходами - 25 м.

Автоматична лінія повинна мати стаціонарну електропроводку зі зниженою напругою (12 В, 42 В) для вмикання переносних ламп і електрифікованого інструменту.

Для чищення і прибирання автоматичної лінії необхідно передбачати спеціальні пристрої пневматичної, гідравлічної або іншої дії.

Ручний інструмент

Для ручного обкачування і жилування м'яса повинні використовуватися ножі обкачувальні і жилувальні.

Для обкачування використовують ножі, що мають лезо довжиною 9-12 см. Рукоятка обкачувального ножа повинна перевищувати довжину леза.

Ніж для жилування повинен мати більшу довжину леза в порівнянні з рукояткою.

Використовувані для оброблення м'яса ножі повинні мати на рукоятках виступи, що захищають руку від зісковзування її на лезо. У місцях з'єднання рукоятки з хвостовою частиною ножа не повинно бути щілин, частин, що виступають, задирок.

Для правки ручного інструменту повинні використовуватися мусати заводського виготовлення. У процесі роботи через кожні 1,5-2 хвилини, коли ніж не ріже, а немов би тягне м'ясо або для різання потребуються додаткові зусилля, його слід правити на мусаті. Рукоятка мусата повинна мати кільце, яке захищає руку від порізу під час правки ручного інструменту.

Поверхня ручки не повинна мати різких переходів на заокруглення, глибоких подряпин, відколів, тріщин і сучків.

Ножі, за винятком різальної кромки, не повинні мати гострих граней.

Різальна кромка повинна бути рівномірно загострена (кут загострення повинен бути в межах 16-18°).

Клинок ножа повинен бути без тріщин, задирок, раковин і гофр та відносно ручки не мати перекосу.

Видача інструменту повинна проводитися за особистою карткою, при цьому слід видавати не більше трьох ножів. Після закінчення роботи і на час обідньої перерви кожний працівник повинен здавати інструменти на зберігання комірнику (завідувачу дільниці).

Зберігання ножів повинно здійснюватися в окремому приміщенні або шафі, що замикаються.

У разі сточування клинків ножів за шириною більше ніж на 40% або несправності інструмент повинен бути замінений.

Для перенесення і тимчасового зберігання ножів, гачків і мусатів працівники повинні бути забезпечені спеціальними футлярами.

Футляри повинні повністю закривати леза різальних інструментів, стрижні мусатів і вістря гачків.

Конструкція футлярів повинна забезпечувати надійність фіксування інструменту в них, зручність виймання і вставляння його, можливість закріплення на робочих місцях або на ремінь. Матеріал і конструкція футлярів повинні забезпечувати якісну санітарну обробку.